Рішення № 101237530, 01.10.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2021 Справа №607/18934/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретарів судового засідання Комінярської О.М., Кривінської Н.Л., Савіцької О.П., Заєць М.Ю., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Процько І.Я., представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області із позовом до Тернопільської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказала, що вона з 2004 року проживала у квартирі за адресою АДРЕСА_1 . Через деякий час познайомилась із своєю сусідкою ОСОБА_3 , яка була старшою віку та хвороблива, родичів у неї не було через що вона по-сусідськи повинна була допомагати їй. Протягом дев`яти років вона надавала їй посильну допомогу. Далі, ОСОБА_3 почала скаржитись на те, що не може виходити із дому без її допомоги, не може оплатити комунальні послуги, придбати продукти, сходити за отриманням пенсії на поштове відділення, важко приготувати собі їжу. Усвідомлюючи, що за роки знайомства вони стали близькими та можуть довіряти одне одному як мати і донька. ОСОБА_3 запропонувала їй переїхати жити до неї на що вона погодилась, оскільки розуміла, що окрім неї ОСОБА_3 допомогти більше нікому. У березні 2013 року вона переїхала жити в квартиру АДРЕСА_2 та вони почали проживати однією сім`єю. З цього моменту її життя змінилось, оскільки вона усвідомлювала, що взяла на себе велику відповідальність і зобов`язана докласти багато зусиль щоб допомогти члену своєї сім`ї - ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 вказала, що кожного місяця вона отримувала заробітну плату за основним місцем роботи та пенсію ОСОБА_3 в банкоматі ПриватБанку, так як пенсію ОСОБА_3 отримувала на карту банку і вони спільно планували їхній сімейний бюджет.

Значна частина їхнього сімейного бюджету витрачалась на ліки для ОСОБА_3 , продукти харчування та оплату комунальних послуг.

Щороку в літньо-осінній період вони заготовлювали продукти на весь рік - для цього вона привозила частину продуктів з села, а частину продуктів вони спільно купували на ринку.

ОСОБА_3 , як могла допомагала їй і вона розуміла, що важливо не те який об`єм роботи може зробити ОСОБА_3 , а те, що вона підтримує її і хоче допомогти в роботі.

Щотижня закупляли продукти з яких вона, практично кожного дня, готувала їжу, займалась прибиранням в їхній оселі, оскільки ОСОБА_3 вже було тяжко нахилятись, та докладати фізичних зусиль щоб навести лад у помешканні.

Спільними зусиллями вони проводили посильні ремонтні роботи так, як виявили протікання даху та спільно з ОСОБА_4 придбали все необхідне щоб відновити стіну, яка облупилась під час потопу. Ремонт було зроблено без сторонньої допомоги.

У 2018 році ОСОБА_3 бачила, що їй тяжко самотужки готувати їжу, підтримувати чистоту в оселі та ще й ходити на роботу, а тому запропонувала щоб вони протягом кількох місяців відкладали гроші з їхнього сімейного бюджету та згодом придбали мультиварку, пилосос. Це була їхня спільна значна покупка.

З цього часу ОСОБА_3 почала готувати їм їжу на вечір чим значно полегшила її життя, оскільки у неї не було потреби бігти з роботи щоб встигнути приготувати вечерю - коли вона приходила вже все було готове.

Протягом більше ніж семи років вони жили в любові та злагоді - були як мати та донька. ОСОБА_3 по декілька разів на день телефонувала їй щоб дізнатись як справи на роботі, а вона в свою чергу цікавилась її самопочуттям.

ОСОБА_3 завжди її підтримувала і це було не просто почуття вдячності, а справжні теплі сімейні стосунки.

Свідками їхнього спільного проживання були сусідки по будинку: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . З цими людьми вони близько спілкувались та вони часто були у їхній з ОСОБА_3 оселі.

З часом, самопочуття ОСОБА_3 погіршилось і їй доводилось щодня контролювати та підтримувати стан її здоров`я - вчасно давати ліки, викликати додому лікарів та при потребі викликати швидку медичну допомогу, оплачувати комунальні послуги із особистої банківської картки ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 вказала, що оскільки у ОСОБА_3 не було сім`ї окрім неї, незадовго до смерті, вона сказала, що хоче залишити їй після своєї смерті квартиру у якій вони зараз спільно проживають і як тільки їй стане краще вона обов`язково звернеться до нотаріуса щоб скласти заповіт на її ім`я.

Проте, в кінці вересня 2019 р. ОСОБА_3 раптово померла, так і не встигнувши скласти заповіт, хоча про це вона говорила та планувала скласти заповіт на неї.

