Рішення № 101244804, 10.11.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1822/19

Провадження № 2/496/260/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Галич О.П.,

за участю:

секретаря – Ткаченко В.М.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідачки ОСОБА_3 – ОСОБА_4 ,

відповідача – ОСОБА_5 ,

представника відповідача – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до

відповідачів: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3 місце проживання: АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

третя особа: Державний нотаріус Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Шевченко Ю.А., місце знаходження: 67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Костіна, 19,

вимоги позивача: про визнання договору дарування квартири недійсним,

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. 16 травня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 (далі - відповідач) та ОСОБА_7 , якого ухвалою суду від 31 березня 2021 року було замінено на ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (далі – відповідачі), третя особа: Державний нотаріус Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Шевченко Ю.А. про визнання договору дарування квартири недійсним.

2. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21 листопада 2015 року між ОСОБА_5 та його батьком ОСОБА_7 був укладений договір дарування квартири під АДРЕСА_4 , яка складається з трикімнатної квартири та підсобних приміщень, загальною площею 50,60 кв.м., в тому числі житловою площею 33,90 кв.м. Договір посвідчений державним нотаріусом Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області – Шевченко Ю.А. та зареєстрований в реєстрі за № Р-2302. 20 листопада 2013 року між позивачем та ОСОБА_5 був укладений Попередній договір купівлі-продажу квартири під АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Зезиком В.А., зареєстрованого в реєстрі за № 1628. Відповідно до п. 1 цього договору строк його дії – до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором, тобто до підписання сторонами договору у визначений ним строк. Згідно п. 2.1. цього договору сторонами погоджено, що продаж об`єкту купівлі-продажу здійснюється продавцем за ціною 183 839,00 грн. Основний договір сторони зобов`язалися укласти не пізніше листопада 2015 року в м. Біляївка Одеської області. Ціна є незмінною протягом строку укладення Основного договору. Пізніше, на вимогу ОСОБА_5 , між позивачем та відповідачем був укладений Договір про внесення змін до Попереднього договору , зареєстрований в реєстрі за № 498, яким були винесені зміни, зокрема, до п. 3.2.2., який викладений у такій редакції «3.2.2. з метою забезпечення зобов`язання укладенню основного договору сплатити Продавцю суму у розмірі 97514 , 60 грн., що складає еквівалент 12200 доларів США, згідно офіційного курсу НБУ, станом на 20 листопада 2013 року, які зараховуються в рахунок платежу за основним договором». Згідно п.3.3. Попереднього договору Продавець свідчить, що гроші згідно з умовами п.3.2.2. отримав від Покупця повністю до підписання цього Договору. Таким чином, позивачем на дату подання позовної заяви фактично виконані зобов`язання з оплати відповідачу частини вартості об`єкту купівлі-продажу, визначеної п.2.1. попереднього договору, на суму 12200 доларів США, а відповідачем таке виконання прийняте, що підтверджується зазначеним у п.3.3.Попереднього договору. Згідно з п.2.2. Попереднього договору повний розрахунок за об`єкт купівлі-продажу проводиться в день підписання Основного договору, до його підписання в м. Біляївка Одеської області. Отже, позивачем фактично виконані зобов`язання за попереднім договором купівлі-продажу квартири, з часткової її оплати за квартиру. З тексту попереднього договору купівлі-продажу від 20 листопада 2013 року вбачається, що в ньому сторонами виконані усі істотні умови основного договору, тобто сторонами погоджені умови щодо строку (терміну) укладення основного договору, та з урахуванням вимог ч. 1 ст. 638 ЦПК України – умова про предмет основного договору. Позивач спочатку в усній формі, а пізніше – шляхом направлення телеграми про виклик, запропонувала відповідачу з`явитися до нотаріальної контори для укладення основного договору купівлі-продажу квартири, згідно умов, визначених в попередньому договорі купівлі-продажу від 20 листопада 2013 року. Проте, відповідач усно повідомив про відмову з`явитися до нотаріуса для укладення основного договору, про причини відмови не повідомив. Все це свідчить про необґрунтоване ухилення відповідача від укладення основного договору купівлі-продажу, зобов`язання щодо укладення якого, в строк до 20 листопада 2015 року, передбачене умовами попереднього договору купівлі-продажу квартири від 20 листопада 2013 року. В якості часткової оплати за квартиру ОСОБА_5 позивач передала грошові кошти у сумі 12200 доларів США. Відповідно до п.3.1.4. Попереднього договору продавець, тобто, ОСОБА_5 зобов`язується нікому іншому кріп покупця не продавати, не дарувати, іншим особам не відчужувати об`єкт купівлі-продажу до 20листопада 2015року за цим договором. Згідно п.4.1. Попереднього договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за ним. Пункт 4.2. попереднього договору передбачає можливість дострокового його розірвання тільки по взаємній згоді сторін, чого зроблено не було. Тобто, наразі Попередній договір залишається чинним, у відповідності до умов якого, позивачем фактично були сплачені грошові кошти у сумі 12200 (двадцять тисяч двісті) доларів США, а з боку ОСОБА_8 єєва ОСОБА_9 квартиру так і не було продано за основним договором купівлі-продажу. Таким чином, станом на теперішній час, ОСОБА_5 фактично отримав від позивача частину грошей за квартиру у розмірі 12200 доларів США, квартиру продати відмовився, хоча позивач готова була виплатити йому іншу обумовлену частину грошей, а тепер - не повертає сплачені гроші та намагається виселити із спірної квартири родинупозивача, яка складається із чотирьох осіб, двоє з яких — неповнолітні діти (один з них інвалід із серцевого захворювання). Грошові кошти відповідачем повернуті так і не були. Натомість, ОСОБА_5 одразу ж на наступний день після визначеного Попереднім договором строку, подарував спірну квартиру своєму батькові - ОСОБА_8 еє ОСОБА_10 , з метою необґрунтованого ухилення від прийнятих на себе за Попереднім договором зобов`язань: і квартиру залишити, не віддаючи (шляхом продажу, через укладення основного договору купівлі-продажу) її дійсному покупцеві, і гроші не повертати ОСОБА_1 , які ним фактично були отримані. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11квітня 2017 року, яке набрало законної сили, було частково задоволено позовну заявуОСОБА_1 про стягнення на її користь з ОСОБА_5 збитків у розмірі 328546 грн., які до цього часу так і не були виплачені з боку останнього, оскільки він, з його слів, просто не володіє такою сумою грошей, щоб її сплатити. Виходячи з викладеного, в діях ОСОБА_5 та його батька ОСОБА_7 , які умисно та нашвидкуруч уклали між собою фіктивний правочин у вигляді договору дарування, чітко вбачаються дії та умисел, направлені на: не передачу (не продаж) квартири, яка є об`єктом попереднього договору купівлі-продажу квартири від 20 листопада 2013 року; небажання повертати отримані від ОСОБА_1 грошові кошти, у розмірі 12200 доларів США, подальше виселення зі спірної квартири позивачки та її родини на вулицю. Тобто, відповідачі, укладаючи між собою договір дарування, окрім умислу з метою ухилення від виконання прийнятих на себе зобов`язань за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 20листопада 2013 року, ніяких намірів створити будь-які правові наслідки взагалі не мали. У зв`язку з викладеним позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

3. Адвокат Погорілий О.В., який діє в інтересах відповідача - ОСОБА_3 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування відзиву зазначив, що в позовній заяві представником позивача зазначені тези, які не відповідають нормам права. Позивач обґрунтовує вимогу про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна на підставі того, що стосовно цього майна ним було укладено попередній договір, який на думку представника позивачки є чинний. Припинення зобов`язання з попереднього договору внаслідок неукладення основного договору протягом встановленого попереднім договором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов`язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов`язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно. Положеннями ЦК України й інших актів цивільного законодавства, прямо не передбачено такий правовий наслідок невиконання попереднього договору, як відшкодування збитків у спосіб визнання права власності на річ, що мала бути придбана в майбутньому за договором купівлі-продажу. Невиконання стороною умов та зобов`язань, передбачених попереднім договором після його припинення не дає право іншій стороні відшкодовувати збитки у спосіб визнання права власності на річ, що мала бути придбана у майбутньому за основним договором. Позов не містить визначення якого саме права встановленого законодавством вимагає шляхом судового захисту позивач. Не має посилання на конкретну норму права, яка передбачає захист сторони попереднього договору купівлі продажу нерухомого майна шляхом визнання недійсним основного договору укладеним за участю інших сторін. Положеннями ЦК України й інших актів цивільного законодавства не передбачено такий правовий наслідок невиконання попереднього договору, як відшкодування збитків у спосіб визнання права власності на річ, що мала бути придбана в майбутньому за договором купівлі-продажу, або визнання недійсним договору, укладеного між іншими сторонами стосовно цього майна. Представник позивачки в обґрунтування вимог посилається також на рішення Біляївського районного суду від 11 квітня 2017 року, яким зі сторони попереднього договору на користь позивачки стягнуто збитки у зв`язку із порушенням попереднього договору. Рішення набрало законної сили. Таким чином, позивачці судом відшкодовано збитки завдані порушенням попереднього договору, тобто судом вже захищено єдине право, сторони попереднього договору встановлене у частині другій статті 635 ЦК України, але окрім цього у даному проваджені заявлено також вимогу про визнання недійсним договору. Тобто позивачка вимагає захисту одного і того ж права двома судовими шляхами. Окрім того, зазначаючи про виселення позивачки зі спірного нерухомого майна, представник не надає жодного належного та допустимого доказу зазначеного твердження. При цьому вказана квартира по цей час знаходиться у володіння позивачки. Окрім того, у відзиві зазначено, що за умовами договору про надання правової допомоги після розгляду справи за вказаним позовом, зокрема після набрання рішенням законної сили, ОСОБА_3 має сплатити адвокату Погорілому О.В. за правничу допомогу, у тому числі за представництво в суді, грошові кошти у сумі 20 000 грн. Також, відповідач очікує понести витрати по оплаті адвокату за участь у розгляді справи за вказаним позовом у розмірі 1500 грн. за кожен виїзд адвоката до суду з м. Одеси у призначений судом дату та час для прийняття участі у судових засіданнях. Орієнтовано має відбутися 5 судових засідань за вказаним позовом. У зв`язку з чим очікуються понести судові витрати відповідача на правничу допомогу у сумі – 27500 грн. (а.с. 118-123, 129-132)

