Рішення № 101249653, 18.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 листопада 2021 р. Справа № 120/8923/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Липовецької міської ради про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Липовецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що 08.06.2021 звернувся до відповідача із клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної форми власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земельної ділянки площею 24,1597 га кадастровий номер 0522283600:09:000:2101, що розташована за межами с. Ясенки Липовецької територіальної громади.

Рішенням відповідача від 16.07.2021 № 430 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, у зв`язку із тим, що бажана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які виставляються на земельні торги (аукціон) та до завершення торгів не може відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування.

Не погоджуючись із рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом, оскільки, на його думку, відповідачем порушено ст. 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення документації.

Ухвалою від 09.08.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

26.08.2021 стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що останній заперечує проти задоволення позову. Зазначено, що 08 червня 2021 року позивач звернувся до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності з кадастровим номером 0522283600:09:000:2101. До клопотання було додано викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки.

Рішенням 15 сесії Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області 8 скликання від 18.06.2021 №373 включено земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності в перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги.

В додатку до вказаного рішення зазначено 57 земельних ділянок, серед переліку яких наявна також спірна земельна ділянка (під №41) площею 24,1597 га (кадастровий номер 0522283600:09:000:2101), на яку позивач бажає отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га.

Окрім того, рішенням 15 сесії Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області 8 скликання від 18.06.2021 №383 було надано дозвіл виконавчому комітету міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення громадського пасовища, площею 24,1597 га, кадастровий номер 0522283600:09:000:2101, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами с. Ясенки Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням 18.00 землі загального користування (громадські пасовища).

Рішенням 17 сесії Липовецької міської ради 8 скликання від 16 липня 2021 року №430 позивачу, ОСОБА_1 , було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства (01.03), із земельної ділянки площею 24,1597 га, кадастровий номер 0522283600:09:000:2101, яка розташована за межами с. Ясенки Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області, у зв`язку з тим, що земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які виставляються на земельні торги (аукціон) та до завершення торгів не може відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування.

На пленарному засіданні 18 сесії Липовецької міської ради 8 скликання від 06.08.2021 №448 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Липовецької міської ради, з метою створення громадського пасовища (за межами населеного пункту с. Ясенки), на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, площею 23,4926 га, кадастровий номер 0522283600:09:000:2190, з цільовим призначенням 18.00 Землі загального користування (громадські пасовища).

Тобто, після розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою створення громадського пасовища, площею 24,1597 га, кадастровий номер 0522283600:09:000:2101, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, сформувалась нова земельна ділянка з новим кадастровим номером 0522283600:09:000:2190, та відповідно зі зміненою площею 23,4926 га, для загального користування (громадські пасовища (18.00)).

Отож земельної ділянки з кадастровим номером 0522283600:09:000:2101, площею 24,1597 га, в Державному земельному кадастрі більше не значиться, оскільки земельній ділянці був присвоєний новий кадастровий номер, а саме: 0522283600:09:000:2190. При цьому, скасований кадастровий номер отримує статус архівного та більше не використовується.

На думку відповідача, аналіз приписів статті 136 Земельного кодексу України свідчить про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах, то це є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Відтак, покликаючись на правову позицію Верховного Суду у постанові від 02.10.2018 у справі № 806/3708/15, відповідач вважає, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку для продажу прав на них на земельних торгах, то це є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Отже, земельну ділянку, щодо якої позивачем було подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та прийняття Липовецькою міською радою рішення про відмову у наданні такого дозволу, було включено до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами.

Також відповідач стосовно доводів позивача в частині права громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання відповідного дозволу вказує на їх безпідставність, так як відповідно до Закону № 1423-ІХ від 27.05.2021 частину сьому викладено в новій редакції, яка вказує, що таке право може бути лише за умови, якщо на такій земельній ділянці наявні об`єкти нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), які належать особі на праві власності.

Крім того, відповідач вказує, що саме органу місцевого самоврядування надано повноваження вирішувати питання щодо передачі земельних ділянок у власність. Натомість відповідно до вимог чинного законодавства України до компетенції судів віднесено розгляд вимог виключно про спонукання розглянути подане зацікавленою особою клопотання без визначення змісту самого рішення. Як наслідок, зобов`язавши міську раду внести зміни до чинного рішення Липовецької міської ради, суд може перебрати на себе повноваження органу місцевого самоврядування та вийти за межі своїх повноважень.