ОСОБА_1 вказала, що у листопаді 2019 власним коштом вона поховала її на кладовищі в с.Довжанка. про що свідчить договір замовлення №1109 на організацію та проведення поховання від 30.09.2019 року про що відповідні чеки долучені до матеріалів справи.

Після смерті ОСОБА_3 , поліцейські повідомили її, що вона повинна покинути оселю в якій проживала протягом останніх семи років, не дозволивши їй забрати з помешкання власний одяг. Далі, квартиру було опечатано, а її повідомлено про те, що вона не може до неї заходити не зважаючи на те, що живе там та має від неї ключі.

Оскільки після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, а саме - квартира у якій вони проживали за адресою АДРЕСА_3 , за життя померла заповіту не залишила, а вона є спадкоємцем четвертої черги за законом, а тому вона - ОСОБА_1 , 11.02.2020 року звернулась до нотаріуса Фіголь Н.Б. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, копія якої долучена до матеріалів справи.

Проте, нотаріус Фіголь Н.Б. надала їй відповідь про те, що для успадкування на підставі ст. 1264 ЦК України належного майна після смерті ОСОБА_3 , їй потрібно звернутись до суду для встановлення факту проживання однією сім`єю.

Із вказаних підстав позивач просить встановити факт проживання однією сім`єю протягом більше ніж сім років та визнати її, ОСОБА_1 , спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В ході підготовчого засідання позивач ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог у якій вказала, що вона відноситься до спадкоємців четвертої черги, оскільки спільно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_3 з 2013 року по 30.09.2019 рік, була пов`язана спільним побутом, мала із спадкодавцем взаємні права та обов`язки, а тому просить визнати за нею право власності на квартиру в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .

Представник відповідача Тернопільської міської ради подав відзив на позовну у якому вказав, що у позовній заяві позивач себе прирівнює до спадкоємців четвертої черги спадкування, оскільки проживала з померлою ОСОБА_3 .

Однак, до матеріалів справи позивачем долучено лист ПП «ТернопільКомСервіс» №263 від 07.02.2020 року в якому зазначено, що гр. ОСОБА_3 була зареєстрована і проживала одна в спірній квартирі до дня смерті.

За запитом Тернопільської міської ради №799/05 від 21.05,2020 року до ПП «ТернопільКомСервіс», отримано відповідь №176 від 28.05.2020 року згідно якої підтверджено той факт, що відповідно поквартирної картки зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_3 на даний час немає. Власник померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та після її смерті залишилось не прийняте спадкове майно - квартира, за адресою: АДРЕСА_3 .

Листом ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» №520/07-2 від 02.06.2020 року повідомлено, що квартира АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва виданого 08.11.1996 р. згідно розпорядження органу приватизації №19340 від 30.10.1996 р. належить на праві власності ОСОБА_3 .

Згідно інформації приватного нотаріуса Фіголь Н.Б, ОСОБА_1 як спадкоємець, який бажає прийняти спадщину зверталася до нотаріуса. Однак, 11.02.2020 року листом №46/02-14 заявнику відмовлено у прийнятті спадщини, оскільки ОСОБА_1 не перебуває у родинних відносинах з померлою ОСОБА_3 , отже не є спадкоємцем майна після її смерті. Свідоцтво про прийняття спадщини нікому не видавалось.

Оскільки спадкоємці на дану спадщину відсутні, на сьогоднішній день ніхто її не прийняв, 01.10.2020 року Тернопільською міською радою в рамках законодавства до Тернопільського міськрайонного суду подано заяву про визнання спадщини відумерлою.

Листом ПП «ТернопільКомСервіс» №2344 від 24.11.2020 року повідомлено, що згідно поквартирної картки зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 3 осіб, в тому числі і позивач у справі.

Згідно листа ПП «ТернопільКомСервіс» №2345 від 24.11.2020 року та відомостей про оплату комунальних послуг з сайту http://vyww.oplata.te.ua/ за адресою: АДРЕСА_3 наявна заборгованість, що спростовує доводи позивача, що вона оплачувала комунальні платежі за даною адресою.

Отже, виходячи з наданих позивачем доказів до матеріалів справи, відповідач зазначає, що доказів проживання однією сім`єю, спрямованих на довготривалі відносини в спірний період, крім своїх пояснень, ОСОБА_1 не надала до матеріалів позовної заяви. Пояснення свідків, на які посилається позивач, не можуть бути єдиною підставою для встановлення такого факту.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Крім цього, представник Тернопільської міської ради вказав, що ознайомившись із матеріалами кримінального провадження №12019210010002857, які надіслані адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області звертає увагу суду, на наступне.

