Ухвала суду № 101233065, 17.11.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

Іменем України

17.11.2021 Справа №607/21026/21 Провадження № 1-кс/607/6870/2021

м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Марциновська І.В., за участю секретаря судового засідання Бойко А.О., прокурора Мігери Д.М., підозрюваної ОСОБА_1 , захисників Корпало В.М., Огородника В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області Кореня А.В., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Мігерою Д.М., під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001778 від 25.08.2021 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Вінниця, громадянки України, з вищою освітою, вдови, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої на посаді головного бухгалтера ТОВ «Агрокомплекс Строїнецькі сади», раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

УСТАНОВИВ:

17.11.2021 старший слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області Корінь А.В. звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_1 .

Клопотання мотивоване тим, що ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001778 від 25.08.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 358 КК України.

Слідчийзазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 організував протиправне набуття (шляхом здійснення незаконної реєстрації) ОСОБА_4 та ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки, які на праві приватної власності належали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з метою подальшого їх продажу.

Так, у невстановлений період часу, однак не пізніше березня 2019 року ОСОБА_2 отримав доступ до інформації щодо наявності на території Вінницького району Вінницької області земельних ділянок з кадастровим номером № 0520681000:01:004:0128, що належала ОСОБА_5 (державний акт серії ЯК № 178784), та кадастровим номером № 0520681000:01:004:0129, що належала ОСОБА_7 (державний акт ЯК № 178758). Державні акти на ці земельні ділянки видавалися до січня 2013 року і не були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру.

За вказаних обставин у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння вказаними земельними ділянками шляхом обману з використанням завідомо підроблених документів.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_2 залучив ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 та розподілив ролі між останніми, відповідно до яких ОСОБА_3 мав подати до відділу надання адміністративних послуг № 1 департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради для проведення державної реєстрації документи за нібито втрачені копії підроблених державних актів на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами № 0520681000:01:004:0128 та № 0520681000:01:004:0129, які нібито належать ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , після чого останні мали нотаріально оформити доручення на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для реалізації цих земельних ділянок, а вони у подальшому мали продати ці земельні ділянки третім особам.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що земельні ділянки з кадастровими номерами № 0520681000:01:004:0128 та № 0520681000:01:004:0129 йому, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 не належать та будь-яких прав щодо продажу їх у нього та вказаних осіб немає, з метою заволодіння зазначеними ділянками шляхом обману, з корисливих мотивів, отримав заздалегідь виготовлені за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, однак не пізніше 19.04.2019 копії державних актів на право власності на земельні ділянки, відомості в яких не відповідали дійсності, а саме копію державного акту серії ЯЛ № 510387, виданого на ім`я ОСОБА_4 , на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером № 0520681000:01:004:0128, копію державного акту серії ЯЛ № 510387, виданого на ім`я ОСОБА_1 , на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером № 0520681000:01:004:0129, копії паспортів та довідок про присвоєння ідентифікаційних номерів ОСОБА_4 та ОСОБА_8 та 19.04.2019 приблизно о 15 год. 20 хв. звернувся до адміністратора відділу надання адміністративних послуг № 1 департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради ОСОБА_9 за адресою: вул. Соборна, буд. 59, м. Вінниця, з заявою про здійснення державної реєстрації вказаних земельних ділянок на підставі копій нібито втрачених державних актів.

У свою чергу ОСОБА_9 , яка не була обізнана про злочинний умисел ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , обіймаючи посаду адміністратора відділу надання адміністративних послуг № 1 департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, 19.04.2019 приблизно о 15 год. 20 хв., перебуваючи за адресою: вул. Соборна, буд. 59, м. Вінниця , отримала як адміністратор реєстраційної служби разом із заявами від ОСОБА_3 копію державного акту ЯЛ № 510387 на право власності на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_4 , та копію державного акту за цими же серією та номером на право власності на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_1 , копії паспортів ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , їх довідок про присвоєння ідентифікаційного номера та інших документів, які є необхідними для здійснення державної реєстрації, які зареєструвала та передала для вирішення питання щодо проведення державної реєстрації у цьому ж приміщенні державному реєстратору відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради ОСОБА_10 .

У свою чергу ОСОБА_10 , обіймаючи посаду державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, однак не пізніше 23.04.2019 прийняла від ОСОБА_9 надані ОСОБА_3 копії документів, відомості в яких не відповідали дійсності, для здійснення реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером № 0520681000:01:004:0128 за ОСОБА_4 та на земельну ділянку з кадастровим номером № 0520681000:01:004:0129 за ОСОБА_1 , відсканувала їх та долучила до електронних реєстраційних справ вказаних вище осіб.

Надалі 23.04.2019 о 09 год. 35 хв. державний реєстратор ОСОБА_10 , перебуваючи на першому поверсі службового приміщення відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради за адресою: вул. Соборна, буд. 59, м. Вінниця , використовуючи ключ реєстратора від системи «Державний реєстр речових прав на нерухоме майно», який ведеться Міністерством юстиції України, шляхом внесення відомостей до реєстраційних справ вчинила дії з реєстрації права власності за ОСОБА_4 на об`єкт нерухомого майна, а саме земельну ділянку з кадастровим номером № 0520681000:01:004:0128 загальною площею 0,09 га, та цього ж дня о 09 год. 42 хв. вчинила дії з реєстрації права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, а саме земельну ділянку з кадастровим номером № 0520681000:01:004:0129 загальною площею 0,09 га.

Одразу після виконання вказаних дій ОСОБА_10 , перебуваючи у службовому приміщені відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради за адресою: вул. Соборна, буд. 59, м. Вінниця, після проведення реєстраційних дій з вказаними вище земельними ділянками, з метою завершення проведення реєстраційних дій здійснила редагування відомостей електронних справ шляхом формування відомостей з Державного земельного кадастру, згідно з якими станом на 23.04.2019 право власності на зазначені земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , та прикріпила їх до електронних справ.

Надалі з метою забезпечення можливості збуту земельної ділянки з кадастровим номером № 0520681000:01:004:0129 ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , діючи за попередньо узгодженим злочинним планом, з корисливих мотивів, 24.04.2019, у точно невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи за адресою: вул. Соборна, буд. 38, м. Вінниця , оформили у приватного нотаріуса ОСОБА_11 доручення, відповідно до якого ОСОБА_3 надано право бути представником ОСОБА_1 при вирішенні будь-яких питань, що стосуються продажу належної ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,09 га кадастровий номер № 0520681000:01:004:0129, зокрема готувати та одержувати будь-які документи, необхідні для розпорядження (продажу) зазначеного вище нерухомого майна, підписувати договір купівлі-продажу, попередній договір (у разі необхідності), одержувати належні ОСОБА_8 від продажу кошти, забезпечувальний платіж за попереднім договором або завдаток, а також подавати та отримувати необхідні довідки, документи, дозволи, заяви та інші документи. Тим самим ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та розуміючи, що вона заволоділа земельною ділянкою шляхом обману, однак маючи на меті незаконне збагачення, з корисливих мотивів, уповноважила ОСОБА_3 надалі вчиняти незаконні дії від її імені, спрямовані на реалізацію вказаної земельної ділянки.

Цього ж дня за аналогічних обставин з метою забезпечення можливості збуту земельної ділянки з кадастровим номером № 0520681000:01:004:0128 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , діючи за попередньо узгодженим злочинним планом, з корисливих мотивів, перебуваючи за адресою: вул. Соборна, буд. 38, м. Вінниця , оформили у приватного нотаріуса ОСОБА_11 доручення, відповідно до якого ОСОБА_2 надано право бути представником ОСОБА_4 при вирішенні будь-яких питань, що стосуються продажу належної ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,09 га кадастровий номер № 0520681000:01:004:0128, зокрема готувати та одержувати будь-які документи, необхідні для розпорядження (продажу) зазначеного вище нерухомого майна, підписувати договір купівлі-продажу, попередній договір (у разі необхідності), одержувати належні ОСОБА_4 від продажу кошти, забезпечувальний платіж за попереднім договором або завдаток, а також подавати та отримувати необхідні довідки, документи, дозволи, заяви та інші документи. Тим самим ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та розуміючи, що він заволодів земельною ділянкою шляхом обману, однак маючи на меті незаконне збагачення, з корисливих мотивів, уповноважив ОСОБА_2 надалі вчиняти незаконні дії від його імені, спрямовані на реалізацію вказаної земельної ділянки.

У подальшому ОСОБА_2 , продовжуючи свої злочинні дії з метою збуту земельної ділянки із кадастровим номером № 0520681000:01:004:0128, діючи на підставі наданого ОСОБА_4 доручення та отриманого від ОСОБА_3 витягу з Реєстру нерухомого майна, згідно з яким земельна ділянка під кадастровим номером № 0520681000:01:004:0128 загальною площею 0,09 га зареєстрована за ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, 25.04.2019 у невстановлений розслідуванням час, зустрівся із ОСОБА_12 , яка не була обізнана про злочинний умисел ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , у приватного нотаріуса ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_4 , де уклали та підписали договір про продаж земельної ділянки з кадастровим номером № 0520681000:01:004:0128.

Крім того, 26.04.2019 ОСОБА_3 , діючи за заздалегідь визначеним з ОСОБА_2 планом, з метою збуту земельної ділянки із кадастровим номером № 0520681000:01:004:0129, діючи на підставі наданого ОСОБА_8 доручення та витягу з Реєстру нерухомого майна, згідно з яким земельна ділянка під кадастровим номером № 0520681000:01:004:0129 загальною площею 0,09 га зареєстрована за ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, 26.04.2019 у невстановлений розслідуванням час, разом із ОСОБА_2 зустрівся з ОСОБА_12 , яка не була обізнана про злочинний умисел ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , у приватного нотаріуса ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_5 , де уклали та підписали договір про продаж земельної ділянки з кадастровим номером № 0520681000:01:004:0129.

Таким чином, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 заволоділи шляхом обману земельними ділянками з кадастровим номером № 0520681000:01:004:0128 вартістю 505467 грн, що належала ОСОБА_5 , та з кадастровим номером № 0520681000:01:004:0129 вартістю 505467 грн, що належала ОСОБА_6 , а всього загальною вартістю 1010934 грн, що відповідно до примітки до ст. 185 КК України є особливо великим розміром, якими в подальшому розпорядилися на власний розсуд, а саме 25.04.2019 та 26.04.2019 реалізували їх ОСОБА_12 .

05.11.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Слідчий зазначає, що у кримінальному провадженні № 42021000000001778 від 25.08.2021 наявна обґрунтована підозра про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Також необхідність застосування до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий доводить наявністю ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному проваджені.

Відтак слідчий вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

За таких підстав слідчий просить застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів та визначити розмір застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 227000 грн та у разі сплати застави покласти на підозрювану ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

У судовому засіданні прокурор Мігера Д.М. підтримав клопотання з викладених у ньому підстав та просив клопотання задовольнити. Також зазначив, що необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтовується тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення. Зазначив, що фактично потерпілим завдані збитки, оскільки їх земельні ділянки були об`єднані в одну ділянку та як наслідок потерпілі позбавлені права власності на належне їм майно та не можуть його використовувати у власних цілях. Зазначив, що потерпілі на даний час ще не допитані у зв`язку із територіальною віддаленістю місця їх проживання та карантинними обмеженнями, що діють у країні. Повідомив, що досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні, в якому обвинувальний акт вже скерований до суду та в якому ОСОБА_1 теж є підозрюваною, здійснюється щодо інших обставин, відмінних від тих, які встановлені у цьому кримінальному провадженні.

У судовому засіданні захисники Корпало В.М. та Огородник В.В. заперечували проти клопотання прокурора. Зазначили, що в межах даного кримінального провадження потерпілі не подавали заяв про вчинення кримінального правопорушення та вони взагалі не допитані, при цьому їх права захищаються в межах іншого кримінального провадження, де вони подали цивільні позови про відшкодування шкоди. Також вказали, що у межах іншого кримінального провадження, де ОСОБА_1 теж є підозрюваною, органом досудового розслідування були зібрані усі докази та направлено обвинувальний акт до суду. При цьому усі докази у цьому кримінальному провадженні були отримані шляхом тимчасового доступу до матеріалів вказаного вище провадження, де уже складено обвинувальний акт. Вказане, на думку захисників, свідчить про те, що відсутні будь-які ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Також вказали, що підозра, пред`явлена ОСОБА_1 , є необґрунтованою, зокрема не доведено, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено умисно та внаслідок шахрайських дій. Зауважили, що вказані земельні ділянки перебувають під арештом, тобто вони не знищені, а відтак збитки потерпілим не завдані. Також зазначили, що ОСОБА_1 вже здала свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Крім цього, вказали, що відсутній ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_15 має постійне місце проживання та роботи, а також її процесуальна поведінка є належною. За викладених обставин просили застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту з забороною залишати житло з 22 год. до 06 год.

У судовому засіданні підозрювана ОСОБА_1 підтримала позицію своїх захисників.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: 1). переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2). знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3). незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4). перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; 5). вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан (ч. 1 ст. 178 КПК України).

Так, слідчий суддя встановив, що ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001778 від 25.08.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 358 КК України.

05.11.2021 у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_1 , та її можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме: протоколи тимчасового доступу до речей і документів від 05.10.2021, 05.11.2021; висновки експертів за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертиз № 4847/4848/4849/4850/20-21 від 02.07.2020, № 201/202/21-21 від 18.01.2021; висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи № 2707/2708/20-21 від 21.12.2020; протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 07.10.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 05.10.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 05.10.2021.

Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23.10.1994) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор, та позицію сторони захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. А як зазначено в п. 111-112 рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, в обґрунтування клопотання та застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор зазначив, що існують ризики, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному проваджені.

Щодо ризику впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, то ст. 23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Тобто доказове значення у кримінальному провадженні матимуть саме ті показання свідків, які будуть надані останніми безпосередньо під час судового розгляду у судовому засіданні, а не надані ними в ході досудового розслідування. Вказане доводить, що з метою зміни свідками своїх показань на користь підозрюваної або відмови від дачі показань остання може впливати на вказаних осіб у незаконний спосіб. З урахуванням викладеного слідчий суддя вважає, що ризик впливу на свідків є досить вірогідним та доведеним стороною обвинувачення.

Так само підтверджується і наявність ризику того, що підозрювана може знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування ще триває та відбувається процес збирання доказів, відшукання та вилучення документів. Зокрема, органом досудового розслідування не з`ясовано місцезнаходження оригіналів підроблених державних актів про право власності на земельні ділянки, видані на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які мають суттєве значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення. Відтак ОСОБА_1 для приховання важливих у кримінальному провадженні доказів своєї протиправної діяльності може знищити чи приховати вказані документи з метою перешкодити слідству довести її вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Разом з тим слідчий суддя вважає, що ризик того, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду не є доведеним прокурором належними та допустимими доказами. Дійсно, відповідальність за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, визначена лише у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від суду, а відтак і суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Однак такий ризик спростовується тим, що підозрювана ОСОБА_1 має постійне місце проживання та офіційно працевлаштована. При цьому, як було встановлено у судовому засіданні ОСОБА_1 вже здала до органу досудового розслідування свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон. З урахуванням викладеного слідчий суддя вважає, що ризик того, що підозрювана може переховуватись від слідства та/або суду не є доведеним у судовому засіданні, а відтак не може покладатись в основу рішення про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

За таких підстав слідчий суддя доходить висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Разом з тим, вирішуючи питання про наявність правових підстав та доцільність застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує таке.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.

Роль слідчого судді при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону, та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою, - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти.

Така перевірка відбувається за правилами національного законодавства, які містяться в положеннях ст. 177, 178, 183 КПК України.

Слідчий суддя враховує, що тримання під вартою в розумінні ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Однак з урахуванням встановлених обставин слідчий суддя доходить висновку, що прокурором не доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для здійснення мети, передбаченої ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Щодо застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, слідчий суддя зазначає, що вказаний запобіжний захід є наближеним до запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому вказані запобіжні заходи згідно з КПК України передбачають обмеження особистої свободи громадян та є найтяжчими, а також застосовуються за вчинення кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі. Так, зокрема у рішенні від 02.08.2001 у справі «Манчіні проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі.

З урахуванням викладеного, враховуючи матеріальний склад вчиненого кримінального правопорушення та отримання внаслідок його вчинення незаконного прибутку, а також що потерпілим завдана матеріальна шкода, слідчий суддя доходить висновку, що дієвим запобіжним заходом, який зможе запобігти ризикам, наявним у цьому кримінальному провадженні, є запобіжний захід у виді застави.

При цьому слідчий суддя враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, наявність у ОСОБА_1 постійного місця проживання, а також офіційного місця роботи, міцних соціальних зв`язків та доходить висновку, що обраний запобіжний захід є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається, зокрема у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, кількість осіб, причетних до його вчинення, роль ОСОБА_1 у його вчиненні та розмір матеріальних збитків, які завдані потерпілим та які складають приблизно 1 млн грн, наявність інформації про те, що ОСОБА_1 офіційно працевлаштована, а відтак має постійне джерело доходу, при цьому жодні особи на її утриманні не перебувають, слідчий суддя доходить висновку про необхідність визначення застави у обсязі, який запропонований прокурором та є наближеним до мінімального розміру застави, передбаченого для особливо тяжкого злочину, а саме у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваною покладених на нею обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також слідчий суддя вважає, що такий розмір застави не є непомірним для підозрюваної, однак водночас є суттєвим для її майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження та запобігання встановленим ризикам.

Також на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя покладає на підозрювану обов`язки, визначені даною нормою закону, в тому обсязі, який також сприятиме забезпеченню належної процесуальної поведінки підозрюваної та запобігатиме ризикам цього кримінального провадження.

Керуючись ст. 2, 8, 177, 178, 182, 183, 194, 309, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області Кореня А.В.про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_1 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001778 від 25.08.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 358 КК України, задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави в розмірі 100 (ста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 227000 (двісті двадцять сім тисяч) гривень. Застава має бути внесена не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваною ОСОБА_1 чи заставодавцем на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454; призначення платежу - застава за « ОСОБА_1 » у кримінальному провадженні № 42021000000001778 за ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.11.2021. Документ, що підтверджує внесення застави, має бути наданий слідчому чи прокурору у цьому кримінальному провадженні.

Покласти на підозрювану ОСОБА_1 обов`язки, передбачені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні; у разі наявності здати на зберігання до органів досудового розслідування свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Встановити строк дії покладених на підозрювану ОСОБА_1 обов`язків до 05.01.2022.

В іншій частині клопотання відмовити.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_1 , що в разі невнесення нею або заставодавцем застави, до неї може бути застосований інший більш суворий запобіжний захід.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_1 , що якщо вона, будучи належним чином повідомленою, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава буде звернена в дохід держави, зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й буде використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_1 , в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрювана, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у цьому кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваній ОСОБА_1 .

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області І. В. Марциновська