Отже, відповідач вказує, що суди не можуть підміняти інші органи влади та зобов`язувати уповноважений орган прийняти рішення визначеного судом змісту, що зазначено постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16- а (провадження № 11-518апп 18).

Ухвалою суду від 15.11.2021 відмовлено в задоволені клопотання про зупинення провадження у справі.

Враховуючи, що інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Позивач звернувся до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області з клопотанням від 02.06.2021, яке зареєстроване в міській раді 08.06.2021, про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності з кадастровим номером 0522283600:09:000:2101. До клопотання було додано викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки, копія паспорту, копія ідентифікаційного номера, копія посвідчення учасника бойових дій.

Рішенням 17 сесії Липовецької міської ради 8 скликання від 16 липня 2021 року №430 позивачу, ОСОБА_1 , було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства (01.03), із земельної ділянки площею 24,1597 га, кадастровий номер 0522283600:09:000:2101, яка розташована за межами с. Ясенки Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області, у зв`язку з тим, що земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які виставляються на земельні торги (аукціон) та до завершення торгів не може відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування.

Позивач не погоджується із рішенням, вважає його протиправним. Зазначає, що вказана відмова була штучною, оскільки земельна ділянка на земельні торги (аукціон) не виставлялась і реального наміру на це у Відповідача не було, так як уже 06.08.2021 було змінено цільове призначення земельної ділянки та її кадастровий номер.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 за №2768-ІІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 3 статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 статті 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.

З наведеного слідує, що законодавцем гарантовано право безоплатної передачі земельної ділянки громадянину у власність, зокрема, у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Водночас, вмотивована відмова має містити пояснення з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №813/481/17, від 18.10.2018 справі №527/43/17, від 25.02.2019 у справі №347/964/17 та від 22.04.2019 у справі №263/16221/17.

Відповідно до матеріалів справи спірна земельна ділянка належить до комунальної власності міської ради, що не заперечується відповідачем.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).

Разом із тим, порядок прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень врегульований Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону, сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 17 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету з числа депутатів ради обираються постійні комісії ради (ч. 1 ст. 47 України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 10 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до спірного рішення відповідачем відмовлено, зокрема, позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності у зв`язку з тим, що земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які виставляються на земельні торги (аукціон) та до завершення торгів не може відчуджуватися, передаватися у заставу, надаватися у користування.

За доводами відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву, правомірність спірного рішення останній мотивує тим, що рішенням 15 сесії Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області 8 скликання від 18.06.2021 №373 включено земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності в перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги.

В додатку до вказаного рішення зазначено 57 земельних ділянок, серед переліку яких наявна також спірна земельна ділянка (під №41) площею 24,1597 га (кадастровий номер 0522283600:09:000:2101), на яку позивач бажає отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га.

Окрім того, рішенням 15 сесії Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області 8 скликання від 18.06.2021 №383 було надано дозвіл виконавчому комітету міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення громадського пасовища, площею 24,1597 га, кадастровий номер 0522283600:09:000:2101, із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами с. Ясенки Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням 18.00 землі загального користування (громадські пасовища).

При цьому, у своїх аргументах відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду у постанові від 02.10.2018 у справі № 806/3708/15, у якій зазначено, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку для продажу прав на них на земельних торгах, то це є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Так, відповідно до частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як передбачено частинами першою - третьою статті 135 ЗК України, земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Організатором земельних торгів є, у разі продажу земельної ділянки - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частинами 5 статті 136 ЗК України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Таким чином, відповідач як розпорядник земель комунальної власності є організатором земельних. При цьому, законодавцем чітко визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Така правова позиція відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 29.05.2019 у справі №2040/7204/18, від 24.09.2020 у справі №805/3195/17-а.

Відповідно до частини четвертої статті 135 ЗК України проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; б) стартова ціна лота; в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги.

Із аналізу вказаних норм вбачається, що заборона відчужувати та надавати у користування земельні ділянки розпочинає свою дію не з моменту включення цієї ділянки до переліку земельних ділянок, а саме з моменту, коли конкретна ділянка або права на неї вже виставлені на торги.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові №816/2119/16 від 27.01.2020 року перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.

Відповідно до частини 1 статті 136 ЗК України, підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:

а) виготовлення та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою (у разі формування земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі, якщо відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру);

б) державну реєстрацію земельної ділянки;

в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;

г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;

ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків проведення земельних торгів щодо набуття права оренди земельної ділянки;

д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;

е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим, ніж розмір орендної плати, визначений Податковим кодексом України, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - не може бути меншим 7 відсотків їх нормативної грошової оцінки;

є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;

ж) визначення дати проведення земельних торгів.

Один лот складається виключно з однієї земельної ділянки або прав на неї (ч. 2 ст. 136 ЗК України).

Отже, саме після закінчення етапу із підготовки лоту до торгів та вчинення всіх вище перерахованих дій, зокрема, визначення дати та місця проведення земельних торгів, на переконання суду, можна стверджувати, що земельна ділянка виставлена на торги та відповідно діє заборона на відчуження, передачу в заставу та надання у користування.

Логічне тлумачення вищезазначених норм дозволяє прийти до висновку про те, що частина 5 статті 136 ЗК України може бути застосована як самостійна підстава для відмови у наданні особі дозволу на розробку проекту землеустрою лише у тому разі, якщо земельні ділянки/права на них включені до переліку земельних ділянок, які фактично вже виставлені на земельні торги, тобто знаходяться в активній стадії процедури земельних торгів/аукціону.

Суд звертає увагу на відмінність понять "земельні ділянки/права на них, які виставлені на земельні торги" та "земельні ділянки/права на них, які виставляються на земельні торги".

У першому випадку йдеться про доконаний факт, який свідчить про прийняте організатором торгів рішення запропонувати конкретну земельну ділянку, яка має індивідуальний кадастровий номер, місце розташування, площу, цільове призначення та інші суттєві характеристики для продажу/оренди.

Натомість, у другому випадку йдеться про намір виставити певну земельну ділянку для продажу/оренди у майбутньому у разі оголошення відповідної конкурентної процедури.

Надаючи оцінку доводам відповідача, що земельна ділянка включена в перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги, суд зазначає, що рішення 15 сесії Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області 8 скликання від 18.06.2021 №373, не містить обов`язкових умов, що передбачені положеннями статті 135 ЗК, зокрема ні окремих лотів, ні стартової ціни лота; ні строків та інших умов користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах, не зазначено осіб, які будуть уповноваженими організаторами земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги.

Отже, сам лише факт включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок державної або комунальної власності або прав на них, які плануються в майбутньому виставити на земельні торги, не є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Також не надано доказів щодо розміщення інформації стосовно спірної ділянки для її продажу в електронній системі.

Натомість, з наданих відповідачем документів слід зробити висновок, що Липовецька міська рада відповідно до рішення від 18.06.2021 року №373 лише здійснила намір виставити у майбутньому певні земельні ділянки, у тому числі і земельну ділянку кадастровий номер 0522283600:09:000:2101, для продажу/оренди на земельних торгах.

До того ж, суд звертає увагу, що на момент подання клопотання позивача, яке зареєстроване у міській раді 08.06.2021, щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, спірна земельна ділянка, частину якої хотів отримати у власність позивач, не була включена до переліку земельних ділянок комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, що не виключало можливості розглянути його заяву.

Також суд бере до уваги, що Липовецька міська рада на ті й же 15 сесії 18.06.2021 стосовно спірної земельної ділянки приймає рішенням №383, яким надано виконавчому комітету міської ради дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення громадського пасовища.

Таким чином наведені вище докази спростовують факт того, що відповідна земельна ділянка була виставлена на торги, адже в такому разі земельну ділянку з кадастровим номером 0522283600:09:000:2101 не може бути відведено для створення громадського пасовища інакше, аніж як за наслідком проведення торгів.

Щодо посилань відповідача на рішення Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області №383 від 18.06.2021 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення громадського пасовища" та №448 від 06.08.2021 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Липовецькій міській раді з метою створення громадського пасовища", то такі не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Абзацом 2 частини 2 статті 77 КАС України регламентовано, що суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, відповідач прийняв спірне рішення, яке по суті не відповідає фактичним обставинам, тому суд доходить висновку про протиправність спірного рішення в частині відмови позивачу, а відтак таким, що підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо вимог в частині зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, то суд керується наступним.

Як зазначено в п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а/15 вказав, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Про ефективний спосіб захисту вказує і практика Верховного Суду, зокрема постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 04 серпня 2020 року у справі №340/2074/19.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що суд не має права перебирати на себе повноваження органу місцевого самоврядування та повноваження щодо вирішення питання, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 зробив наступний правовий висновок:

«…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини.

Отже, повноваження відповідача із вчинення таких дій не є дискреційними, оскільки не здійснюється суб`єктом владних повноважень на власний розсуд, при їх реалізації відповідач позбавлений можливості обирати із свободою розсуду варіант власної поведінки, оскільки зазначені повноваження реалізуються у чіткій відповідності із вимогами ЗК України, які не наділяють його повноваженнями самостійно обирати один із кількох варіантів прийняття рішення.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №825/602/17, від 06.03.2019 року у справі №1640/2594/18, від 11.09.2019 року у справі №819/570/18.

Верховний Суд у постанові від 02 липня 2020 року по справі № 825/2228/18 у подібних правовідносинах зазначив, що частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.

Верховний Суд у постанові від 02 липня 2020 року вказав, що адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до наданих позивачем клопотання від 02.06.2021, яке зареєстровано в міській раді 08.06.2021 такі умови, визначені законом, останнім виконано. Відповідач, приймаючи спірне рішення не вказував на недоліки поданих клопотання та долучених додатків, а судом цього не установлено. Зокрема, до клопотання було додано викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки, яку можна ідентифікувати, копія паспорту, копія ідентифікаційного номера, копія посвідчення учасника бойових дій (а.с. 12).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни" учасникам бойових дій гарнтується першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Питання на першочергове забезпечення учасників бойових дій земельними ділянками сільськогосподарського призначення розглянуто Кабінетом Міністрів України, та з метою реалізації такого права даній категорії прийнято розпорядження № 898-р від 19.08.2015 року "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками", пунктом 4 якого рекомендовано органам місцевого самоврядування розглядати в першочерговому порядку звернення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок.

Враховуючи те, що судом встановлено виконання усіх умов, визначених законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів, відсутність передбачених законом підстав для відмови в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, позивач має статус учасника бойових дій, а дії відповідача, в даному випадку, розцінюються судом як створення штучних перешкод в реалізації конституційних прав фізичних осіб на землю, суд вважає, що відповідача слід зобов`язати надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, оскільки це забезпечить ефективний судовий захист порушених прав позивача та призведе до реального їх відновлення.

В свою чергу, слід вказати, що питання передачі у власність бажаної позивачем земельної ділянки не вирішується на етапі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17 та від 19 червня 2018 року в справі № 806/2982/17.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб.

Крім того, у вказаному рішенні зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відтак питання того, що земельна ділянка має інший кадастровий номер, оскільки рішенням 18 сесії Липовецької міської ради 8 скликання від 06.08.2021 №448 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Липовецької міської ради, з метою створення громадського пасовища, не можуть бути підставою для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою позивачу, оскільки рішення органів місцевого самоврядування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення (ст. 123 ЗК).

Також слід вказати, що інший кадастровий номер не змінює бажаного місця розташування земельної ділянки, що відображено на долучених ним до клопотання графічних матеріалів і відповідно дає можливість відповідачу його ідентифікувати на місцевості. Кадастровий номер земельної ділянки в силу приписів Закону України Про Державний земельний кадастр є її ідентифікатором.

Отже, прийняття рішення Липовецькою міською радою Вінницького району Вінницької області №448 від 06.08.2021 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Липовецькій міській раді з метою створення громадського пасовища" не може унеможливлювати замовлення позивачем виготовлення проекту відведення земельної ділянки із зміною її призначення та в подальшому подання його на розгляд органу місцевого самоврядування.

При цьому, орган місцевого самоврядування не має будь яких перешкод, а отримання позивачем дозволу не ставить його у залежність, при виборі законодавчо установлених варіантів поведінки щодо розгляду та прийняття рішень з даного питання, зокрема затвердити проект або відмовити у його затвердженні.

Одночасно, суд виходить із того, що на момент розгляду клопотання позивача, бажана ним земельна ділянка була віднесена до земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Крім цього, відповідачем віднесення земельної ділянки до громадського пасовища не було зазначено як підставу відмови та не покладено в основу при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судового збору у справі, суд зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від його сплати. Відтак позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався, а тому, керуючись положенням статті 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору не підлягають розподілу.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області №430 від 16.07.2021 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства (01.03), із земельної ділянки площею 24,1597 га, кадастровий номер 0522283600:09:000:2101, що розташована за межами с.Ясенки Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області.

Зобов`язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області надати ОСОБА_1 відповідно до його клопотання від 02.06.2021 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами с. Ясенки Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області (Код ЄДРПОУ 04325957, вул. Василя Липківського, 30, м. Липовець, Вінницький район, Вінницька область, 22500).

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна