Рішення № 101245498, 26.10.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.2021 Справа №607/14201/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді - Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання - Хамелко О.Ю.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Семененко Сергій Михайлович до Байковецької сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пред`явили до суду позов до відповідача Байковецької сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області, у якому просять визнати за ними право власності на 1/12 частину, за кожним, житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . В обґрунтування заявлених позовних вимог покликаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на належну йому 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_2 . Вказане будинковолодіння станом на 15 квітня 1991 року належало до суспільної групи «колгоспний двір», який складався із шести членів, відтак кожному належало по 1/6 частині даного будинковолодіння. З цих підстав, позивачі вважають, що набули право на спадкування належної померлому ОСОБА_3 1/6 частини будинковолодіння, зокрема кожен по 1/12 частині. Однак, звернувшись у нотаріальну контору з метою оформлення своїх спадкових прав, постановою нотаріуса їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок та державної реєстрації права власності на житловий будинок. З цих підстав позивачі позбавлені можливості оформити спадкове майно у нотаріальному поряду, у зв`язку із чим просять позов задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 серпня 2021 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У підготовче судове засідання позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явилися, однак, їх представник - адвокат Семененко С.М. подав заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Від відповідача Байковецької сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області надійшла до суду заява про розгляд справи за відсутності представник сільської ради, також у заяві вказано, що у відповідач Байковецька сільська рада, Тернопільського району, Тернопільської області визнає позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Судом установлено:

Згідно Свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого 31 липня 1989 року Виконавчим комітетом Тернопільської районної ради народних депутатів Тернопільської області Української РСР на підставі рішення виконкому Тернопільської районної ради народних депутатів №175 від 25 липня 1989 року, цілий житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 належить колгоспному двору, що складається із шести членів, головою якого є ОСОБА_4 .

Відповідно до Інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна №50, виданої 17 січня 2018 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, по обліку бюро будинковолодіння АДРЕСА_2 рахується за: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 .

Згідно Виписки із погосподарської книги, виданої Байковецькою сільською радою, Тернопільського району, Тернопільської області 04 серпня 2021 року за №178, членами колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року в АДРЕСА_2 були: голова двору - ОСОБА_5 , члени двору: ОСОБА_6 - дочка; ОСОБА_9 - внучка; ОСОБА_3 - зять; ОСОБА_2 - внук; ОСОБА_8 - братова.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_8 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_6 . Вказані обставини встановлені рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 липня 2020 року (справа №607/3190/20).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 липня 2020 року (справа №607/3190/20) визнано за ОСОБА_7 право власності на 3/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вказаним рішенням суду установлено, що за життя ОСОБА_6 успадкувала належну ОСОБА_5 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_2 . Також, ОСОБА_6 успадкувала 1/6 частину будинковолодіння після смерті ОСОБА_8 . Таким чином, з урахуванням належної ОСОБА_6 1/6 частки у будинковолодінні, за життя їй належало 3/6 часток.

Відтак, на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 липня 2020 року (справа №607/3190/20) за ОСОБА_7 визнано право власності на 3/6 частини вказаного будинок оволодіння в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що складено актовий запис №07 Стегниківської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області України, якою 10 червня 2008 року видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є синами ОСОБА_3 . Вказане підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , виданим 05 жовтня 1991 року Стегниківською сільською радою Тернопільського району, Тернопільської області та свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , виданого 05 листопада 1984 року народження Лозівською сільською радою, Тернопільського району, Тернопільської області.

На день смерті ОСОБА_3 , позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані та проживали разом із ним за адресою: АДРЕСА_2 , що стверджується довідкою №177 Байковецької сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області від 04 серпня 2021 року.

З метою оформлення своїх спадкових прав позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали у нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 .

Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори Осадчук В.Ю. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 серпня 2021 року за №1932/02-31 відмовлено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 , зокрема на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа та державної реєстрації права власності на житловий будинок.

17 січня 2018 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_2 , згідно якого вказане будинковолодіння складається із: А - житловий будинок, до 1939 року побудови; а - прибудова, 1975 року побудови; сх - сходи; Б - хлів, 1964 року побудови; В - господарська будівля, 1965 року побудови; Пг - погріб, 1960 року побудови; г - господарська будівля, 1990 року побудови; Д - навіс, 1990 року побудови; Е - навіс, 1990 року побудови; 1 - огорожа; 2 - хвіртка, Св - свердловина.

Згідно Експлікації приміщень до житлового будинку під літ. «А», загальна площа житлового будинку 57,8 кв.м., житлова площа 40,7 кв.м.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 станом на 15 квітня 1991 року належав до суспільної групи «колгоспний двір».

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство.

Так, у відповідності до чинного на той час законодавства, зокрема положень Цивільного кодексу Української РСР 1963 року виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Згідно з ст. 13 Закону Української РСР «Про сільську раду депутатів трудящих Української РСР» 1968 року зі змінами на вказані ради було покладено обов`язок здійснення обліку населення та ведення за встановленими формами погосподарських книг.

Таким чином, записи у погосподарських книгах, визнавались в якості актів органів влади / публічних актів /, що підтверджують право приватної власності на житлові споруди.

На час виникнення спірних правовідносин, порядок введення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів / далі - Вказівки /, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР /далі - Держкомстат СРСР / від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР № 69 від 25 травня 1990 р.

Відповідно до п. 20 Вказівок суспільна група господарства встановлюється в залежності від роду занять голови господарства /сім`ї/.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14.01.2014 року у справі №6-145цс13 та від 18 листопада 2015 року № 6-350цс15.

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

Станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору, що знаходиться по АДРЕСА_2 були: голова двору - ОСОБА_5 , члени двору: ОСОБА_6 - дочка; ОСОБА_9 - внучка; ОСОБА_3 - зять; ОСОБА_2 - внук; ОСОБА_8 - братова.

Таким чином, кожному члену даного колгоспного двору належить по 1/6 частині житлового будинку.

Відповідно до ст. 1216-1217 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У ст.1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За життя померлий ОСОБА_3 не склав заповітного розпорядження, а тому в даному випадку має місце спадкування за законом.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , оскільки є його синами.

Крім позивачів, інші спадкоємці у нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не зверталися.

Відтак, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 набули право на спадкування належної ОСОБА_3 1/6 частини житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 , зокрема кожен із позивачів набув права на 1/12 частину вказаного житлового будинку (1/6 частка : 2 спадкоємці).

Як передбачено ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення шляхом визнання за позивачами права власності, зокрема за кожним на 1/12 частину житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 12, 141, 200, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Семененко Сергій Михайлович до Байковецької сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/12 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення 05 листопада 2021 року.

Реквізити сторін:

Позивачі: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

ОСОБА_2 , зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач: Байковецька сільська рада Тернопільського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04394846.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка