Рішення № 101250194, 03.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

03 листопада 2021 року Справа №160/8087/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по справі №160/8087/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якій позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області рішення № 000191/04-36-32-03/ НОМЕР_1 від 04.08.2020 року про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/8087/21 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження) згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, задоволено. Визнано протиправним та скасовано винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області рішення № 000191/04-36-32-03/ НОМЕР_2 від 04.08.2020 року про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 10 000 грн. Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ ВП 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 908, 00 гривень (дев`ятсот вісім гривень).

19 жовтня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, засобами поштового зв`язку, від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій заявник просить поновити процесуальний строк для подання доказів розміру витрат на правову допомогу, ухвалити у справі № 160/8087/21 додаткове рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області – 4060,00 грн. витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Разом із заявою позивачем долучено докази для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року постановлено розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення здійснити в порядку письмового провадження. Установлено відповідачу 3-денний строк з дня вручення ухвали для подання до суду відзиву на заяву про вирішення питання розподілу судових витрат.

27 жовтня 2021 року представник ГУ ДПС у Дніпропетровській області, засобами поштового зв`язку, надіслав до суду заперечення щодо ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування вказаного заперечення представник відповідача зазначив, що заява є необґрунтованою, оскільки розмір зазначених витрат на правничу допомогу у даній справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. В акті від 03.06.2021, міститься детальний розрахунок вартості адвокатського гонорару до найменування наданих послуг адвокатом необґрунтовано віднесено ознайомлення із матеріалами справи щодо рішення про застосування фінансових санкцій № 000191/04-36-32-03/25811097 від 04.08.2020, оскільки відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом саме конкретної судової справи, в межах заявлених позовних вимог. Таким чином, в усіх документах, які було додано разом із заявою про винесення додаткового рішення на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу взагалі не містить посилання на конкретну адміністративну справу, в межах якої така допомога надається, просить в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення відмовити.

Розглянувши питання про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України,суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 1 статті 247 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість вирішення судом питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Аналогічна норма міститься у статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до пункту 3 частини 1 якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18.

Як встановлено судом між позивачем та Адвокатським бюро «Ружа та Партнери» укладено 26.08.2020 року договір про надання правової допомоги № 0826/2 (далі Договір).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.6 Договору, розмір та порядок оплати Клієнтом Адвокатському бюро гонорару та фактичних витрат, пов`язаних із виконанням даного Договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою угодою до цього Договору, які є невід`ємною частиною Договору. За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським бюро правової допомоги і її вартість.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

21.04.2021 року Адвокатським бюро «Ружа та партнери» сформовано позивачу рахунок-фактуру № 0421/1 стосовно оплати професійної правничої допомоги (ознайомлення з матеріалами справи щодо рішення про застосування фінансових санкцій № 000191/04-36-32-03/25811097 від 04.08.2020 року та підготовка позовної заяви до суду) на загальну суму 4 060,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що вказане в рахунку рішення № № 000191/04-36-32-03/25811097 від 04.08.2020 року є предметом спору в адміністративній справі № 160/8087/21.

Факт сплати позивачем Адвокатському бюро «Ружа та партнери» згідно вищенаведеного рахунку, підтверджується платіжним дорученням № 138 від 23.04.2021 року на загальну суму 4 060,00 грн., в якому платник значиться «Черненко О.В. ФОП», а отримувач «АБ Ружа та партнери». Призначення платежу: сплата згідно рахунку № 0421/1 від 21.04.2021 року.

Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до Акту надання правової допомоги від 03 червня 2021 року Адвокатським бюро «Ружа та партнери» надано позивачу наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи щодо рішення про застосування фінансових санкцій № 000191/04-36-32-03/25811097 від 04.08.2020 року та підготовка позовної заяви до суду згідно Рахунку № 0421/1 від 21 квітня 2021 року. Клієнт приймає надані згідно Рахунку № 0421/1 від 21 квітня 2021 року послуги, повністю задоволений обсягом та якістю наданих послуг. Цим актом закриваються надані послуги на суму у розмірі 4060, 00 грн. Оплата здійснена в повному обсязі. Сторони взаємних претензій не мають, що є обґрунтованим та необхідним для надання правової допомоги в рамках даної справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд звертає увагу, на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.01.2021 року по справі № 280/2635/20, в якій Верховний Суд зазначив, що Кодекс адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, понесені ФОП ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із юридичним супроводом справи №160/8087/21, підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При цьому суд вважає безпідставним заперечення відповідача про відмову у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення, оскільки розмір понесених позивачем витрат в сумі 4 060,00 грн. підтверджується належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами.

Враховуючи те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, з огляду на те, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між позивачем та Адвокатським бюро, і є обов`язковими до виконання, а також те, що угода про надання правничої допомоги є дійсною, в тому числі задоволення позову, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 060,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з огляду на вищевикладене, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд дійшов висновку про задоволення заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по справі №160/8087/21.

Керуючись статтями 134,139,243-248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по справі №160/8087/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення щодо судових витрат у справі №160/8087/21 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ ВП 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 060,00 грн. (чотири тисячі шістдесят гривень 00 копійок).

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко