Вирок № 101247538, 19.11.2021, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1233/20

провадження № 1-кп/691/235/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

у складі :

головуючого - судді Подороги Л. В.

при секретарях Йосипенко І.М.

Штепі О.М.

за участю прокурорів Левченка Р.М.

Биченка М.О.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городшце Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 25.04.2020, близько 20 год. 30 хв., перебуваючи на подвір`ї домоволодіння по АДРЕСА_2 , в ході раптово виниклого конфлікту, на грунті з`ясування особистих відносин, умисно, тримаючи рукою металеву створку воріт, завдав нею удар в область правої кисті руки ОСОБА_1 , який тримав вказаною рукою іншу створку воріт, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді перелому 1 п`ясної кістки правої кисті, який, згідно висновку судово - медичної експертизи № 05-11-01/213 від 20.10.2020, відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я.

Допитаний в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_2 свою вину не визнав та пояснив, що він посварився з потерпілим ОСОБА_1 через не зачинені ворота. В цей час одна створка воріт була відчинена, а інша зачинена, відстань між ними становила близько 2 метрів. У ході сварки ОСОБА_1 ударив його в обличчя в ділянку носа, після чого він відпустив відчинену створу воріт і пішов. Удару він не бачив. Обвинувачений припускає, що створка воріт могла закритися від вітру та вдарити потерпілого по руці, однак він нею не бив.

Не зважаючи на невизнання своєї вини, вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, підтверджується наступними доказами:

- показами потерпілого ОСОБА_1 про те, що у квітні минулого року він прийшов до своєї дочки, яка проживає у квартирі, де є спільне користування подвір`ям із ОСОБА_2 . Останній постійно провокує сварки та погрожує. Того дня потерпілий відкрив ворота щоб дочка заїхала на подвір`я, однак обвинувачений вимагав їх закрити. Він став пояснювати, що приїде дочка. Обвинувачений одну половину воріт відпустив, а потерпілий за неї взявся. В цей час обвинувачений сильно штовхнув іншу половину воріт і вона вдарила потерпілого по руці. Через 5 хвилин приїхала дочка та побачивши розпухлу руку запропонувала поїхати до лікарні, однак подія сталася в суботу та в лікарню він звернувся лише в понеділок, де з`ясувалося, що у нього перелом;

- показами свідка ОСОБА_3 про те, що вона проживає по сусідству з ОСОБА_2 . У квітні 2020 року, точної дати не пам`ятає, вона вийшла на подвір`я зі своїм онуком, де побачила як сваряться ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Сварка тривала близько 5 хвилин, після чого ОСОБА_2 ударив потерпілого брамою воріт по руці від чого останній закричав. Свідок відразу забрала онука та пішла в будинок;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.04.2020 від імені ОСОБА_4 про те, що 25.04.2020 близько 08 год. 40 хв., за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 наніс її батьку ОСОБА_1 тілесні ушкодження;

- довідкою КНП Городищенське РТМО від 27.04.2020 про виявлення в ОСОБА_1 перелому кісток правої кисті;

- висновком судової медичної експертизи № 05-11-01/213 від 20.10.2020, згідно якої у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження у вигляді перелому 1 п`ясної кістки правої кисті, які утворилися від дії тупого твердого предмету та могли виникнути 25.04.2020. Тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які спричиняють тривалий розлад здоров`я;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.10.2020 із фото таблицями, за участі потерпілого ОСОБА_1 , яким відтворено події, що відбувалися 25.04.2020, по АДРЕСА_2 , а саме, нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_2 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.10.2020 із фото таблицями, за участі свідка ОСОБА_3 , якою відтворено події, що відбувалися 25.04.2020, по вул. Індустріальна 17 у м. Городище Черкаської області, а саме, нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 ;

- висновком судової медичної експертизи № 05-11-01/214 від 20.10.2020, згідно якої тілесні ушкодження, що мали місце в ОСОБА_1 могли утворитися при вказаних останнім обставинах під час проведення за його участі слідчого експерименту 16.10.2020;

