Рішення № 101228039, 19.11.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5480/20

РІШЕННЯ

іменем України

19 листопада 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління СБ України у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 20001734, місцезнаходження: поштовий індекс 29000, м. Хмельницький, вулиця Героїв Майдану, 19) щодо не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні - невиплати ОСОБА_1 в день виключення зі списків Управління СБ України у Хмельницькій області 21.06.2018 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та грошової компенсації за неотримане речове майно;

- стягнути з Управління СБ України у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 20001734, місцезнаходження: поштовий індекс 29000, м. Хмельницький, вулиця Героїв Майдану, 19) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з - 22.06.2018 по день фактичного розрахунку - 22.12.2018 в розмірі сто десять тисяч чотириста тридцять (110 430) грн. 66 коп.

В обгрунтування позову вказує, що відповідачем порушено його права та інтереси, передбачені Конституцією України та законами України, що виразилось у допущені бездіяльності при проведенні розрахунку при звільненні.

Згідно довідки № 72/К-240/103 від 02.09.2020 Управління СБ України у Хмельницькій області здійснило позивачу наступні виплати:

- 25 вересня 2018 року (через 96 днів після звільнення) виплачено компенсацію за неотримане речове майно в сумі 2818,82 грн.,

- 24 жовтня 2018 року (через 125 днів після звільнення) виплачено компенсацію за неотримане речове майно в сумі 7378,82 грн.,

- 12 листопада 2018 року (через 144 дні після звільнення) виплачено компенсацію за неотримане речове майно в сумі 21706,91 грн.,

- 22 грудня 2018 року (через 184 дні після звільнення) виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в сумі 215 021,55 грн.

Позивач зазначає, що остаточний розрахунок при звільненні із ним проведено 22.12.2018 року.

Тому він просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні з військової служби за період з 22.06.2018 по день фактичного розрахунку 22.12.2018, а саме: за затримку виплати компенсації за неотримане речове майно та за затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує щодо задоволення адміністративного позову та зазначає, що звільнення позивача з військової служби відбулося без будь-яких зауважень з боку позивача, у зв`язку з цим, позовні вимоги позивача є необґрунтованими.

Відповідач вказує, що вимоги позивача не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки позивач проходив службу в Управлінні Служби безпеки України в Хмельницькій області, правовідносини, які складаються при її проходженні є публічно-правовими, тому на них не розповсюджуються статті 116-117 КЗпП.

Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходив військову службу в органах СБ України з 23 липня 1992 року по 21 червня 2018 року, посада перед звільненням - перебував у розпорядженні начальника Управління СБ України у Хмельницькій області по посаді - начальника представництва внутрішньої безпеки.

Позивач був звільнений з військової служби в СБ України наказом Голови СБ України від 8 червня 2018 року №494-ос, за підпунктом "а" пункту 61, підпунктом " г" пункту 63 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та пункту 88 у запас СБУ з правом носіння військової форми одягу.

З 21 червня 2018 року наказом начальника УСБУ у Хмельницькій області від 21 червня 2018 року № 112-ос "По особовому складу" позивача виключено зі списків особового складу Управління СБ України у Хмельницькій області.

Позивач зазначає, що станом на 21.06.2018 року із ним не проведено остаточного розрахунку при звільненні, тому він звернувся до відповідача із листом, в якому просив зазначити, які суми йому заборгував відповідач.

За результатами розгляду його звернення від 18.08.2020, УСБУ у Хмельницькій області листом № 72/К-240/103 від 03.09.2020 повідомило позивача про види грошового забезпечення та виплати компенсаційного характеру, які йому нараховані Управлінням, зокрема, грошове забезпечення за червень 2018 року, премія за травень і за червень 2018 року, одноразова грошова допомога при звільнені з військової служби та компенсація за неотримане речове майно.

Також проінформовано про те, що в нормативно-правових актах СБ України не зазначені конкретні строки виплат одноразового та компенсаційного характеру.

При цьому Управлінням СБ України у Хмельницькій області надано довідки про здійснені виплати після звільнення з військової служби та про розмір грошового забезпечення у квітні та травні 2018 року.

Однак УСБУ у Хмельницькій області не було надано письмову інформацію про суму заборгованості по належним видам грошового забезпечення, одноразовим додатковим видам грошового забезпечення та виплатам компенсаційного характеру станом на день звільнення, тобто 21.06.2018, та на дату звернення.

Згідно довідки №72/К-240/103 від 02.09.2020 Управління СБ України у Хмельницькій області здійснило наступні виплати:

25 вересня 2018 року (через 96 днів після звільнення) виплачено компенсацію за неотримане речове майно в сумі 2 818,82 грн;

24 жовтня 2018 року (через 125 днів після звільнення) виплачено компенсацію за неотримане речове майно у сумі 7 378,00 грн.;

12 листопада 2018 року (через 144 днів після звільнення) виплачено компенсацію за неотримане речове майно у сумі 21 706,91 грн.;

22 грудня 2018 року (через 184 днів після звільнення) виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в сумі 215 021,55 грн.

Позивач вважає, що УСБУ у Хмельницькій області порушило його права та інтереси, передбачені Конституцією України та законами України, що виразилось у допущені неправомірної бездіяльності при проведені розрахунку при звільненні, тому звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Отже, частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Водночас, частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).

Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Зазначені правові висновки щодо застосування статті 117 КЗпП України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17, від 13.05.2020 по справі №810/451/17.

Таким чином, суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що у спірному випадку на нього не поширюється відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.

Отже, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Враховуючи наведене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року по справі №813/356/16.

Отже, позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно статті 117 КЗпП України. Підставою цього є те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку.

Що стосується позовної вимоги про стягнення середнього заробітку в сумі 110 430,66 грн., суд зазначає наступне.

Позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.06.2018 по 22.12.2018. Згідно матеріалів справи, позивач був звільнений з військової служби в СБ України наказом Голови СБ України від 8 червня 2018 року №494-ос, за підпунктом "а" пункту 61, підпунктом " г" пункту 63 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та пункту 88 у запас СБУ з правом носіння військової форми одягу.

З 21 червня 2018 року наказом начальника УСБУ у Хмельницькій області від 21 червня 2018 року № 112-ос "По особовому складу" позивача виключено зі списків особового складу Управління СБ України у Хмельницькій області

Відповідно до пункту 242 Положення Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року по справі № 821/1226/16).

Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі ст.116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства. А тому строк затримки по виплаті заробітної плати слід рахувати з 22.06.2018, оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Абзацом 3 п.2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За правилами п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Згідно із довідкою Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області від 02.09.2020 №72/к-240/103 позивачу нараховано грошове забезпечення за квітень 2018 року в сумі 18005 грн., та за травень 2018 року в сумі 18005 грн.

Таким чином розмір середньоденного грошового забезпечення позивача на момент звільнення складав 590,33 грн. (18005 грн. х 2 : 61 календарний день).

Затримка розрахунку при звільненні становить 184 календарних днів (період з 22.06.2018 по 22.12.2018).

Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню, становить 108 620,72 грн. (середньоденне грошове забезпечення 590,33 грн. х 184 календарних днів).

Обраховуючи суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.06.2018 по 22.12.2018, щодо затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та грошової компенсації за неотримане речове майно.

Стягнути з Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.06.2018 по 22.12.2018 в розмірі 108 620,72 грн. (сто вісім тисяч шістсот двадцять гривень сімдесят дві копійки) - за затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та грошової компенсації за неотримане речове майно.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області (вул. Героїв Майдану, 19,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 20001734)

Головуючий суддя В.К. Блонський