Ухвала суду № 101236400, 16.11.2021, Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Копія

Справа № 397/868/15-ц

н/п : 4-с/397/2/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.11.2021 смт. Олександрівка

Суддя Олександрівського районного суду Кіровоградської області Івченко П.О., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 про бездіяльність державної виконавчої служби та її посадових осіб,

У С Т А Н О В И В:

Скаржник звернулася до суду з вказаною скаргою, в якій просила суд:

- визнати бездіяльність державної виконавчої служби та її посадових осіб, а саме: державного виконавця Максименко Сергія Вікторовича, головного державного виконавця Дяченко Мирославу Вікторовичу, державного виконавця Войтенко Анастасію Сергіївну, державного виконавця Глущенко Віліну Миколаївну та державного виконавця Чабаненко Альону Анатоліївну, такою, що порушує вимоги Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2015 по цивільній справі № 397/868/15-ц;

- зобов`язати державного виконавця органу державної виконавчої служби: вжити передбачених законодавством заходів з примусового виконання рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2015 по цивільній справі № 397/868/15-ц, усунути порушення (поновити порушене право) та провести перерахунок по всіх видів заробітку (доходу) боржника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з дня подачі заяви до суду 07 липня 2015 року до повноліття сина ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановити строки виконання;

- зобов`язати державного виконавця органу державної виконавчої служби повідомити стягувача про вжиті ним заходи з приводу виконання рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2015 по цивільній справі № 397/868/15-ц, шляхом направлення відповідної інформації за адресою стягувача;

- поновити їй строк на подання даної скарги;

- на підставі статті 452 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги покласти на орган державної виконавчої служби.

В обґрунтування скарги зазначає, що на виконанні в Олександрівському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 397/868/15-ц від 03.08.2015, виданого Олександрівським районним судом Кіровоградської області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі ј частини від його доходів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для кожної відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.07.2015 і до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Виконавчий лист перебував також на виконанні в інших відділах виконавчої служби. У неї виникли сумніви стосовно розміру сплачених аліментів боржником за даний період. При отриманні інформації щодо розміру заробітної плати боржника державним виконавцем було звернуто увагу на розбіжності між нарахованою сумою аліментів у довідці-розрахунку та у звітах про здійснені відрахування та виплати. А тому державним виконавцем 24.05.2021 було направлено доручення про здійснення перевірки бухгалтерії за місцем роботи боржника, результати якої досі не відомо. Крім того, боржник тривалий час безоплатно проживає в будинку матері, проводить там ремонти, купує меблі, побутову техніку за власні кошти. Боржник за власні кошти купує транспортні засоби, має у володінні земельну ділянку. Тому його доходи значно вищі. З метою перевірки майнового стану божника, не встановлено чи державним виконавцем направлялися запити до відповідних установ. Боржник має заборгованість зі сплати аліментів, яка залишається не стягнутою. Таким чином боржник навмисно ухиляється від сплати аліментів в правовий і законний спосіб, в результаті чого виникла значна заборгованість, а державний виконавець органу державної виконавчої служби за увесь період на це не звертає уваги, тому для вжиття заходів примусового виконання рішення потребує здійсненню повного перерахунку по всіх видів заробітку (доходу) боржника з витребуванням відомостей про його доходи. Державним виконавцем за увесь період не надано підтверджуючих документів під час виконання судового рішення (наприклад: постанову про відкриття виконавчого провадження, довідки-розрахункові листи та звіти про здійснені відрахування та виплати по стягненню аліментів; постанови про закінчення виконавчого провадження; постанови про наслідки перевірки виконавчого провадження здійснених начальником відділу та інше). Таким чином, виконавець здійснив не у повному обсязі виконавчі дії, чим порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження». Уважає, що наведені нею обставини э обгрунтованими та такими, що можуть бути підставою визнати бездіяльність державної виконавчої служи та її посадових осіб і зобов`язати державного виконавця органу державної виконавчої служи: вжити передбачених законодавством заходів з примусового виконання судового рішення, усунути порушення (поновити порушене право) та провести перерахунок по всіх видів заробітку (доходу) боржника починаючи з дня подачі заяви до суду по теперішній час, встановити строки виконання.

Вивчивши матеріали скарги, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Судовий контроль за виконанням судових рішень врегульовано розділом VІІ ЦПК України.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Строки звернення зі скаргою до суду є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Відповідно до п.а) ч.1 ст. 449 ЦПК України, скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.449 ЦПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Отже, перш ніж вирішувати скаргу по суті заявлених учасником виконавчого провадження вимог про захист порушеного права, суд зобов`язаний перевірити дотримання заявником встановленого статтею 449 ЦПК України десятиденного строку на звернення до суду з такою скаргою.

У скарзі скаржник ставить питання про поновлення строку для подання скарги, разом з тим не обґрунтовує поважність причин пропуску вказаного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Разом із тим, згідно роз`яснень, які містяться в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 6, скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» (Podbielskiand PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62), «Воловік проти України» від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03.

У Рішенні в справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03 ЄСПЛ зазначено: «Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. theUnitedKingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, ReportsofJudgmentsandDecisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі PerezdeRadaCavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).

В постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі №755/8494/16-ц вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип resjudicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03).

У постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.

Суд зауважує, що скаржник зверталася до Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо надання інформації, на яку отримала відповідь від 18.03.2021 за № 3223 про застосовані до боржника заходи примусового виконання рішення. Крім того, у відповіді зазначено, що надана нею інформація щодо майнового стану боржника буде взята до уваги та здійснено перевірку.

Разом з тим в матеріалах скарги відсутні відомості про те, що скаржник зверталася до суб`єкта оскарження (державних виконавців) з вимогою проведення перерахунку розміру стягнутих аліментів та належні докази про те, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Нормами ст. 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що скаржником не доведено своєчасності звернення до суду зі скаргою та не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

Таким чином, суд уважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання про поновлення строку для звернення до суду зі скаргою.

Також суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦПК України, до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Судом установлено, що в порушення вищевказаної процесуальної норми скаржником до скарги не додано доказів надіслання скарги іншим учасникам справи (провадження).

Разом з тим копії скарги іншим учасникам справи надані суду разом з матеріалами скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

При цьому, суд уважає, що скарга підлягає залишенню без розгляду на стадії прийняття її до розгляду, що відповідає положенням ст.ст.13, 126 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства та узгоджується з позиціями, висловленими в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6.

Керуючись ст. ст. 13, 79, 126, 183, 186, 447, 449 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою - відмовити.

Скаргу ОСОБА_1 про бездіяльність державної виконавчої служби та її посадових осіб - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя: /підпис/ П.О.Івченко

Згідно з оригіналом.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Ухвала станом на «___»___20___ року набрала законної сили.

Оригінал судового рішення знаходиться у матеріалах справи №397/868/15-ц.

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області ______П.О.Івченко

Копію засвідчено «___»___20___ року.