Рішення № 101250448, 11.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року Справа № 160/10713/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. при секретарі судового засіданняЛогвиненко В.М. за участі: позивача представника відповідача ОСОБА_1 Афанасенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просить:

- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 03.06.2021 року до винесення рішення Верхового суду України та компенсації за час невикористаної відпустки за вказаний період, з відрахуванням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 року було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 28.07.2021 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 34).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 року задоволено заяву Дніпропетровської обласної прокуратури та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.09.2021 року о 10:00 год. (а.с. 46).

Усною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні, від 11.11.2021 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в той же день.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 року у справі №160/6332/20 частково задоволено його позов та визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Дніпропетровської області від 30.04.2020 року №416-к та поновлено на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового слідства та підтриманням державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та органах прокуратури з 14.05.2020 року, стягнуто з прокуратури Дніпропетровської області на його користь середній заробіток за час вимушено прогулу у розмірі 296 422,17 грн. Однак, в порушення ст.ст. 371-372 КАС України, прокурором Дніпропетровської області не забезпечено негайне виконання даної постанови в частині поновлення його на роботі, оскільки лише 02.06.2021 року наказом прокурора Дніпропетровської області №1375к його поновлено на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового слідства та підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та органах прокуратури з 15.05.2020 року. При цьому, середній заробіток за рішенням суду у справі №160/6332/20 стягнуто виключно по 12.05.2021 року. Таким чином, внаслідок затримки прокуратурою Дніпропетровської області виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 року про поновлення на роботі, йому не виплачено середній заробіток за період з 03.06.2021 року до рішення Верховного суду України, у зв`язку з чим, виникли підстави для стягнення за спірний період середнього заробітку.

07.09.2021 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що позивач працював в органах прокуратури Дніпропетровської області на різних посадах. Наказом прокурора Дніпропетровської області від 30.04.2020 року №416к його звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 14.05.2020 року. Підставою для винесення вищезазначеного наказу стало рішення №110 від 02.04.2020 року кадрової комісії № 1 з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 року у справі №160/6332/20 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на посаді відмовлено, разом з тим, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 року, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 року скасовано та прийнято нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Дніпропетровської області від 30.04.2020 року №416-к та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового слідства та підтриманням державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та органах прокуратури з 14.05.2020 року, стягнуто з прокуратури Дніпропетровської області на користь останнього середній заробіток за час вимушено прогулу у розмірі 296 422,17 грн. На виконання рішення суду наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 02.06.2021 року №1375к ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового слідства та підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та органах прокуратури з 15.05.2020 року. При цьому, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 року у справі №160/6332/20, не надає позивачу права вважатися таким, що успішно пройшов атестацію, у зв`язку з чим наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №1385к від 03.06.2021 року, ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», який позивачем у судовому порядку не оскаржувався. Отже, Дніпропетровською обласною прокуратурою належним чином виконано рішення судів щодо поновлення позивача на роботі та здійснено виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У даному випадку, слід звернутися до правової позиції Верховного Суду щодо застосування положень статті 236 Кодексу законів про працю України, яку висловлено у постанові від 24.12.2020 року у справі №807/2434/15, а також у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 року у справі №821/1678/16. Так, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити чи мала місце затримка виконання такого рішення. Таким чином, доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

18.10.2021 року позивачем подано письмову відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримала, проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури на різних посадах.

Так, на підставі наказу від 21.07.2016 року №815к, у зв`язку зі змінами у структурі та штатному розписі прокуратури Дніпропетровської області відповідно до наказу Генерального прокурора України від 30.06.2016 року №93ш, ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області.

08.10.2019 року ОСОБА_1 подав заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

Рішенням Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №110 від 02.04.2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» прокурор відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 55 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту; не був допущений до проходження наступних етапів атестації.

На підставі рішення №110 від 02.04.2020 року про неуспішне проходження позивачем атестації, наказом прокуратури Дніпропетровської області від 30.04.2020 року №416к, ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 14.05.2020 року.

Не погодившись з рішенням Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №110 від 02.04.2020 року та наказом прокуратури Дніпропетровської області №416к від 30.04.2020 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та поновлення на посаді.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі №160/6332/20 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю (а.с. 7-19).

Разом з тим, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі №160/6332/20 скасовано та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано наказ №416-к від 30.04.2020 року Прокуратури Дніпропетровської області про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового слідства та підтриманням державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та органах прокуратури з 14.05.2020 року;

- стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938, проспект Дмитра Яворницького, буд. 38, м. Дніпро, 49044) на користь ОСОБА_1 296422 (двісті дев`яносто шість тисяч чотириста двадцять два) грн. 17 коп.

- у задоволенні решти позову відмовлено (а.с. 20-26).

Судом встановлено, що на виконання рішення суду наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 02.06.2021 року №1375к ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового слідства та підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та органах прокуратури з 15.05.2020 року (а.с. 28-29).

При цьому, прокурору відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового слідства та підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 визначено робоче місце у відділі нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, дізнання та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Дніпропетровської обласної прокуратури.

Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №1385к від 03.06.2021 року вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 03.06.2021 року.

Підставою для винесення вказаного наказу було рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №110 від 02.04.2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатом складання іспиту у формі тестування на загальні здібності на навички з використанням комп`ютерної техніки.

Позивач, вважаючи свої права порушеними внаслідок затримки відповідачем виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 року у справі №160/6332/20 у частині поновлення на посаді, звернувся до суду з даним позовом.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обгрунтованості стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно із ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В ч. 6 ст. 235 КЗпП України зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його проголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою-підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

За змістом норм ст. 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати не видання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Аналогічний висновок зазначений Верховним Судом в постанові від 24.01.2019 року у справ і№760/9521/15-ц.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із ч. 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

З аналізу правових норм, що застосовуються до спірних правовідносин вбачається, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок виявляється у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно якої виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Отже, згідно статті 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі №812/801/17 та від 30.04.2020 року у справі №260/1424/18, від 24.12.2020 року у справі №807/2434/15.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 року Дніпропетровською обласною прокуратурою ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового слідства та підтриманням державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та органах прокуратури з 14.05.2020 року.

При цьому, останнього поновлено на вказаній посаді та в органах прокуратури лише 02.06.2021 року, що підтверджується наказом від 02.06.2021 року №1375к.

За таких обставин, оскільки рішенням суду від 12.05.2021 року по справі №160/6332/20 поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового слідства та підтриманням державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та в органах прокуратури, а відповідач фактично поновив останнього на посаді лише 02.06.2021 року, вбачається, що відповідач виконав рішення від 12.05.2021 року по справі №160/6332/20 із затримкою, яка обраховується з 13.05.2021 року по 01.06.2021 року включно.

Водночас, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність його вини у такій затримці, оскільки чинним законодавством відповідальність роботодавця, передбачена статтею 236 КЗпП України, не поставлена у залежність від його вини.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання відповідачем вказаного судового рішення, а саме за період з 13.05.2021 року по 01.06.2021 року.

При цьому, вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку по час прийняття Верховним судом відповідного рішення за касаційними скаргами сторін на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 року є безпідставними, оскільки постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 року вже є фактично виконаною відповідачем, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд зазначає, згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Щодо розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на викладені норми, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Аналогічну позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року по справі № 635/2084/16-ц.

За приписами пункту 10 Порядку у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Отже, у разі підвищення тарифних ставок і посадових окладів як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення при обчисленні середньої заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 року у справі № 0640/4691/18, від 15.04.2020 року у справі №826/15725/17, від 16.09.2020 року у справі № 140/3020/19.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 поновлений на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового слідства та підтриманням державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та в органах прокуратури постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 року. Проте, відповідач виконав вказане судове рішення добровільно лише 02.06.2021 року (наказ прокуратури Дніпропетровської обласної від 02.06.2021 року №1375к).

Отже період з 13.05.2021 року по 01.06.2021 року є часом затримки виконання відповідачем судового рішення та становить 14 робочих днів.

Відповідно до довідки Дніпропетровської обласної прокуратури №21-449-21 розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 складає 1035, 90 грн. за робочий день.

Таким чином, за період з 13.05.2021 року по 01.06.2021 року на користь позивача підлягає до стягнення середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у загальному розмірі 14 502,60 грн.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог .

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в розмірі 14 502,60 грн. за період з 13.05.2021 року по 01.06.2021 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 13.05.2021 року по 01.06.2021 року у розмірі 14502,60 грн. без відрахування обов`язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22 листопада 2021 року.

Суддя Н.Є. Сліпець