Ухвала суду № 101246242, 18.11.2021, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1051/21

Провадження № 1-в/368/142/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області

В складі:

Головуючий - суддя Закаблук О.В.

При секретарі - Балацька В.В.

З участю учасників процесу:

Прокурор - Квашенко І.М.

представник ВК - Рогозовець Ю.Я.

засуджений - ОСОБА_1

представник трудового колективу: ОСОБА_3

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кагарлику кримінальне провадження за поданням Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» підполковника внутрішньої служби Тарана В.Г., погоджене з головою спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації в Київській області Сваричевським Я., про застосування до засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам`яний Брід Лисянського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, засудженого:

- 27 січня 2021 року Лисянським районним судом Черкаської області за скоєння злочину, який передбачений ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;

- 17.05.2021 року Черкаським апеляційним судом винесено ухвалу, на підставі якої вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 27 січня 2021 року стосовно ОСОБА_1 - залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - залишено без задоволення;

- відповідно, - вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 27.01.2021 року набрав законної сили 17.05.2021 року;

- який з 15.10.2020 року утримувався в ДУ «Черкаський СІЗО», та з 02.07.2021 року відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», положення ст. 82 КК України, - заміни невідбутої частини призначеного судом покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням, -

В С Т А Н О В И В :

04.11.2021 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надішло подання Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» підполковника внутрішньої служби Тарана В.Г., погоджене з головою спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації в Київській області Сваричевським Я., про застосування до засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам`яний Брід Лисянського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

- 27 січня 2021 року Лисянським районним судом Черкаської області за скоєння злочину, який передбачений ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керуваннятранспортними засобами строком на 3 (три) роки;

- 17.05.2021 року Черкаським апеляційним судом винесено ухвалу, на підставі якої вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 27 січня 2021 року стосовно ОСОБА_1 - залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - залишено без задоволення.

Відповідно, - вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 27.01.2021 року набрав законної сили 17.05.2021 року;

- який з 15.10.2020 року утримувався в ДУ «Черкаський СІЗО», та з 02.07.2021 року відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», положення ст. 82 КК України, - заміни невідбутої частини призначеного судом покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням.

У вищевказаному поданні:

- адміністрація Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» та спостережна комісія при Обухівській райдержадміністрації Київської області клопочуться перед Кагарлицьким районним судом Київської області про заміну засудженому ОСОБА_1 невідбутої частини основного покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням, без скасування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

04.11.2021 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі ч. 3 ст. 35 КПК України для розгляду даного провадження був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., та призначено справа № 368/1051/21, провадження № 1 - в/368/142/21.

08.11.2021 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, на підставі якої:

1. Відкрито провадження у справі.

2. Судове засідання по справі № 368/1051/21, провадження № 1 - в/368/142/21, за поданням Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» підполковника внутрішньої служби Тарана В.Г., погоджене з головою спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації в Київській області Сваричевським Я., про застосування до засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам`яний Брід Лисянського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

- 27 січня 2021 року Лисянським районним судом Черкаської області за скоєння злочину, який передбачений ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керуваннятранспортними засобами строком на 3 (три) роки;

- 17.05.2021 року Черкаським апеляційним судом винесено ухвалу, на підставі якої вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 27 січня 2021 року стосовно ОСОБА_1 - залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - залишено без задоволення.

Відповідно, - вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 27.01.2021 року набрав законної сили 17.05.2021 року;

- який з 15.10.2020 року утримувався в ДУ «Черкаський СІЗО», та з 02.07.2021 року відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», положення ст. 82 КК України, - заміни невідбутої частини призначеного судом покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням, -

- призначити до слухання на 12 год. 00 хв. 18.11.2021 року, та провести дистанційно в режимі відеоконференції з Державною установою «Кагарлицька ВК (№115)», 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі.

3. Зобов`язано державну установу ВК - 115 забезпечити відеоконференцзв`язок з Кагарлицьким районним судом 18.11.2021 року о 12 годині 00 хвилин.

4. Виконання ухвали суду в частині забезпечення відеозв`язку з Кагарлицьким районним судом Київської області доручити спеціалісту з інформаційних технологій, або іншій відповідальній особі Державної установи «Кагарлицька ВК «№115»), 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі.

Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені КПК України.

Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксувати за допомогою технічних засобів відеозапису.

5. Зобов`язано Державну установу ВК - 115, 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі, в строк до 12 год. 00 хв. 18.11.2021 року надати на адресу Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3, особову справу засудженого ОСОБА_1 , - для її огляду в судовому засіданні.

6. В судове засідання викликано учасників процесу:

- засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції з ДУ Кагарлицька ВК № 115, - в спецкімнаті установи виконання покарань);

- представника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (115)», (в режимі відеоконференції з ДУ Кагарлицька ВК № 115, - в спецкімнаті установи виконання покарань);

- прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області, (в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3);

- представника спостережної комісії при Обухівській РДА, (в приміщенні Кагарлицького районного суду, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3);

- ФОП ОСОБА_3 , (в приміщенні Кагарлицького районного суду, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3).

В судовому засіданні, яке відбулося 18.11.2021 року, представник Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (ВК №115)» Рогозовець Ю.Я. подання установи виконання покарань щодо застосування до засудженого положення ст. 82 КК України - заміна основного призначеного судом покарання у виді позбавлення волі - підтримав, так як засуджений став на шлях виправлення та перевиховання, що підтверджується тим, що засуджений має за час відбування покарання 1 (одне) заохочення, дисциплінарних стягнень, в тому числі знятих чи погашених в установленому порядку, - не має, на профілактичних обліках установи не перебуває та не перебував.

Засуджений ОСОБА_1 брав активну участь в житті колонії, заохочувався адміністрацією колонії за зразкову поведінку та відмінне ставлення до праці.

Свою вину у скоєнні злочину засуджений ОСОБА_1 визнав.

Загалом, по результатам засідання комісії установи, - комісія прийшла до висновку щодо того, що засуджений ОСОБА_1 за час відбування покарання характеризується з позитивної сторони, став на шлях виправлення, тому заслуговує на застосуванні заміни невідбутої частини покарання бульш м`яким покаранням згідно положень ст. 82 КК України.

Що стосується клопотання самого засудженого ОСОБА_1 , - щодо застосування до нього такого виду більш м`якого покарання, як виправні роботи, - підтримав таке клопотання засудженого.

В судовому засіданні, яке відбулося 08.11.2021 року засуджений ОСОБА_1 подання установи виконання покарань про застосування до нього положень ст. 82 КК України, - заміни призначеного судом основного покарання бульш м`яким покаранням, - підтримав, та заявив клопотання щодо заміни йому призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі на таке більш м`яке покарання, як виправні роботи.

Свою позицію засуджений ОСОБА_1 обгрунтовував тими обставинами, що він свою вину визнав в повному обсязі, за час відбування покарання він мав поведінку, яка на його думку свідчить про ту обставину, що він став на шлях виправлення та перевиховання, так, - він має заохочення від установи виконання покарань за сумлінну поведінку та ставлення до праці, дисциплінарних стягнень, в тому числі знятихї чи погашених в установленому Законом порядку - не має.

Що ж до потерпілої сторони, то матеріальну та моральну шкоду ним відшкодовано в повному обсязі ще до винесення вироку, в зв`язку з чим потерпіла сторона не має до нього претензій ні матеріального, ні морального характеру.

Відносини з потерпілою стороною у нього нормальні, - він спілкувався з потерпілою стороною, просив неодноразово щиро пробачення.

Проситть врахувати також ту обставину, що у нього на утриманні також є малолітня дитина віком 6 - ти років, яка потребує батьківської уваги та виховання.

В судовому засіданні, яке відбулося 18.11.2021 року, представник трудового колективу, - ОСОБА_3 подання установи виконання покарань щодо застосування до засудженого положення ст. 82 КК України, - заміна невідбутої частини призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням - підтримав, та підтримав клопотання засудженого щодо заміни йому основного покарання у виді позбавлення волі на такий вид покарання, як виправні роботи.

При цьому представник трудового колективу пояснив, що є приватним підприємцем, иає у власності автомобільні мийку.