- висновком судової медичної експертизи № 05-11-01/215 від 20.10.2020, згідно якої тілесні ушкодження, що мали місце в ОСОБА_1 , могли утворитися при обставинах вказаних свідком ОСОБА_3 під час проведення з нею слідчого експерименту 16.10.2020;

Завдання потерпілим удару в обличчя обвинуваченого ґрунтується лише на показах останнього та не підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Із фотозображень до протоколів проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_1 і свідка ОСОБА_3 вбачається, що ворота не містять пристроїв (пружин тощо) для примусового закривання воріт. Створки воріт залишаються відчиненими в любому положенні без необхідності їх тримання. Тобто для того щоб ворота зачинилися, необхідно прикласти фізичну силу. Викладена обставина повністю узгоджується з показами потерпілого ОСОБА_1 і свідка ОСОБА_3 , що обвинувачений саме штовхнув створку воріт, яка вдарила по руці потерпілого та спростовує покази обвинуваченого про те, що ворота самі зачинилися.

Різке штовхання воріт із невеликою відстані, з наданням їм достатнього прискорення для того щоб зламати кістку на кисті руки можливе лише за умови, що обвинувачений бачив як потерпілий тримає іншу створу воріт рукою та навмисно вчинив указані дії для того щоб вдарити потерпілого. При цьому, на переконання суду, обвинувачений цілком усвідомлював і бажав того щоб потерпілий отримав тілесні ушкодження.

Таким чином, вислухавши учасників процесу, свідка, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 судом не встановлено.

Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком.

Потерпілий просив призначити покарання у вигляді реального позбавлення волі.

Обвинувачений вказав, що покарання у вигляді реального позбавлення волі буде занадто суворим, а покарання з іспитовим строком вважає достатнім.

Відповідно до досудової доповіді, орган пробації вважає, що обвинувачений має середній рівень ризику вчинення повторного правопорушення та середній рівень небезпеки для суспільства та вважає, що його виправлення можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк.

Санкція ч. 1 ст. 122 КК України передбачає покарання у вигляді виправних робіт, обмеження волі або позбавлення волі.

Застосування покарання у вигляді виправних робіт є неможливим, оскільки обов`язковою умовою для цього є працевлаштування особи, щодо якої застосовується таке покарання, а обвинувачений ОСОБА_2 офіційно ніде не працює.

Обвинувачений ОСОБА_2 вперше вчинив злочин, посередньо характеризується за місцем проживання, не одружений, має повнолітню дочку, тому призначення йому найтяжчого покарання у вигляді позбавлення волі, як того просив прокурор, не буде відповідати меті покарання отримати той кінцевий наслідок, до якого прагне держава, щодо ресоціалізації засудженого та запобігання вчинення як ним так і іншими особами нових злочинів.

Враховуючи те, що обвинувачений раніше не судимий, а також обставини і наслідки вчинення ним кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім покаранням обвинуваченому, з метою його виправлення та запобіганню вчинення нових злочинів, буде обмеження волі. При цьому мінімального строку, що передбачений санкцією інкримінованого злочину на переконання суду буде достатньо, щоб обвинувачений почав надавати оцінку своїм діям і зрозумів невідворотність покарання.

Одночасно враховуючи відсутність обставин, що пом`якшують покарання, а також оскільки обвинувачений свою вину не визнав, не розкаявся у скоєному, не вибачився в потерпілого, а навпаки його знахабніла поведінка свідчить про те, що обвинувачений упевнився в своїй безкарності, тому застосування ст. 75 КК України суд вважає неможливим.

Речові докази та судові витрати у кримінальному провадженню відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст. 368-370, 374, ч. 2 ст. 373, ст. 395 КПК України, суд

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_2 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

Вирок суду може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Городищенський районний суд, на протязі тридцяти днів, з моменту його проголошення.

Копію вироку суду, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Л. В. Подорога