Ухвала суду № 101240901, 18.11.2021, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 184/278/21

Номер провадження 1-кп/184/113/21

18 листопада 2021 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Томаш В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Поліщук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020040360000668 від 24.12.2020 року відносно обвинувачених

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор - Бадов О.В.,

обвинувачені - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисники - Петечко В.М., Чуприна Т.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Орджонікідзевського міського суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187 КК України, внесеного в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за №12020040360000668 від 24.12.2020року.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що заявлені раніше ризики, передбачений п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, потерпілу у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшилися, та запобігти яким шляхом застосування більш м`яких, аніж тримання під вартою запобіжних заходів, неможливо.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні заявив клопотання про відмову в задоволені клопотання прокурору про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. У заявленому клопотанні захисник посилався на те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання в м. Покров та міцні соціальні зв`язки, а саме: дружину (шлюб не зареєстрований), малолітню дитину та батьків. Тому він не має наміру переховуватися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав клопотання захисника та просив його задовольнити, проти клопотання прокурора заперечував.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Чуприна Т.Ю. покладаються на розсуд суду.

Розглянувши вказані клопотання, заслухавши учасників процесу та дослідивши докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Відповідно до ч.2 вказаної статті, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 26.12.2020 року відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою; в подальшому строк застосованого запобіжного заходу продовжено ухвалами суду від 16.02.2021 року, від 13.04.2021 року, від 08.06.2021 року, від 05.08.2021 року, та від 21.09.2021 року.

Ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.

З контексту ст. 177 КПК України випливає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, що підтверджується наданими стороною обвинувачення сукупністю доказів, а саме даними: протоколу огляду місця події, а саме: території домоволодіння АДРЕСА_1 , де проживає потерпіла ОСОБА_4 , яким зафіксована обстановка після вчинення кримінального правопорушення; протоколу допиту потерпілої ОСОБА_4 ; протоколу впізнання за участю потерпілої, під час якого вона впізнала ОСОБА_1 як чоловіка, який разом з ОСОБА_2 , вчинив відносно неї кримінальне правопорушення; протоколу огляду вилучених речових доказів; висновку судово-медичної експертизи та додаткової судово-медичної експертизи, згідно яких на тілі потерпілої ОСОБА_4 встановлено наявність легких тілесних ушкоджень; протоколу проведеного з потерпілою ОСОБА_4 слідчого експерименту, на якому вона вказала обставини, механізм вчиненого щодо неї нападу; протоколів допитів свідків, висновками трасологічних та товарознавчої експертиз.

Повторно оцінюючи наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд виходить з того, що відповідно до практики ЕСПЛ, тяжкість можливого покарання згідно рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду. Крім того, оцінка ризику ухилення від суду має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками (справа «Бекчиєв проти Молдови»). Оцінка ризику повторного скоєння правопорушення має здійснюватись, зокрема, з встановлених обставин справи щодо біографії та характеристики особи, про яку йдеться (Клоот проти Бельгії).

Вивченням особистості ОСОБА_1 встановлено, що останній веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями та під впливом останніх вчиняє кримінальні правопорушення. Так, офіційно працевлаштувавшись, не відпрацювавши і двох тижнів на підприємстві, ОСОБА_1 вчинив новий корисливий особливо тяжкий злочин. Вказане свідчить про відсутність у останнього мети законного отримання коштів.

Наявність на утриманні у ОСОБА_1 неповнолітньої дитини, наявність співмешканки з якою разом проживали та батьків, які мешкають по сусідству, не зупинило останнього від вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_4 . Вказане свідчить про відсутність будь-якого впливу з боку останніх на обвинуваченого та може свідчити про відсутність будь-яких соціальних чинників, які б стримували його у м. Покров Дніпропетровської області. ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, і він в повній мірі розуміє невідворотність покарання у виді позбавлення волі за вчинення розбійного нападу. Тому є достатні підстави вважати, що з метою ухилення від слідства та суду, а також уникнення покарання за особливо тяжкий злочин він може виїхати з місця свого проживання. Зазначена обставина вказує на існування обґрунтованого ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Крім того, під час судового розгляду залишаються не допитані ряд свідків, тому не виключається можливість впливу на вказаних свідків з боку обвинуваченого ОСОБА_1 з метою зміни ними показів. Також, 09.02.2021р. від потерпілої ОСОБА_4 надійшла заява, в якій остання просить продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , так як боїться останнього. Зазначений факт вказує на наявність обґрунтованого ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків і потерпілу у кримінальному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше був судимий за вчинення корисливого кримінального правопорушення, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, знову вчинив корисливе кримінальне правопорушення. Зокрема, ОСОБА_1 засуджений 11.04.2018 року Орджонікідзевським міським судом за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, 75 КК України до 2 років позбавлення волі з випробуванням на 2 роки. На даний час в провадженні Нікопольського міськрайонного суду на розгляді перебуває кримінальне провадження №12019040340000246 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. Таким чином, ОСОБА_1 , перебуваючи під судовим розглядом та не дочекавшись прийняття остаточного рішення у вищезазначеному кримінальному провадженні, маючи не зняту та не погашену судимість, продовжив вести кримінально протиправну діяльність та вчинив особливо тяжкий злочин.

Тому твердження сторони захисту про наявність постійного місця проживання в м. Покров та міцних соціальних зв`язків суд оцінює критично, оскільки зазначені обставини не стримували ОСОБА_1 від протиправної поведінки.

Таким чином, при вирішенні питання продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд доходить висновку про продовження існування та не зменшення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки, як вбачається із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 7-ми до 12-ти років; обвинувачений в повній мірі розуміє невідворотність покарання у виді позбавлення волі за розбійний напад. Застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконанню обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Суд звертає увагу на те, що зазначені обставини підлягають врахуванню при обранні запобіжного заходу відповідно до ст. 178 КПК України.

Судовий розгляд кримінального провадження триває, через що наявна потреба запобігти процесуальним ризикам, встановленим в судовому засіданні, а тому строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно продовжити ще на 60 днів до 16 січня 2022 року включно.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 314, 315, 316, 369-372 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 днів з 18 листопада 2021 року до 16 січня 2022 року включно.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 і захисника Петечко В.М. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовити.

Виконання даної ухвали покласти на ІТТ Нікопольського РУП ГУНП у Дніпропетровській області та Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань №4».

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд протягом семи днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш