Рішення № 101250552, 22.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року Справа № 160/15761/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) в якій просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №28 від 09.07.2021 року про відмову в підтвердженні пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у період з 03.10.1989 року по 02.03.2000 року в Широківському управлінні екскавації тресту «Дніпроекскавація», яке в подальшому було перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Ново-Інгулецька спецекскавація», з 23.12.1998 року у Закрите акціонерне товариство «Ново-Інгулецька спецекскавація»;

- визнати період роботи ОСОБА_1 з 03.10.1989 року по 02.03.2000 року в Широківському управлінні екскавації тресту «Дніпроекскавація», яке в подальшому було перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Ново-Інгулецька спецекскавація», з 23.12.1998 року у Закрите акціонерне товариство «Ново-Інгулецька спецекскавація», таким, що дає ОСОБА_1 право на призначення пенсії за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 з 03.10.1989 року по 02.03.2000 року у Широківському управлінні екскавації тресту «Дніпроекскавація», яке в подальшому було перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Ново-Інгулецька спецекскавація», з 23.12.1998 року у Закрите акціонерне товариство «Ново-Інгулецька спецекскавація», таким, що дає ОСОБА_1 право на призначення пенсії за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047150013146 від 01.07.2021 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах з дати звернення до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, тобто з 24.05.2021 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що у травні 2021 року він звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак отримав відмову у зв`язку недостатністю пільгового стажу. Так, рішенням №047150013146 від 01.07.2021 року обраховано страховий стаж позивача у 36 років 3 місяці 29 днів, з яких пільговий стаж - 8 років 0 місяців 5 днів. До пільгового стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 з 03.10.1989 року по 02.03.2000 року. В подальшому, рішенням №28 від 09.07.2021 року Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсій на пільгових умовах відмовлено в підтвердженні пільгового стажу роботи за Списком №2 у період з 03.10.1989 року по 02.03.2000 року у зв`язку з не підтвердженням факту зайнятості на умовах повного робочого за Списком №2. Вважає, що відповідач безпідставно не врахував надану позивачем уточнюючу довідку ЗАТ «Ново-Інгулецька спецекскавація» вих.№05-41 2000, яка підтверджує право на пенсію на пільгових умовах. Позивач вважає вказані дії та рішення відповідача протиправними та такими, що порушують його права, тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 20 вересня 2021 року відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Ухвала суду від 20 вересня 2021 року отримана представником відповідача 18 жовтня 2021 року разом із позовною заявою з додатками, про що свідчить відповідна розписка про вручення.

Станом на 22.11.2021 року (з урахуванням строку на поштове відправлення), відзив до суду не надходив.

Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином відповідач правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та надання доказів по справі не скористався, з клопотанням про продовження строків на надання відзиву до суду не звертався.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.06.2021 року звернувся до відділу обслуговування громадян № 13 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (сервісного центру) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до вимог частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

01.07.2021 року відповідач прийняв рішення №047150013146 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до вимог частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (8 років 5 днів з 12 місяців 6 днів належних). Так, період роботи ОСОБА_1 з 03.10.1989 року по 02.03.2000 року не зараховано до пільгового стажу через відсутність рішення комісії щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні.

02.07.2021 відповідач направив на адресу позивача повідомлення про прийняте за результатами розгляду його заяви від 24.06.2021 року рішення, надіславши його копію.

09.07.2021 року Комісія при ГУ ПФУ в Дніпропетровській області розглянула заяву ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та у рішенні № 28 дійшла висновків, що для підтвердження періоду роботи з 03.10.1989 року по 02.03.2000 року у Широківському управлінні екскавації тресту «Дніпроекскавація» (після перейменування - ВАТ «Ново-Інгулецька спецекскавація»), для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 немає підстав, оскільки наданими заявником документами не підтверджено, що ОСОБА_1 працював на умовах, зазначених в Списку № 2, в шкідливих умовах праці повний робочий день. Наказ ВАТ «Ново-Інгулецька спецекскавація» про затвердження атестації робочих місць за умовами праці на розгляд комісії надано не було.