По можливому звільненні засудженого ОСОБА_1 він гарантує працевлаштування засудженого на посаду автомийника з заробітною платнею не меньш, ніж 6500 грн.

З ним спілкувалися посадові особи органу пробації, а тому він обізнаний в тому, що повинен бути звітуватися перед пробацією за стан виконання засудженим трудових обов`язків, та він буде повинен сплачувати кошти в дохід держави в частині, що визначить суд з заробітньої платні засудженого.

Що стосується самого засудженого ОСОБА_1 , - то він знає його батьків дуже давно, - більше 15 - ти років, спілкується з ними, в нього хороші відносини з батьком.

Засудженого ОСОБА_1 також знає давно, може охарактеризувати його, як хорошу дитину.

Просить застосувати до засудженого звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі на виправні роботи, адже скоєння засудженим злочину є помилкою засудженого, яку він повинен виправити.

Просить врахувати також ту обставину, що на утриманні засудженого знаходиться одна малолітня дитина, яка потребує батьківського піклування та виховання а також утримання.

В судовому засіданні, яке відбулося 18.11.2021 року, прокурор Кагарлицької місцевої прпокуратури Київської області Квашенко І.М. не заперечував проти задоволення подання установи виконання покарань щодо застосування до засудженого ОСОБА_1 положень ст. 82 КК України, та не заперечував проти задоволення клопотання засудженого ОСОБА_1 щодо заміни засудженому призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі на більш м`яке покарання у виді виправних робіт.

Суд, розглянувши подання установи виконання покарань, вислухавши клопотання засудженого, вислухавши думку учасників процесу, приходить до висновку щодо задоволення подання установи виконання покарань та задоволення клопотання засудженого, - шляхом винесення судового рішення у виді ухвали, як окремого процесуального документу (з постановленням в нарадчій кімнаті), обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Так, що стосується задоволення подання установи виконання покарань щодо застосування до засудженого ОСОБА_1 положення ст. 82 КК України, - заміна призначеного судом основного покарання - більш м`яким, - то про застосування до нього більш м`якого покарання, то подання слід задовольнити, так як засуджений ОСОБА_1 на думку суду та інших учасників процесу, - представника установи виконання покарань, прокурора, - повністю підпадає під положення ст. 82 КК України, - заміна невідбутої частини покарання більш м`яким.

Крім того, суд наголошує на тій обставині, що призначення більш м`якого виду покарання засудженому є пільгою засудженого, який повинен своєю позитивною поведінкою довести ту обставину, що він заслуговує на застосування до нього більш м`якого покарання, зокрема, у виді виправних робіт.

Так, вищевказану пільгу засуджений повинен отримати лише після виконання вимог, які прямо та чітко зазначені в ч. 3 ст. 82 КК України, де, зокрема, зазначено, що заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Що стосується фактичних обставин справи, то судом в судовому засіданні встановлено, що:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Кам`яний Брід Лисянського району Черкаської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, засуджений:

- 27 січня 2021 року Лисянським районним судом Черкаської області за скоєння злочину, який передбачений ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;

- 17.05.2021 року Черкаським апеляційним судом винесено ухвалу, на підставі якої вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 27 січня 2021 року стосовно ОСОБА_1 - залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - залишено без задоволення;

- відповідно, - вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 27.01.2021 року набрав законної сили 17.05.2021 року;

- який з 15.10.2020 року утримувався в ДУ «Черкаський СІЗО», та з 02.07.2021 року відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», -

Початок строку покарання: «15» жовтня 2020 року.

Кінець строку покарання: «12» жовтня 2023 року.

1\3 строку покарання: «12» жовтня 2021 року.

Не відбутий термін покарання станом на 18.11.2021 року становить 1 (один) рік 328 днів.

В Кагарлицьку виправну колонію Київської області (115) прибув із ДУ «Черкаський СІЗО», де утримувався з 15.10.2020 року, де за час перебування в даній установі, - дисциплінарних стягнень та заохочень не мав.

По прибуттю в Дердавну установу «Кагарлицька ВК (№115)» «02» липня 2021 року працевлаштований робітником в господарчій обслузі житлової зони.

До праці відносився добре, завдану роботу виконував добросовісно.

За час відбуття покарання характеризується позитивно, заходи виховної спрямованості відвідує регулярно, реагує на них правильно.

Так, за час перебування в місцях позбавлення волі 1 (один) раз заохочувався керівництвом установи за добросовісне відношення до праці, дисциплінарних стягнень, в тому числі знятих чи погашених в установленому Законом порядку, - не мав.

Засуджений ОСОБА_1 пройшов курс з підготовки до звільнення, в розшуку не перебував, на профілактичному обліку в установі не перебуває та не перебував, вину у скоєному злочині згідно вироку суду визнав повністю, поводить себе правильно, з адміністрацією колонії - коректний та ввічливий, в колективі засуджених не конфліктує, виказує позитивні плани на майбутнє, став на шлях виправлення.

З а о х о ч е н н я :

1. 07.10.2021 р. За добросовісне відношення до праці на підприємстві УВП Подяка Нач . ВК

Дисциплінарних стягнень, в тому числі знятих чи погашених в установленому Законом порядку, - засуджений ОСОБА_1 , - не має.

Слід зазначити, що за період відбування покарання, засуджений поводить себе правильно, з адміністрацією колонії - коректний та ввічливий, в колективі засуджених не конфліктує, виказує позитивні плани на майбутнє, в зв`язку з чим станом на час слухання подання установи виконання покарань про застосування до нього пільги, - не має дисциплінарних стягнень, а тому, на думку суду, поведінка засудженого позитивно впливає на вирішення питання щодо застосування до нього пільги, яка передбачена положенням ст. 82 КК України, - заміна призначеного основного покарання у виді позбавлення більш м`яким, - на виправні роботи.

Як встановлено в судовому засіданні, засуджений ОСОБА_1 свою вину в скоєному злочині визнав та розкаюється.

Засуджений ОСОБА_1 став на шлях виправлення і заслуговує, на думку учасників процесу, зокрема, представника ВК - 115, прокурора, - згідно ст. 82 КК України, - заміни покарання більш м`яким покаранням, та, на думку суду, - на виправні роботи.

Суд при вирішенні даного питання керувався нормами як матеріального, так і процесуального права.

Що стосується норм матеріального права, то суд керувався наступним.

Так, згідно ст. 82 КК України:

1. Особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК України для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

2. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м`яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

3. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Як видно з матеріалів подання, пояснень представника ВК № 115, пояснень самого засудженого ОСОБА_1 , - засуджений став на шлях виправлення та перевиховання.

Про даний факт, окрім іншого, свідчить висновок, який міститься в характеристиці засудженого, та який міститься в матеріалах справи, в якому зазначено, що засуджений ОСОБА_1 за час відбування покарання зарекомендував себе з позитивної сторони, став на шлях виправлення, тому заслуговує на застосування заміни невідбутої частини покарання більш м`яким згідно ст.. 82 КК України.

4. Заміна не відбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин.

Отже, як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 був засуджений 27.01.2021 року Лисянським районним судом Черкаської області за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування всіма видами траснпортних засобів строком на 3 (три) роки.

Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Відповідно, згідно з положеннями ч. 5 ст. 12 КК України, засуджений ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин.

Відповідно до положень ст. 25 КК України засуджений ОСОБА_1 скоїв необежний злочин.

Відповідно, як де - юре, так і де - факто засуджений ОСОБА_1 підпадає під положення п. 1 ч. 4 ст. 82 КК України, так як станом на день слухання справи, - станом на 18.11.2021 року відбув більше, ніж 1\3 частину покарання, так як 1\3 строку покарання засудженим ОСОБА_1 відбута 12 жовтня 2021 року.

Що ж стосується застосування до засудженого ОСОБА_1 більш м`якого покарання у виді виправних робіт, то при вирішенні даного питання судом були враховані як формально - юридичні підстави, так і оціночні підстави заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, які передбачені частиною третьою ст. 82 КК України.

Так, що стосується формально - юридичних підстав заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням було враховано, що на час слухання справи засудженим ОСОБА_1 було відбуто більше, ніж 1/3 частина основного покарання у виді позбавлення волі, яке було призначено на підставі вироку Лисянського районного суду Черкаської області від 27.01.2021 року, який вступив в законну силу 17.05.2021 року.

