Вирок № 101236566, 22.11.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 423/2793/21

Провадження № 1-кп/415/1884/21

ВИРОК

Іменем України

22.11.21 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Павлова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене 07 вересня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021131530000255 у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Ниркове Сєвєродонецького району Луганської області, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, розлученої, яка не є особою з інвалідністю, не працюючої, не судимої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Швиденка О.С.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

07 вересня 2021 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням у житло, діючи з корисливих мотивів, підійшла до огородженого домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_2 , де, упевнившись, що власники домоволодіння відсутні, а також відсутні сторонні особи, які могли б перешкодити здійсненню її кримінально протиправного умислу, увійшла через хвіртку воріт на територію вказаного домоволодіння та підійшла до вхідної двері у будинок, яка на запираючий пристрій була не зачинена.

Далі ОСОБА_1 , реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом з метою незаконної наживи, увійшла до будинку, звідки таємно викрала ноутбук марки «SAMSUNG» моделі NP-R528, що належить потерпілому ОСОБА_2 , згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-21/10397-ТВ від 10.09.2021 складає 1600 гривень.

Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_1 , з місця вчинення кримінального правопорушення втекла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинила ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1600 гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнала повністю, від надання пояснень у вільній формі відмовилась. Відповідаючи на питання суду зазначила, що час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і вона їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно 07 вересня 2021 року, в обідній час, вона через хвіртку проникла до подвір`я будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_2 , після чого проникла до приміщення будинку, який не був зачинений на замок, звідки викрала ноутбук, який належить потерпілому. Під час досудового розслідування визнавала свою провину, зробивши для себе належні висновки, надала правдиві свідчення про обставини вчинення нею кримінального правопорушення. У вчиненому щиро розкаялась, вину усвідомила та повністю визнала, просила пробачити її та суворо не наказувати, надавши шанс на виправлення, та врахувавши, що вона має на утриманні малолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Майнова шкода потерпілому відшкодована шляхом повернення викраденого майна.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 провести без його участі. Фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті, не оспорює. З положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України ознайомлений. Покарання просив призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачена в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі обвинувачена та потерпілий, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинувачену ОСОБА_1 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням у житло, повністю доведена, а її дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винної, яка офіційно не працює, у побуті характеризується задовільно, не заміжня, має на утриманні неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра КНП «Попаснянська МБЛ» не перебуває, раніше не судима, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаялась та неодноразово, в ході судового розгляду вибачалась за вчинене та висловлювала жаль з приводу вчиненого, критично оцінила свої дії, зауважила на тому, що готова нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, беручи до уваги дані про особу обвинуваченої та її репутацію, яка на час вчинення кримінального правопорушення не працювала, єдиного джерела доходів не мала, на обліку в центрі зайнятості як особа, що шукає роботу не перебувала, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, яке передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки остання вчинила умисне корисливе кримінальне правопорушення, спрямоване проти власності, відповідно до ст. 41 Конституції України, право на яке є непорушним, і яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Суд також не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97, п. 61 від 03.10.2002) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Суд, на основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання являється не тільки карою за вчинені кримінальні правопорушення, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховуючи наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, щирого каяття винної, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення, яка під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надала змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчиненого кримінального правопорушення, дала критичну оцінку своїм протиправним діям, виказала готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало у зв`язку з поверненням викраденого майна, а також беручи до уваги відомості про особу обвинуваченої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, розлучена, має на утриманні неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задовільну характеристику обвинуваченої за місцем її проживання, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, а також думку потерпілого ОСОБА_2 , який, не маючи майнових претензій, щодо призначення покарання посилався на розсуд суду, вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою зі звільненням від відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Запобіжний захід, обраний згідно ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 28 вересня 2021 року у виді особистого зобов`язання у відношенні обвинуваченої ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили суд вважає необхідним залишити без змін.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 :

- судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-21/10397-ТВ від 10 вересня 2021 року, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ, складає 1029 грн. 72 коп.;

- судової трасологічної експертизи № СЕ-19/113-21/10695-ТР від 22 вересня 2021 року, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ, складає 1029 грн. 72 коп. - підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази:

-ноутбук марки «SAMSUNG» моделі NP-R528, який, відповідно до постанови слідчого СВ ВП № 4 Сєвєродонецького РУП ГУНП від 15 вересня 2021 року та розписки, переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 - підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_2 ;

-спец пакет № 4063948 в якому знаходяться об`єкти дослідження та первинна упаковка, який відповідно до постанови слідчого СВ ВП № 4 Сєвєродонецького РУП ГУНП від 24 вересня 2021 року, зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12021131530000255 - підлягає збереженню в матеріалах вказаного кримінального провадження.

Керуючись ч. 3 ст. 349,ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, залишити без змін - у виді особистого зобов`язання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (одержувач - УК у м.Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300) процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням:

- судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-21/10397-ТВ від 10 вересня 2021 року, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ, складає 1029 (одна тисяча двадцять дев`ять) грн. 72 коп.;

- судової трасологічної експертизи № СЕ-19/113-21/10695-ТР від 22 вересня 2021 року, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ, складає 1029 (одна тисяча двадцять дев`ять) грн. 72 коп.

Речові докази:

-ноутбук марки «SAMSUNG» моделі NP-R528, який, відповідно до постанови слідчого СВ ВП № 4 Сєвєродонецького РУП ГУНП від 15 вересня 2021 року та розписки, переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 - повернути потерпілому ОСОБА_2 ;

-спец пакет № 4063948 в якому знаходяться об`єкти дослідження та первинна упаковка, який відповідно до постанови слідчого СВ ВП № 4 Сєвєродонецького РУП ГУНП від 24 вересня 2021 року, зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12021131530000255 - зберігати в матеріалах вказаного кримінального провадження.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору та направити потерпілому ОСОБА_2 в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова