Рішення № 101237556, 22.11.2021, Шумський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/1057/21

2/609/518/2021

22 листопада 2021 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючої судді Катерняк О.М.

при секретарі судового засідання Аніпчук В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до

відповідача: Шумської міської ради Шумського району Тернопільської області

вимоги позивача: про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

учасники справи - не з`явилися,-

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача.

1. 21 вересня 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Шумської міської ради Шумського району Тернопільської області (далі відповідач) з вимогою про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, що залишилося після смерті ОСОБА_2 .

2. Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається із права власності на земельну ділянку розміром 1.73га, в тому числі: 1.4919га, кадастровий номер земельної ділянки 6125889500:01:004:0062 та 0.2375га, кадастровий номер земельної ділянки 6125889500:01:004:0063, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Шумбарської сільської ради Шумського району Тернопільської області.

На випадок своєї смерті ОСОБА_2 зробила розпорядження, згідно якого призначила позивача спадкоємцем вказаної вище земельної ділянки площею 1.73га, склавши заповіт.

Як стверджує позивач в позовній заяві, спадщину після смерті ОСОБА_2 він прийняв, як такий, що постійно проживав без реєстрації з померлою на день смерті. Однак, коли позивач звернувся до приватного нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, то отримав відмову у вчиненні нотаріальних дій і рекомендацію звернутися за захистом своїх прав до суду. Причиною відмови стало те, що позивач не підтвердив постійне проживання з померлою на день смерті та у встановлений законом строк не подав заяви про прийняття спадщини.

На підставі викладеного, позивач просить позов його задовольнити та визнати за ним право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 24 вересня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та призначено підготовче засідання на 11 жовтня 2021 року.

4. Підготовчий розгляд справи, призначений на 11 жовтня 2021 року було відкладено на 02 листопада 2021 року, у зв`язку із перебуванням головуючої судді на лікарняному.

5. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 02 листопада 2021 року справу було призначено до судового розгляду на 22 листопада 2021 року.

6. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак в позовній заяві просив проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю.

Від відповідача Шумської міської ради Тернопільської області надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги визнали повністю і не заперечували проти їх задоволення.

7. Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

8. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

9. Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року Про утворення та ліквідацію районів, що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 19 пункту 3 та абзацу 1 підпункту 19 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Шумський район Тернопільської області та утворений Кременецький район Тернопільської області (з адміністративним центром у місті Кременець) у складі територій Борсуківської сільської, Великодедеркальської сільської, Вишнівецької селищної, Кременецької міської, Лановецької міської, Лопушненської сільської, Почаївської міської, Шумської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

10. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Шумбарською сільською радою Шумського району Тернопільської області вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Шумбар, Шумського району, Тернопільської області.

11. Судом встановлено, що померлій ОСОБА_2 належить земельна ділянка розміром 1.73га, що розташована на території Шумбарської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається із двох земельних ділянок: 1.4919га, кадастровий номер земельної ділянки 6125889500:01:004:0062 та 0,2375га, кадастровий номер земельної ділянки 6125889500:01:004:0063, яка передана ОСОБА_2 у приватну власність на підставі рішення Х сесії ХХІІІ скликання Шумбарської сільської ради народних депутатів від 21 квітня 2000 року, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ТР (без номерний), зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 67.

12. Відповідно до заповіту, посвідченого 11.11.2003р. приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В. вбачається, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належну їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ТР земельну ділянку площею 1.73га в межах згідно з планом, що знаходиться на території Шумбарської сільської ради Тернопільської області і зареєстрована в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 67, заповідає ОСОБА_1 .

13. Згідно із довідкою № 285 від 20.09.2021р., виданою Шумською міською радою Тернопільської області вбачається, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на день смерті постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом з нею на день смерті без реєстрації проживав ОСОБА_1 , який допомагав у веденні господарства, здійснював догляд за нею та здійснив поховання.

14. Відповідно до листа № 303/01-16 від 21.09.2021 приватного нотаріуса Кременецького районного нотаріального округу Тернопільської області Хаблюк Т.В. «Про роз`яснення щодо порядку спадкування» вбачається, що спадщину після померлої ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 не прийняв, оскільки не підтвердив постійне проживання з померлою на день смерті та у встановлений законом строк не подав заяву про прийняття спадщини. Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заведена.

ІV. Оцінка Суду.

15. Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

16. Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

17. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

18. Як передбачено ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

19. За змістом частини другої статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

20. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

21. До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

22. Права та обов`язки, які не входять до складу спадщини, передбачені положеннями статті 1219 ЦК України.

Отже, об`єктами спадщини за ЦК України є права та обов`язки, які належали особі на час смерті, крім тих, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

23. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

24. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

25. Згідно із ч.ч. 1-3 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

26. Із ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

27. У відповідності до ст.1235 ЦК України Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кількох фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

28. Відповідно до ст. ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

29. Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

30. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

31. Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

32. Згідно з п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

У своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.»

33. Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

34. За змістом п. п. 3.21., 3.22. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012року №296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

35. Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

36. Відповідно до п.15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України земельні частки (паї) можуть бути передані у спадщину.

37. Частина 1 ст. 1225 ЦК України передбачає, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

38. Згідно з пунктом г) частини першої статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

39. Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини 3 статті 152 ЗК України.

40. З положень ч. 2 ст.1120 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

41. За вимогами ст . 328 ЦК України , право власності на майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.

42. Відповідно до абз.3 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні прав на спадщину особа може звертатися до суду за правилами позовного провадження.

43. Також, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину після смерті спадкодавиці своєчасно та належним чином (у встановленому законом порядку). Враховуючи те, що позивач оформити право на спадкове майно не має можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом; відповідач проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому, враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

44. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

45. Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

46. Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

47. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

48. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

49. Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити не можливо, а набуття позивачем права власності на земельну ділянку, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

50. Позивачем при подачі позову було сплачено 908 грн. 00 коп. судового збору, які він, в разі задоволення позову, просить не стягувати з відповідача.

З цих підстав,

Керуючись статтями 15, 16, 328, 1216-1218, 1233, 1235, 1268 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 10-13, 18, 81, 141, 258-259, 263-265 Цивільно процесуального кодексу, суд -

У Х В А Л И В :

1.Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Шумської міської ради Тернопільської області (місце знаходження: Тернопільська область, м. Шумськ, вул. Українська, 59, код ЄДРПОУ 04396259) про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити повністю.

2. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на спадкове майно за заповітом, яке відкрилося після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і складається із права власності на земельну ділянку розміром 1.73га, що розташована на території Шумбарської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається із двох земельних ділянок: 1.4919га, кадастровий номер земельної ділянки 6125889500:01:004:0062 та 0,2375га, кадастровий номер земельної ділянки 6125889500:01:004:0063, передана ОСОБА_2 у приватну власність на підставі рішення ІХ сесії ХХІІІ скликання Шумбарської сільської ради народних депутатів від 21 квітня 2000 року, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ТР (без номерний), виданим 14.02.2001 року Шумбарською сільською радою Шумського району Тернопільської області.

3. Не застосовувати до відповідача Шумської міської ради Тернопільської області вимоги статті 141 ЦПК.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Шумський районний суд Тернопільської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення складено 22 листопада 2021 року.

Суддя: О. М. Катерняк