Рішення № 101235906, 19.11.2021, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/2594/21

2/180/877/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Янжули О.С.,

при секретарі - Котовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Марганець, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, ОСОБА_1 , адвокат Шаповалов О.Г. звернувся до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з Марганецьким гірничо-збагачувальним комбінатом. За час роботи на даному підприємстві, а саме: 01 вересня 1979 року, отримав травму на виробництві - розрив лівого ключично-апроміального соглонення. З 1979 року по теперішній час ОСОБА_1 постійно періодично проходить лікування у Марганецькій міській лікарні, Дніпропетровській обласній лікарні, Київському міському центру з діагнозом: стійкі наслідки перенесеної травми у вигляді посттравматичного деформуючого остеоартрозу лівого колінного суглоба, ускладненого стійкою контрактурою деформуючого остеоартрозу лівого колінного суглобу, ускладненого стійкою контрактурою лівого колінного суглоба прогресуючим перебігом та стійким вираженим больовим синдромом, що підтверджується виписками з історії хвороби.

Первинним висновком міжрайонної профпатологічної МСЕК від 29.05.2002 року ОСОБА_1 встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 5%, повторним висновком МСЕК від 18.12.2008 року втрата професійної працездатності йому встановлена в розмірі 15%, повторним висновком МСЕК від 15.09.2021 року йому безстроково встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 25%.

Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, ОСОБА_1 втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, лікування. Розмір моральної шкоди оцінює в сумі 150 000,00 гривень, яку просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 ..

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2021 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

12.11.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. Вважають позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України. Так виробнича травма, у зв`язку із отриманням якої, позивач просить суд стягнути моральну шкоду, сталася 01 вересня 1979 року. Первинно ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 5% позивачу було встановлено 29 травня 2002 року, ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 15% встановлено 18.12.2008 року. 19.09.2021 року позивачу була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 25% безстроково. Станом на момент отримання позивачем виробничої травми, питання відшкодування підприємствами шкоди, заподіяної робітниками та службовцями каліцтвом або ішним ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, регулювалося Правилами відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з їх роботою, затвердженими Постановою Ради Міністрів СРСР від 0910.1961 р. №921. З 01.01.1985 року питання відшкодування шкоди працівникам було врегулювано Правилами відшкодування підприємствами, установами,

організаціями шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 03.07.1984 р. № 690. Жодний із зазначених нормативно-правових актів не передбачав обов`язку щодо відшкодування моральної шкоди. Вперше право на відшкодування моральної шкоди працівникам було передбачено статтею 12 ЗУ "Про охорону праці", який введено в дію 24.11.1992 року. В подальшому право на відшкодування моральної шкоди було перебачено в Правилах відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 року №472. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст. 237-1 КЗпП України, рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р., ЗУ " Про охорону праці". Стаття 237-1 КЗпП України набрала чинності 13.01.2000 року, а стаття 13 ЗУ "Про охорону праці" набрала чинності 21.11.2002 року. Таким чином, станом на дату настання нещасного випадку на виробництві, що стався з позивачем, норми нормативно-правових актів, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, не діяли, а тому не можуть бути застосовані до зазначених у позовній заяві правовідносин. Чинні, станом на дату настання нещасного випадку на виробництві (1979 рік), що стався з позивачем, нормативно-правові акти взагалі не містили правового інституту відшкодування моральної шкоди. Звертають увагу і на те, що станом на дату встановлення позивачу первинної втрати працездатності - 29.05.2002 року, чинне законодавство на той момент не передбачало обов`язку роботодавця відшкодовувати моральну шкоду, а отже АТ "Марганецкий ГЗК" не є належним відповідачем по даній справі. Крім того, позивач стверджуючи про заподіяння йому моральної шкоди, не наводить жодних доказів, яким підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань, що унеможливлює задоволення його позовних вимог. Так, при прийнятті ОСОБА_1 на роботу йому було проведено інструктаж та попереджено про наявність джерела підвищеної безпеки і шкідливих умов праці на підприємстві у зв`язку зі специфікою виробництва. Проте знаючи та розуміючи всі негативні наслідки та ризики роботи на підприємстві відповідача, де наявні джерела підвищеної безпеки та шкідливі умови праці, позивач самостійно прийняв рішення працювати в даних умовах виробництва. Щодо вимог позивача про стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб, зазначили наступне, якщо особа відшкодовує на користь фізичної особи моральну шкоду, то така особа виступає щодо такої фізичної особи податковим агентом та зобов`язана утримувати і перераховувати податок із суми такого доходу.

19.11.2021 року позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, в якій свої вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі з посиланням на нормативно-правові акти, що діяли на момент виникнення правовідносин.

Дослідивши письмові докази по справі, давши їм оцінку в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно до ст.ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно положень статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з Марганецьким гірничо-збагачувальним комбінатом, правонаступником якого є АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", що підтверджується копією трудової книжки, заведеної 14 березня 1972 року на ОСОБА_1 .

За час роботи на даному підприємстві, ОСОБА_1 отримав травму на виробництві, а саме: розрив лівого ключично-апроміального соглонення, що підтверджується Актом форми Н-1

За даним нещасним випадком складено акти за формою Н-1 від 02 жовтня 1979 року.

Висновком ВТЕК від 29.05.2002 року ОСОБА_1 первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 5% внаслідок трудового каліцтва, безстроково.

Продовж, при повторному огляді - 18.12.2008 року ступінь втрати професійної працездатності встановлена в розмірі 15%, група інвалідності встановлена не була, що підтверджується висновком МСЕК Серії ДНА-02 №022374 від 18.12.2008 року. Висновком обласної МСЕК № 3 Серія 12 ААА №084070 від 15.09.2021року ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 була встановлена в розмірі 25% безстроково, група інвалідності не встановлена.

Виходячи з медичних документів, акту №26/162 про нещасний випадок на виробництві від 02 жовтня 1979 року, який стався 01 вересня 1979 року о 10.30 годині, суд прийшов до висновку про те, що у зв`язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки, позивач отримав виробничу травму.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно за ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки виробнича травма отримана позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок виробничої травми, спричиненої негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Доводи представника АТ «МГЗК» про відсутність обов`язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу, суд до уваги не приймає, оскільки обов`язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.

Крім того, доводи представника відповідача факту відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки вказане спростовується матеріалами справи: факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку із виробничою травмою, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Так, позивач постійно відчуває наслідки травми, він позбавлений можливості реалізації своїх намірів в професійній сфері, вимушений постійно приймати лікарські препарати, систематично проходити обстеження та проводити медичні і лікувальні процедури, також обмежений в спілкуванні з оточуючими, в вирішенні своїх побутових потреб, все це вимагає додаткових зусиль для продовження активного громадського життя та підтримання в належному стані здоров`я, що порушує нормальні життєві зв`язки ОСОБА_1 .

Таким чином, встановивши, що виробнича травма позивача, яка завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яким було допущено порушення трудового процесу, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок виробничої травми (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 211/2524/16-ц).

Тому, вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд враховує значні тяжкі зміни його життєвих зав`язків, ступінь втрати ним професійної працездатності, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, тривалість та характер моральних переживань, що пов`язані з перенесенням позивачем фізичного болю, необхідністю вжиття додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку зі ушкодженням здоров`я, інших обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 150 000 грн., з утриманням податку та обов`язкових платежів.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір у сумі 908,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 23,1167 ЦК України; ст.ст.2,3,4,6,

9,10,12,13,19,76-81,141,258,259,263-265,268,273,352,354-355 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного Товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код юридичної особи 00190911 згідно ЄДРПОУ, місцезнаходження: 53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 62) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Марганця, Дніпропетровської області, ( паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в відшкодування моральної шкоди 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, з утриманням податку та обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного Товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код юридичної особи 00190911 згідно ЄДРПОУ, місцезнаходження: 53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 62) судовий збір на користь держави в розмірі 908 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Марганецький міський суд Дніпропетровської області.

Суддя: О. С. Янжула