Рішення № 101236059, 04.11.2021, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1717/18

Номер провадження 2/341/20/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року м.Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді - Гаполяка Т.В.,

секретаря судового засідання - Гомерди Г.М.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Івано-Франківської районної державної адміністрації, третьої особи – Галицької міської ради, про визнання недійсним та скасування правовстановлюючих документів, -

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позиції позивача, відповідача.

ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 , Івано-Франківської районної державної адміністрації, третьої особи – Галицької міської ради з вимогами:

визнати недійсним та скасувати:

- сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ІФ № 0107557, зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № б/н;

- свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Кіщук Л.І. 29 квітня 2015 року, зареєстроване в реєстрі за № 383 про право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки «Лімниця», що в с. Блюдники, Галицького р-ну, Івано-Франківської обл. розміром 11.86 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж земельної ділянки на місцевості;

- розпорядження Галицької районної державної адміністрації від 28 грудня 2015 року за № 611 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_2 » в частині передачі у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в урочищі "Збіч" на території Блюдниківської сільської ради, кадастровий номер: 2621280300:06:001:0939

Обґрунтовуючи позовні вимоги покликається на те, що є спадкоємцем за заповітом своєї баби ОСОБА_3 . До складу спадщини входило також право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки «Лімниця», що в с. Блюдники, Галицького р-ну (колишнього), Івано-Франківської обл. розміром 11.86 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж земельної ділянки на місцевості, відповідно до сертифікату серії РН № 282835, виданого Галицькою районною державною адміністрацією і зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 635. Підстави належності спірної земельної частки-паю ОСОБА_3 – спадкування після смерті чоловіка – його діда ОСОБА_4 .

На підставі даного свідоцтва, ним 10 листопада 2017 року отримано новий сертифікат на земельну частку-пай. Виготовлено технічну документацію із встановлення меж земельної ділянки на місцевості в натурі.

При внесенні відомостей щодо сформованої земельної ділянки до Державного земельного кадастру йому відмовлено у внесенні таких, оскільки земельна ділянка його діда передана у власність ОСОБА_2 .

Ним встановлено, що спірну земельну ділянку сформовано на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ІФ № 0107557, виданого на ім`я однофамільця його діда – теж ОСОБА_4 . Спадкоємцем майна померлого однофамільця його діда – ОСОБА_4 є відповідач у справі, яка прийняла спадщину та документально оформила таку. Зазначає що спадкодавець відповідача – однофамілець ОСОБА_4 , який теж проживав у с. Блюдники, не мав права на земельну ділянку пай, оскільки не працював у Селянській спілці «Лімниця» на відміну від його діда.

Відтак, правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку видані відповідачу, та раніше її спадкодавцю слід визнати протиправними та скасувати.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Раврик І.Д. позов підтримав з підстав, викладених у такому.

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив, яким відповідач позов заперечила. Заперечуючи позов покликалась на те, що як її батько ОСОБА_4 так і дід позивача ОСОБА_4 проживали у с Темерівці (сусіднє з селом Блюдники, об`єднане однією сільською радою). ЇЇ батько до 1987 року, до часу виходу на пенсію, працював директором Межигорецької школи. Як працівник закладів освіти мав право на земельну ділянку-пай.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 , її представник – адвокат Вилка О.С. позов заперечили з підстав викладених у відзиві.

Залученим відповідачем, правонаступником Галицької районної державної адміністрації – Івано-Франківською районною державною адміністрацією скеровано відзив, яким відповідач позов заперечив. Заперечуючи позов відповідач покликається на те, що відповідач ОСОБА_2 , набуваючи у власність спірну земельну ділянку, діяла правомірно. Оскаржуваний сертифікат на право на земельну частку (пай) був дійсний до часу виділення земельної ділянки в натурі.

В судове засідання, будучи належно повідомленою про час та місце розгляду справи, Івано-Франківська районна державна адміністрація представника не скерувала.

Третя особа – Галицька міська рада, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи в судове засідання представника не скерувала.

2.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_4 (дідо позивача) володів правом на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки «Лімниця», що в с. Блюдники, Галицького р-ну (колишнього), Івано-Франківської обл. розміром 11.61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж земельної ділянки на місцевості, що підтверджується сертифікатом серії РН № 282835, виданим Галицькою районною державною адміністрацією і зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 635 (т.1 а.с. 8).

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . До складу спадкового майна входить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки «Лімниця», що в с. Блюдники, Галицького р-ну, Івано-Франківської обл. розміром 11.86 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж земельної ділянки на місцевості. Дане право ОСОБА_3 успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_4 (т.1 а.с. 7).

В межах здійснення процедури визначення паю на місцевості, при внесенні відомостей щодо сформованої земельної ділянки до Державного земельного кадастру позивачу відмовлено у внесенні таких, оскільки сформована земельна ділянка на 99.97 % перекривається земельною ділянкою кадастровий № 2621280300:06:001:0939 (т.1 а.с. 9).

ОСОБА_4 (батько відповідачки) володів правом на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки «Лімниця», що в с. Блюдники, Галицького р-ну (колишнього), Івано-Франківської обл. розміром 11.61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж земельної ділянки на місцевості, що підтверджується сертифікатом серії ІФ № 0107566, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № б/н.; (т.1 а.с. 194).

Відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_5 . До складу спадкового майна входить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки «Лімниця», що в с. Блюдники, Галицького р-ну, Івано-Франківської обл. розміром 11.86 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж земельної ділянки на місцевості. Дане право ОСОБА_5 успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_4 . Належність права ОСОБА_4 підтверджується сертифікатом серії ІФ № 0107566, виданого на підставі розпорядження Галицької районної державної адміністрації від 29 березня 2000 року за № 104 (т.1 а.с. 195) зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № б/н. (т.1 а.с. 10).

ОСОБА_2 здійснила процедуру визначення паю на місцевості. Сформованій земельній ділянці присвоєно кадастровий № 2621280300:06:001:0939. Розпорядженням Галицької районної державної адміністрації від 28 грудня 2015 року за № 611 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_2 (т.1 а.с. 193).

3.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом спору у даній справі, є визнання недійсними правовстановлюючих документів. Підстави позову – протиправність дій по набутті відповідачем у власність чужого майна – майна позивача у справі.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пунктів 1, 5 Указу Президента від 8 серпня 1995 року N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Судом встановлено що ОСОБА_4 (батько відповідачки) володів правом на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки «Лімниця», що в с. Блюдники, Галицького р-ну (колишнього), Івано-Франківської обл. розміром 11.61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж земельної ділянки на місцевості.

Процедуру визначення паю на місцевості та отримання земельної ділянки у власність здійснено спадкоємцями – відповідачем ОСОБА_2 . Судом не встановлено порушень, допущених відповідачкою при здійснені даної процедури, що могло зумовити як наслідок порушення прав та інтересів позивача.

Касаційним судом неодноразово у постановах наводились висновки відповідно до яких Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності або законного права користування особою відповідним майном.

Зокрема, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Такі ж саме права має законний володілець майна.

Цивільним кодексом України передбачені як одні зі способів захисту порушених прав віндикація або реституція.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно поза їх волею.

Як встановлено судом підстави позову – протиправність дій по набутті відповідачем у власність чужого майна – майна позивача у справі. Спірна земельна ділянка на даний час має ознаки речі – виділена на місцевості.

За зазначених обставин, вірний спосіб захисту – віндикація.

Задоволення розглядуваного позову, враховуючи позовні вимоги, не призведе до поновлення порушеного права позивача.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, суд вважає виконаним свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Івано-Франківської районної державної адміністрації, третьої особи – Галицької міської ради з вимогами, визнати недійсним та скасувати:

- сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ІФ № 0107557, зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № б/н.;

- свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Кіщук Л.І. 29 квітня 2015 року, зареєстроване в реєстрі за № 383 про право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки «Лімниця», що в с. Блюдники, Галицького р-ну, Івано-Франківської обл. розміром 11.86 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж земельної ділянки на місцевості,

- визнати недійсним та скасувати розпорядження Галицької районної державної адміністрації від 28 грудня 2015 року за № 611 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_2 » в частині передачі у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в урочищі "Збіч" на території Блюдниківської сільської ради, кадастровий номер: 2621280300:06:001:0939

- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15 листопада 2021 року.

Суддя Тарас ГАПОЛЯК