29.09.2019 року (неділя) на адресу Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_1 , що її сусідка гр. ОСОБА_3 з квартири

АДРЕСА_4 , для відкриття дверей було викликано аварійно-рятувальну частину та виявлено тіло гр. ОСОБА_3 , 1948 р.н.

При допиті свідків, слідчі під розписку повідомили їх про кримінальну відповідальність за неправдиві інформацію. Ознайомившись із своїми правами свідки повідомили наступне:

- позивач, тобто гр. ОСОБА_1 , вказала, що зареєстрована і проживає разом із своїми дітьми за адресою: АДРЕСА_1 . Із Сусідкою спілкується по телефону, як її відомо то до лікарів гр. ОСОБА_3 не зверталась, а також зазначила, що померла проживала самостійно.

- гр. ОСОБА_12 в протоколі зазначила, що гр. ОСОБА_3 проживала самостійно, спілкувалась із нею по сусідськи, не бачила жодних сторонніх осіб, які б проживала з померлою.

Отже, представник відповідача Тернопільської міської ради вказав, що звертає увагу суду на те, що позивач своїми свідченнями спростовує доводи, які зазначила в позовній заяві (щодо спільного проживання їх з померлою та ведення спільного господарства) та зазначеним в позові вводить суд в оману, щоб за рішенням суду визнати право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Викладені факти в протоколах допиту свідків від 29.09.2019 року, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження підтверджуються долученими Тернопільською міською радою довідками №2344 від 24.11.2020 року та №131 від 03.02.2021 ПП «ТернопільКомСЕрвіс», яка являється обслуговуючого організації будинку де розміщена спірна квартира.

Представник відповідача вказав, що у позовній заяві позивач зазначає, що у березні 2013 року вона переїхала проживати до гр. ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_5 , однак, представник відповідача звертає увагу також на те, що у позивача на утриманні є двоє дочок, одна з яких була малолітня (довідка №2344 від 24,11.2020 року ПП «ТернопільКомСЕрвіс»). Обов`язок гр. ОСОБА_1 , як матері, утримувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно норм Сімейного кодексу України, малолітня дитина, тобто до досягнення дитиною чотирнадцятирічного віку повинна проживати з одним із батьків.

Враховуючи наведене та усі докази, що були подані з позовною заявою, відповідач вважає, що конкретних доказів, які б підтверджували факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також ведення спільного господарства ні позивачем ні її адвокатом не було надано. Із наведених підстав представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивач адвокат Процько І.Я. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, просить задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Тернопільської міської ради в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив за їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 , яка є донькою ОСОБА_1 пояснила, що з того часу як її родина переїхала на постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , вони почали спілкуватися та товаришувати з сусідкою ОСОБА_3 . Ходили один до одного в гості, святили разом паску, навіть неодноразово ОСОБА_3 залишалася замість няні з молодшою сестрою ОСОБА_14 , так як вона на той момент ще вчилася в школі, а мама була на роботі. ОСОБА_3 дуже добре ставилась до них, тому вони з радістю з нею залишалися. Вона для них була як бабуся. Вони часто їздили всі разом за місто обробляти земельну ділянку. Були такі моменти, що позивач ОСОБА_1 видавала певну суму грошей і вчила дітей як треба вміти розрахувати гроші на тиждень. Пояснювала, чого потрібно і скільки, при цьому завжди враховувала в цей список потреби ОСОБА_3 . Також, ОСОБА_13 вказала, що мати давала їй гроші щоб остання оплатила комунальні послуги за квартиру і давала ще певну суму для сплати квартири ОСОБА_3 . Останні роки ОСОБА_3 почала себе гірше почувати, їй було тяжко ходити. Коли підходила до під`їзду, завжди дзвонила або до позивача ОСОБА_1 або до неї і просила їх про допомогу піднятися до квартири. Кошти на ліки, їжу, одяг для ОСОБА_3 давала ОСОБА_1 . Пару разів на тиждень її мати ОСОБА_1 залишалася ночувати у ОСОБА_3 . Остання була пенсіонеркою і підробляла продажем газет. Пенсійні кошти та кошти з продажі газет ОСОБА_3 витрачала на себе.

Свідок ОСОБА_15 , яка є співробітницею та подругою позивачки ОСОБА_1 пояснила, що їй часто по роботі приходилось бувати вдома у ОСОБА_1 . Одного дня, коли прийшла до позивачки додому дізналась, що та проживає в квартирі за АДРЕСА_5 у ОСОБА_3 , допомагає їй і по дому і готує їжу, разом роблять закрутки на зиму, печуть солодощі, білять стіни. ОСОБА_1 почувала себе як вдома, тобто вона повністю орієнтувалася що і де лежить. Вони разом їздили на город, там разом працювали, збирали урожай. ОСОБА_3 пояснювала, що якби не ОСОБА_1 , їй було б важко. За свої кошти позивачка придбала холодильник, швейну машину, які знаходяться в квартирі у ОСОБА_3 , також витрачала кошти на потрібні ліки для ОСОБА_3 , забезпечувала їжею. Приблизно з 2013 року ОСОБА_1 почала проживати разом з ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_5 .

Свідок ОСОБА_6 , яка є колишньою сусідкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 пояснила, що раніше проживала за адресою АДРЕСА_6 . ОСОБА_3 знала дуже добре, оскільки були дуже близькими сусідами. Позивачка ОСОБА_1 переїхала в кв. 51 у 2014 році. Квартири позивачки і її знаходились навпроти один від одного, тому кожного вечора свідок ОСОБА_6 бачила, як ОСОБА_3 майже кожного вечора заходила до ОСОБА_1 . Після того, як ОСОБА_6 переїхала на інше місце проживання вони із ОСОБА_3 часто телефонували один до одного. Під час телефонної розмови ОСОБА_3 постійно говорила про себе в множині, тобто розказувала, що вони помили вікна, що вони будуть красити вікна, що збираються робити ремонт, що вони печуть, квасять капусту. Свідок ОСОБА_6 також часто бувала на АДРЕСА_7 у своєї свекрухи і одночасно провідувала ОСОБА_3 , де неодноразово бачила ОСОБА_1 ОСОБА_3 розказувала їй, що бажає записати квартиру на ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_5 , яка є сусідкою ОСОБА_1 , пояснила, що проживає в квартирі АДРЕСА_8 з 2001 року. ОСОБА_3 знає давно, так як остання вже проживала в цьому будинку. З 2004 року ОСОБА_3 почала спілкуватись та товаришувати з ОСОБА_1 . ОСОБА_3 хворіла на ноги, тому їй було важко самій пересуватися як по квартирі так і по вулиці, та підніматися на 5 поверх. ОСОБА_1 їй у всьому допомагала: приносила продукти, ходила в магазин на закупи, готувала їсти, робили разом закрутки, мила вікна, ходила до аптеки за ліками, викликала лікаря, робила різні прописані лікарем процедури, робила ремонт разом із своїми дітьми, оплачувала комунальні послуги ОСОБА_3 . Позивачка більше часу проводила у квартирі ОСОБА_3 , вона ії доглядала, тому багато її речей знаходились в квартирі ОСОБА_4 . Свідок вказала, що в розмові із нею ОСОБА_4 говорила, що в знак віддяки після своєї смерті хоче залишити свою квартиру ОСОБА_1 . Вона була дуже задоволена ОСОБА_1 та її дітьми, бо вони також не раз приймали участь в допомозі їй. Також, свідок пояснила, що не бачила щоб хтось із родичів навідував її сусідку ОСОБА_3 . Колись ОСОБА_3 говорила, що в неї з рідних нікого немає. Наскільки часто ночувала ОСОБА_1 у ОСОБА_3 свідок ОСОБА_5 не може сказати, але бачила як ОСОБА_16 залишалась на ніч у ОСОБА_4 тоді, коли робила ремонт, коли заготовляла на зиму закрутки.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона проживає в одному будинку з ОСОБА_3 , довший час вони разом працювали. Бачила як часто ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 ходила в магазин за продуктами, ОСОБА_16 у всьому їй допомагала, привозила з села продукти, готувала їсти, ходила до аптеки, прала, робила ремонт, натирала мазями її хворі ноги. Доглядала як за рідною мамою. ОСОБА_3 неодноразово вихвалювала позивачку і говорила, що хоче їй залишити свою квартиру у спадок, що має тільки одну надію на ОСОБА_1 , що та її догляне.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що він є майстром і неодноразово за викликом ОСОБА_3 допомагав їй по ремонту техніки, санвузлів. Коли знаходився в ОСОБА_3 , бачив кожного разу ОСОБА_1 . Одного разу ОСОБА_1 виходила з квартири у верхньому одязі, який діставала із шафи. На перший погляд свідка він вважав, що ОСОБА_16 являється донькою ОСОБА_3 . Крім того, при зустрічі в розмові ОСОБА_3 часто згадувала ОСОБА_1 .

Згідно довідки ПП «ТернопільКомСервіс» від 07.02.2020 року № 263 громадянка ОСОБА_3 , 1948 року народження була зареєстрована та проживала з 11.08.1973 року в АДРЕСА_3 , була зареєстрована одна.

Із листа ПП «Тернопількомсервіс» №176 від 28.05.2020 року, який адресований заступнику міського голови Хімейчуку І.С. вбачається, що згідно поквартирної картки зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_3 на час звернення немає. Власник ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Квартира була приватизована 20.03.2001 року.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 померла у ІНФОРМАЦІЯ_2.

До матеріалів позовної заяви позивачем ОСОБА_1 долучено копію товарного чеку від 30 вересня 2019 року на придбання домовини, хреста, таблички з надписом; копію товарного чека від 30.09.2019 року на одягання, санобробку і зберігання тіла, а також копію чека про оплату в користь бюро ритуальних послуг 2187 гривень.

Крім цього, позивачем ОСОБА_1 долучено до матеріалів позовної заяви копію договору-замовлення на організацію та проведення поховань від 30 вересня 2109 року, згідно якого ОСОБА_1 виступила замовником організації та проведення поховань померлої ОСОБА_3 .

11.02.2020 року ОСОБА_1 зверталась до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Фіголь Н.Б. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

11.02.2020 року приватним нотаріусом Фіголь Н.Б. повідомила ОСОБА_1 про те, що для успадкування належного майна після смерті ОСОБА_3 їй потрібно звернутись до суду для встановлення факту проживання однією сім`єю.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 08 листопада 1996 року вбачається, що квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 належить за правом приватної власності ОСОБА_3 .

Згідно довідки ПП «ТернопільКомСервіс» №2345 від 24.11.2020 року вбачається, що власник особового рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 . Загальна сума боргу 1476,16 гривень.

Із довідки ПП «ТернопільКомСервіс» №2344 від 24.11.2020 року вбачається, що ОСОБА_13 дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 і займає житлову площу 11,8 кв.м. з 1 кімнати. Тип власності - приватизована. Склад сім`ї: ОСОБА_13 - власник, зареєстрована за вказаною адресою з 03.04.2019 року, ОСОБА_1 - мати, зареєстрована за вказаною адресою з 21.05.2013 року, ОСОБА_18 - сестра, зареєстрована за вказаною адресою з 21.05.2013 року.

Із довідки ПП «ТернопільКомСервіс» №131 від 03.02.2021 року вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Інших осіб із нею не зареєстровано.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, заслухавши пояснення сторін та їх представників, пояснення свідків вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги до задоволення не підлягають виходячи із наступного.

Відповідно до статті 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п ять років до часу відкриття спадщини, суд враховує правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 Цивільного кодексу України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

За приписами частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п. Підставами для задоволення такого позову є сукупність юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); матеріальне забезпечення спадкодавця; надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; тривалий час здійснення зазначених вище дій; безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

За результатами встановлених судом обставин справи суд вважає, що позивачем не доведено факту її проживання із ОСОБА_3 однією сім`єю, оскільки не доведено наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Твердження позивача про те, що вона проживала однією сім`єю із ОСОБА_3 суд вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки допитані в судовому засіданні свідки здебільшого пояснювали, що позивач ОСОБА_1 заходила до ОСОБА_3 , пару разів на тиждень залишалась ночувати у ОСОБА_3 , допомагала останній, що не доводить, на думку суду, факту проживання однією сім`єю, наявності спільного бюджету, тощо.

Так, допитана в якості ОСОБА_13 показала, що ОСОБА_3 була пенсіонеркою і підробляла реалізацією газет, пенсійні кошти та кошти з продажу газет ОСОБА_3 витрачала на себе.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були різні.

Суд вважає, що твердження позивача про те, що нею разом із ОСОБА_3 за спільні кошти придбавались продукти харчування, побутова техніка, оплачувались комунальні послуги - є голослівними та не доведеними у судовому засіданні.

Суд вважає, що позивачем доведено факт надання різного роду допомоги ОСОБА_3 , однак це не доводить, на думку суду, факту спільного проживання із нею.

За наведених обставин суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 259, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності на квартиру АДРЕСА_9 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає: АДРЕСА_1 . Ідентифікаційний код: НОМЕР_3 .

Відповідач: Тернопільська міська рада: м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5, код ЄДРПОУ 34334305.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич