Рішення № 101245815, 12.11.2021, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2506/20

Провадження № 2/163/35/21

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2021 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.

з участю секретаря Костюк Р.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишнівської сільської ради про визнання права власності на земельні ділянки,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві ОСОБА_1 просить ухвалити рішення про визнання його власником земельних ділянок площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель та площею 0,08 га для особистого підсобного господарства, які відповідно до виготовлених на його ім`я планово картографічних матеріалів розташовані в селі Вишнів.

Заявлені вимоги обґрунтував тим, що рішенням Вишнівської сільської ради від 26 грудня 1997 року № 50 у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України № 15-92 від 26 грудня 1992 року йому передано у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель площею 0,25 га та земельну ділянку для особистого підсобного господарства площею 0,08 га. Відповідно до даних поземельної книги ці земельні ділянки розташовані в селі Вишнів. На його звернення 19 грудня 2019 року із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства в межах села Вишнів, яка згідно планово-картографічних матеріалів погоджений з Любомльським районним відділом земельних ресурсів, головним архітектором та головою Вишнівської сільської ради, відповідач рішенням від 23 січня 2020 року № 54/2020-62 відмовив у наданні такого дозволу з тих підстав, що генеральним планом села Вишнів зазначена територія не передбачена для ведення особистого селянського господарства. Оскільки територія села змінена без врахування передачі йому земельної ділянки із вказаним цільовим призначенням, звернувся у сільську раду із заявою про зміну цільового призначення землі та надання дозволу на розробку проекту землеустрою. 12 червня 2020 року знову звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок. Проте рішенням від 10 липня 2020 року № 59/2020-171 відповідач його заяву по суті не розглянув, а лише рекомендував розробити документацію згідно рішення сесії від 21 травня 2019 року № 47/2019-155. Про існування цього рішення йому стало відомо лише 10 липня 2020 року.

Крім цього, вказав, що на виконання судового рішення від 05 липня 2018 року відповідач провів інвентаризацію кварталу забудови біля його домогосподарства, проте про її результати не повідомив і не надав жодної оцінки його вимогам. Натомість головою і землевпорядником Вишнівської сільської ради аналогічну земельну ділянку у цьому ж кварталі для ведення селянського господарства було погоджено його сусіду по межах. За рішенням суду № 163/1875/18 в порядку спадкування сусідка ОСОБА_4 визнала право власності на земельну ділянку площею 0,38 га. У його питанні в спірному рішенні відповідач не зазначив, якими саме рішеннями і яким саме громадянам були передані земельні ділянки у користування, а також проведення реєстрації права користування за жителями села Вишнів на земельну ділянку, дозвіл на розроблення якої він просить надати.

За викладених обставин вважає відмову відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку, зазначену в рішенні від 23 січня 2020 року № 54/2020-62, та надання дозволу на розробку технічної документації за рішенням від 21 травня 2019 року № 47/2019-155 неправомірною і такою, що обмежує його право на безоплатну приватизацію земельних ділянок.

Вишнівський сільський голова подав відзив на позовну заяву. У ньому вказав, що у відповідності до пункту 1 Перехідних положень ЗК України для виготовлення технічної документації на передані у власність згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року земельні ділянки не потрібно додаткових рішень органу місцевого самоврядування. У позивача не було перешкод розробити технічну документацію та зареєструвати право власності на земельні ділянки в реєстрі речових прав на підставі рішення сільської ради і Перехідних положень ЗК України. Про усі прийняті сільською радою рішення позивача було проінформовано телефонним зв`язком та шляхом опублікування на офіційному сайті сільської ради. Про проведену у першому кварталі 2019 року інвентаризацію кварталу забудови позивача повідомили засобами поштового зв`язку. На виконання рішення суду та з урахуванням проведеної інвентаризації позивачу рішенням від 21 травня 2019 року № 47/2019-155 було надано дозвіл на розробку технічних документацій по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2104 га в АДРЕСА_1 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,08 га в урочищі "за горкою". Проте жодних дій для виконання цього рішення позивач не вчинив, технічної документації не виготовив. При цьому повторні звернення із того ж самого питання, яке уже було вирішено по суті при першому зверненні, не розглядаються.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав. Вказав, що на дату прийняття Вишнівською сільською радою рішення 26 грудня 1997 року його будинок був уже побудований. У будівельному паспорті дійсно вказаний розмір земельної ділянки під будівництво площею 0,20 га, проте рішення сільською радою про відведення йому такого розміру земельної ділянки по архівним документах не віднайдено. Технічної документації на підставі рішення Вишнівської сільської ради від 21 травня 2019 року не виготовляв, оскільки із ним був не згідний, так як за цим рішенням площа земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд становила 0,2104 га, а йому фактично передано у власність земельну ділянку 0,25 га. До того ж земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,08 га на цей час уже була передана у власність сусідці ОСОБА_5 та з приводу неправомірних дій посадових осіб Вишнівської сільської ради він звернувся в правоохоронні органи. Вважає, що відповідач надає неправдиву інформацію щодо відсутності вільних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарств в межах села Вишнів, оскільки за його інформацією вільною є розташована біля його господарства земельна ділянка площею 0,10 га. Просив позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 вказав, що за виготовленим у 2009 році планово-картографічним матеріалом наявна площа земельних ділянок в селі Вишнів дозволяла виділити позивачу надані йому у 1997 році у власність земельні ділянки загальною площею 0,33 га саме за його місцем проживанням. У зв`язку із цим вважає наявними підстави для визнання за позивачем права власності на земельні ділянки, місце розташування яких визначене згідно планово-картографічних матеріалів.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з наведених у відзиві підстав. Крім цього, вказав, що на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року у власність передавалися земельні ділянки, які перебували у користуванні громадян. Станом на 1993 рік та дату прийняття рішення сільською радою у 1997 році по записах погосподарського обліку у користуванні позивача перебувала земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, яка знаходилась в урочищі "скотомогильник" (нині "за горкою"). Земельна ділянка площею 0,08 га із вказаним цільовим призначенням в межах села Вишнів в користуванні позивача ніколи не перебувала. При наданні позивачу в 1997 році у власність земельної ділянка для будівництва житлового будинку у рішенні сільської ради було допущено помилку у її площі, оскільки фактично попередньо під будівництво позивачу було виділено 0,20 га, а не 0,25 га і в будівельному паспорті на будинок позивача прописано саме 0,20 га. Крім цього, розробити технічну документацію на 0,25 га немає фізичної можливості, оскільки проведеною інвентаризацією кварталу забудови встановлено, що усі земельні ділянки у цьому масиві уже передані громадянам у приватну власність, вільною є лише площа 0,21 га. Водночас земельна ділянка площею 0,08 га під ведення особистого селянського господарства, на яку претендує позивач, уже зареєстрована на праві власності за його сусідкою ОСОБА_4 , яка оформила цю земельну ділянку на підставі рішення суду в порядку спадкування після смерті батька, якому земельна ділянка була передана у власність аналогічним рішенням сільської ради, що й позивачу. Просив відмовити у задоволенні позову.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

Рішенням виконавчого комітету Вишнівської сільської ради Любомльського району Волинської області від 26 грудня 1997 року № 50 відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 позивачу ОСОБА_1 безкоштовно передано у приватну власність дві земельні ділянки: площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель; площею 0,08 га для ведення особистого підсобного господарства.

Рішенням Вишнівської сільської ради від 23 листопада 2009 року № 23/3 уточнено цільове призначення наданих громадянам за вищевказаним рішенням земельних ділянок. Позивачу ОСОБА_1 передані у власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га і для ведення особистого селянського господарства площею 0,08 га.

У 2009 році на замовлення позивача був виготовлений планово-картографічний матеріал – додаток до акту вибору та обстеження земельної ділянки ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту села Вишнів Вишнівської сільської ради, який погоджений начальником Любомльського районного відділу земельних ресурсів, головним архітектором району та Вишнівським сільським головою. За цим планово-картографічним матеріалом загальна площа земельної ділянки становить 0,33 га, з яких: забудовані землі – 0,25 га, рілля – 0,08 га.

04 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до голови Вишнівської об`єднаної сільської територіальної громади Сущика В.С. із заявою, у якій просив розглянути питання про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації для приватизації цих земельних ділянок в натурі.

На цю заяву сільський голова Сущик В.С. дав відповідь від 29 грудня 2017 року за вихідним № 860/216 про те, що земельна ділянка під житловим будинком в селі Вишнів надавалась позивачу площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і зазначена в будівельному паспорті. Відповідно до розділу 10 пункту 1 Перехідних положень Земельного кодексу України для передачі у приватну власність даної земельної ділянки позивачу необхідно виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з встановленням реальної площі, якою він користується та винесенням межових знаків відповідно до виготовленої технічної документації. Дану технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) необхідно подати на затвердження на чергову сесію сільської ради з метою присвоєння земельній ділянці адреси та затвердження кадастрового номера. Крім цього, земельна ділянка площею 0,08 га для ведення особистого підсобного господарства надана позивачу згідно з рішенням сільської ради № 50 від 26 грудня 1997 року не прилягає до земельної ділянки наданої йому під забудову.

Зазначену відповідь сільського голови позивач ОСОБА_6 оскаржив до суду (справа № 163/430/18).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року дії голови Вишнівської об`єднаної сільської територіальної громади Сущика В.С. щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 04 грудня 2017 року про розгляд питання про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації для приватизації земельних ділянок визнано протиправними. Зобов`язано голову Вишнівської ОТГ Сущика В.С. передати на розгляд компетентного органу громади заяву ОСОБА_1 від 04 грудня 2017 року про дачу дозволу на виготовлення технічної документації для приватизації земельних ділянок.

Підставою для ухвалення такого судового рішення слугувало порушення сільським головою порядку розгляду заяви ОСОБА_1 , оскільки цю заяву він розглянув одноособово, хоча у відповідності до вимог ст.ст.12, 118 ЗК України, ст.ст.26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.22 Закону України "Про землеустрій" повинен був передати на розгляд компетентного органу громади - Вишнівській сільській раді, яка у свою чергу повинна була розглянути її та прийняти у місячний строк за результатом розгляду відповідне рішення: або про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (з попереднім уточненням розмірів земельних ділянок в натурі), або про мотивовану відмову у його наданні. Надання дозволу або мотивована відмова у наданні такого дозволу оформляється рішенням відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

У зв`язку з таким рішенням суду Вишнівська сільська рада 05 вересня 2018 року прийняла рішення № 39/2018-42 про проведення інвентаризації кварталу забудови біля домогосподарства ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .

Рішенням від 21 травня 2019 року № 47/2019-155 Вишнівська сільська рада затвердила технічну документацію щодо інвентаризації земель кварталу забудови біля домогосподарств ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в селі Вишнів Любомльського району Волинської області. На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічних документацій по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2104 га в АДРЕСА_1 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,08 га в урочищі "за горкою" Любомльського району Волинської області.

19 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,08 га, яка була відведена йому згідно погоджених планово-картографічних матеріалів.

На цю заяву Вишнівська сільська рада рішенням від 23 січня 2020 року № 54/2020-62 відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку із тим, що генеральним планом села Вишнів зазначена у графічних матеріалах територія не передбачена для ведення особистого селянського господарства.

12 червня 2020 року ОСОБА_1 знову звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж переданих йому у власність рішенням Вишнівської сільської ради від 26 грудня 1997 року № 50 земельних ділянок площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства, розташованих по АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду цієї заяви Вишнівська сільська рада рішенням від 10 липня 2020 року № 59/2020-171 рекомендувала ОСОБА_1 розробити технічні документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель та для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення Вишнівської сільської ради від 21 травня 2019 року № 47/2019-155.

Отже, як встановлено у справі, земельні ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель та 0,08 га для ведення особистого підсобного господарства були передані позивачу у власність рішенням виконавчого комітету Вишнівської сільської ради від 26 грудня 1997 року № 27.

Приватизація земельних ділянок на той час була передбачена постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року №2200-XII "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" та Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" (далі – Декрет № 15-92).

За приписами ст.23 ЗК України 1990 року, чинного на дату прийняття сільською радою вказаного рішення, право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Разом із тим порядок виготовлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку було зазначено в Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року № 43 (далі Інструкція № 43), яка втратила чинність 23 серпня 2013 року.

Тобто на час вирішення питання про передачу земельної ділянки позивачу ОСОБА_1 у власність (26 грудня 1997 року) порядку послідовних дій процедури та форми державного акта затверджено не було, як не було затверджено і самого нормативного акта, яким би регулювалися ці правовідносини.

Законом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ прийнято нову редакцію ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2002 року.

Відповідно до пункту 1 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. У разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Декретом № 15-92 постановлено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених ЗК України. Установлено, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов`язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Пунктами 1.15 та 1.16 Інструкції № 43 визначено суб`єктів розробки технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку та документи, необхідні для технічної документації.

До технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку обов`язково додається копія справи щодо підготовки рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність (пункт 1.17 Інструкції № 43).

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції № 43 роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку виконуються в такій послідовності:

- підготовчі роботи;

- встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки;

- складання кадастрового плану земельної ділянки;

- заповнення бланка державного акта.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 43 підготовчі роботи, серед іншого включають у себе: аналіз висновку державного органу земельних ресурсів про наявні обмеження на використання земельної ділянки; аналіз висновку органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки; підбір планово-картографічних матеріалів та збирання інформації про опорну геодезичну мережу; проведення рекогносцирування по зовнішній межі земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 43 межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2.6 Інструкції № 43 кадастровий план земельної ділянки складається в масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів. На план наносяться: межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів; поворотні точки меж земельної ділянки; лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки; річки, озера, канали, шляхи, лісосмуги, інші елементи ситуації; межі будинків і споруд, розташованих на земельній ділянці; межі вкраплених земельних ділянок сторонніх землевласників і землекористувачів (додається їх список); межі угідь та зон обмежень щодо використання земельної ділянки.

У пункті 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07 липня 2011 року N 3613-VI було визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Частинами 1 та 2 статті 55 Закону України "Про землеустрій" у чинній станом на 2017 року та на час звернення позивача до суду із цим позовом редакції передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч.7 ст.55 цього Закону у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач ОСОБА_1 вважає наявними підстави для визнання за ним права власності в судовому порядку на земельні ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель та площею 0,08 га для особистого селянського господарства з огляду на чинне на сьогоднішній день рішення виконавчого комітету Вишнівської сільської ради від 26 грудня 1997 року № 50 та виготовлені у 2009 році планово-картографічні матеріали.

Проте встановлені у справі фактичні обставини спору та вищенаведені законодавчі норми свідчать про помилковість обраного позивачем способу захисту своїх прав, оскільки законодавством чітко визначений порядок передачі земельних ділянки у власність та у розглядуваному випадку суд не наділений повноваженнями визнавати позивача власником зазначених земельних ділянок, що також узгоджується із положеннями ч.1 ст.81 ЗК України, яка визначає підстави набуття громадянами України права власності на земельні ділянки, та положеннями ст.152 ЗК України, яка визначає способи захисту прав на земельні ділянки.

Фактичною підставою для звернення позивача до суду із цим позовом слугували відмови Вишнівської сільської ради у наданні йому дозволу на виготовлення технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель та для ведення особистого селянського господарства, місце розташування яких визначене у виготовлених на його замовлення планово-картографічних матеріалах, тобто в межах населеного пункту села Вишнів за його місцем проживання по АДРЕСА_1 .

Із рішенням Вишнівської сільської ради від 21 травня 2019 року № 47/2019-155 про надання дозволу на розробку технічних документацій по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок площею 0,2104 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі "за горкою" Любомльського району Волинської області, позивач не згідний і таку документацію не виготовляв з огляду на менший розмір ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ніж йому передано у власність рішенням від 26 грудня 1997 року № 50, та розташування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства поза межами села Вишнів.

Із наведеного слідує, що позивач в обхід рішень сільської ради, без розроблення і затвердження у встановленому порядку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), вирішив можливим оформити право власності на земельні ділянки у судовому порядку.

Суд звертає увагу, що складання планово-картографічних матеріалів відповідно до п.п.2.1, 2.2 Інструкції № 43 відноситься лише до переліку підготовчих робіт зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку та в розумінні статті 55 Закону України "Про землеустрій" ці матеріали самі по собі не є технічною документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Встановлення меж в натурі (на місцевості) також не є компетенцією суду.

До того ж реалізація позивачем своїх прав власності у заявлений в позові спосіб вочевидь призведе до конфліктних ситуацій і подальших судових спорів із суміжними землевласниками та самою Вишнівською сільською радою, оскільки як позивач, так і відповідач, в судовому засіданні підтвердили, що земельна ділянка площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства в селі Вишнів, на яку претендує позивач згідно планово-картографічних матеріалів, уже зареєстрована на праві власності за його сусідкою ОСОБА_4 , а як ствердив представник відповідача вільною під будівництво для позивача є земельна ділянка лише площею 0,2104 га, оскільки інші землі у цьому кварталі уже перебувають у власності інших громадян (суміжних із домоволодінням позивача).

В абзаці 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови встановлення факту відсутності відомостей про речові права інших осіб на таку земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

Отже, в силу наведеного положення Закону та з`ясованих з пояснень сторін обставин (наявність реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за іншими особами) позивач навіть не зможе зареєструвати своє право власності на земельні ділянки, якщо припускати, що суд ухвалить рішення про задоволення його позовних вимог у такому вигляді.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

За змістом спору порушене право позивача полягає у відмові відповідача надати йому дозвіл на розробку технічної документації по встановленню (відновленню) меж конкретних земельних ділянок за місцем його проживання, яка б слугувала підставою для подальшої реєстрації за ним права власності на ці земельні ділянки у встановленому порядку, та водночас надання відповідачем йому дозволу на розробку технічної документації на одну земельну ділянку (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель) у меншому розмірі, ніж йому належить по праву, а на другу земельну ділянку (для ведення особистого селянського господарства) – в іншому місці розташування, ніж на яку він вважає має право.

Крім цього, як встановлено у справі, частина земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель та уся земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, на які претендує позивач, на сьогоднішній день перебувають у власності інших громадян.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання права; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, враховуючи встановлені у справі фактичні обставини, вбачаються підстави для висновку, що вірним способом захисту у спірних правовідносинах між сторонами є оспорення (визнання недійсними) рішень Вишнівської сільської ради від 21 травня 2019 року № 47/2019-155, від 23 січня 2020 року № 54/2020-62, якими фактично позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації на земельні ділянки згідно його заяв, а також при необхідності оспорення рішень, які в подальшому слугували підставою для виготовлення документації і реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за іншими громадянами із скасуванням реєстрації такого права.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункту 3 постанови № 5 від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" роз`яснив, що право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. При цьому неправильно обраний спосіб захисту права власності чи іншого речового права не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви чи залишення її без руху, а в певних випадках за таких обставин може бути відмовлено в позові.

Таким чином, оскільки позивачем у даному випадку обрано невірний спосіб захисту своїх прав, у задоволенні заявлених ним позовних вимог належить відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вишнівської сільської ради про визнання права власності на земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель площею 0,25 га та особистого підсобного господарства площею 0,08 га відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Ім`я позивача – ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 .

Найменування відповідача – Вишнівська сільська рада; місце знаходження - вулиця Незалежності, буд.80А, село Вишнів Ковельського (колишнього Любомльського) району Волинської області; код ЄДРПОУ – 04333164.

Дата складання тексту повного судового рішення – 22 листопада 2021 року.

Головуючий : суддя С.С.Чишій