Тобто період з 03.10.1989 року по 02.03.2000 року у Широківському управлінні екскавації тресту «Дніпроекскавація» (після перейменування - ВАТ «Ново-Інгулецька спецекскавація»), не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком № 2, оскільки наданими заявником документами не підтверджено, що ОСОБА_1 працював на умовах, зазначених в Списку № 2, в шкідливих умовах праці повний робочий день.

Вважаючи такі дії та рішення пенсійного органу протиправними, позивач звернулася до суду із цим позовом за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно зі статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 статті 24 Закону України № 1058-IV передбачено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Предметом спірних правовідносин у даній справі є період трудової діяльності ОСОБА_1 з 03.10.1989 року по 02.03.2000 року у Широківському управлінні екскавації тресту «Дніпроекскавація» (після перейменування - ВАТ «Ново-Інгулецька спецекскавація»), який зарахований відповідачем до загального страхового стажу позивача, проте не визнаний ним як пільговий.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (далі Порядок № 22-1) встановлено, що до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з підпунктом третім пункту 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у п. 4.7 Порядку № 22-1.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно записів в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , з 03.10.1989 року і по 02.03.2000 року ОСОБА_1 працював в Широківському управлінні екскавації тресту «Дніпроекскавація», яке в подальшому було перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Ново-Інгулецька спецекскавація» з 09.03.1995 року, а з 23.12.1998 року - у Закрите акціонерне товариство «Ново-Інгулецька спецекскавація»; а саме:

- з 03.10.1989 року по 04.05.1992 рік - майстром виробничої дільниці;

- з 05.05.1992 року по 18.10.1995 року - машиністом екскаватора;

- з 19.10.1995 року по 31.07.1997 року - помічником машиніста екскаватора;

- з 01.08.1997 року по 02.03.2000 року - майстром виробничої дільниці.

Даний факт підтверджується записами у вказаній трудовій книжці, довідками підприємства, № 05-41 2000, №05/75 від 24.05.2000 року, архівними довідками Виконкому Криворізької міської ради №111-975 від 28.04.2021 року, №111-976 від 28.04.2021 року, №111-977 від 28.04.2021 року, №111-978 від 28.04.2021 року.

Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 (пункт 1) чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Згідно з Довідкою ЗАТ «Ново-Інгулецька спецекскавація» № 15-41 № 2000, ОСОБА_1 працював машиністом екскаватора та майстром участку, згідно Списку № 2, розділу 27, п. 2030000а-14388, 22901006-24441, а його пільговий стаж складає 9 років 7 місяців. Атестація робочих місць проводилась 04.11.1995 року, наказ № 125 від 04.11.1995 року.

Дана уточнююча довідка надавалась позивачем одночасно із заявою про призначення пенсії і розглядалась відповідачем під час прийняття рішення щодо підтвердження пільгового стажу.

Отже, відмовляючи позивачеві в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 03.10.1989 року по 02.03.2000 року, про що відповідач зазначив у своїх рішеннях №047150013146 від 01.07.2021 року, №28 від 09.07.2021 року, пенсійний орган керувався тим, що атестація робочого місця позивача у вказаний період не проводилася.

Пунктом 2 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Так, згідно положень частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за віком пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах з шкідливими умовами праці за Списком № 2, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менш 30 років, з них не менш 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до статті 100 Закону № 1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, та мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року № 18-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 року за № 1231/13105 (надалі Порядок № 18-1).

Пунктом 11 Порядку № 18-1 передбачено, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь, за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: довідку про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідку про їх відсутність). У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Згідно з пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 року відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункти 4, 4.1 Порядку № 383)

Пунктом 4.2 Порядку № 383 встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.3 Порядку № 383).

Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Порядку № 383 якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997 року, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992 року, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року № 41.

Відповідно до зазначених нормативних актів документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Разом з тим, проведення атестації вчасно не залежало від позивача, як працівника, а відповідальність покладається на керівника підприємства.

Як встановлено судом, протягом спірного періоду трудової діяльності позивача діяли Списки № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджені Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, а в подальшому - постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року зі змінами та доповненнями від 09.08.1991 року, постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року.

Суд встановив, що з 05.05.1992 року по 18.10.1995 року ОСОБА_1 працював машиністом екскаватора (п. 2010100а-14388 Розділу І «Гірничі роботи» Списку № 2 затв. постановою № 10 від 26.01.1991 року і п. 2010100а-14388 Розділу І «Гірничі роботи» Списку № 2 затв. постановою № 162 від 11.03.1994 року), з 03.10.1989 року по 04.05.1992 рік та з 01.08.1997 року по 02.03.2000 року - майстром виробничої ділянки (пп. «б» п. 1 Розділу І «Гірничі роботи» Списку № 2 затв. постановою № 1173 від 22.08.1956 року, п. 2010100б-23398 Розділу І «Гірничі роботи» Списку № 2 затв. постановою № 10 від 26.01.1991 року, п. 2010100б-23398 пп. «б» п. 1 Розділу І «Гірничі роботи» Списку № 2 затв. постановою № 162 від 11.03.1994 року).

Таким чином, професії (посади) за якими працював позивач у вказані періоди, відносяться до професій із шкідливими умовами праці , що надають право на пільгову пенсію за Списком № 2.

Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162 розділ І «Гірничі роботи» право на пільгове забезпечення по Списку № 2 помічникам машиніста екскаватора не передбачено (на цій посаді позивач працював з 19.10.1995 року по 31.07.1997 року), а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо тверджень відповідача з приводу того, що відсутність атестації робочих місць на даному підприємстві в спірний період є підставою для незарахування до пільгового стажу позивачки, суд зазначає, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, якщо з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту другому статті 114 Закону № 1058-IV.

Суд констатує, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року по справі №520/15025/16-а.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивачем надані відповідачу усі необхідні документи, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для відмови у зарахуванні до пільгового стажу періоди роботи позивача з 03.10.1989 року по 18.10.1995 року, та за період часу 01.08.1997 року по 02.03.2000 року.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту ст.1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16.12.1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Ґайгузус проти Австрії» від 16.09.1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправними рішень ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №047150013146 від 01.07.2021 року, №28 від 09.07.2021 року про відмову в підтвердженні пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у період з 03.10.1989 року по 18.10.1995 року, з 01.08.1997 року по 02.03.2000 року в Широківському управлінні екскавації тресту «Дніпроекскавація», підлягають задоволенню, а порушені права позивача в цій частині підлягають відновленню шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 з 03.10.1989 року по 18.10.1995 року, та за період часу 01.08.1997 року по 02.03.2000 року, що дає право на пільгову пенсію за Списком № 2.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, суд дійшов висновку щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.06.2021 року про призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовну заяву задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 1/2 від 908 грн. = 454 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №28 від 09.07.2021 року про відмову в підтвердженні пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у період з 03.10.1989 року по 18.10.1995 року, з 01.08.1997 року по 02.03.2000 року в Широківському управлінні екскавації тресту «Дніпроекскавація», яке в подальшому було перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Ново-Інгулецька спецекскавація», з 23.12.1998 року у Закрите акціонерне товариство «Ново-Інгулецька спецекскавація».

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 з 03.10.1989 року по 18.10.1995 року, з 01.08.1997 року по 02.03.2000 року у Широківському управлінні екскавації тресту «Дніпроекскавація», яке в подальшому було перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Ново-Інгулецька спецекскавація», з 23.12.1998 року у Закрите акціонерне товариство «Ново-Інгулецька спецекскавація», таким, що дає ОСОБА_1 право на призначення пенсії за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047150013146 від 01.07.2021 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.06.2021 року про призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

У задоволені іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) сплачений судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.11.2021 року.

Суддя О.М. Неклеса