Крім того, при застосуванні формально - юридичної підстави заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням враховано наступні чинники:

1. Згідно ст. 12 КК України, злочин, вчинений ОСОБА_1 , - відноситься до категорії злочинів тяжкого ступеню тяжкості.

2. Згідно ст. 25 КК України злочин, вчинений ОСОБА_1 , - є вчиненим з необережності.

3. Відсутність в діях ОСОБА_1 пенітенціарного рецидиву.

Так, що стосується оціночних підстав заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням засудженому ОСОБА_1 було враховано слідуючі підстави:

Так, як видно з матеріалів справи (пояснення учасників процесу, зокрема, представника ВК - 115, характеристика на засудженого по місцю відбування покарання, довідка про заохочення та дисциплінарні стягнення, тощо) судом встановлено, що процес виправлення засудженого ОСОБА_1 досягнув тієї стадії, на якій відбування засудженим ОСОБА_1 призначеного основного покарання у виді позбавлення волі перестає бути доцільним.

Крім того, до оціночних підстав, які дають змогу застосувати до засудженого ОСОБА_1 положення ст. 82 КК України суд відносить наступні обставини:

1. За час відбування покарання засуджений ОСОБА_1 за добросовісне відношення до праці має 1 (одне) заохочення від керівництва установи.

2. За час відбування покарання засуджений ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, в тому числі - знятих чи погашених в установленому Законом порядку - не має, що, на думку суду, - вказує на усталену правослухняну поведінку засудженого ОСОБА_1 , та яка є підгрунтям для застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміна покарання більш м`яким покаранням, в даному випадку, - покаранням у виді виправних робіт.

Суд вважає, що наявність заохочення, при відсутності дисциплінарних стягнень, пояснення представника ВК 115, характеристика на засудженого, свідчать про уставлене позитивне відношення до праці та позитивну поведінку засудженого ОСОБА_1 та його дійсне ставлення на шлях виправлення.

Суд зазначає про ту обставину, що висновки про те, чи став засуджений на шлях виправлення, можливо зробити врахувавши увесь комплекс даних, які характеризують засудженого, його поведінку, відношення до праці, відношення до вчиненого злочину та його наслідків, наявність заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявність чи відсутність стягнень, тощо.

У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002 р. умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого.

При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.

Як судом зазначалося вище, отримання заохочення засудженим ОСОБА_1 за весь час відбування покарання при повній відсутності стягнень, - суд однозначно розцінює як факт становлення засудженого на шлях виправлення та перевиховання, та намагання не лише формально досягнути умов заміни покарання більш м`яким, а намагання засудженого показати той факт, що він став на шлях виправлення та перевиховання.

З огляду на положення, які викладені в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002 р. суд вважає, що в поведінці ОСОБА_5 наявний комплекс даних, які дають змогу суду прийти до остаточного висновку щодо того, що засуджений став на шлях виправлення та перевиховання.

Відповідно, суд вважає, що для позитивного вирішення питання щодо застосування положень ст. 82 КК України, яка є пільгою для засудженого, який має її отримати, в діях засудженого ОСОБА_1 має місце стабільність в його правослухняній поведінці, так як просто відбування покарання без отримання стягнень є не правом, а обов`язком засудженого.

Окрім того, в судовому засіданні представник установи виконання покарань надав відомості про те, що засуджений ОСОБА_1 брав активну участь у вирішенні питань відпочинку, побуту, впливу на інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв`язків, в той же час суд вважає, що засуджений своєю поведінкою під час відбування покарання повинен показувати приклад іншим засудженим, а тому, з огляду на обставини справи, які судом вказані вище, суд вважає, що поведінка засудженого ОСОБА_1 під час відбування покарання може слугувати прикладом для поведінки для інших засуджених.

Дійсно, щодо відсутності діючих стягнень, то така обставина сама по собі не може самі по собі свідчити про виправлення засудженого, оскільки сумлінна поведінка засудженого передбачає не тільки наявність у останнього заохочень, застосованих у порядку, визначеними статтями 67, 130 КВК України, але й те, що засуджений подає позитивний приклад для поведінки інших засуджених. При цьому, під сумлінною поведінкою слід розуміти зразкове додержання засудженим вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, безперечне виконання законних вказівок та розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, корисну ініціативу, соціальну активність, участь у вирішенні питань організації навчання, відпочинку, побуту, вплив на виправлення інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв`язків, відсутність порушень дисципліни.

Суд зазначає, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання відповідно до ст. 9 КВК України є обов`язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.

Відповідно, суд вважає, що дії засудженого ОСОБА_1 у повній мірі відповідають вимогам щодо застосування положень, які передбачені ст.. 82 КК України та положенням ст.. 9 КВК України.

Обставини справи свідчать лише про наявність позитивних чинників, які дають змогу суду з впевненістю визначитися з тією позицією, що засуджений ОСОБА_1 , своєю поведінкою, яка розцінюється судом як позитивна, став на шлях виправлення та виховання, відповідно, суд приходить до висновку що поведінка засудженого щира, визнання вини засудженим ОСОБА_1 є щирим, яке підтверджується поведінкою засудженого, зокрема, - у отриманні заохочення за сумлінну поведінку та ставлення до праці, повному добровільному відшкодування шкоди потерпілій стороні ще до винесення вироку, відшкодування судових витрат у кримінальному провадженні, тощо.

Окрім того, згідно ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Відповідно, зглядаючись на вищевказані норми права, суд вважає, що для застосування пільги, яка передбачена ст. 82 КК України необхідно, щоб в діях засудженого, який відбуває покарання, однозначно були в наявності ознаки ресоціалізації.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Отже, обставини справи, які судом зазначені вище, свідчать, на думку суду, про систематичність дій засудженого ОСОБА_1 , які спрямовані на його виправлення та перевиховання, про наявність дійсного (а не про очі) процесу ресоціалізації.

2. Засудженим ОСОБА_1 шкода, заподіяна злочином, - відшкодована повністю.

Так, як вбачається з змісту вироку Лисянського районного суду Черкаської області, - цивільний позов потерпілою стороною не заявлявся.

Відсутність цивільного позову обумовлена тим, що засудженим відкодовано шкоду в повному обсязі ще до винесення рішення, що підтверджується мотивувальною частиною вироку, окрім того, як вбачається з мотивувальної частини вироку, - потерпіла сторона вирішення питання щодо призначення виду та міри покарання засудженому ОСОБА_1 , - покладається на розсуд суду.

Так, суд вважає, що у разі щирого каяття та визнання вини винна особа апріорі буде намагатися відшкодувати шкоду, заподіяну злочином, буде намагатися каятися, просити вибачення у потерпілої сторони, що і здійснено засудженим ОСОБА_1 шляхом повного відшкодування шкоди потерпілій стороні, причому, - в добровільному порядку.

Окрім того засуджений ОСОБА_1 вявив ознаки щирого каяття та визнання вини в судовому засіданні.

При цьому суд ззначає, що визнання вини є неодмінною умовою застосування до засудженого положень ст. 82 КК України.

- також суд враховує ту обставину, що станом на час розгляду клопотання засудженогоОСОБА_1 , а саме, - станом на 18.11.2021 року, невідбутий термін покарання у засудженого становить 1 (рік) роки 328 дні, що дає змогу суду замінити такий термін невідбутого покарання у виді позбавлення волі на термін покарання у виді виправних робіт у відповідному його терміні.

Так, максимальний термін покарання у виді виправних робіт згідно положень ч. 1 ст. 57 КК України становить 2 (два) роки.

Відповідно, заміна засудженому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік 328 днів на 1 рік 328 днів виправних робіт з відрахуванням 15 % від заробітку в дохід держави є співрозмірним обставинам скоєного злочину, його наслідкам, обставинам, що характеризують особу засудженого, та суспільному інтересу;

- далі, суд враховує ту обставину, що засудженим ОСОБА_1 відшкодовано половину судових витрат по кримінальному провадженню.

Так, в матеріалах справи міститься квитанція, з якої вбачається, що засудженим сплачено судові витрати у кримінальному провадженні, - за проведення судової експертизи.

- далі, суд враховує ту обставину, що засуджений ОСОБА_1 виказує позитивні плани на майбутнє, що, на думку суду, виражається в тому, що після гіпотетичного (можливого) звільнення з місць позбавлення волі бажає влаштуватися на роботу, що свідчить про той факт, що засуджений після звільнення з місць позбавлення волі бажає продовжувати реальний процес адаптації до суспільства, тобто, в даному випадку вбачаються ознаки прагнення засудженого до ресоціалізації.

Отже, при наявності вищевказаних формально - юридичних та оціночних підстав для заміни невідбутої частини покарань більш м`яким суд прийшов до висновку, щодо визначення ОСОБА_1 конкретного різновиду такої заміни основного призначеного покарання у виді позбавлення волі на такий вид покарання, яке може бути призначене, як основне, - на виправні роботи.

При визначенні виду більш м`якого покарання засудженому ОСОБА_1 суд орієнтувався на послідовність їх розташування, яка розміщена в ст. 51 КК України.

Суд наголошує на тій обставині, що при заміні невідбутої частини покарань більш м`яким, суд може обрати будь - який з більш м`яких видів основного покарання, а не лише той, який є найближчим до раніше призначеного у згаданому переліку ст. 51 КК України, тому, з урахуванням вищевикладених обставин судом було обрано до ОСОБА_1 основне покарання у виді виправних робіт з дотриманням умов та підстав такого застосування, які передбачені ст.. ст.. 51 - 82 КК України.

Порядок призначення покарання у виді виправних робіт, зокрема, ОСОБА_1 , чітко регламентовано ст. 57 КК України, де, зокрема, зазначено, що:

1. Покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

2. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Зглядаючись на вимоги ч. 2 ст. 57 КК України засудженому ОСОБА_1 може бути призначено покарання у виді виправних робіт, він не входить до переліку осіб, яким не можливо призначити дане покарання.

Крім того, суд наголошує, що такий вид покарання, як виправні роботи, є основним покаранням (ч. 1 ст. 52 КК України), яке може бути призначене судом засудженому ОСОБА_1 у випадку заміни невідбутої частини покарання у виді обмеження або позбавлення волі більш м`яким (ч. 1 ст. 82 КК України ).

При вирішенні даного питання суд також керувався ППВСУ від 24 жовтня 2003 р. №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", зокрема, в постанові зазначено, що правильне вирішення питання про застосування виправних робіт значною мірою залежить від ретельного з`ясування даних про особу підсудного (працездатність, сімейний стан, поведінка на роботі, і за місцем проживання, ставлення до праці, тощо).

Так, судом в судовому засіданні встановлено, що засуджений ОСОБА_1 працездатного віку, працездатний, по місцю відбування покарання був працевлаштований, добре відноситься до праці, йому гарантоване працевлаштування після можливого звільнення з місць позбавлення волі.

Порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт регламентуються главою 9 КК України.

Порядок відрахувань із заробітку засуджених до виправних робіт регулюється ст. 45 КВК України.

Крім того, при визначенні строку покарання у виді виправних робіт судом було застосовано положення ППВСУ від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», зокрема, абз. 1 п. 4, де зазначено, що у випадках, коли максимальна межа більш м`якого покарання, що встановлена відповідною статтею Загальної частини КК України є меншою строку невідбутої частини покарання, строк більш м`якого покарання не може перевищувати цю межу.

Суд вважає, що застосування до засудженого ОСОБА_1 більш м`якого покарання у виді виправних робіт не суперечить реалізації принципу невідворотності покарання особи за вчинений злочин, даним рішенням суду виконується мета кримінального покарання - як її каральної так і виправної складової.

Суд наголошує на тій обставині, що заміна не відбутої частини покарання більш м`яким, на відміну від умовно -дострокового звільнення від відбування покарань не веде до зміни кримінально - правового статусу особи засудженогоОСОБА_1 , - він вважається таким, що продовжує відбування покарання, хоча і іншого виду.

Це зумовлює і відповідно кримінально - правові наслідки даного різновиду заміни покарання більш м`яким.

Вони, зокрема, полягають у наступному:

1. Відповідно до ч. 5 ст. 82 КК України під час відбування більш м`якого покарання до особи засудженого ОСОБА_1 може бути застосовано умовно - дострокове звільнення за правилами, які передбачено ст. 81 КК України.

2. Відповідно до ч. 4 ст. 90 КК України строк погашення судимості ОСОБА_1 обчислюється з дня відбуття більш м`якого покарання, при цьому однак цей строк визначається тим більш суворим покаранням, яке було призначено ОСОБА_1 за вчинений ним злочин.

3. У випадку вчинення ОСОБА_1 під час відбування виправних робіт нового злочину суд відповідно до ч. 6 ст. 82 КК України матиме змогу до покарання за знову вчинений злочин приєднати не відбуту частину більш м`якого покарання за правилами, які передбачені ст.ст. 71-72 КК України.

Що стосується застосування норм процесуального права, то в даному випадку суд застосував ст.ст. 537, 539 КПК України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.

Згідно ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням ( поданням ) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає про той факт, що застосування інституту заміни призначеного основного покарання на більш м`яке щодо засудженого ОСОБА_1 є одним з проявів принципу гуманізму у кримінальному праві.

Його застосування спрямоване на звуження меж кримінально-правової репресії для стимулювання виправлення засудженого, зокрема, ОСОБА_1 , адаптації його до норм соціальної поведінки та вимог дотримання правопорядку.

Отже, при винесені ухвали щодо засудженого ОСОБА_1 суд керувався Конституцією України, нормами діючого КПК України, КК України, КВК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 2 ст. 369, 370 - 372, 537, 539 КПК України, ст.. 57, 82 КК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Подання Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» підполковника внутрішньої служби Тарана В.Г., погоджене з головою спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації в Київській області Сваричевським Я., про застосування до засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам`яний Брід Лисянського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, засудженого:

- 27 січня 2021 року Лисянським районним судом Черкаської області за скоєння злочину, який передбачений ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;

- 17.05.2021 року Черкаським апеляційним судом винесено ухвалу, на підставі якої вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 27 січня 2021 року стосовно ОСОБА_1 - залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - залишено без задоволення;

- відповідно, - вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 27.01.2021 року набрав законної сили 17.05.2021 року;

- який з 15.10.2020 року утримувався в ДУ «Черкаський СІЗО», та з 02.07.2021 року відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», положення ст. 82 КК України, - заміни невідбутої частини призначеного судом покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням, - задовольнити.

Клопотання засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам`яний Брід Лисянського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, засудженого:

- 27 січня 2021 року Лисянським районним судом Черкаської області за скоєння злочину, який передбачений ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;

- 17.05.2021 року Черкаським апеляційним судом винесено ухвалу, на підставі якої вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 27 січня 2021 року стосовно ОСОБА_1 - залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - залишено без задоволення.

Відповідно, - вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 27.01.2021 року набрав законної сили 17.05.2021 року;

- який з 15.10.2020 року утримувався в ДУ «Черкаський СІЗО», та з 02.07.2021 року відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», про застосування до нього положення ст. 82 КК України, - заміни невідбутої частини призначеного судом покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням, а саме, - на виправні роботи, - задовольнити.

Засудженому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Кам`яний Брід Лисянського району Черкаської області, громадянину України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , одруженому, має на утриманні одну малолівтиню дитину, якого засуджено:

- 27 січня 2021 року Лисянським районним судом Черкаської області за скоєння злочину, який передбачений ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;

- 17.05.2021 року Черкаським апеляційним судом винесено ухвалу, на підставі якої вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 27 січня 2021 року стосовно ОСОБА_1 - залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - залишено без задоволення.

Відповідно, - вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 27.01.2021 року набрав законної сили 17.05.2021 року;

- який з 15.10.2020 року утримувався в ДУ «Черкаський СІЗО», та з 02.07.2021 року відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», - не відбуту частину строку основного покарання у виді 1 (один) рік 328 днів позбавлення волі замінити на 1 (один) рік 328 днів виправних робіт по місцю роботи з відрахуванням 15 % заробітку, щомісячно, - в дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду потягом 7 діб, а засудженим, - протягом 7 днів з дня отримання повного тексту ухвали.

Суддя: О.В. Закаблук