Рішення № 10123879, 31.05.2010, Залізничний районний суд м. Сімферополя

Справа № 2-441/2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2010 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, в складі:

головуючого Корогодіної О.Е.

при секретарі Подерня Х.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «СК «Астарта» про стягнення страхового відшкодування, пені за несвоєчасну виплату та відшкодування моральної шкоди, -

У С Т А Н О В И Л:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «СК «Астарта» про стягнення страхового відшкодування, пені за несвоєчасну виплату та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 22 жовтня 2003 року на автодорозі Харків - Сімферополь відбулося зіткнення автомобілів НОМЕР_1 і SUBARU LEGACY реєстраційний номер НОМЕР_2. Цього ж дня ОСОБА_1, власник автомобіля SUBARU LEGACY, заявив про дорожньо - транспортну подію в Новомоськовський РП ДПС ДАІ і повідомив Відповідача про те, що трапилося по телефону. Автомобіль SUBARU LEGACY реєстраційний номер НОМЕР_2 застраховане 17 жовтня 2003 року за Договором страхування № 010222 в Сімферопольській районній філії РСК «Крим -Оранта», правонаступником якого стала ВАТ СК «Астарта». 23 жовтня 2003 року Позивач, у відповідності з п. 13.1 Договорів і п. 9.1. Правил №2 добровільного страхування (у редакції від 20 лютого 1997року, що діяла на момент укладення договору): 1. подав Відповідачеві заяву на виплату страхового відшкодування; 2. надав Відповідачеві паспорт; 3. передав Відповідачеві Договір страхування № 010222 від 17 жовтня 2003г.; 4. передав до адреси Відповідача Довідку Новомоськовського РП ДПС ДАІ, підтверджуючу факт настання страхової події. Після отримання Відповідачем вище перерахованих документів, з метою з'ясування реальної суми страхового відшкодування, Відповідач замовив авто-товарознавче дослідження автомобіля SUBARU LEGACY в бюро судових експертиз Кримського юридичного агентства «Інтерномікос». 13 листопада 2003 року за наслідками авто-товарознавчого дослідження було встановлено, що вартість відновного ремонту автомобіля Позивача з урахуванням зносу складає 78114,00 (сімдесят вісім тисяч сто чотирнадцять) гривень. У зв'язку з тим, що страхове відшкодування виплачується у розмірі заподіяного матеріального збитку з урахуванням зносу і безумовної франшизи, страхове відшкодування повинне було складати: 78114,00 - (128000,00 х 5%) = 71 714,00 грн. Проте, в листопаді 2003 року Відповідачем до Сімферопольського районного суду була подана позовна заява про визнання договору страхування №010222 від 17 жовтня 2003г. - недійсним. 06 лютого 2004 року Сімферопольським районним судом було постановлено рішення про відмову в задоволенні позову Відповідача. Отже, договір страхування №010222 від 17 жовтня 2003 року - дійсний. Рішення суду від 06 лютого 2004 року вступило в законну силу, Відповідачем оскаржено не було. У відповідності з п. 7.1. Правив: «Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в 10-тидневный термін з моменту надходження всіх необхідних документів. Страховик несе майнову відповідальність за невчасну виплату страхового відшкодування Страхувальникові шляхом сплати пені у розмірі 0,1% за кожен день прострочення». З урахуванням термінів позовної давності (ст. ст. 256, 258 ЦК) пеня за невчасну виплату страхового відшкодування Позивачеві складає: 71 714,00 х 0,1% х 320 днів (з 07 лютого 2004 року по 22 грудня 2004 року) = 22 948,48 грн. (двадцять дві тисячі дев'ятсот сорок вісім гривень, 48 коп.). Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України - особа має право на відшкодування моральної шкоди заподіяного їй унаслідок порушення її прав. При цьому, в даному випадку, моральна шкода полягає в душевних стражданнях, випробуваних фізичною особою у зв'язку з протиправною поведінкою відносно його самого, членів його сім'ї або близьких родичів; у душевних стражданнях, випробуваних фізичною особою у зв'язку з пошкодженням його майна; а також в приниженні честі, гідності, ділової репутації фізичної особи. Унаслідок незаконних дій Відповідача: спроба визнати договір страхування недійсним, що привело до тривалої затримки виплати страхового відшкодування - Позивач випробовував і продовжує випробовувати моральні страждання. Автомобіль Позивача фактично знищений і до теперішнього часу не відновлений по вені відповідача, у зв'язку з не відшкодуванням страхової виплати. З 20 серпня 2004 року і до справжнього моменту Позивач посідає посаду директора ТОВ «ЛУКГАЗ» (м. Сімферополь). Свій автомобіль Позивач використовував в службових цілях, зокрема для поїздок у відрядження. У зв'язку з відсутністю транспорту, Позивачеві доводилося удаватися до послуг таксі і приватних осіб, що поза сумнівом віднімало багато часу. Крім того, відсутність (або запізнення) на заплановані зустрічі в органах виконавчої влади, а також на засідання з партнерами по бізнесу завдали шкоди ділової репутації, привели до зниження престижу і підриву довіри не тільки до Позивача (як до керівника крупного підприємства), але і до ТОВ «ЛУКГАЗ». У зв'язку з тривалою відсутністю транспортного засобу, Позивач вимушений був змінити свій звичний розклад, тобто на обличчя вимушені зміни в життєвих і виробничих відносинах. Більш того, в зв'язку не відновленням автомобіля з вини відповідача моральні страждання випробовує не тільки позивач, але і члени його сім'ї, які були позбавлені можливості пересування на транспортному засобі розділу сімейства. Пункт 3 ст. 386 ЦК України встановлює, що власник, має рацію якого порушені, має право на відшкодування заподіяного йому майнового і морального збитку. Згідно ж ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, що заподіяла його. Пунктом 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода може бути відшкодований особі грошима. На підставі вищевикладеного, позивач оцінює заподіяний йому моральна шкода в грошовому виразі, у розмірі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень. З урахуванням вищевикладеного, на підставі ст.З Конституції України, ст. ст. 4, 5, 24, 126 ГПК України; ст. 23, ст. 386, ст. 256, ст.258, гл.67, ст.1167 ГК України, Закону України «Про страхування», ст. 3 Закони України «Про захист прав споживачів», позивач просить стягнути з ВАТ страхування компанія «Астарта» ОКПО 02308021, адреса: м. Сімферополь, вул. Ракетна, 26, на користь ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, суму страхового відшкодування у розмірі 71714,00 гривень, стягнути з ВАТ страхування компанія «Астарта» ОКПО 02308021, адреса: м. Сімферополь, вул. Ракетна, 26, на користь ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, суму штрафних санкцій у розмірі 22 948,48 гривень, стягнути з ВАТ страхування компанія «Астарта» ОКПО 02308021, адреса: м. Сімферополь, вул. Ракетна, 26, на користь ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, компенсацію за завданої моральної шкоди у розмірі 50 000,00 гривень, стягнути витрати по відшкодуванню судових витрат віднести на відповідача. Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та збільшив позовні вимоги мотивуючи тим, що між позивачем та ВАТ «СК «Астарта» 17 жовтня 2003 року поміщений договір № 010222 добровільного страхування транспортного засобу - автомобіля «Subaru Legansy», реєстраційний № 980-11КР. 23 жовтня 2003 року позивач повідомив у ВАТ «СК «Астрата» про настання страхового випадку, оскільки дорожньо - транспортна подія визначена умовами договору № 010222 від 17 жовтня 2003 року саме як страховий випадок (п.3.2. договори). Згідно Правил № 2 добровільні страхування транспортних засобів, затверджених засіданням Правління РСК «Крим - Оранта» протоколом № 4 від 20 лютого 1997 року п.3.1. по договору страхування, укладеному на умовах даних Правил, відшкодовуються збитки унаслідок дорожньо-транспортної події: знищення або пошкодження в результаті зіткнення з іншим засобом транспорту, наїзду (удару) на рухомі або нерухомі предмети (споруди, перешкоди, птахів, тварин), перекидання, чи падіння засобу транспорту падіння якого-небудь предмету на нього (за винятком бою стекол або пошкодження шин якщо, при цьому транспортному засобу не заподіяні інші пошкодження). Проте відповідач протягом тривалого часу не виплачував суму страхового відшкодування посилаючись на те, що страхувальником не представлені всі необхідні документи для виплати. 15 березня 2005 року позивач вимушений був звернутися до суду з позовною заявою про стягнення страхового відшкодування, пені за прострочення платежу, морального збитку. Залізничним районним судом м. Сімферополя 04 жовтня 2005 року постановлено заочне рішення про часткове задоволення позовних вимог. Суд стягнув з ВАТ «СК «Астарта» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 64 731,51 гривень, пені за не своєчасну виплату у розмірі 18319,01 гривень, а також 2500,00 гривень моральної шкоди. Ухвалою судової палати по цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 26 вересня 2006 року вказане судове рішення залишене без змін. По виконавчому листу ВАТ «СК «Астарта» виплатила 30029,90 грн. 09 лютого 2009 року відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення по знов відкритим обставинам. Залізничний районний суд м. Сімферополя ухвалою від 03 березня 2009 року задовольнив вказану заяву і відмінив заочне рішення цього ж суду від 04 жовтня 2005 року, та призначив на 02 квітня 2009 року попередній розгляд справи. Згідно ст. 365 ч.3 ЦПК України після відміни рішення, ухвали суду справа розглядається по правилах, встановленим цим Кодексом. Відповідно до ст. 31 ЦПК України позивач має право протягом всього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. Позивач вважаю за необхідне збільшити позовні вимоги в частині стягнення пені за невчасну виплату страхового відшкодування за період з 01 квітня 2008 року по 01 квітня 2009 року, в сумі : 2693,2 грн. Розмір пені передбачений умовами договору. Згідно ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалого в три роки, і вона розповсюджується на вимоги про сплату суми довга з урахуванням індексу інфляції і 3% річних. Таким чином, підлягає стягненню індекс інфляції з березня 2006 року по лютий 2009 року в сумі 23053,00 гривень. Сума 3% річних складає 4507,85 гривень за три роки. Також позивач вважаю за необхідне збільшити суму моральної шкоди на 50000,00 гривень. Правові підстави відшкодування вказані в позовній заяві від 17 лютого 2005 року. А розмір збільшення позивач обґрунтовує тим, що впродовж трьох років з моменту вступу рішення Залізничного райсуду в законну силу відповідач всіляко ухилявся від виконання судового рішення. А це у свою чергу проводило позивача в стан нервозності, викликало переживання, що привело до підвищення артеріального тиску. Позивач вимушений був звертатися до лікарів, приймати лікарські препарати. На підставі вищевикладеного, ст. 3, 220, 328 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 3,10,11, 15,31, 107, 114,118-120 ГПК України,- позивач просить стягнути з ВАТ «Страхова компанія «Астарта» ( м. Київ, вул. Тверськая, 6) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) страхове відшкодування в сумі 34701,61 гривень, пеню за не своєчасну виплату страхового відшкодування в сумі 31012,21 ( 18 319,01 + 12693,2) гривень, індекс інфляції в сумі 23053, грн, суму 3 % річних в розмірі 4507,85 гривень, всього 93274,67 гривень а також моральна шкода у розмірі 100000,00 гривень. Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити в задоволення позовних вимог. Суд, вислухавши сторони, та дослідивши матеріали справи, знаходить, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.

Судом встановлено, що позивач, 17 жовтня 2003 року уклав з РСК «Крим - Оранта» договір № 010222 добровільного страхування транспортного засобу автомобіля «Subaru Legancy» реєстраційний НОМЕР_2 згідно зі ст.ст. 979,980 ЦК України, та сплатив страховий внесок у сумі 3840,00 грн., відносно ст.983 ЦК України, що не заперечується відповідачем, а також підтверджується представленими до суду копіями договору. Договір на цей час є чинним, і його дійсність визнана рішенням Сімферопольського районного суду від 06 лютого 2004 року у справі № 2-488/04. Рішення набрало законної сили та є обовязковим для виконання на всій території України.

22 жовтня 2003 року позивач, керуючи своїм транспортним засобом, став учасником дорожньо -транспортної пригоди на автодорозі Сімферополь -Харків, результаті якої його автомобіль отримав ушкодження.

Відповідно до п.3.2. договору № 010222 від 17.10.2003 року дорожньо-транспортна пригода, а саме знищення або пошкодження транспортного засобу результаті зіткнення з іншим транспортним засобом, визначена сторонами як страховий: випадок.

На підтвердження настання страхового випадку позивачем надано довідку № 1497 від 22 жовтня 2003 року, видану інспектором по розшуку Новомосковського ДПС ДАІ УМВС у Дніпропетровській області ОСОБА_4 Згідно даної довідки автомобіль «Subaru Legancy» реєстраційний НОМЕР_2 одержав механічні пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 22 жовтня 2003 року на автодорозі Сімферополь -Харків.

Наступного дня позивач звернувся до страхової компанії з заявою про виплат, йому страхового відшкодування за формою, наданій у страховій компанії згідно з ст..9Я ЦК України. Відповідач у судовому засіданні не заперечував того, що ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії з такою-заявою.

РСК «Крим - Оранта» реорганізувалася в ВАТ «СК «Астарта», про що зазначено в і статуті, та є правонаступником прав та обов'язків, які виникають із угод, укладених з страхувальниками. Факт правонаступництва встановлений також рішенням Сімферопольського районного суду від 06 лютого 2004 року.

Із відповіді Новомосковськом РВ УВС України у Дніпропетровській області від 23 березня 2005 року № 3860, направленій на адресу начальника. Сімферопольської філії Е «СК «Астарта» випливає, що 22 жовтня 2003 року на автодорозі Харків - Сімферополь дійсне мала місце дорожньо-транспортна пригода, учасником якої був ОСОБА_1 на автомобілі «Subaru Legancy» реєстраційний НОМЕР_2. За фактом ДТП у порушенні кримінальної справи відмовлено за п.2 ст.6 КПК України, про що винесено постанову від 12 листопаду 2003 року.

Будь - яких доказів, які б підтверджували навмисні дії ОСОБА_1 у завданні шкоди своєму автомобілю, відповідач суду не надав.

Представлену до суду копію довідки, на яку посилається відповідач як на підтвердження винуватості позивача, суд не може прийняти в якості допустимого доказу, тому що відповідно до ст. 59 ч.2 ЦПК України обставини справи, які по закону повинні бути підтверджені визначеними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, на підставі встановлених судом обставин між сторонами існують відносини, які виникли із договору добровільного страхування транспортного засобу, регулюються Законом України «Про страхування», гл.67 Цивільного кодексу України, Правилами № 2 добровільного страхування транспортних засобів, затверджених протоколом № 4 від 20.02.1997 року засіданням Правління РСК «Крим -Оранта».

Відповідно до п.13.1 договору обов'язкового добровільного страхування № 010222 від 17 жовтня 2003 року, укладеного між позивачем та РСК «Крим -Оранта» (право-попередника ВАТ СК «Астарта») для отримання страхової виплати страхувальник повинен надати наступні документи: заяву встановленого зразку, договір страхування, довідку компетентного органу, яка підтверджує факт настання страхового- випадку, документ, який засвідчує особу. Такі ж умови містять Правила, добровільного страхування транспортних засобів, затверджених СК «Крим -Оранта» (п.9.1), інших доказів, по даним другого учасника ДТП, та інші страхувальник надавати не повинен.

Відповідно до п.13.2. страхове відшкодування за транспортний засіб виплачується у розмірі завданої матеріальної шкоди з врахуванням зносу, але не вище відповідної страхової суми, обумовленої договором.

Відповідно до акту авто товарознавчого - дослідження № 501 від 13 листопаду 2003 року, яке проводилося на замовлення РСК «Крим - Оранта» матеріальна шкода, спричинена власнику автомобіля «Subaru Legancy» реєстраційний НОМЕР_2 у результаті пошкодження при ДТП 22 жовтня 2003 року, складає 71131,55 гривень.

Умовами договору страхування передбачена 5% франшиза (п.4 договору від 17 жовтня 2003 року ). Таким чином, сума страхової виплати визначається відповідно до розміру матеріальної шкоди з врахуванням зносу, а не відновлювального ремонту, як заявлено позивачем, та-складає 64731,51 гривень (з застосуванням франшизи).

Умовами договору передбачено, що за несвоєчасну страхову виплату страховик сплачує пеню у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення. Позивач просив стягнути пеню у розмірі 22948,48 грн. Але враховуючи, що розмір страхової виплати визначається відповідно до розміру матеріальної шкоди, й те, що строк позовної давності для стягнення пені відповідно до абз.1) ч.2 ст.258 ЦК України складає один рік. підлягає стягненню пеня у розмірі 18 319,01 грн. Позивач звернувся до суду 15.03.2005 року, в той час коли пеня нарахована ним з 07 лютого 2004 року до 22 грудня 04 року, тобто за 320 днів, а враховуючи строк позовної давності стягненню підлягає пеня тільки з 15 березня 2004 року, тобто за 283 дні.

Згідно з рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04 жовтня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «СК «Астарта» про стягнення страхового відшкодування, пені за несвоєчасну виплату та відшкодування моральної шкоди було постановлено заочне рішення, згідно з яким позов ОСОБА_1 був задоволений частково.

Згідно з ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2006 року - апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства Страхової компанії «Астарта» - відхилена, заочне рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2005 року залишено без змін.

По виконавчому листу ВАТ «СК «Астарта» виплатила позивачеві 30029,90 грн.

09 лютого 2009 року ВАТ «Страхова компанія «Астарта» звернулася до Залізничного районного суду м. Сімферополя зі заявою про перегляд рішення у цивільній справі у звязку з ново виявленими обставинами, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що при розгляді даної справи судом не було зясовано всіх обставин, які мають значення для її правильного рішення та посилаючись на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР крім від 02 листопаду 2007 року за позовом ЗАТ «АСК «Інго Україна» до Відкритого акціонерного товариства «Страхової компанії «Астарта», ОСОБА_1 про стягнення суми, згідно з яким позов ЗАТ «АСК «Інго - Україна» був задоволений, стягнуто з відкритого акціонерного товариства Страхова компанія «Астарта» 24990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто гривен) на користь Закритого акціонерного товариства «АСК «Інго Україна», стягнуто з ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства «АСК «Інго Україна» 14 575 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 35 коп., стягнуто з відкритого акціонерного товариства Страхова компанія «Астарта» на користь Закритого акціонерного товариства «АСК «Інго Україна» 249.90(Двісті сорок дев'ять )грн.90 коп. судових витрат, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства «АСК «Інго Україна» 145, 75 (сто сорок п'ять) грн. 75 коп. судових витрат.

Згідно зі ст. 979 ЦК України - За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 983 ЦК України - договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 988 ЦК України - 1. Страховик зобов'язаний:

«1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також відшкодування шкоди.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору;

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором;

5) за заявою страхувальника, у разі здійснення страховиком заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування;

6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.

2. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страховика».

Згідно зі ст. 990 ЦК України - « 1. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). 2. Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком».

Однак, першепочатково СК «Астарта» відмовилась від здійснення страхової виплати позивачеві у звязку з тим, що відповідно до п. 4.2 Правил № 2 «Добровільного страхування транспортних засобів», що затверджені протоколом Правління № 4 від 20 лютого 1997 року є підставою для відмови від здійснення страхової виплати.

Відповідно до п. 4.2 Правил № 2 „Добровільного страхування транспортних засобів", що затверджені протоколом Правління №4 від 20 лютого 1997р. страховим захистом не покривається шкода, заподіяна в результаті навмисних або протиправних дій страхувальника.

Страховик тлумачить даний пункту Правил..., який дає йому право відмовитися від страхової виплати, як вчинення страхувальником будь-яких дій, а саме порушення ним Правил дорожнього руху.

Проте таке тлумачення даної норми є неправильним, оскільки іншими нормативними актами, що мають вищу юридичну силу, зокрема: ст. 26 Закону України „Про страхування", передбачено, що тільки навмисні дії страхувальника, спрямовані на настання страхового випадку, є підставою для відмови для здійснення страхової виплати.

Проте, з матеріалів відмовного матеріал а № 1617 Новомосковської роти полку ДПС ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області не вбачається, що з боку позивача мали місце навмисні дії, спрямовані на настання страхового випадку.

Згідно з ч 2 ст. 31 ЦПК України - позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України - б оржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином уточнені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування, стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних на користь ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Суд вважає, що позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Позивач відчував важкий стрес який виразився у психічних хвилюваннях від того, що протягом тривалого часу не міг розв'язати питання відносно отримання страхового відшкодування або відмови у його виплаті, що призвело до порушення сну, у нього піднявся тиск він лежав у лікарні, булі порушені його звичайні життєві зв'язки, він був вимушений міняти свій звичайний розклад. Суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, складає 25000,00 грн. На підставах вищевказаного, Закону України „Про страхування", ч. 2 ст. 258, ст.ст. 625, 979, 983, 988, 990 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд В И Р І Ш И В: Позов ОСОБА_1 до ВАТ «СК «Астарта» про стягнення страхового відшкодування, пені за несвоєчасну виплату та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» (м. Київ, вул.. Тверська, 6) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) страхове відшкодування в сумі 34701,61 гривень, пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в сумі 31012,21 (18319,01+12693,2) гривень, індекс інфляції в сумі 23053 гривень, суму 3% річних в розмірі 4507,85 гривень, а всього 93274,67 гривень та моральну шкоду в розмірі 25000,00 гривень. В іншої частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України. Суддя: