Рішення № 101237055, 19.11.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/8260/21

Провадження № 2/727/2401/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого-судді: Одовічен Я.В.

за участю секретаря: Філатової К.А.

відповідача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Посилався на те, що МКП «Чернівцітеплокомуненерго» надає послуги з постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 , опалювальною площею 46,80 кв.м.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини. Зокрема між ними було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення. Відповідачам відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Позивачем умови договору були виконані в повному обсязі, послуги централізованого опалення надавались протягом опалювального періоду із жовтня по квітень місяць відповідно по роках.

Вартість послуг підприємством визначалась згідно тарифів, затверджених постановами Національної комісії комунальних послуг №650 від 06.06.2014 року та №146 від 17.10.2014 року.

Відповідачі в порушення вимог ст.19 Закону України «Про теплопостачання», ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2016 року по 31.07.2021 року належним чином не сплачували, в результаті чого у них утворилася заборгованість у розмірі 4801 грн. 87 коп.

Просив стягнути солідарно з відповідачів на користь підприємства заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії у розмірі 4801 грн. 87 коп., а також: 540 грн. 73 коп. втрат від інфляційних процесів, 224 грн. 54 коп. три відсотка річних та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 08.09.2021 року по справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачами відзиву на позов подано не було.

02.11.2021 року ухвалою суду провадження по справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 було закрито.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав та просив задовольнити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнала. Зазначила, що вона являється одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 . У квартирі проживає її донька з онукою. Із розміром заборгованості не погоджується, вважає, що позивачем було пропущено строк позовної давності.

Представник відповідача також позов не визнав. Заявив про застосування позовної давності у спорі. Окрім того, вважає, що вимоги МКП «Чернівцітеплокомуненерго» про стягнення нарахованих трьох процентів річних та інфляційних задоволенню не підлягають, оскільки в період карантину заборонено нараховувати штрафні санкції на комунальні платежі. Позовні вимоги визнає в розмірі 1288 гривень.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення відповідача та представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_2 та користуються послугами, які надає МКП «Чернівцітеплокомуненерго» (а.с.19-22).

Також, у матеріалах справи наявний договір про надання населенню послуг з центрального опалення, укладений 22.05.2008 року між МКП «Чернівцітеплокомуненерго» та ОСОБА_5 (а.с.10-11).

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини з приводу постачання теплової енергії регулюються нормами Законів України «Про житлово-комунальні послуги»та «Про теплопостачаня».

Відповідно до ст. 162 ЖК УРСР відповідачі зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги у строки, встановлені чинним законодавством.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальнихпослуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно статті 9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтею 10 Закону визначено, що ціни (тарифи)на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни(тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповіднодо закону.

Одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат (стаття 21 Закону).

За змістом статті 1 Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року №2633IV, споживач теплової енергії фізична особа, яка використовує теплову енергію. Теплова енергія товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі продажу.

Згідно статті 19 Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року № 2633IV споживач повинен щомісячно здійснювати оплату Теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

МКП «Чернівцітеплокомуненерго» є виконавцем житлово-комунальних послуг, а саме: послуг з постачання теплової енергії.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини. Відповідачам відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

МКП «Чернівцітеплокомуненерго» щомісячно з 01.12.2016 року по 31.07.2021 року нараховувало відповідачам плату за надані послуги з постачання теплової енергії, однак останні не сплачували в належному розмірі кошти за вказані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 4801 грн. 87 коп. Зазначена обставина підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію (а.с.8). Вказаний розрахунок відповідачем будь-якими доказами спростований не був.

Щодо решти заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до ч.3 ст.9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Суд враховує положення ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, дані правовідносини за своїм змістом є грошовим зобов`язанням, тому серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Враховуючи те, що спірні правовідносини за своєю суттю є грошовим зобов`язанням, а отже на них поширюється дія ст.625 ЦК України.

Розглядаючи аргументи представника відповідача проте, що законодавством заборонено в період карантину нараховувати штрафні санкції на заборгованість по комунальним платежам, суд зауважує наступне.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-IX встановлено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Згідно Постанови Кабінету міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 (зі змінами), Постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 (зі змінами) з 12.03.2020 року на усій території України встановлено карантин.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статями ст. 610,612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.549 Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц.

Таким чином, проценти та інфляційні втрати, передбачені статтею 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а отже на них не поширюються обмеження, встановлені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-IX.

Враховуючи вищенаведене, позивач має право на отримання сум, передбачених ст 625 ЦК України, за весь заявлений час прострочення.

Разом із тим, відповідачем було заявлено про застосування позовної давності у спорі. Розглядаючи подану заяву, суд виходить із наступного.

За приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання і тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Згідно ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, а також у разі пред`явлення особою позову до одного чи кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання позовної давності, до нового строку не зараховується.

Звертаючись до суду з цим позовом 31.08.2021 року, МКП «Чернівцітеплокомуненерго» просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 грудня 2016 по 31 липня 2021 року, а також пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати, які нараховано за цей період, у зв`язку з несвоєчасним здійсненням оплати за спожиті послуги.

Разом з тим, із дослідженого у судовому засіданні розрахунку заборгованості видно, що відповідачі періодично у 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роках сплачували заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії. Вказану обставину відповідач та представник відповідача у судовому засідання не заперечували.

Таким чином, відповідачами вчинялись дії, які свідчать про визнання ними свого боргу, а отже позовна давність є перерваною.

Отже, у даній справі відсутні визначені законом підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню із стягненням на користь позивача суми встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.4,12,13,76-83,130,131,259,263-265,280-282 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП – не відомий), ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), які зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» (код ЄДРПОУ-34519280), яке розташоване в м.Чернівці вул.Максимовича, 19-А, заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2016 року по 31.07.2021 року в сумі 4801 грн. 87 коп., а також втрати від інфляційних процесів в сумі 540 грн. 73 коп. та три відсотки річних в сумі 224 грн. 54 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП – не відомий), ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» (код ЄДРПОУ-34519280) понесені судові витрати у розмірі 2270 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Одовічен Я.В.