Рішення № 101248792, 10.11.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5552/20

Категорія 139

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Водважко Д.Д., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора взводу № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Згорівського Сергія Олександровича, про визання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції (надалі за текстом - відповідач 1), інспектора взводу № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Згорівського Сергія Олександровича (надалі за текстом - відповідач 2, разом поіменовані - співвідповідачі), про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 08.05.2020 року постановою інспектора взводу № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Згорівського Сергія Олександровича серії ДП18 №832410 від 08.05.2020 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 225 грн. за ч. 1 ст.122 КУпАП у зв`язку із тим, що 08.05.2020 року о 23:15, перебуваючи за кермом автомобіля БМВ д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював рух по дорозі Київ-Чоп, 161 км. пересік суцільну лінію горизонтальної розмітки. Позивач не погоджується із доводами вказаної постанови оскільки вважає, що не вчиняв дій, які містять ознаки адміністративного правопорушення. Вказав, що постанова була складена без дотримання процедури розгляду, вважає її незаконною та необґрунтованою.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 19.05.2020 року позовну заяву залишено без руху.

27.10.2020 року позивачем усунуто виявлені ухвалою суду недоліки.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 28.10.2020 року відкрито провадження у справі.

09.03.2021 року відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог мотивуючи свою позицію тим, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №832410 від 08.05.2020 року, позивач, керуючи транспортним засобом БМВ д.н.з. НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію горизонтальної розмітки, чим порушив п.п. 1.1 Додатку 2 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП, внаслідок чого відповідачем винесена вищевказана постанова, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу. Відтак, оскаржувана постанова внесена у межах повноважень, на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Протокольною Ухвалою суду від 28.07.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

16.08.2021 року подано відповідь на відзив, у якій позивач просив відхилити доводи відповідача 2 як необґрунтовані та задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Співвідповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

Згідно з частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи зазначене, у зв`язку із повторною неявкою співвідповідачів у судове засідання, суд вважає за можливе розглядати справу по суті за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ДП18 №832410 від 08.05.2020 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 225 грн. за ч. 1 ст.122 КУпАП у зв`язку із тим, що 08.05.2020 року о 23:15 він, перебуваючи за кермом автомобіля БМВ д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював рух по дорозі Київ-Чоп, 161 км. пересік суцільну лінію горизонтальної розмітки (а.с. 8).

Надаючи оцінку спірним правовідносини, суд керується наступним.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно доводів позивача про скасування постанови з підстав відсутності факту та доказів вчинення ним правопорушення, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.4 ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пунктом 2.3 ПДР встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, зокрема, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору, швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом (п. 1.10 ПДР).

Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пунктом 8.5 ПДР визначено, що дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.

Відповідно до п.п. 8.5.1 ПДР горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Згідно з пунктом 1 розділу 34 ПДР лінії горизонтальної розмітки мають білий колір. Горизонтальна розмітка має таке значення, зокрема: 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей; 1.16.1-1.16.3 - позначає напрямні острівці в місцях поділу, розгалуження або злиття транспортних потоків; 1.16.4 - позначає острівці безпеки.

Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється.

Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Відповідно до п. 5.3.1 ДСТУ 2587-2010 «Безпека дорожнього руху. Розмітка дорожня. Загальні технічні вимоги. Методи контролювання. Правила застосування» основне призначення розмітки - забезпечення візуальної орієнтації учасників дорожнього руху у разі вибору траєкторії, напрямку і режимів руху в різних дорожніх умовах. Розмітка повинна бути видима як у світлу, так і в темну пору доби на відстані, що забезпечує безпеку руху.

Положеннями частини першої статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, як порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами частин другої, третьої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

За змістом частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до приписів частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, законодавчо встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується. Тобто, повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень (вказана правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

При цьому, графа оскаржуваної постанови: «до постанови додаються …» - працівником поліції не заповнена, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо вчинення водієм адміністративного правопорушення.

Суд також враховує, що навіть сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Такий висновок випливає з правових позицій Верховного Суду, викладених у Постановах від 08.07.2020 року у справі № 177/525/17, від 20.05.2020 року у справі № 524/5741/16- а, від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17.

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд встановив, що працівником поліції факт вчинення правопорушення позивачем жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом.

Верховний Суд у Постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітника поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а).

Відповідно до п. 43 Рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

З огляду на зазначене, вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, не доведена та не підтверджується належними доказами, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відтак, постанову серії ДП18 №832410 від 08.05.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, позов не містить правових підстав для визнання дій відповідача 2 протиправними, оскільки місцевий загальний суд як адміністративний, в силу ч. 3 ст. 286 КАС України, не вправі визнавати дії суб`єкта владних повноважень протиправним, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що відповідач 1 по справі є посадовою особою Департаменту патрульної поліції, за рахунок бюджетних асигнувань останнього підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст. ст. 77, 139, 241-246, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора взводу № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Згорівського Сергія Олександровича, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково;

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДП18 №832410 від 08.05.2020 року, складену відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУПАП - скасувати;

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення;

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок;

Повне найменування:

позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 );

відповідач 1 - Департамент патрульної поліції (адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646);

відповідач 2 - інспектор взводу № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Згорівський Сергій Олександрович (адреса: 10031, м. Житомир, вул. Покровська, 96);

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК