Ухвала суду № 101247640, 22.11.2021, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2010/21

№ пров. 2-з/697/42/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2021 р.

Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Скирда Б.К., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліплявської сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області про визнання права на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ліплявської сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області про визнання права на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 жовтня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

До Канівського міськрайонного суду Черкаської області звернулася ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову в зазначеній справі.

Подана заява про забезпечення позову мотивована тим, що позивачу стало відомо про те, що відповідач в той час, коли відбувалось проведення судового засідання у справі №697/2010/21 28.10.2021, знаючи про наявність судового розгляду справи про визнання права на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою, кадастровий номер 7122083900:01:001:1885 виніс на розгляд та прийняв рішення Ліплявської сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області від 28.10.2021 № 17-26/VIII «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності загальною площею 49,4047 га, кадастровий номер 7122083900:01:001:1885». Про намір здійснити ці дії та про факт прийняття цього рішення відповідач не повідомив ні суд, ні позивача. Крім того, позивачем в ході підготовки до судового засідання виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122083900:01:001:1885 відповідно Державного акту Б № 015742 змінила цільове призначення з «для ведення фермерського господарства» на «землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)». Посадові особи Ліплявської сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, що були уповноважені займатися інвентаризацією земель, не могли не знати про наявність відповідних документів на земельну ділянку і не вивчивши питання належним чином, порушили порядок проведення інвентаризації земель, що призвело до зміни цільового призначення земельної ділянки з «для ведення фермерського господарства» на «землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)» та внесення викривлених даних до Державного земельного кадастру.

Згідно частини першої статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З урахуванням частини першої статті 153 ЦПК України, сторони та інші учасники справи в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи в межах поданої заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частинами першою, другою статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з частиною десятою статті 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пункті 4 вказаної Постанови, Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд у постановах від 08 жовтня 2018 року у справі №913/257/18, від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №752/6255/18 при розгляді скарг на ухвали про застосування заходів забезпечення позову неодноразово викладав наступні висновки.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказала, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

З висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 07 жовтня 2019 року в справі №752/20385/18 убачається, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

На думку суду, необхідність застосування заходів забезпечення випливає із фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що їх незастосування призведе до ускладнення ефективного поновлення порушених прав та інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися. В даному випадку між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку рішенням районної ради народних депутатів від 27.09.1991 «Про відведення земельної ділянки для організації фермерського господарства» згідно Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею від 24.06.1991 Б № 015742.

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки – ОСОБА_2 помер, що підтверджується даними свідоцтва про смерть, виданого 19.04.2011 серії НОМЕР_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.

Як вбачається з постанови державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори від 23.03.2019 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно з матеріалами спадкової справи, спадкоємцями за законом є гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 .

З метою оформлення спадщини, 23.03.2019 позивач звернувся до державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на право постійного користування земельної ділянки площею 50,8 га для ведення фермерського господарства, що розташована в с. Ліпляве, Канівського району, Черкаської області та належала гр. ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акта № 015742, виданого Канівським райвиконкомом 1991 року.

Однак, їй у цьому було відмовлено у зв`язку з ненаданням належних документів про переоформлення права оренди чи права власності на вказану земельну ділянку, оскільки такі документи відсутні.

Тобто, предметом спору у даній справі є право ОСОБА_1 , як спадкоємця, на володіння земельною ділянкою, належною її померлому чоловіку ОСОБА_2 на праві довічного успадковуваного володіння землею з кадастровим номером 7122083900:01:001:1885.

Як на підставу необхідності вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначила, що відповідач в той час, коли відбувалось проведення судового засідання у справі № 697/2010/21 28.10.2021, знаючи про наявність судового розгляду справи про визнання права на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою, кадастровий номер 7122083900:01:001:1885 виніс на розгляд та прийняв рішення Ліплявської сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області від 28.10.2021 № 17-26/VIII «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності загальною площею 49,4047 га, кадастровий номер 7122083900:01:001:1885». Про намір здійснити ці дії та про факт прийняття цього рішення відповідач не повідомив ні суд, ні позивача. Крім того, позивачем в ході підготовки до судового засідання виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122083900:01:001:1885 відповідно Державного акту Б № 015742 змінила цільове призначення з «для ведення фермерського господарства» на «землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)».

Так, з наданого заявником рішення 17 сесії VIII скликання Ліплявської сільської ради Черкаської області від 28.10.2021 № 17-26/VIII вбачається, що відповідачем було вирішено надати виконавчому комітету Ліплявської сільської ради Черкаської області дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності загальною площею 49,4047 га, кадастровий номер 7122083900:01:001:1885 із цільовим призначенням – землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (16.00), яка розташована в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Черкаської області (за межами населеного пункту). Також рекомендовано виконавчому комітету Ліплявської сільської ради Черкаської області звернутись до юридичної особи, що володіє необхідним технологічним забезпеченням та у складі якої працюють сертифіковані інженери-землевпорядники або до фізичної особи-підприємця, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням, є сертифікованим інженером-землевпорядником та є відповідальними за якість робіт із землеустрою, для розробки технічної документації із землеустрою.

Вказані заявником обставини свідчать про намір Ліплявської сільської ради Черкаської області здійснити відчуження зазначеної земельної ділянки на користь третіх осіб, що в подальшому унеможливить виконання ймовірного рішення суду про визнання за позивачкою права довічного успадковуваного володіння в порядку спадкування.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в частині заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням, реєстрацією або поділом земельної ділянки кадастровий номер 7122083900:01:001:1885 або її частини, або передачею її у заставу, оренду, суборенду, емфітевзис, користування іншим особам до закінчення розгляду справи по суті та набранням рішенням суду законної сили.

Оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу.

Разом з тим, з заяви про забезпечення позову також вбачається, що заявник ставить питання про застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Ліплявської сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області від 28.10.2021 № 17-26/VIII «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності загальною площею 49,4047 га, кадастровий номер 7122083900:01:001:1885» до закінчення розгляду справи по суті та набуття рішенням суду законної сили.

Однак, ст. 150 ЦПК України не передбачено такий вид заходу забезпечення позову як зупинення дії рішення, відповідно подана заява в цій частині задоволенню не підлягає.

Зазначене питання може бути вирішене в рамках виконання судового рішення про забезпечення позову.

З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1-3 статті 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Враховуючи предмет позову та захід забезпечення позову, відсутність підстав щодо існування розміру збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову, суд дійшов висновку, що на даній стадії зустрічне забезпечення судом не застосовується.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, учасники справи мають право подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову, яке вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 154, 260 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Ліплявської сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області про визнання права на довічне успадковувань володіння земельною ділянкою – задовольнити частково

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Ліплявській сільській раді об`єднаної територіальної громади Черкаської області вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням, реєстрацією або поділом земельної ділянки кадастровий номер 7122083900:01:001:1885 або її частини, або передачею її у заставу, оренду, суборенду, емфітевзис, користування іншим особам – до закінчення розгляду справи по суті та набранням рішенням суду законної сили.

В решті вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Головуючий Б . К . Скирда