Рішення № 101233601, 17.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/10182/21

Провадження № 2/522/6960/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Кісліної В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Спеціалізованого Одеського санаторія «Салют» про визнання наказів незаконними та скасування, визнання рішення незаконним та скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду міста Одеси із позовом до Спеціалізованого Одеського санаторію «Салют» про відміну рішення комісії з трудових спорів, наказів про оголошення догани та звільнення, поновлення на роботі, оплати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою суду від 09 червня 2021 року позовну заяву було залишено без руху.

Позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, яка прийнята судом.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 05 липня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07 травня 2021 року Спеціалізованим Одеським санаторієм «Салют» було видано наказ № 157-к (розпорядження) «Про припинення трудового договору» (контракту)» про звільнення 08 травня 2021 року сторожа ОСОБА_1 по п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.

Позивач вважав його звільнення незаконним, оскільки:

25 вересня 2020 року п. 1 наказу по Закладу № 57 про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника АГЧ Позивачу була оголошена догана, в якому було вказано «Оголосити догану сторожу ОСОБА_1 за невиконання пунктів робочої інструкції сторожа, а саме: 1.4; 1.6; 2.4; 2.5; 2.29; 2.30; 2.31»

Позивач наголошував, що на незаконності даного наказу, та зазначив, що через власну юридичну безграмотність, строк оскарження останнього ним був пропущений.

05 березня 2021 року по Закладу був виданий наказ № 22 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани) сторожу ОСОБА_1 », в п. 1 якого було зазначено «Оголосити догану сторожу ОСОБА_1 за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку».

У позовній заяві позивач наводить доводи з приводу з приводу незаконності наказу № 22 адже його зміст був занадто коротким, не наводив суті дисциплінарного проступку; до останнього не було долучено документів, шо могли бути підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Позивач вказував, що отримання документів, що стали підставою для оголошення йому догани стало можливим лише за запитом адвоката Пятигорця В.І. від 17 травня 2021 року.

У позовній заяві позивач також стверджує, що наказ відповідача від 07 травня 2021 року № 157-к є незаконним, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі, посилаючись на положення ст. 43 КЗпП України, відповідно до якої «розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності».

Тож позивач вважає, що в порушення вищевикладеної норми, питання про звільнення Позивача по п. 3 ст. 40 КЗпП України на профкомі Спеціалізованого Одеського санаторію «Салют» не розглядаються і відповідно така згода відсутня.

Стосовно вимог по відшкодуванню моральної шкоди позивач оцінює її у 15 000,00 грн.

До суду від відповідача надійшов відзив на позов.

Спеціалізований Одеський санаторій «Салют» не погодився із позовними вимогами та просив їх відхилити.

При цьому, відповідач з приводу роботи позивача у нічний час зазначав, що для підтвердження факту інвалідності роботодавець має зажадати від кандидата на посаду відповідний документ, що містить рекомендації щодо умов і характеру роботи, яку він може виконувати. Відповідно до ст. 7 Закону від 06.10.05 р. № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» інвалідність і ступінь утрати здоров`я повнолітніх хворих установлює медико-соціальна експертна комісія (далі- МСЕК) за результатами відповідної експертизи. Документом, що підтверджує інвалідність та містить висновок щодо умов і характеру роботи, є довідка МСЕК, яку видають за формою, затвердженою наказом МОЗ від 30.07.12 р. № 577.

Відповідач зазначив, що при прийомі на роботу Позивачем була надана довідка до акту огляду МСЕК серії 10ААА № 647886 від 29.08.2011 року, в якій зазначено, що особа є інвалідом 3 групи, а у висновках про умови та характер праці нічого не сказано про заборону роботи в нічний час. А підписуючи заяву о прийомі на роботу Позивач був ознайомлений з функціональними обов`язками сторожа, які включають в себе і роботу в нічний час і тому своїм підписом дав згоду на таку роботу.

З приводу форми наказів про дисциплінарне стягнення відповідач зазначив, що встановленої законом форми наказу про накладення дисциплінарного стягнення не існує. Відсутні і спеціальні вимоги щодо обсягу, змісту і структури. Наказ видається в довільній формі, за винятком тих випадків, коли стягненням є звільнення.

Зверталась увага і на те, що і те, що Позивач відмовився від проходження інструктажу на тему як діяти, якщо спрацьовує пожежна сигналізація, в порушення п.2.30, п.2.31 Робочої інструкції сторожа, про що свідчить рапорт заступника директора з АГЧ ОСОБА_2 від 21.09.2020 року.

З огляду на вказане, відповідач Керуючись ст. 147 КЗпП України та враховуючи зазначені підстави, було видано Наказ по Спеціалізованому Одеському санаторію «Салют» № 57 від 25.09.2020 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника АГЧ, сторожа ОСОБА_1 . З наказом щодо винесення догани Позивач ознайомлюватись під підпис відмовився, про що складений акт про відмову від підпису у присутності начальника відділу кадрів ОСОБА_3 , заступника головного бухгалтера ОСОБА_4 та інспектора з кадрів ОСОБА_5 .

Відповідач також наголошував на тому, що на виконання доручення Мінсоцполітики України щодо посилення контролю за станом безпеки на важливих об`єктах та об`єктах з масовим перебуванням громадян в санаторії була проведена нарада стосовно недопущення можливих загроз терористичного характеру та посилення охорони у Спеціалізованому Одеському санаторію «Салют» (Протокол №1 від 11.02.2021 року) згідно до Наказу №10 від 25.01.2021 року. На цій нараді з працівниками було проведено заняття на тему: «Дії працівників установ при загрозі терористичних актів» та позаплановий інструктаж з виконання посадових обов`язків. Також відповідно до п.3.3-3.5 зазначеного вище протоколу наради сторожам необхідно було оновити знання щодо інструкцій, схем обходів, наказів, які знаходяться на кожному посту с записом під підпис, що ознайомлений не пізніше 20 лютого 2021року; зосереджуватися на обходах, дотримуватися графіка та маршруту; під час вахти не відволікатись на стороні речі і т.п. З метою контролю виконання вказаних заходів 04.03.2021 року начальником відділу кадрів ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_6 було здійснено обхід 4х постів охорони санаторію. Під час останнього було виявлено, що сторож ОСОБА_1 до того часу не виконав вимог пункту 3.3. протоколу наради від 11.02.2021 року. і жодного підпису його не має. Це свідчить про те, що Позивач ігнорує всі вказівки керівництва та неналежно ставиться до своїх функціональних обов`язків. Письмові пояснення надати відмовився (Акт про відмову надання письмових пояснень від 04.03.2021 року). За цим фактом була складена службова записка від 04.03.2021 року та доведена до відома директора санаторію.

Керуючись ст. 147 КЗпП України, на підставі службової записки начальника відділу кадрів ОСОБА_3 та за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме, не виконання розпоряджень адміністрації санаторію та керівників структурних підрозділів було видано Наказ по Спеціалізованому Одеському санаторію «Салют» №22 від 05.03.2021 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани) сторожу ОСОБА_1 .

Позивач ознайомитись з Наказом по Спеціалізованому Одеському санаторію «Салют» №22 від 05.03.2021 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани) відмовився, про що в присутності директора санаторію Кутікової Т.О. було складено Акт від 12.03.2021 року.

Відповідно до Наказу по Спеціалізованому Одеському санаторію «Салют» №157-к від 07 травня 2021 року про припинення трудового договору (контракту) сторожа ОСОБА_1 було звільнено з 08 травня 2021 року по п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.

На противагу тверджень позивача з приводу здійснення звільнення без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), відповідач посилається на практику Верховного Суду України, а саме ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у якій зазначено: «Встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. . Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі».

Відносно позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, вважаємо, що зазначені вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають, посилаючись на те, що позивачем не було надано жодного доказу, що свідчив про його душевні страждання або витрати немайнового характеру. А також не вказано чим обґрунтовується сума в розмірі 15000 грн., в яку Позивач визначив розмір моральної шкоди

23 вересня 2021 року відповідачем було подано до суду клопотання про залучення доказів по справі та просив залучити до матеріалів справи належним чином засвідчену копію Подання директора Спеціалізованого Одеського санаторію «Салют» від 23.08.2021 року; копію Протоколу № 14 засідання Первинної Профспілкової організації Спеціалізованого Одеського санаторію «Салют» від 03.09.2021 року.

Суд заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані в справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вислухавши пояснення учасників справи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, на повно і всебічно з`ясованих обставинах, об`єктивно та безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, наявних у справі, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 14 вересня 2012 року позивач на підставі наказу № 126-к від був прийнятий на роботу на посаду сторожа до Спеціалізованого Одеського санаторію «Салют».

25 вересня 2020 року п. 1 наказу по Закладу № 57 про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника АГЧ Позивачу була оголошена догана, в якому було вказано «Оголосити догану сторожу ОСОБА_1 за невиконання пунктів робочої інструкції сторожа, а саме: 1.4; 1.6; 2.4; 2.5; 2.29; 2.30; 2.31».

Відповідно до доповідної записки підсобного робітника ОСОБА_7 на ім`я директора санаторію на робочому місці ОСОБА_1 було виявлено виключений блок живлення відеокамер через що не здійснювався контроль за територією впродовж приблизно 3-х годин, що свідчить про недбале відношення (бездіяльність) Позивача до своїх функціональних обов`язків та порушення п.2.29 Робочої інструкції сторожа. Позивачеві було запропоновано надати письмові пояснення щодо встановлених фактів недбалого відношення до своїх функціональних обов`язків, надавати які він відмовився, про що складено акт начальником відділу кадрів ОСОБА_3 в присутності заступника головного бухгалтера ОСОБА_4 ( Акт від 24.09.2020 року).

Згідно рапорту заступника директора з АГЧ ОСОБА_2 від 21.09.2020 року, Позивач відмовився від проходження інструктажу на тему як діяти, якщо спрацьовує пожежна сигналізація,в порушення п.2.30, п.2.31 Робочої інструкції сторожа.

На виконання доручення Мінсоцполітики України щодо посилення контролю за станом безпеки на важливих об`єктах та об`єктах з масовим перебуванням громадян в санаторії була проведена нарада стосовно недопущення можливих загроз терористичного характеру та посилення охорони у Спеціалізованому Одеському санаторію «Салют» (Протокол №1 від 11.02.2021 року) згідно до Наказу №10 від 25.01.2021 року.

На цій нараді з працівниками було проведено заняття на тему: «Дії працівників установ при загрозі терористичних актів» та позаплановий інструктаж з виконання посадових обов`язків. Також відповідно до п.3.3-3.5 зазначеного вище протоколу наради сторожам необхідно було оновити знання щодо інструкцій, схем обходів, наказів, які знаходяться на кожному посту с записом під підпис, що ознайомлений не пізніше 20 лютого 2021року; зосереджуватися на обходах, дотримуватися графіка та маршруту; під час вахти не відволікатись на стороні речі і т.п.

З метою контролю виконання вказаних заходів 04.03.2021 року начальником відділу кадрів ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_6 було здійснено обхід 4х постів охорони санаторію. Під час останнього було виявлено, що сторож ОСОБА_1 до того часу не виконав вимог пункту 3.3. протоколу наради від 11.02.2021 року. і жодного підпису його не має.

Письмові пояснення надати відмовився (Акт про відмову надання письмових пояснень від 04.03.2021 року). За цим фактом була складена службова записка від 04.03.2021 року та доведена до відома директора санаторію.

Керуючись ст. 147 КЗпП України, на підставі службової записки начальника відділу кадрів ОСОБА_3 та за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме, не виконання розпоряджень адміністрації санаторію та керівників структурних підрозділів було видано Наказ по Спеціалізованому Одеському санаторію «Салют» № 22 від 05.03.2021 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани) сторожу ОСОБА_1 .

Позивач ознайомитись з Наказом по Спеціалізованому Одеському санаторію «Салют» № 22 від 05.03.2021 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани) відмовився, про що в присутності директора санаторію ОСОБА_8 було складено Акт від 12.03.2021 року.

Відповідно до Наказу по Спеціалізованому Одеському санаторію «Салют» №157-к від 07 травня 2021 року про припинення трудового договору (контракту) сторожа ОСОБА_1 було звільнено з 08 травня 2021 року по п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.

23.08.2021 року директором Спеціалізованого Одеського санаторію «Салют» було видано подання про надання дозволу або відмови в дачі згоди на звільнення працівника сторожа ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України.

03.09.2021 року на засіданні Первинної Профспілкової організації Спеціалізованого Одеського санаторію «Салют» було видано Протокол № 14 за поданням директора, згідно якого організацією було надано згоду на звільнення сторожа ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Частиною першою статті 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22, 23 постанови від 6 листопада 1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Таким чином, при звільненні працівника з підстав, передбачених нормою п. 3 ст. 40 КЗпП України, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли. Крім того, необхідно з`ясувати, систематичне невиконання яких саме трудових обов`язків позивачем передувало його звільненню.

Отже, для звільнення працівника на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, необхідна наявність таких умов, як протиправність дій або бездіяльність працівника, його вина та систематичність порушень. При відсутності хоча б однієї з наведених підстав звільнення працівника буде незаконним.

За змістом закону, звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України є крайньою мірою, коли подальше залишення на роботі порушника трудової дисципліни суперечить інтересам установи. При визначенні наявності вини працівника в невиконанні або неналежному виконанні обов`язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку або посадовими інструкціями, необхідно враховувати об`єктивні причини.

Порушення трудової дисципліни - це невиконання або виконання на неналежному рівні працівником покладених на нього трудових обов`язків.

Крім того, порушенням трудової дисципліни вважається недотримання під час виробничого процесу правил поведінки, встановлених чинним законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, наказами і розпорядженнями роботодавця.

Під вчиненням дисциплінарного проступку мається на увазі невиконання чи неналежне виконання працівником з його вини обов`язків, покладених на нього законодавством, колективним договором, трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо за ці діяння не передбачається кримінальна відповідальність.

Отже, законодавством передбачено, що підставою застосування дисциплінарного стягнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як встановлено судом, про систематичність невиконання відповідачем без поважних причин обов`язків підтверджується: наказом № 22 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани) сторожу ОСОБА_1 », в п. 1 якого було зазначено «Оголосити догану сторожу ОСОБА_1 за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку»; Наказ по Спеціалізованому Одеському санаторію «Салют» № 57 від 25.09.2020 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника АГЧ, сторожа ОСОБА_1 .

Таким чином суд прийшов до висновку про систематичність невиконання відповідачем без поважних причин обов`язків, передбачених трудовим договором п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до Наказу по Спеціалізованому Одеському санаторію «Салют» №157-к від 07 травня 2021 року про припинення трудового договору (контракту) сторожа ОСОБА_1 було звільнено з 08 травня 2021 року по п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.

Крім того, за результатами розгляду питання щодо надання згоди або відмови, на звільнення позивача профспілковий комітет прийняв рішення про надання згоди на звільнення відповідача, що також підтверджується протоколом N 14 від 03 вересня 21 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про відповідність вказаного наказу вимогам КЗпП України та про відмову у задоволені позову відповідача.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про те, що процедуру звільнення позивача з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України було дотримано відповідачем.

Посилання позивача з приводу відсутності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення із займаної посади не підтверджені доказами, які знаходяться в матеріалах справи.

Суд приймає до уваги доводи відповідача про халатність у ставленні позивача до виконання своїх функціональних обов`язків з огляду на те, що 30.04.2021 р. 00 год. 49 хв., коли в санаторії спрацювала пожежна сигналізація, Позивач всупереч вимогам інструкції з користування пожежної сигналізації просто вимкнув звуковий сигнал та продовжив займати своє робоче місце замість того, щоб переконатись у відсутності небезпеки загоряння чи задимлення приміщення, в якому спрацював датчик пожежної сигналізації. Його бездіяльність могла призвести до трагічних наслідків та поставила під загрозу життя людей та майна санаторію. До того ж ОСОБА_1 не вніс запис про нічну подію до журналу обліку спрацювань пожежної сигналізації.

Дані обставини підтверджуються наявними матеріалами справи

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для його задоволення, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного та трудового законодавства України, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не доведені позивачем, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

У частині 5 пункту 15 Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено: «Встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі»

Аналогічні позиції зазначені у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року по справі № 754/6429/19; у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 521/12061/17; у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 759/9286/18; Постанові Верховного Суду від 30.06.2021 по справі № 712/4018/20.

Оскільки вимоги позивача про поновлення останнього на посаді сторожа; стягнення середнього заробітну за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними, вони задоволенню також не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Спеціалізованого Одеського санаторія «Салют» про визнання наказів незаконними та скасування, визнання рішення незаконним та скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

17.11.2021