Рішення № 101227991, 01.11.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4387/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Хом`якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача Петренко К.О.,

представника відповідача Верещак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Херсонській області (далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення вимог від 21.09.2021 просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Херсонській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 06 лютого 2020 року по 15 липня 2021 року;

- стягнути з Управління Служби безпеки України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні зі служби (виплати 45885 грн. компенсації) за період з 06 лютого 2020 року по 15 липня 2021 року у розмірі 402260 грн. 60 коп.

Ухвалою від 20.08.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 22.09.2021 на 11 год. 00 хвил.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу на офіцерських посадах в органах Служби безпеки України з серпня 1994 року, в тому числі з квітня 2017 року в УСБУ в Херсонській області. Позивача виключено зі списків особового складу 05 лютого 2020 року у зв`язку зі звільненням з військової служби згідно наказу голови Служби безпеки України № 1845-ОС від 28 грудня 2019 року. Під час здійснення остаточного розрахунку при звільненні відповідач не виплатив позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як батьку, який виховує дитину без матері, та компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду у справі № 540/1007/20 від 22 жовтня 2020 року був задоволений частково позов ОСОБА_1 , визнано протиправною відмову Управління Служби безпеки України в Херсонській області в частині виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 60 календарних днів додаткової відпустки, як батьку, який виховував дитину без матері за період з 1998 по 2007 роки та зобов`язано Управління Служби безпеки України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 60 календарних днів додаткової відпустки, як батьку, який виховував дитину без матері, за період з 1998 по 2007 роки.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Рішення суду набрало законної сили 24 березня 2021 року, відповідач виконав рішення суду лише 15 липня 2021 року, перерахувавши на картковий рахунок позивача 45885 грн. 24 коп. компенсації за невикористану відпустку.

Разом з виплатою компенсації за невикористану відпустку, відповідач не нарахував та не виплатив ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки проведення остаточного розрахунку. За підрахунками позивача, станом на час звернення до суду, розмір середнього заробітку за період з 06.02.2020 по 15.07.2021 становить 402260,60 грн, виходячи з 526 днів затримки та 764,75 грн. середньоденного грошового утримання.

20.09.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову. Зазначає, що у зв`язку з оскарженням ОСОБА_1 рішення суду від 22.10.2020 у справі № 540/1007/20 до П`ятого апеляційного адміністративного суду, законної сили воно набрало лише 24.03.2021 - з дня ухвалення апеляційним судом постанови, якою апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Управління СБУ апеляційну скаргу на рішення Херсонського окружного адміністративного суду не подавало. Отримавши рішення від 22.10.2020 у справі № 540/1007/20 із відміткою про набрання ним законної сили, Управління здійснило розрахунок належного ОСОБА_1 розміру компенсації за невикористані 60 днів додаткової відпустки як батьку, який виховував дитину без матері, за період з 1998 року по 2007 рік та у відповідності до вимог Бюджетного кодексу України, підготувало заявку щодо планових видатків на липень 2021 року, у яких, зокрема, зазначило необхідність отримання коштів у сумі 45 885, 24 гривень, для виконання рішення суду. Отримавши грошові кошти на казначейський рахунок Управління, платіжним дорученням № 695 від 14.07.2021 грошові кошти у сумі 45 885,24 гривень як компенсація за невикористані 60 днів додаткової відпустки як батьку, який виховував дитину без матері, перераховані ОСОБА_1 на його банківський рахунок

22.09.2021 до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, в якій зазначає, що зволікання із виплатою компенсації за відпустку відповідач допустив з власної вини, оскільки мав можливість та обов`язок виконати судове рішення, копію постанови апеляційного адміністративного суду відповідач отримав 30.03.2021.

22.09.2021 представником відповідача подано заперечення щодо розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку, в якому відповідач вказує, що тривалість не виплати грошових коштів пов`язана з тривалим розглядом справи в суді апеляційної інстанції, звертає увагу суду на неспівмірність розміру несвоєчасно виплачених коштів (45885 грн. 24 коп.) із заявленим до стягнення середнім заробітком за час затримки (402260 грн. 60 коп.). При звільнені ОСОБА_1 були виплачені одноразова вихідна допомога при звільненні 315309 грн. 85 коп., компенсація за невикористану відпустку як учаснику бойових дій 53532 грн. 78 коп., компенсація за неотримане речове майно 40112 грн. 04 коп., тому недоплачена сума склала 10% від суми, яка була виплачена своєчасно.

Судове засідання 22.09.2021 проведено у письмовому провадженні через неявку представників сторін.

Враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, подані 22.09.2021 додаткові заперечення сторін, суд відклав підготовче засідання на 01.11.2021.

01.11.2021 в судове засідання прибули представниця позивача, яка підтримала позовні вимоги, та представник відповідача, який просить відмовити в задоволенні позову.

За письмовою згодою представників сторін, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та розпочав розгляд справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до наказу Управління СБУ в Херсонській області від 26.04.2017 № 241-ос ОСОБА_1 прибув з Головного управління Служби безпеки України в АР Крим та зарахований у розпорядження начальника Управління з 24.04.2017. Цим же наказом позивача призначено на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах З сектору відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки з 26.04.2017, наказом Управління від 20.03.2018 № 151-ос ОСОБА_1 призначено на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1 сектору вищезазначеного відділу.

Наказом Управління СБУ в Херсонській області від 05.02.2020 № 42-ос/дск підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Управління у зв`язку зі звільненням його з військової служби наказом Служби безпеки України від 28.12.2019 № 1845-ОС.

Перед звільненням з військової служби, у січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Управління з рапортом про виплату йому компенсації невикористаних соціальних відпусток за період з 1998 року по 2007 рік як одинокому батьку, який виховував дитину без матері, ОСОБА_1 було відмовлено.

При звільненні та виключенні зі списків особового складу Управління ОСОБА_1 були нараховані та виплачені не оспорювані суми належних йому грошових коштів, а саме: одноразова вихідна допомога при звільненні в сумі 315309,85 грн., компенсація за невикористану відпустку як учасника бойових дій - 53532,78 гривень, компенсація за неотримане речове майно - 40112, 04 гривень.

Не погоджуючись з рішенням Управління СБУ в Херсонській області щодо відмови у виплаті компенсації зазначеної відпустки, ОСОБА_1 подав до Херсонського окружного адміністративного суду позовну заяву (справа № 540/1007/20), у який просив визнати протиправною відмову УСБУ в Херсонській області щодо виплати йому грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як одинокому батьку, який виховував дитину без матері за період з 1998 по 2007 роки за 100 днів відпустки, та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2014 - 2020 рік за 28 днів відпустки, та зобов`язати УСБУ в Херсонській області виплатити зазначені кошти.

Рішенням від 22.10.2020, ухваленим Херсонським окружним адміністративним судом за результатами розгляду справи № 540/1007/20, позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною відмову Управління СБУ в Херсонській області в частині виплати позивачу грошової компенсації за невикористані 60 днів додаткової відпустки як батьку, який виховував дитину без матері, за період з 1998 року по 2007 рік, та зобов`язано здійснити відповідне нарахування та виплату. В інший частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У зв`язку з оскарженням ОСОБА_1 рішення суду від 22.10.2020 у справі № 540/1007/20 до П`ятого апеляційного адміністративного суду, законної сили воно набрало 24.03.2021 - з дня ухвалення апеляційним судом постанови, якою апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Слід відмітити, що Управління СБУ в Херсонській області рішення окружного адміністративного суду не оскаржувало.

За супровідним листом Херсонського окружного адміністративного суду № 540/1007/20/3795/21 від 14.06.2021 рішення суду із відміткою про набрання ним законної сили надійшло до відповідача 22.06.2021.

Грошові кошти 45885 грн. 24 коп. як компенсація за невикористані 60 днів додаткової відпустки як батьку, який виховував дитину без матері, за період з 1998 року по 2007 рік перераховані ОСОБА_1 на його банківській рахунок платіжним дорученням № 695 від 14.07.2021, отримані позивачем 15.07.2021.

Позивач вважає не правомірною затримку проведення остаточного розрахунку при звільнення зі служби тому звернувся до суду з позовом про стягнення з Управління СБУ на його користь середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні зі служби за період з 06 лютого 2020 року по 15 липня 2021 року.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною 3 статті 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України врегульовано Законом України від 25.03.1992 р. № 2229-ХІІ "Про Службу безпеки України" (далі - Закон України № 2229-ХІІ), яким визначено , що кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. ( частина 1 ст. 19 Закону). Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 27 цього Закону держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Проходження військової служби регулюються Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" і відповідними положеннями про проходження військової служби, про що свідчить ч. 1 ст. 2 даного Закону. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, і незалежності та територіальної цілісності.

Положеннями ч. 4 ст. 2 Закону Україні "Про військовий обов`язок і військову службу" визначає, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовці визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.

На відміну від зазначеного спеціального законодавства, КЗпП не регулює питання проходження військової служби. Зокрема, ст. 3 КЗпП визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

При цьому, положення Законів України "Про Службу безпеки України", "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачають такого виду відповідальності адміністрації установи, як виплату середнього заробітку за час затримки нарахування та здійснення виплат при звільненні, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми Кодексу Законів про працю України (далі - КЗПП України).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

При цьому, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата з надбавками, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Як слідує з матеріалів справи та встановлених судом обставин, за позивачем визнано право на отримання компенсації за невикористану 60 календарних днів додаткової відпустки як батьку, який виховував дитину без матері, про це свідчить рішення суду у справі № 540/1007/20 від 22.10.2020, яке в частині стягнення зазначеної грошової компенсації відповідач і не оскаржував. Тому чекати, коли рішення суду набере законної сили для виплати позивачу грошових коштів відповідачу не було потрібно.

Статтею 27 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), відповідно до положень якого середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно із пунктом 3 Порядку №100, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно із приписами пунктів 5, 8 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд враховує, що остаточний розрахунок з позивачем мав бути здійснений 05.02.2020. За період прострочення 526 днів позивач просить стягнути 402260 грн. 60 коп середнього заробітку, виходячи з 764 грн. 75 коп. середньоденного грошового утримання . Разом з тим, за довідкою СБУ середній заробіток позивача становить 751 грн. 35 коп., виходячи з грошового забезпечення грудня 2019 року та січня 2020 року (загальна сума 46584 грн.) та 62 календарних днів (46584 грн. : 62 кал.дн. = 751 грн. 35 коп. без віднімання сум податків та зборів.

Тому при розрахунку середнього заробітку за час затримки виплати компенсації суд виходить із середньоденної заробітної плати у розмірі 751 грн. 35 коп. За весь час затримки по день фактичного розрахунку на користь позивача загальна сума середнього заробітку становить 395210 грн. 10 коп. (751 грн. 35 коп. х 526 календарних днів).

Зміст ст. 117 КЗпП України дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми. Отже, в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі N 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

За обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на те, що загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 454839 грн. 91 коп., з яких: одноразова вихідна допомога при звільненні 315309 грн. 85 коп. (69,3%), компенсація за невикористану відпустку як учаснику бойових дій 53532 грн. 78 коп. (11,8%), компенсація за неотримане речове майно 40112 грн. 04 коп. (7,8%), компенсація за невикористану відпустку як одинокому батьку 45885 грн. 24 коп. (10.1%).

Суд, виходячи з принципу пропорційності, вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 39916 грн.22 коп. гривень як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (395210 грн. 10 коп. х 10.1%).

Суд враховує, що відповідач мав сплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як одинокому батьку, який виховував дитину без матері за період з 1998 по 2007 роки при звільненні позивача, але ухилився від виплати неправомірно, що було підтверджено судовим рішенням. Крім того, суд звертає увагу на те, що після постановляння ХОАС 22.10.2020 рішення по справі № 540/1007/20 позивач все оно не виплати позивачу вказану компенсацію, хоч рішення в частині стягнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як одинокому батьку, не оскаржував ні позивач, ні відповідач. Відсутність коштів у роботодавця не є підставою для звільнення його від відповідальності у формі виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши аргументи відповідача на підтвердження правомірності своєї бездіяльності, суд доходить переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково, шляхом стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 39916 грн. 22 коп. Що стосується вимоги про визнання протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Херсонській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні зі служби, то вона не підлягає задоволенню, оскільки позивач не звертався до відповідача із проханням такого нарахування та виплати, тому відсутній факт неправомірної бездіяльності.

Судові витрати по сплаві відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.

Стягнути з Управління Служби безпеки України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 20001728) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні зі служби за період з 06 лютого 2020 року по 14 липня 2021 року (включно) у розмірі 39916 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн. 22 коп.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18 листопада 2021 р.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 106030000