4. Адвокат Загарнюк Д.А., який діє в інтересах позивача – ОСОБА_1 надав до суду відповідь на відзив, в якому просив суд задовольнити в повному обсязі позовну заяву та підтвердив раніше викладені обставини. При цьому зазначив, що відповідач ОСОБА_5 одразу ж на наступний день після визначеного Попереднім договором строку подарував спірну квартиру своєму батькові ОСОБА_7 , з метою необґрунтованого ухилення від прийнятих на себе за Попереднім договором зобов`язань: і квартиру залишити, не віддаючи (шляхом продажу, через укладення основного договору купівлі-продажу) її дійсному покупцеві, і гроші не повертати ОСОБА_1 , які ним були фактично отримані. А тому, ОСОБА_5 (дарувальник), відносно якого ухвалено рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 квітня 2017 року по цивільній справі ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування збитків, завданих простроченням та моральної шкоди — було задоволено та стягнуто з останнього на користь ОСОБА_1 328546 гривень та судові витрати і відкрито виконавче провадження, та його покійний батько, ОСОБА_11 (обдаровуваний), які уклали договір дарування, діяли очевидно недобросовісно та зловживали правами стосовно кредитора, оскільки укладали договір дарування, який порушує майнові інтереси ОСОБА_1 . Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. До відзиву на позовну заяву про визнання договору недійсним представником відповідача ОСОБА_3 не додано жодних доказів, які б спростовували правову позицію ОСОБА_1 . Волевиявлення ОСОБА_5 не відповідало укладеному правочину, правові наслідки укладеного правочину не відповідають правовим наслідками договору дарування, а тому такий договір слід визнати недійсним. Також, представник позивача заперечував проти стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, на користь відповідача, посилаючись на те, що відповідачем або його представником не надано суду належних доказів понесених судових витрат. (а.с. 147-150)

5. В судовому засіданні позивач та її представник- адвокат Загарнюк Д.А. просили задовольнити позовні вимоги.

6. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 та представники відповідачів просили відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідачки просив суд стягнути судові витрати на користь відповідачки про що ним буде надано відповідну заяву про ухвалення додаткового рішення.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

7. Представник Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області у судове засідання не з`явилася, але надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. (а.с.76)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

8. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 травня 2019 року справа № 496/1822/19 була передана судді Галич О.П.

9. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 20 травня 2019 року було відкрито загальне позовне провадження по справі з проведенням підготовчого судового засідання.

10. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 11 липня 2019 року було задоволено заяву представника позивача – адвоката Загарнюка Д.А. про забезпечення позову та накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

11. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 31 березня 2021 року було замінено відповідача ОСОБА_7 на ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

12. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П. від 21 липня 2021 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

13.Судом встановлено, що 20 листопада 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Зезиком В.А., зареєстрований в реєстрі за № 1628. Сторони погодили, що продаж об`єкту купівлі-продажу здійснюється за 183 839,00 грн. Основний договір Сторони зобов`язуються укласти не пізніше 20 листопада 2015 року в м. Біляївка Одеської області. (а.с. 4-5)

14. 29 травня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін до Попереднього договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Зезиком В.А., зареєстрованого в реєстрі за № 1628. Згідно умов даного договору сторонами погоджено, що з метою забезпечення зобов`язання по укладенню Основного договору Покупець передає Продавцю 97 514, 60 грн., що складає еквівалент 12 200,00 доларів США, станом на 20 листопада 2013 року, які зараховуються в рахунок платежу за Основним договором. З моменту підписання цього Договору, до посвідчення Основних договорів, Продавець передав Покупцю нерухомість в користування та дозволив проведення реконструкції, перепланування та її переобладнання, підведення необхідних комунікацій та їх монтаж. (а.с. 6)

15. 21 листопада 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було укладено договір дарування квартири, посвідченим державний нотаріусом Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Шевченко Ю.А., зареєстрований в реєстрі за № 1-2302. Згідно договору, ОСОБА_5 подарував ОСОБА_7 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . (а.с. 10-11)

16. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_7 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , на підставі договору дарування. (а.с. 12)

17. Рішенням судді Біляївського районного суду Одеської області від 11 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування збитків, завданих простроченням та моральної шкоди – задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі – 328 546 грн. та судовий збір – 2885,31 грн. (а.с. 13-15)

18. Постановою Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 30 травня 2018 року – скасовано. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним – відмовлено. (а.с. 16-17)

19. 16 січня 2018 року Біляївським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі – 328 546 грн. та судового збору – 2885,31 грн. (а.с. 20)

20. Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. від 15 липня 2019 року, на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 – накладено арешт. Виконавче провадження завершене, як фактично виконане. (а.с. 49)

21. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 . (а.с. 103)

22. Відповідно до листа державного нотаріуса№609/02-14 від 16 березня 2021 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 є спадкоємцями - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 107,108).

V. Оцінка Суду.

23. Положеннями статей 15, 16 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України), статтею 4 Цивільно-процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом частини другої статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

24. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

25. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

26. Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

27. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

28. Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

29. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 635 ЦК України (далі - ЦК України), згідно якої попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

30. Відповідно до ч. 2 ст. 635 ЦК України, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

31. Відповідно до ч. 3 цієї ж статті, зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

32. Пунктом 2.1. попереднього договору передбачено, що основний договір сторони зобов`язуються укласти не пізніше 20 листопада 2015 року у місті Біляївка Одеської області.

33. Суд встановив, що договір дарування квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 21 листопада 2015 року, тобто вже після закінчення строку укладення Основного договору купівлі-продажу вказаної квартири, зазначено у попередньому договорі.

34. Частиною 1 ст. 717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

35. Частиною 1 ст. 718 ЦК України визначено, що дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

36. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди, дарунок є прийнятим, якщо обдаровуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття.

37. Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

38. У відповідності до ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

39. Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

40. Згідно ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

41. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

42. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

43. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

44. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-197цс14, з якою погодився і Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі № 379/1256/15-ц.)

45. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. (Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19).

46. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

47. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

48. З роз`яснень, які викладені в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», вбачається, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

49. Відповідно до п.3.1.4. Попереднього договору продавець, тобто, ОСОБА_5 зобов`язується нікому іншому, кріп покупця не продавати, не дарувати, іншим особам не відчужувати об`єкт купівлі-продажу до 20листопада 2015року за цим договором.

50. Судом встановлено, що строк укладення Основного договору купівлі-продажу квартири закінчився 20 листопада 2015 року, що передбачено пунктом 2.1. Попереднього договору, а договір дарування спірної квартири був укладений 21 листопада 2015 року.

51. Тобто, ОСОБА_5 , даруючи належне йому на праві власності нерухоме майно своєму батьку – ОСОБА_7 , був обізнаний про те, що строк для укладення Основного договору купівлі-продажу вже минув, а тому укладення договору дарування не буде суперечити нормам чинного законодавства. Вказані обставини були відповідачем підтвердженні у судовому засіданні.

52. Пунктом 3.2.2. договору про внесення змін до Попереднього договору купівлі-продажу передбачено, що з метою забезпечення зобов`язання по укладенню основного договору сплатити Продавцю суму у розмірі 97514, 60 грн., що складає еквівалент 12200 доларів США, згідно офіційного курсу НБУ, станом на 20 листопада 2013 року, які зараховуються в рахунок платежу за основним договором».

53. Судом встановлено, що рішенням судді Біляївського районного суду Одеської області від 11 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування збитків, завданих простроченням та моральної шкоди – задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі – 328 546 грн. тобто вимога позивача про відшкодування їй збитків, завданої діями відповідача, судом вирішена. Таким чином, грошові кошти у сумі 12200 доларів США, які були надані позивачем, з метою забезпечення зобов`язання по укладенню основного договору - відповідачу, за рішенням суду вже повернуті, а договір дарування квартири був укладений згідно норм чинного законодавства, оскільки строк укладення Основного договору купівлі-продажу квартири на момент укладення договору дарування – минув.

54. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

55.Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

56. В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

57. З огляду на все вищевикладене, позивачем не надано суду доказів на підтвердження недійсності укладеного правочину, у зв`язку з чим, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 14,16, 234-236, 328, 610,611,623-635, ЦК України, ст. ст. 13, 76-81, 89, 95, 133-142,258-268, 354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , третя особа: Державний нотаріус Біляївського районної державної нотаріальної контори Одеської області – Шевченко Ю.А. про визнання договору дарування квартири недійсним.

2. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса відсутня.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

5. Повний текст рішення складено 19 листопада 2021 року.

Суддя О.П. Галич