Рішення № 101250171, 18.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року Справа № 160/15442/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладені у листі №0400-010204-8/103629 від 04.08.2021 року та рішення від 03.08.2021 року щодо відмови у перерахунку розміру пенсії та скасувати їх;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії за вислугою років у відповідності до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку, на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області №21-26 вих-21 від 17.02.2021 року, де заробітна плата на 01.01.2021 рік, згідно Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складає 90272,00 грн. (дев`яносто тисяч двісті сімдесят дві гривні) з 01 січня 2021 року, здійснити відповідні виплати без обмеження максимального розміру пенсії та виплатити різницю у пенсії з урахуванням фактично виплачених сум пенсії.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що з 13 грудня 2005 року на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ управлінням Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська позивачу призначено та нараховано пенсію у розмірі 90% середнього заробітку.

17 грудня 2010 року на підставі наказу Генерального прокурора України №1898к від 16.12.2010 року позивач був звільнений з органів прокуратури у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Після звільнення з органів прокуратури України позивачу перерахована пенсія відповідно до ст.50-1 закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% середньомісячного заробітку.

3 01 січня 2021 року на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ та Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХ від 15.12.2020 відбулись зміни в оплаті праці працівників прокуратур, а саме збільшено розміри посадових окладів та надбавки до посадових окладів, внаслідок чого виникли підстави для перерахунку пенсії.

27 серпня 2021 року з урахуванням вище зазначених Законів, наказів Офісу Генерального прокурора України та рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) ОСОБА_1 подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та долучив довідку Дніпропетровської обласної прокуратури №21-26вих-21 від 17.02.2021, заробітна плата на 01.01.2021 р., згідно Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складає 90272,00 грн. за посадою заступника керівника обласної прокуратури, з якої останнього було звільнено у зв`язку з виходом на пенсію, для перерахунку пенсії у розмірі 90% розміру заробітної плати згідно довідки.

Листом від 04.09.2021 року №0400-010204-8/103629 Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено, що рішенням відділу перерахунку пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 03.09.2021 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, мотивуючи прийняте рішення тим, що відповідно до частини 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Враховуючи норми статті 86 Закону максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Позивач вважає зазначену відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у перерахунку його пенсії протиправною та такою, що порушує його конституційні права, у зв`язку із чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

05 жовтня 2021 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовної заяви у повному обсязі, у зв`язку з наступним.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за вислугу років згідно ст.50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ "Про прокуратуру".

Позивач звернувся до Головного управління із заявою від 28.07.2021 про перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру", надавши довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 17.02.2021 №21-26 вих.21, видану Дніпропетровською обласною прокуратурою.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Умови пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури до 15 липня 2015 року визначалися статтею 50-1 Закону №1789.

Щодо здійснення перерахунку з урахуванням оновленої довідки, відповідач зазначив.

З 15 липня 2015 року набув чинності Закон України від 14.10.2014 №1697-VІІ "Про прокуратуру", відповідно до пп.1 п.3 розділу XII «Прикінцеві положення», визнано таким, що втратив чинність Закон України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789- ХІІ (крім п.8 ч.1 ст.15, ч.4 ст.16, абз.1 ч.2 ст.46-2, ст.47, ч.1 ст.49, ч.5 ст.50, ч.3,4,6 та 11 ст.50-1, ч.3 ст.51-2, ст.53 щодо класних чинів).

Відповідно до положень ч.2 ст.86 Закону №1697 пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно ч.15 ст.86 Закону №1697 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Конституційний Суд України у пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, з 13 грудня 2019 року підлягає застосуванню частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" у первинній редакції, відповідно до якої призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

При цьому ч.20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 в редакції, що застосовується з 13 грудня 2019 року, визначає лише умову проведення перерахунку пенсії, а саме: підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Вказана норма не встановлює механізм (порядок) проведення такого перерахунку.

Щодо проведення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром.

Як було зазначено раніше, ст.86 Закону №1697, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте, позивач вважає, що до нього не можуть бути застосовані обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У постанові Верховного Суду від 24.06.2020 по справі №580/234/19, яким розглянуто правові позиції постанови Верховного Суду від 12.11.2019 по справі №360/1428/17 та справи №580/234/19, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 №3668-VІ, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про прокуратуру", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VІ, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

У пункті 36 постанови Верховного Суду №580/234/19 суд зазначив, що у справах №360/1428/17 та №80/234/19 йдеться про застосування формально різних правових актів: Закону №911-VІІІ та Закону №3668-VІ та різних норм матеріального права. Закон України №911-VІІІ у пункті 2 Прикінцевих положень містить норму, яка передбачає, що визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Дана норма стосується призначення пенсії, а не її перерахунку.

Застереження у пункті 2 Прикінцевих положень Закону України №911-VІІІ, що обмеження виплати максимального розміру пенсії застосовується з 1 січня 2016 року, означає, що пенсії, які призначені до 1 січня 2016 року та перевищують встановлений максимум, не можуть бути зменшені. Проте, їх перерахунок має відбуватися у відповідності до правил, передбачених абзацом 2 пункту 2 розділу II “Прикінцевих та перехідних положень” Закону №3668-VІ.

У пункті 42 у справі №580/234/19, Верховним Судом зазначено, що з часу набрання чинності Закону №3668-VІ він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсію за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VІ).

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Як зазначено у п.42 постанови Верховного Суду у справі №580/234/19, оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-VІ, то регулювання спірних правовідносин слід застосувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, оскільки чинним Законом №1697-VІІ передбачені інші розміри посадових окладів та розмір відсотків від них для нарахування пенсії, можливо дійти висновку про відсутність правових підстав для обрахунку пенсії одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку пенсії прокурорам за Законом №1697-VІІ, а розміру відсотку - за Законом №1789-ХІІ.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Позивачу з 13 грудня 2005 року на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ управлінням Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська призначено та нараховано пенсію у розмірі 90% середнього заробітку.

17 грудня 2010 року на підставі наказу Генерального прокурора України №1898к від 16.12.2010 року позивач був звільнений з органів прокуратури у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Після звільнення з органів прокуратури України позивачу перерахована пенсія відповідно до ст.50-1 закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% середньомісячного заробітку.

Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 березня 2016 року по справі №200/2464/16-а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та постановлено:

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми заробітку.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" (№1789-ХІІ), виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку за відповідною посадою відповідно до довідки №18-2вих16 від 28.01.2016 року, виданої прокуратурою Дніпропетровської області та здійснити відповідні виплати пенсії з 01.02.2016 року, з урахуванням виплачених сум.

3 01 січня 2021 року на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-УІІ та Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХ від 15.12.2020 відбулись зміни в оплаті праці працівників прокуратур, а саме збільшено розміри посадових окладів та надбавки до посадових окладів, внаслідок чого виникли підстави для перерахунку пенсії.

17 лютого 2021 року позивачем отримано довідку Дніпропетровської обласної прокуратури №21-26вих-21 від 17.02.2021 за посадою заступник прокурора області (прирівняною до посади - заступник керівника обласної прокуратури), за якою розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 складається з наступних складових:

- посадовий оклад - 49920,00 грн.;

- надбавка за вислугу років (40 %) - 19968,00 грн.;

- надбавка за роботу з таємними документами (15%) - 7488,00 грн.;

- матеріальна допомога для оздоровлення (1/12) - 6448,00 грн.;

- матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 6448,00 грн.;

Всього матеріальне забезпечення складає - 90 272,00 грн.

27 серпня 2021 року з урахуванням вище зазначених Законів, наказів Офісу Генерального прокурора України та рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19), ОСОБА_1 подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та долучив довідку Дніпропетровської обласної прокуратури №21-26вих-21 від 17.02.2021, заробітна плата на 01.01.2021 року, згідно Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складає 90272,00 грн. за посадою заступника керівника обласної прокуратури, з якої останнього було звільнено у зв`язку з виходом на пенсію, для перерахунку пенсії у розмірі 90% розміру заробітної плати згідно довідки.

Листом від 04.09.2021 року №0400-010204-8/103629 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено, що рішенням відділу перерахунку пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 03.09.2021 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, мотивуючи прийняте рішення тим, що відповідно до частини 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Враховуючи норми статті 86 Закону максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Позивач вважає зазначену відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у перерахунку його пенсії протиправною та такою, що порушує його конституційні права, у зв`язку із чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

На час призначення позивачу пенсії (2005 рік) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ:

прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14.10.2014 ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ.

Частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІта частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:

частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»;

частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Отже, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні:

жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»;

законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Слід зазначити, що Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 та вирішив таке:

визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:

частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Зазначене рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії.

У цій справі пенсійний орган відмовив позивачу у задоволенні заяви про перерахунок пенсії з мотивів обмеження максимального розміру пенсії позивача, який не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Тобто, фактично пенсійний орган погоджується з наявністю у заявника права на перерахунок пенсії, проте зазначає про обмеження її максимального розміру з огляду на чинну редакцію ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

Суд не бере до уваги наведені доводи відповідача, як належні підстави для відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, виходячи з наступного.

Згідно із частинами 1-4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета кореспондується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року №16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року №13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Згідно із частиною 5 стаття 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

У відзиві на позов відповідач заперечує як право на перерахунок, так і щодо перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимального розміру. З цієї позиції можна зробити висновок, що після визнання за позивачем права на перерахунок пенсії, відповідачем буде здійснено такий перерахунок пенсії з обмеженням її граничним розміром.

Тобто перерахунок пенсії з обмеженням її граничним розміром змусить позивача повторно звертатись до суду з позовом.

Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

На думку суду, позовні вимоги про захист права не можуть вважатися передчасними, якщо вони були предметом правовідносин, з яких виник спір. Позивач звертався із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням 90% від сум усіх складових заробітку та без обмеження максимального розміру.

Відмовляючи у перерахунку, відповідач послався на обмеження максимального розміру пенсії.

Відтак, позиція органу Пенсійного фонду не залишає підстав сподіватися, що у разі визнання за позивачем права на перерахунок пенсії, вона буде перерахована без обмеження максимального розміру.

Разом з тим, оскільки на час призначення пенсії позивачу законодавчо не було встановлено обмежень щодо граничного розміру пенсії, останній має право на справедливі очікування щодо виплати пенсії без обмеження максимального розміру, з урахування принципу незворотності дії закону в часі.

Підсумовуючи наведене, суд враховує наступне.

Так, протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону №1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.

Така бездіяльність уряду була предметом розгляду у судах.

Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 (справа №826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на уряд.

Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Проте, рішення суду фактично Кабінетом Міністрів України не виконано.

Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача.

Реалізація його права була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду від 13.12.2019.

Тому суд вважає підхід відповідача до вирішення заяви позивача незаконним. Суд зазначає, що в цій ситуації позивач має право на перерахунок його пенсії.

Крім того, слід звернути увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати прокурорським працівникам».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури №21-26 вих-21 від 17.02.2021.

Щодо того, у якому відсотковому розмірі відносно заробітної плати підлягає перерахунок пенсії, суд зазначає наступне.

Так, ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури без обмеження максимальним розміром.

Відповідно питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії є похідними і повинне вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок без обмеження максимальним розміром.

Суд зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив йому у перерахунку пенсії з мотивів обмеження максимального розміру пенсії. Відтак, спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії на час звернення позивача до суду у цій справі не існувало.

Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Суд зазначає, що частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ч.ч.1,3 ст.5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Із системного аналізу наведених вище правових норм убачається, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.

При цьому, таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Обов`язковою умовою для задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Аналогічні правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №504/4148/16-а та, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, є обов`язковими для суду при вирішенні даної справи.

Суд також бере до уваги, що в рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Отже, невиконання суб`єктом владних повноважень своїх повноважень, встановлених законодавством становить бездіяльність цього суб`єкта, а дії, вчинені ним під час здійснення управлінських функцій є діями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст.5 КАС України.

Слід зазначити, що частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, які свідчать про порушення прав позивача та протиправність дій ПФУ, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) викладене у листі №0400-010204-8/103629 від 04.09.2021 року щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у зв`язку зі змінами розміру заробітної плати зазначеної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури №21-26 вих-21 від 17.02.2021 року, де заробітна плата на 01.01.2021 року складає 90272,00 грн. (дев`яносто тисяч двісті сімдесят дві гривні нуль копійок) з 01.01.2021 року;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01.01.2021 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у зв`язку зі змінами розміру заробітної плати зазначеної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури №21-26 вих-21 від 17.02.2021 року, де заробітна плата на 01.01.2021 року складає 90272,00 грн. (дев`яносто тисяч двісті сімдесят дві гривні нуль копійок) без обмеження максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем частково доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується дублікатом квитанції АТ КБ "Приватбанк" №0.0.2252340299.1 від 09 лютого 2021 року.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 800,00 грн.

Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у листі №0400-010204-8/103629 від 04.09.2021 року щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у зв`язку зі змінами розміру заробітної плати зазначеної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури №21-26 вих-21 від 17.02.2021 року, де заробітна плата на 01.01.2021 року складає 90272,00 грн. (дев`яносто тисяч двісті сімдесят дві гривні нуль копійок) з 01.01.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01.01.2021 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у зв`язку зі змінами розміру заробітної плати зазначеної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури №21-26 вих-21 від 17.02.2021 року, де заробітна плата на 01.01.2021 року складає 90272,00 грн. (дев`яносто тисяч двісті сімдесят дві гривні нуль копійок) без обмеження максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 800,00 грн. (вісімсот гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник