Рішення № 101250160, 01.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року Справа № 160/17443/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Триплекс» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, –

ВСТАНОВИВ:

28.12.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Триплекс» до Дніпровської митниці Держмитслужби, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №UA110230/2020/000245/2 від 04.11.2020 року про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00552.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ «Триплекс» було визначено митну вартість товарів, пред`явлених до митного оформлення, відповідно до вимог ст.53 МКУ та надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, проте відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару, яке позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Позивачем зазначено, що на момент митного оформлення платіжний документ не міг бути надано до митниці, оскільки за умовами додатку №6 до Договору від 01.07.2020 №0048 умови оплати – 30 днів з дати інвойсу, що у зв`язку з тим, що «Евонік Операції ГмбХ» було виставлено інвойс на оплату 28.10.2020, настає лише 28.11.2020.

Крім того, позивач акцентує увагу, що експортну митну декларацію продавця не включено до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та визначені ч.2 ст.53 МК України. Разом із тим, згідно законодавства ЄС Постачальники повинні відображати ціну включаючи транспортні витрати по території ЄС (на умовах поставки СІР або СРТ), тобто суму 36175,04 Евро – це вартітсь товару і транспортні витрати до кордону з ЄС.

Позивач також наголошує, що затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено, у зв`язку з чим умови поставки не є обов`язковим реквізитом інвойсу. Таким чином, посилання митного органу на відсутність того чи іншого реквізиту інвойсу є необгрунтованим та безпідставним, а також жодним чином не впливає на складові митної вартості та не можу бути підставою для коригування вартості товару. Окрім цього, відповідно до п.2.3 Договору всі додатки до нього є невід`ємними частинами Договору, а отже посилання на договір позивач вважає достатнім для ідентифікації ввезеного товару.

Почивач також посилається на те, що ані в надісланих позивачеві електронних повідомленнях, так і в оскаржувнаих рішеннях відповідачем не вказано, які саме конкретні причини (підстави, передумови, невідповідності) стали підставою для витребування від нього додаткових документів. При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Триплекс» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості залишено без руху.

28.01.2020 року на виконання ухвали суду від позивача надійшла з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачеві 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

22.02.2021 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому Дніпровська митниця Держмитслужби позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заявленої правової позиції відповідачем зазначено, що при виконанні митних формальностей за МД спрацювали форми контролю системи управління ризиками. Так, системою згенеровано, обов`язкову митну процедуру: за кодом 105-2 – «Контроль правильності визначення митної вартості товарів», тобто необхідно здійснити посилений контроль перевірки правильності визначення митної вартості товарів. За результатами формато-логічного контролю автоматизованою системою аналізу ризиків за ЕМД було згенеровано обов`язкову форму контролю правильності визначення митної вартості товарів.

Відповідач посилається на те, що при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне: 1) відповідно до додатку від 09.10.2020 №6 до контракту від 01.07.2020 №0048 оплата здійснюється протягом 30 днів від дати інвойсу. До митного оформлення надано інвойс від 28.10.2020 №6000894323. До митного оформлення платіжні документи не надавались; 2) наданий до митного оформлення рахунок від 28.10.2020 №6000894323 не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару; 3) додатковою угодою від 09.10.2020 №6 до контракту від 01.07.2020 №0048 обумовлено зокрема ціни, умови поставки та платежу. Натомість поданий до митного оформлення рахунок від 28.10.2020 №6000894323 містить посилання лише на реквізити контракту (від 01.07.2020 №0048); 4) у наданій комерційній пропозиції від 08.10.2020 зазначено строк дії (до 17:00 08.10.2020), натомість інвойс №6000894323 датовано 28.10.2020, додаткова угода №6 до контракту датовано 09.10.2020; 5) у копії митної декларації країни відправлення від 28.10.2020 №MRN20BEE0000047531080 зазначена вартість партії товару – 36 175,04 EUR, однак вартість партії товару за рахунком від 28.10.2020 №6000894323 – 37 840,0000 EUR. Також, надана копія митної декларації країни відправлення не містить умов поставки.

Відповідач зазначає, що з огляду на вказані розбіжності, 04.11.2020 посадовою особою митниці надіслано електронне повідомлення декларанту щодо запиту надання додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МКУ. При цьому, законодавчими нормами не передбачено інших способів узгодження митної вартості товару митним органом із декларантом, ніж витребування додаткових документів або надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На думку відповідача, дослідження умов оплати товару відповідно до умов контракту є необхідним для усунення сумнівів щодо достатності поданих документів до митного оформлення, а як вбачається з матеріалів справи, під час подання документів разом з МД до митного оформлення банківські платіжні документи не були надані.

Відповідач наголошує, що у зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, прийнято оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товару, митна вартість товару, визначена із застосуванням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної інформації враховуючи вимоги ст. 59 МКУ. Джерело інформації – це МД оформлена позивачем часом раніше.

Відповідач також вказує, що в повідомленнях митниці направлених декларанту та в гр. 33 оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів (що містяться в матеріалах справи) митницею досить повно та обгрунтовано зазначено: обставини прийняття оскаржуваного рішення, чому заявлена митна вартість не може бути визнана, про наявність інформації щодо вищих рівнів митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено з зазначенням вартості на такі товари, про перелік документів за умови надання яких митна вартість може бути визнана; послідовність застосування методів визначення митної вартості після проведення процедури консультацій між митницею та декларантом згідно вимог ч. 4 ст. 57 МКУ.

На думку відповідача, враховуючи результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості, та зазначені у графі 33 оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості, посадова особа митниці при прийнятті спірного Рішення про коригування митної вартості товарів заявленої позивачем товару діяла в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Крім того, відповідач звертає увагу, що випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу X МКУ. Під час дії гарантійних зобов`язань додаткові документи не надавались.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ТОВ «Триплекс» (код ЄДРПОУ 20244069) зареєстровано як юридична особа 13.01.1994 (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.10.2005 №12241200000017749).

Видами діяльності позивача є: 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами (основний); 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 75.00 Ветеринарна діяльність; 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.22 Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах.

01.07.2020 між ТОВ «Триплекс» (Покупець) та «Евонік Операції ГмбХ» (Продавець) укладено Договір поставки №0048, відповідно до п.2.1 якого, зокрема, предметом даного Договору є поставка Товару (в т.ч. МетАмино DL – Метіонін кормовий) Продавцем Покупцю із заводу-виробника групи Евонік Індастріз АГ. Продавець має право на власний розсуд здійснювати поставку з інших джерел, включаючи заводи-виробники неафілійованих осіб.

Відповідно до п.2.3 Договору поставка кожної партії Товару відповідно до даного Договору оформлюється в письмовій формі за допомою окремого Додатка, в якому зазначаються типи, кількість та ціна Товару, узгоджені між Продавцем та Покупцем. Специфікації Товару додається до цього Договору. Додатки є невід`ємною частиною даного Договору.

Ціна Товару узгоджується між Продавцем та Покупцем для кожної партії Товару окремо в Додатках, які є невід`ємною частиною даного Договору. У вартість Товару не входить податок на додану вартість, про який у випадку необхідности виставляється додатковий рахунок (п.4.1 Договору).

За умовами п.5.1 Договору Покупець здійснює за кожну поставку Товару протягом 30 днів з дати інвойса. До відповідної поставки Строни даного Договору можуть передбачити інші умови оплати Товару, зокрема, відстрочку оплати Товару та відобразити їх в Додатку до даного Договору, яким врегулювані умови поставки відповідної партії Товару.

Товар поставляється на умовах СІР-Запоріжжя, Україна згідно Інкотермс-2010 з обов`язковим страхуванням ризиків втрати чи пошкодження вантажу під час перевезення на користь Отримувача. В разі, коли Сторони передбачили в Специфікації інші умови поставки, застосвуються умови поставки, зазначені в Специфікації (п.7.1 Договору).

Пунктами 7.3 та 7.4 Договору передбачено, що Товар поставляється в упаковці. Упавковка не підлягає повторному викоритсанню. Вартість тари (палети, пакувальний матеріал) входить до вартості Товару.

Між ТОВ «Триплекс» та Евонік Операції ГмбХ укладено Специфікацію №6 від 09.10.2020 Додаток №6 від 09.10.2020 до Контракту №0048 від 01.07.2020 на поставку товару - МетАМІНО. Активна речовина – 99,0%. Втрати при сушці – не більше 0,30%. Зола – не більше 0,50 %. Кількістю 330 000 кг. Ціна за одиницю 1.7 Євро (СІР – Запоріжжя). Загальна сума 567 600,00 Євро. Дата поставки – 42-53 календарний тиждень 2020. Умови оплати – 30 днів з дати інвойсу.

На виконання умов Контаркту на поставку №0048 від 01.07.2020 продавцем виставлено рахунок-фактура (комерційний інвойс) від від 28.10.2020 №6000894323 на товар «МетАМІНО DL – метіонін кормовий 99%. 25 кг паперові мішки.» кількістю 22 000 кг = 880 мішків. на загальну суму 37840,00 Євро (1,72 Євро за 1 кг.). Умови оплати – протягом 30 днів від дати інвойсу до 27.11.2020, умови доставки – СІР Запоріжжя.

04.11.2020 Позивачем до митного контролю та митного оформлення подано електронну митну декларацію (далі – ЕМД) №UA110230/2020/024316 на товар: «Метіонін: МетАМІНО DL – метіонін кормовий 99%. 1 кг містить діючу речовину: метіоніну не менше 99%. Торгова назва – МетАМІНО. Застосовується для збагачення та збалансування раціонів тварин та птиці, приготування повноцінних комбікормів, преміксів, нормалізації білкового обміну, підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин. У формі порошоку. CAS №59-51-8. Партія 201016A6 – 22 000,0кг; 840 мішків. Дата виготовлення – 16.10.2020р. Термін придатності -16.10.2023р. Вміст DL –метіоніну – 99%. Виробник: «Евонік Антверпен Н.В.» Країна виробництва: BE. Торговельна марка: «МетАМІНО». Маркування на мішках: «МетАМІНО» DL-метіонін Feed Grade 99%. номер партії, 25кг, дата виробництва» на умовах поставки СІР UA Запоріжжя (графа 20), до якої на підтвердження митної вартості товару 37840,00 Євро позивачем надано (графа 44):

1. Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 28.10.2020;

2. Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №6000894323 від 28.10.2020;

3. Автотранспортна накладна (Road consignment note) № б/н від 28.10.2020;

4. Фідінфо б/н від 08.10.2020;

5. Страховий поліс №1477 від 29.10.2020;

6. Додаткова угода №1 від 01.07.2020;

7. Додаток №6 від 09.10.2020;

8. Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 0048 від 01.07.2020;

9. Відомості про включення товарів до переліку кормових добавок, преміксів та готових кормів, ветеринарних препаратів АА-01769-04-12 дод.№1 від 20.10.2017;

10. Комерційна пропозиція б/н від 08.10.2020;

11. Листи експортера б/н від 15.10.2020 та 14.10.2020;

12. Сертиф.аналізу б/н від 28.10.2020;

13. Копія митної декларації країни відправлення № MRN20BEE0000047531080 від 28.10.2020.

Як зазначено Відповідачем у відзиві на позовну заяву, при виконанні митних формальностей за ЕМД спрацювали форми контролю системи управління ризиками. Так, системою згенеровано, обов`язкову митну процедуру: за кодом 105-2 – «Контроль правильності визначення митної вартості товарів». За результатами формато-логічного контролю автоматизованою системою аналізу ризиків за ЕМД було згенеровано обов`язкову форму контролю правильності визначення митної вартості товарів.

Між декларантом Позивача та Відповідачем проводилась процедура консультацій в електронному порядку, про що свідчать електронні повідомлення та дані гр.33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Так, 04.11.2020 посадовою особою митниці надіслано електронне повідомлення декларанту щодо запиту надання додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, а саме:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) прайс-листи, каталоги виробника товару;

3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також у вказаному електронному повідомленні зазанчено, що згідно ч. ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З матеріалів справи вбачається, що підставами для витребування вказаних документів стало наступне:

1) відповідно до додатку від 09.10.2020 №6 до контракту від 01.07.2020 №0048 оплата здійснюється протягом 30 днів від дати інвойсу. До митного оформлення надано інвойс від 28.10.2020 №6000894323. До митного оформлення платіжні документи не надавались;

2) наданий до митного оформлення рахунок від 28.10.2020 №6000894323 не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару;

3) додатковою угодою від 09.10.2020 №6 до контракту від 01.07.2020 №0048 обумовлено зокрема ціни, умови поставки та платежу. Натомість поданий до митного оформлення рахунок від 28.10.2020 №6000894323 містить посилання лише на реквізити контракту (від 01.07.2020 №0048);

4) у наданій комерційній пропозиції від 08.10.2020 зазначено строк дії (до 17:00 08.10.2020), натомість інвойс №6000894323 датовано 28.10.2020, додаткова угода №6 до контракту датовано 09.10.2020;

5) у копії митної декларації країни відправлення від 28.10.2020 №MRN20BEE0000047531080 зазначена вартість партії товару – 36 175,04 EUR, однак вартість партії товару за рахунком від 28.10.2020 №6000894323 – 37 840,0000 EUR. Також, надана копія митної декларації країни відправлення не містить умов поставки.

04.11.2020 декларантом надано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- Сертифікат походження від 22.10.2020 А31663318;

- Інформація Фідінфо від 13.10.2020 б/н;

- Видаткова накладна від 12.10.2020 № 00022094;

- Видаткова накладна від 22.10.2020 № 00022859;

- Прибуткова накладна від 25.09.2020 №.00008174;

- Прибуткова накладна від 21.10.2020 №00009178.

Декларантом також повідомлено митниці, що інші документи протягом строку, визначеного ч.3 ст.53 МКУ, надаватись не будуть.

04.11.2020 відповідач рішенням №UА1102300/2020/000245/2 скоригував митну вартість зазначеного товару у загальній кількості 22 000 кг. до 45 100,00 EUR (вартість за одиницю: 2,0500 USD) за методом 2А – за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Оскаржуване рішення мотивовано тим, що додатково надані документи, а саме прибуткові та видаткові накладні не мають відношення до заявленої партії товару, тому не можуть бути використані для підтвердження. У митиниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Митна вартість може бути визнана за умови надання наступних додаткових документів: виписки з бухгалтерської документації: прайс-листи, каталоги виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи ст.59 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо ідентичних товарів за методом 2А. (з розрахунку 2,05 EUR/кг у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за митною декларацією №UА1102300/2020/01727 від 06.08.2020).

Крім того, Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00552 від 04.11.2020 року.

Не погодившись із прийнятими рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України; далі – МК України; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 7 МК України визначено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль – це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).

Відповідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 -4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене ч.5 ст.54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3ст.53 МК України.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

При цьому, суд звертає увагу, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Викладена правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 25.06.2020 у справі № 805/2380/16-а та від 20.10.2020 у справі №809/1056/16.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, суд звертає увагу, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а та від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752.

В ході судового розгляду справи з`ясовано, що підставою для витребування додаткових документів слугувало спрацювання форми контролю системи управління ризиками, а також наявність в інформаційній базі митного органу рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству за вищою митною вартістю.

Так, при проведенні перевірки документів, які надані декларантом у підтвердження заявленої митної вартості товарів, посадовою особою митниці відносно спірної ЕМД встановлені наступні розбіжності:

1) відповідно до додатку від 09.10.2020 №6 до контракту від 01.07.2020 №0048 оплата здійснюється протягом 30 днів від дати інвойсу. До митного оформлення надано інвойс від 28.10.2020 №6000894323. До митного оформлення платіжні документи не надавались;

2) наданий до митного оформлення рахунок від 28.10.2020 №6000894323 не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару;

3) додатковою угодою від 09.10.2020 №6 до контракту від 01.07.2020 №0048 обумовлено зокрема ціни, умови поставки та платежу. Натомість поданий до митного оформлення рахунок від 28.10.2020 №6000894323 містить посилання лише на реквізити контракту (від 01.07.2020 №0048);

4) у наданій комерційній пропозиції від 08.10.2020 зазначено строк дії (до 17:00 08.10.2020), натомість інвойс №6000894323 датовано 28.10.2020, додаткова угода №6 до контракту датовано 09.10.2020;

5) у копії митної декларації країни відправлення від 28.10.2020 №MRN20BEE0000047531080 зазначена вартість партії товару – 36 175,04 EUR, однак вартість партії товару за рахунком від 28.10.2020 №6000894323 – 37 840,0000 EUR. Також, надана копія митної декларації країни відправлення не містить умов поставки.

Щодо наведених заяважень митного органу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд відхиляє посилання митниці на ненадання до митного оформлення платіжних документів як підставу для витребування додаткових документів та в подальшому коригування митної вартості товару, оскільки за умовами контракту від 01.07.2020 №0048 та додатку до нього від 09.10.2020 №6 оплата товару здійснюється протягом 30 днів від дати інвойсу. Тобто, враховуючи, що інвойс №6000894323 датований інвойс 28.10.2020, то строк оплати товару на час подання до митного органу спірної ЕМД не настав.

Водночас, суд наголошує, що Верховним Судом, при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №804/4680/16, від 30.11.2018 у справі №815/4044/15 та від 29.07.2020 у справі №420/1709/19.

Щодо посилань митниці на відсутність печаток і штампів митних органів країни відправлення у рахунку від 28.10.2020 №6000894323, суд звертає увагу на положення п. 3 ст. 257 МК України, відповідно до яких митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу. Крім того, законодавчо не передбачено обов`язкового завіряння інвойсу печаткою митного органу.

Разом із тим, суд звертає увагу, що інвойс (рахунок-фактура) – це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їх кількість та кошти, які покупець має сплатити за такі послуги.

Як правило, інвойс за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного бухгалтерського документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, а носить лише інформаційний характер. Тобто форма рахунку-фактури не містить можливості визначення змісту правочину (купівля-продаж, надання послуг, перевезення тощо) та не визначає вид договірних зобов`язань.

Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги, а сам факт повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом прийому-передачі виконаних робіт.

Наведена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 14.03.2019 у справі № 826/25599/15.

Разом із цим, суд також відхиляє аргументи митного органу на відстуність у інвойсі від 28.10.2020 №6000894323 посилання на додаток від 09.10.2020 №6 до контракту від 01.07.2020 №0048, оскільки затвердженої форми інвойсу та вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено. Крім того, наданий до митного оформлення та до матеріалів справи інвойс містить посилання на контракт від 01.07.2020 №0048, що є достатнім для ідентифікації заявленого до митного оформлення товару.

Стосовно зауважень відповідача до комерційної пропозиції від 08.10.2020, суд вважає за необхідне звернути увагу, що в силу ч.2 ст.53 МК України комерційна пропозиція не є документом, який підтверджує митну вартість товару та жодним чином не впливають на складові митної вартості.

Разом із тим, інвойс виставляєть на оплату саме контрагентом-продавцем товару, а не декларантом-покупцем, то такі аргументи митного органу суперечать принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який сформований Європейським Судом з прав людини, зокрема у справах, справа ВАТ «Нефтяная компания ЮКОС» проти РФ (Заява №14092/04); справи «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03), «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97), «Полторацький проти України» від 29.04.2003 (заява №38812/97).

Щодо тверджень митного органу про відсутність умов поставки та зазначення іншої вартості партії товару у копії митної декларації країни відправлення від 28.10.2020 №MRN20BEE0000047531080, суд звертає увагу, що відповідно до п.7 ч.3 ст.53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Крім того, стосовно щодо вищевказаних розбіжностей, встановлених митним органом під час митного оформлення спірної ЕМД суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не було обгрунтовано взаємозв`язок між такими розбіжностями із складовими митної вартості заявленого до митного оформлення ТОВ «Триплекс.

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

При цьому, щодо наведених в ході судового розгляду посилань митного органу на те, що позивач скористався правом на випущення товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання, суд вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом частини 1 статті 24 МК України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Частиною 1 статті 29 МК України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів – за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів – за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

Згідно із частинами 7-10 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Частиною 6 статті 257 МК України визначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до глави 2 розділу ІІ «Заповнення граф митної декларації» Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651 (далі – Порядок №651), графа 43 «Метод визначення вартості» заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Графа 45 «Коригування» заповнюється у разі сплати митних платежів або застосування заходів забезпечення їх сплати відповідно до розділу Х Митного кодексу України. У графі 45 «Коригування» зазначається у валюті України митна вартість товару, визначена Декларантом самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом.

За змістом пункту 4.4 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 631 від 30 травня 2012 року (далі - Порядок №631), та частини одинадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

З приписів наведених норм права слідує, що положення частини 7-10 статті 55 МК України регламентовано дії декларанта з метою випуску товару у вільний обіг у випадку, якщо останній не згоден з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів та має намір подати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. Так, у випадку визнання митним органом заявленої митної вартості в результаті розгляду додатково поданих декларантом документів та самостійного скасування рішення про коригування заявленої митної вартості, законодавець надає декларанту право на спрощений порядок повернення митним органом гарантійної суми, яка дорівнює різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (розділ Х МК України).

У випадку ж, якщо декларант не згоден із рішенням про коригування митної вартості, проте, не має наміру надавати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості (як позивач у даній справі), подання з метою випуску товару у вільний обіг нової митної декларації із зазначенням митної вартості товару у відкоригованому митним органом розмірі не суперечить приписам частини сьомої статті 55 МК України (враховуючи, що митні платежі в такому випадку сплачуються у розмірі згідно з відкоригованою митною вартістю) та в жодному разі саме по собі не може свідчити про згоду декларанта із скоригованою митним органом митною вартістю. З огляду на те, що частиною восьмою статті 55 МК України встановлено право, а не обов`язок декларанта на підтвердження заявленої митної вартості в позасудовому порядку, відмова декларанта від такого права та подання нової митної декларації зі сплатою митних платежів у встановленому митним органом розмірі без оформлення відповідної фінансової гарантії не може слугувати підставою для позбавлення його права на судове оскарження рішення про коригування митної вартості та є порушенням його права на справедливий суд, гарантованого, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У постанові від 21 лютого 2020 року (справа №826/17123/18) Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Верховний Суд України у справах №21-160а15, №21-201а14, не ставлячи право позивача на судове оскарження рішення митного органу у залежність від способу сплати ним різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (подання нової митної декларації зі сплатою митних платежів у встановленому митним органом розмірі або оформлення відповідної фінансової гарантії відповідно до розділу X МК України), також зазначав, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів з питань: перевірки достовірності документів, що підтверджують країну походження товару, який переміщується на митну територію України; визначення, призначення, заявлення, з`ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості; митного контролю і митного оформлення, декларант (суб`єкт господарювання, підприємство) може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Таким чином, право декларанта на оскарження рішень, дій чи бездіяльності митного органу не поставлено законодавцем у залежність від того, яким чином декларант скористався правом на випуск товару у вільний обіг: шляхом сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом, або шляхом сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та наданням гарантій у розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 МК України.

Аналогічний підхід вже було викладено Верховним судом у постановах від 27.04.2020 (справа №140/804/19), від 07.05.2020 (справа №400/2922/18), від 02.02.2021 (справа №520/4501/19).

З огляду на вищевикладене, суд ще раз наголошує, що з матеріалів справи вбачається, що надані позивачем документи дають можливість ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують ціну імпортованого товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.

Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, проте не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Водночас, суд наголошує, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Проте, відповідачем під час судового розгляду не надано жодних доказів недостовірності заявленої ТОВ «Триплекс» вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Наведений висновок корелюється з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 по справі №810/1175/16.

Отже, з огляду на фактичні обставини справи та, враховуючи правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що в заявленому розгляду спорі розбіжності, на які посилається відповідача, не могли свідчили про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Відповідно до п.4 ст.57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

Судом також враховано, що в спірному рішення митним органом не було підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом; не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем.

Також, суд звертає увагу, що Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Наведена позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 09.04.2020 по справі №826/4827/16.

Таким чином, суд приходить до висновку, що митний орган в ході судового розгляду не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Суд також звертає увагу, що Європейським Судом з прав людини неодноразово підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», зокрема, у справі «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011 заява №29979/04). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

В рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010 (заяви №23759/03 та №37943/06) ЄСПЛ вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.03.2006 №3477-ІV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Більш того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у справі №815/1670/17 зазначив, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства. Крім того, якщо у спірних рішеннях не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для їх скасування.

Вказана правова позиція застосвана також у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752

З огляду на викладене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку про неправомірність спірного рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару вартості від 04.11.2020 року №UA110230/2020/000245/2 та наявність підстав для його скасування.

Водночас, згідно з частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні – це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З тлумачення даних норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.

Оскільки прийняття оскаржуваної картки відмови обгрунутвано митним органом як наслідок прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, то суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними та скасування прийнятої Дніпропетровською митницею Держмитслужби картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00552.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові та заяві про збільшення позовних вимог доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 4204,00 грн, сплачений ТОВ «Триплекс» при поданні до суду адміністративного позову відповідно до платіжних доручень від 10.11.2020 №3001140512 та від 27.01.2021 №3001140597, підлягає стягненню з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Триплекс» (місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд.21-А; код ЄДРПОУ 20244069) до Дніпровської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22; код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 04.11.2020 року №UA110230/2020/000245/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00552, прийняті Дніпропетровською митницею Держмитслужби.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Триплекс» за рахунок бюджетних асигнувань з Дніпропетровської митниці Держмитслужби судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні нуль копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно