Рішення № 101250020, 19.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/10388/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9971 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини 9971 про визнання бездіяльність протиправною щодо не проведення нарахування та виплати у період з 01.07.2015 по 30.11.2018 індексації грошового забезпечення, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу, з врахуванням раніше проведених виплат, індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по день виключення із списків особового складу прикордонного загону (01.08.2021) з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року, як місяців для розрахунку наростаючим підсумком індексу споживчих цін (базового місяця), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (із змінами).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у зазначений період проходив військову службу у Військовій частині 9971.

30.07.2021 наказом командира Військової частини 9971 №446-ос підполковника ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку з звільненням з військової служби в запас 29.07.2021 наказом №323-ос у зв`язку із закінченням строку контракту.

Станом на день звільнення з Військової частини 9971, відповідачем не було нарахована та виплачена позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.072015 по 30.11.2018.

З врахуванням викладеного просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Військова частина 9971 у відзиві від 18.10.2021 позов не визнає. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказав, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015). Нарахування сум індексації здійснюються у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та проводять фактичні видатки на заробітну плату, лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого для Державної прикордонної служби у кошторисах. Нарахування суми індексації доходів у повному розмірі за відсутності бюджетних асигнувань у кошторисі, вважається порушенням бюджетного законодавства.

З урахуванням джерела коштів на проведення індексації у межах фінансових ресурсів та за відсутності бюджетних надходжень військовою частиною 9971 як бюджетною установою, не здійснювалось нарахування та виплата позивачу індексації за період з 01.07.2015 по 28.02.2018. З 01.03.2018 бюджетні асигнування від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня почали надходити на рахунки військової частини 9971, тому з цього періоду позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Також представник відповідача вказав, що за період з 01.07.2013 по 30.09.2015 в частині визначення позивачу «базового місяця» для обрахунку індексації грошового забезпечення було застосовано базовий місяць «липень 2013 року», за період з 01.10.2015 по 31.05.2016 - «жовтень 2015 року», за період з 01.06.2016 по 28.02.2018 - «червень 2016 року», за період з 01.03.2018 по 18.02.2021 - «березень 2018 року». Індексація грошового забезпечення позивачу за цей період була нарахована та виплачена у необхідному розмірі, що підтверджується відповідною довідкою. Також вказує, що уся сума належної до нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по серпень 2021 року була виплачена у повному розмірі.

З врахуванням наведеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи позивач у період з серпня 1997 року по 01.08.2021 проходив військову службу у Військовій частині 9971.

30.07.2021 наказом командира Військової частини 9971 №446-ос підполковника ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку з звільненням з військової служби в запас 29.07.2021 наказом №323-ос у зв`язку із закінченням строку контракту.

26.08.2021 позивач звернувся із заявою до командира в/ч 9971, в якій просив провести нарахування та виплатити індексацію грошового забезпечення за період 2015-2021 та надати докази щодо проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за весь період проходження служби, в тому числі вказати базові місяці, які були застосовані при нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по день виключення із списків особового складу прикордонного загону (а. с. 15).

Листом від 31.08.2021 №11/3175 6 Прикордонний загін ДПС України повідомив позивача про те, що Адміністрацією Державної прикордонної служби України буде здійснено запит щодо відкриття асигнувань на виплату індексації грошового забезпечення; після надходження таких коштів буде здійснена виплата індексації ОСОБА_1 .

При цьому відповідачем також надані довідка про виплату індексації, з якої слідує, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу здійснювалась з грудня 2018 року по серпень 2021 року, та особисті картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018-2021 роки.

Також із відзиву на позовну заяву судом встановлено, що базовим місяцем нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2013 по 30.09.2015 є липень 2013 року, з 01.10.2015 по 31.05.2016 - жовтень 2015 року, з 01.06.2016 по 28.02.2018 - червень 2016 року, з 01.03.2018 по 18.02.2021 - березень 2018 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 №2017-III (далі – Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 Закону №2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.2001 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Як визначено статтею 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24.12.2015 №911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” у частині першій статті 4 Закону №1282-XII цифри “ 101” замінено цифрами “ 103”.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі – Порядок №1078).

Як встановлено пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пункт 6 Порядку №1078).

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 19.07.2019 у справі №240/4911/18.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що відповідач не нарахував та не виплатив йому індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 30.11.2018, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з серпня 1997 року по 01.08.2021 проходив службу у військовій частині 9971, відтак саме за ці періоди у відповідача був обов`язок нараховувати та виплачувати позивачу індексацію грошового забезпечення.

З огляду на викладене та враховуючи, що військова частина 9971 безпідставно не здійснила позивачу нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 30.11.2018, суд приходить висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими, а тому наявні підстави для їх задоволення.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 30.11.2018 та зобов`язання нарахувати та виплати індексацію грошового забезпечення за вказаний період, з урахуванням виплачених сум.

Щодо встановлення для нарахування індексації грошового забезпечення базового місяця - січень 2008 року, суд зазначає наступне.

Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. При цьому, питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, також належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі “Педерсен і Бодсгор проти Данії” зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі “Волохи проти України” (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є “передбачуваною”, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. “…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання”.

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Суд звертає увагу, що у даній правовій ситуації індексація ще не була нарахована та виплачена позивачеві.

Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.

За таких обставин, у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону №1282-XII, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов`язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця “січень 2008 року” за період з 01.07.2015 по 30.11.2018 відсутні.

Аналогічні правова позиції викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.

Стосовно не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у повному розмірі з 01.12.2018 по 01.08.2021 та зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення у повному розмірі за вказані періоди, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” (застосовується з 01.12.2015, далі – Постанова №1013) внесено зміни до пункту 5 Порядку №1078, яким визначено правила розрахунку індексації грошових доходів громадян.

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший пункту 5 Порядку №1078).

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий пункту 5 Порядку №1078).

Тобто, відповідно до наведених положень пункту 5 Порядку №1078 місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) (базовий місяць) є тим місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу.

Відповідно до пункту 10-1 Порядку №1078 це правило стосується як і для новоприйнятих, так і для переведених військовослужбовців (працівників) на інші посади.

У цій справі одним із основних є питання визначення базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення та саме від нього залежить розмір індексації, оскільки з наступного місяця за базовим здійснюється обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком.

Як слідує з матеріалів справи та зазначається відповідачем, індексація грошового забезпечення обчислена позивачу з урахуванням базового місяця березень 2018 року при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по 01.08.2021.

Суд зауважує, що пунктом 1 Постанови №1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. Однак підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою №1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери, окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

Схеми посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб були затверджені пунктом 3 Постанови №1294, яка набрала чинності у січні 2008 року. Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено додатком 25 до Постанови №1294.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 5 Порядку №1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.

Як визначено пунктом 14 Порядку №1078, роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики від 08.08.2017 №48/о/66-17 на запит Департаменту фінансів Міноборони від 18.07.2017 №248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

У роз`ясненні Мінсоцполітики від 18.04.2018 №28/о/66-18 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики від 09.02.2005 №024-106 також слідує, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.

Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу).

Отже, оскільки підвищення тарифних ставок (окладів) мало місце у січні 2008 року, то для розрахунку індексації з 01.12.2015 цей місяць і є базовим, а обчислення індексу споживчих цін слід проводити з лютого 2008 року (наступного місяця після місяця підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець).

Постанова №1294 діяла до дати набрання чинності Постановою №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018.

З підвищенням у березні 2018 року посадових окладів військовослужбовців, у тому числі і позивача, правила нарахування індексації не змінилися та березень 2018 року став базовим місяцем для нарахування індексації, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року (місяця наступного за місяцем підвищення тарифних ставок). Індекс споживчих цін наростаючим підсумком з квітня 2018 року по жовтень 2018 року (опубліковано в листопаді 2018 року) перевищив поріг індексації і становив 103,7 відсотка (100,8 % х 100,0 %х 99,3% х99,3% х 100,0% х 101,9% х 101,7%), або 1,037. Тобто, для індексації грошового забезпечення застосовується індекс 3,7 відсотка.

При цьому для визначення правильності нарахування індексації грошового забезпечення необхідно керуватися положеннями абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078, якими врегульовано питання виплати суми індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац третій пункту 5 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий пункту 5 Порядку №1078).

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п`ятий пункту 5 Порядку №1078).

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий пункту 5 Порядку №1078).

З урахуванням наведеного алгоритм дій такий: якщо у місяці підвищення посадового окладу розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення, індексація не нараховується; якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, індексація у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Зростання заробітної плати за рахунок інших її складових (без підвищення тарифних ставок (окладів)) не зменшує суму індексації на розмір підвищення заробітної плати. Але у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно враховувати розмір підвищення грошового доходу, що відбувся у зв`язку зі зміною посадових окладів, а також суму індексації у місяці підвищення грошового доходу (у березні 2018 року) з метою порівняння цих величин. Сума індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу з урахуванням положень абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078.

Відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по серпень 2021 року застосовував базовий місяць березень 2018 року, що відповідає вимогам чинного законодавства.

За встановлених обставин, враховуючи, що при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 01.08.2021 відповідачем правильно встановлено базовий місяць для виплати індексації – березень 2018 року, то суд вважає, що доводи позивача стосовно невиплати індексації грошового забезпечення за вказаний період у неповному розмірі є безпідставними, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також суд зазначає, що позовна вимога щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб є похідною і повинна вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на нарахування та виплату індексації.

З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Суд звертає увагу, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Відтак, сплачений позивачем судовий збір в сумі 908,00 грн згідно із квитанцією від 20.09.2021 №26 з відповідача на користь позивача стягненню не підлягає, а позивач має право звернутися до суду в порядку статті 7 Закону № 3674-VI із клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 9971 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 30.11.2018.

Зобов`язати військову частину 9971 (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, 6, код ЄДРПОУ 14321661) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 30.11.2018, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський