Рішення № 101250197, 08.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року Справа № 160/13896/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця Малкової Марії Вікторівни про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою суду від 13.08.2021 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду шляхом подання до суду уточненої позовної заяви із визначенням належного відповідача у даній справі відповідно до вимог ч.3 ст.287 КАС України (відповідно до кількості учасників справи); завірених належним чином додатків до примірника уточненої позовної заяви для суду та відповідача; за наявності відповідних підстав – заяву із обгрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення до суду із підтверджуючими доказами.

Одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №18230, що був вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем 14 серпня 2020 року, щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , оскільки на даний момент виконавче провадження вже відкрито та існує висока вірогідність стягнення належних йому грошових коштів, накладення арештів тощо у процесі його реалізації, що ускладнить захист його інтересів, так як він буде змушений здійснювати додаткові заходи та витрати для відновлення своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 13.08.2021 року повернуто ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заяву про забезпечення позову без розгляду.

На виконання вимог ухвали від 27.09.2021 року на адресу суду засобами поштового зв`язку від позивача надійшла уточнена позовна заява відповідно до кількості учасників справи, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни від 07 вересня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62963305, винесену на підставі виконаного напису №18230, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем 14 серпня 2020 року, щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Вердикт Капітал» код ЄДРПОУ: 36799749 заборгованості у сумі 22507,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірною постановою від 07.09.2020 року відкрито виконавче провадження ВП №62963305 щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №18230 від 14.08.2020 року про стягнення з нього на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованості в розмірі 22 597,45 грн. Позивач вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №62963305 винесена приватним виконавцем з порушенням вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавче провадження відкрито не за місцем проживання, перебування боржника або місцем знаходження його майна. Зауважив, що він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . За адресою, вказаною в оскаржуваній постанові ( АДРЕСА_3 ), він не проживав, у місті Києві не працював та не мав майна. Тому, на думку позивача, приватний виконавець Малкова М.В. не мала права приймати до примусового виконання виконавчий документ, місце виконання якого знаходиться в іншому виконавчому окрузі. З наведених підстав позивач просить суд визнати протиправною та скасувати спірну постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62963305 від 07.09.2020 року.

Ухвалою суду від 25.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13896/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених статтями 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 01.11.2021 року о 09:00 год. Цією ж ухвалою витребувано у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни належним чином завірену копію виконавчого провадження ВП №62963305.

На виконання вимог ухвали суду 29.10.2021 року на електронну адресу суду, з наступним наданням 03.11.2021 року через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву разом із матеріалами виконавчого провадження від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність, та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, вона має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. У виконавчому написі №18230 від 14.08.2020 року, що виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., вказано місце проживання боржника – АДРЕСА_4 . Така ж адреса була зазначена і у заяві стягувача. Оскільки місце проживання боржника – ОСОБА_1 знаходиться у межах виконавчого округу міста Києва, то у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання. Зауважила, що позивач фактично не погоджується із інформацією зазначеною у виконавчому документі, однак, на час вирішення даного судового спору виконавчий напис №18230 від 14.08.2020 року є чинним та у судовому порядку не оскаржувався, що позивачем не заперечується. Враховуючи вищезазначене, дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, відповідають нормам чинного законодавства, а твердження боржника є безпідставними, що в свою чергу дають підставу суду відмовити у задоволенні позовних вимог позивача – ОСОБА_1 .

У судове засідання 01.11.2021 року сторони не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Главою 11 Розділу II Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ, зокрема у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби та приватного виконавця. Однією з таких особливостей є скорочені строки розгляду справ цієї категорії.

Відповідно до приписів частини 4 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

З огляду на викладене та враховуючи те, що для цієї справи пріоритетним є її швидке вирішення та з урахуванням положень ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом вирішено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд при винесенні рішення по справі виходить з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 14.08.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис №18230 про звернення стягнення з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), який є боржником за кредитним договором №401607352 від 21.04.2014 року, укладеним з Акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 16-01/19/1 від 16.01.2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».

Судом встановлено, що 04.09.2020 року стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни із заявою (вих.№13844925 від 21.08.2020 року) про примусове виконання рішення, в якій просив відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем за №18230 від 14.08.2020 року про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 22 507,45 грн., у випадку встановлення доходу боржника, яким є ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_1 ,- звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника. У вказаній заяві про примусове виконання рішення стягувачем зазначено, що адресою місця реєстрації боржника ОСОБА_1 є: АДРЕСА_5 , а адресою проживання: АДРЕСА_4 .

Також судом встановлено, що за кредитним договором №401607352 від 21.04.2014 року місцем проживання боржника ОСОБА_1 зазначено - АДРЕСА_5 .

07.09.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною, розглянувши заяву стягувача про примусове виконання на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. №18230 від 14.08.2020 року про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 22 507,45 грн., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62963305, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

В той же день, 07.09.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. у виконавчому провадженні ВП №62963305 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 2 250,75 грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 400,00 грн.

Крім того, 17.03.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні ВП №62963305.

Примірники вказаних постанов від 07.09.2020 року та від 17.03.2021 року направлені приватним виконавцем на адресу позивача, зазначену у виконавчому написі нотаріуса та заяві стягувача, а саме: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 , що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим відправленням.

Позивач пов`язує порушення своїх прав з діями відповідача щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №62963305 від 07.09.2020 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України від 02.06.2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Частинами першою, другою статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

Частиною першою статті 4 Закону №1404-VIIІ визначено вимоги до виконавчого документа, а саме, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржникаю, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно з ч.4 ст.4 Закону №1404-VIIІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (пункт 10).

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

На підставі частини першої статті 28 Закону №1404-VIIІ копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону №1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 Закону №1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частинами першою, другою статті 25 Закону №1403-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Положеннями статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року №1382-IV (далі - Закон №1382-IV) установлено, що «місце перебування» - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; «місце проживання» - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; «реєстрація» - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Частиною другою статті 2 Закону №1382-IV визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначені також в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 (далі – Інструкція №512/5), у редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №512/5 визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції №512/5 у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

Абзацом 5 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції №512/5 визначено, що у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції №512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції №512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

За змістом пункту 13 розділу ІІІ Інструкції №512/5 приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою (додаток 3).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що приватний виконавець є особою, уповноваженою державою на примусове виконання рішень, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України. Зокрема, суб`єкти владних повноважень мають приймати рішення (вчиняти дії) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та неупереджено.

У даній справі предметом судового контролю є постанова приватного виконавця Малкової Марії Вікторівни про відкриття виконавчого провадження від 07.09.2020 року ВП №62963305. При цьому, спірним у даному випадку є питання тлумачення положень статті 24 Закону №1404-VIII у контексті визначення місця проживання боржника, а також питання наявності у приватного виконавця обов`язку перевіряти перед відкриттям виконавчого провадження відомості у виконавчому документі стосовно місця проживання боржника.

Разом з цим слід зазначити, що Закон №1404-VIII містить чітку вказівку на те, що виконавчі документи приймаються до виконання за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, а не довільно, без будь-яких підтверджень, зазначених у виконавчому документі. Відтак, за відсутності доказів проживання та наявності майна у позивача як боржника у виконавчому провадженні у місті Києві, тобто у виконавчому окрузі, на території якого здійснює діяльність приватний виконавець, в останнього не має правових підстав для прийняття до виконання виконавчого документа шляхом прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, слід зазначити, що статтею 19 Закону №1404-VІІІ на боржника покладено низку обов`язків, виконання яких передбачає перебування у безпосередній близькості до місця вчинення виконавчих дій (зокрема повідомляти виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, своєчасно з`являтися на вимогу виконавця, допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій).

Таким чином, у виконавчому провадженні місце проживання боржника відіграє важливу роль як для визначення виконавчого округу, в якому має здійснюватися виконавче провадження, так і для можливості реалізації боржником своїх прав і виконання обов`язків у виконавчому провадженні.

Розглядаючи дану справу, судом встановлено, що виконавчим округом, у межах якого приватний виконавець Малкова Марія Вікторівна здійснює свої повноваження, є місто Київ.

В той же час, відповідно до паспорта громадянина України ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Крім того, як убачається зі змісту кредитного договору №401607352, укладеного між позивачем та Акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 16-01/19/1 від 16.01.2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_5 .

Доказів внесення сторонами змін до вищезазначеного договору щодо адреси фактичного проживання позичальника відповідачем не надано.

Таким чином, відомості про фактичне місце проживання ОСОБА_1 , вказані у виконавчому написі нотаріуса Горай О.С. від 14.08.2020 року №18230, а саме: АДРЕСА_4 , не відповідають тим відомостям щодо фактичного місця проживання (реєстрації) боржника, які вказані у кредитному договорі №401607352 та паспорті позивача.

Отже, з установлених судом обставин убачається, що приватним нотаріусом Горай О.С. під час вчинення виконавчого напису від 14.08.2020 року №18230 самостійно зазначено адресу: АДРЕСА_4 , як адресу місця проживання боржника.

Суд ураховує, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не встановлює відповідних обставин, адже не викликає особу, не спілкується з нею та не отримує від неї жодної інформації. Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження того, що вищезазначена адреса піддавалась перевірці на предмет її достовірності.

Щодо «адреси проживання», яку повідомив стягувач (ТОВ «Вердикт Капітал»), жодного підтвердження вірогідності цієї інформації немає. Тобто об`єктивних даних, на основі яких можна було б стверджувати, що позивач проживав у місті Києві (хоча б на дату відкриття виконавчого провадження), чи має майно на території цього виконавчого округу, відповідач не надав.

Таким чином відповідач, зазначаючи у постанові про відкриття виконавчого провадження адресу проживання боржника – ОСОБА_1 не володіла достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м. Києві.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №380/7750/20 зазначено, що отримавши заяву стягувача про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, в якій, як і в указаному виконавчому документі, зазначено дві різні адреси боржника, приватний виконавець не міг не звернути уваги, що ці адреси, якщо вирішувати питання про прийняття до виконання цього виконавчого документа, відсилають до різних виконавчих округів (Дніпропетровська область та місто Київ відповідно). Звідси виникає потреба з`ясування місця проживання боржника як умови прийняття виконавчого документа до примусового виконання приватним виконавцем, територіальним округом якої є місто Київ.

Водночас, у випадку з позивачем приватний виконавець Малкова М.В. відкрила виконавче провадження №62963305 без з`ясування дійсного місця проживання боржника.

У вищеназваній постанові від 31.03.2021 року Верховний Суд дійшов висновку про те, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою.

Крім того Верховний Суд зазначив, що хоча приватний виконавець не має обов`язку перевіряти вірогідність відомостей, які зазначено у виконавчому документі, водночас приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону №1403-VIII), повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності (частина перша статті 4 Закону №1403-VIII). Закріплені у статті 4 Закону №1403-VIII засади діяльності, зокрема, приватного виконавця вимагають діяти добросовісно, що, окрім іншого, вимагає від нього більш вдумливого і ретельно виваженого підходу до виконання своїх професійних обов`язків.

Варто зауважити, що тлумачення положень статті 24 Закону №1404-VIII у контексті визначення місця проживання боржника, а також питання наявності у приватного виконавця обов`язку перевіряти перед відкриттям виконавчого провадження відомості у виконавчому документі стосовно місця проживання боржника було здійснено у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.07.2021 року у справі №380/9335/20.

Так, у названому рішенні суд касаційної інстанції наголосив, що відсутність прямої вказівки в Законі №1404-VIIІ на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб`єкта владних повноважень.

Одночасно з цим Верховний Суд звернув увагу на положення пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIIІ та констатував, що надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця.

Зважаючи на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.03.2021 року у справі № 380/7750/20 та від 15.07.2021 року у справі № 380/9335/20, визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон №1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

Отже, з огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом та норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, що виникли між сторонами у даній справі, суд вважає, що приватний виконавець Малкова Марія Вікторівна, виконавчим округом якого є місто Київ, не вправі була приймати до примусового виконання виконавчий документ (виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. №18230 від 14.08.2020 року про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 ), місце виконання якого знаходиться в іншому виконавчому окрузі. На підставі цього, з огляду на критерії, визначені у частині другій статті 2 КАС України, суд приходить до висновку про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наведені вище висновки, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 72- 78, 90, 139, 205, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (вул. Юрія Поправки, 6, офіс 14, м. Київ, 02094, посвідчення № 0476 від 12.03.2020) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни від 07 вересня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62963305, винесену на підставі виконаного напису №18230, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем 14 серпня 2020 року, щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Вердикт Капітал» код ЄДРПОУ: 36799749 заборгованості у сумі 22507,45 грн.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (вул. Юрія Поправки, буд. 6, оф. 14, м. Київ, 02094, посвідчення № 0476 від 12.03.2020) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева