Рішення № 101225681, 08.11.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 листопада 2021 року № 520/11094/21

головуючого - судді Бідонька А.В. при секретарі судового засідання - Ліпчанській Я.В., за участю: позивача- ОСОБА_1 , представника позивача - Лемішко Ю.М., представника відповідача - Маслоша С.М.., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків,61002) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного грошового забезпечення (заробітку) за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- Визнати протиправним та скасувати результат службового розслідування, проведеного на підставі наказу ГУНП в Харківській області від 18.05.2021 комісією у складі голови - старшого інспектора з особливих доручень ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_2 та членів комісії: старшого інспектора ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області майора поліції Філоненка С.М., інспектора ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 та затвердженого начальником ГУНП в Харківській області 18.05.2021, в частині порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) абзацу 3 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», положення абзацу 8 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», в частині керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, Присяги поліцейського, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», положень пункту 3 розділу 4 наказу МВС України від 09.11.2016 № 1179, положень підпункту 6 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

- Визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області № 377 від 18.05.2021 в частині застосування до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дисциплінарного стягнення у виді звільнення.

- Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області.

- Стягнути з ГУНП у Харківській області на користь ОСОБА_1 (реєстраційній номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середньомісячне грошове забезпечення (заробіток) за час вимушеного прогулу.

- Судові витрати стягнути з відповідача відповідно до ст. 139 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в органах поліції з 12.09.2005 по 25.05.2021. Відповідачем було проведено службове розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку поліцейським ВПД №1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області від 18.05.2021, за результатами якого до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Вказані обставини послугували підставами для прийняття відповідачем наказу №261 о/с від 25.05.2021 про звільнення позивача зі служби в поліції. Проте, на думку позивача, відносно нього було протиправно видано наказ начальника ГУ НП в Харківській області № 377 від 18.05.2021 в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за відсутності на те підстав та без надання належної оцінки усім обставинам.

Представником відповідача подано до суду відзив, у якому проти заявленого позову заперечував та зазначив, що посадові особи ГУНП в Харківській області діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом встановленого строку. Отже, на думку відповідача, позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача та позивач в судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Як встановлено під час розгляду справи, наказом ГУНП в Харківській області № 948 від 03.05.2021 «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено службове розслідування відносно ОСОБА_1 . Підставою для проведення стала доповідна записка, підписана начальником УКЗ ГУНП в Харківській області, щодо повідомлення працівниками ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області про керування 02.05.2021 приблизно о 23.50, в с. Полтава, Куп`янського району, Харківської області, інспектором СРПП № 2 ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, в результаті чого останній не справився з керуванням та допустив з`їзд автомобіля у кювет з подальшим його перекиданням.

Висновок службового розслідування затверджено 18.05.2021. Наказом ГУНП в Харківській області № 377 від 18.05.2021 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні положень абзацу 3 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», положень абзацу 8 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», в частині керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, Присяги поліцейського, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», положень пункту 3 розділу 4 наказу МВС України №1179 від 09.11.2016, положень підпункту 6 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до інспектора СРПП ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

У ході службового розслідування дисциплінарна комісія встановила, що відносно ОСОБА_1 03.05.2021 складені адміністративні протоколи про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 162218 від 03.05.2021 за ст. 124 КУпАП та про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 162219 від 03.05.2021 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що інспектора СРПП ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 належить звільнити зі служби в поліції оскільки має місце факт складення вказаних протоколів відносно позивача.

Вважаючи протиправним службове розслідування, яке затверджено 18.05.2021 та на підставі якого винесено наказ № 377 від 18.05.2021 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області» в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За визначенням статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами першою та другою статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до положень ч.1 та ч. 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII, (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Згідно з ст.11 Статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Приписами ст. 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Приписами ст. 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. (Стаття 14 Статуту).

Згідно зі ст.ст.16, 19 Статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.

У висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Статтею 21 Статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що постановою Шевченківського районного суду Харківської області від 20.05.2021 у справі №637/432-433/21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Зазначене рішення набрало законної сили 01.06.2021.

Відповідно до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні достатні і беззаперечні докази на підтвердження того, що автомобілем у зазначений у протоколі час керував саме ОСОБА_1 . Доводи відповідача про те, що позивач керував транспортним засобом та вчинив адміністративне правопорушення, спростовані матеріалами справи та підтверджені розглядом справи у Шевченківському районному суді Харківської області.

У ході розгляду справи судом встановлено, що інших учасників ДТП немає, про що зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення.

Долучені до матеріалів службового розслідування відеозаписи з місця події не фіксують самого моменту ДТП, а також того, що за кермом автомобіля в момент ДТП перебував саме ОСОБА_1 .

Стосовно пояснень свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , показання яких зазначені у висновку службового розслідування, що ДТП сталося з вини ОСОБА_1 , суд вважає необґрунтованими, оскільки всі свідки повідомили, що вони прибули на місце ДТП після його скоєння та не містять достовірних та беззаперечних даних, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що вказаною нормою передбачена відповідальність особи, яка керує транспортним засобом.

Проте матеріали справи, що також підтверджено постановою Шевченківського районного суду Харківської області від 20.05.2021, не містять жодних належних та допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 02.05.2021 керував транспортним засобом та скоїв ДТП.

Щодо відмови ОСОБА_1 від проходження перевірки на стан алкогольного сп`яніння та медичний огляд, суд зазначає, що позивач не заперечував факту вживання алкогольних напоїв. Судом встановлено, що позивач перебував 02.05.2021 у позаробочий час.

Згідно з ч. 4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте, комісією, яка проводила службове розслідування, даний факт не прийнято до уваги, службове розслідування проведене без з`ясування всіх обставин справи дисциплінарного проступку та без врахування рішення суду, яким встановлено відсутність в діях позивача складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, оскільки відповідачем під час розгляду справи не надано до суду достатніх, належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що дало б підстави вважати вчинення позивачем дисциплінарного проступку та притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції суд вважає необґрунтованим, а відтак, наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області №377 від 18.05.2021 про застосування дисциплінарного стягнення до інспектора СРПП ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції є таким, що підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, враховуючи обставини того, що на виконання наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області № 377 від 18.05.2021 в частині звільнення інспектора СРПП ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідачем було прийнято наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області Національної поліції України № 261 о/с від 25.05.2021, яким позивача звільнено зі служби в поліції, з метою належного захисту порушеного права позивача, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, виходить за межі позовних вимог у даній справі та приходить до висновку, що останній також підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи протиправність наказу про звільнення позивача, суд приходить до висновку, що капітана поліції ОСОБА_1 належить поновити на посаді інспектора СРПП ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області з 26.05.2021.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 40108599) виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 26.05.2021 по день постановлення рішення у справі суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає судовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Згідно п. 5 Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, суд має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку №100.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.10.2018 у справі №820/5932/16.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року (справа № 11-134ас18) підтримала правову позицію, сформульовану раніше Верховним Судом України, та вказала, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Верховний Суд у постановах від 14 березня 2018 року у справі №822/1832/16, від 24 жовтня 2018 року у справі №820/5932/16, від 19 червня 2019 року у справі №2 а-1648/00(2-а/215/15/16), від 01 серпня 2019 року у справі № 820/1446/17, від 24 жовтня 2019 року у справі №826/26589/15 вказує, що при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд повинен навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи, що позивача звільнено з 25.05.2021, він підлягає поновленню на роботі з 26.05.2021.

Отже, час вимушеного прогулу становить період з 26.05.2021 до 08.11.2021 (день прийняття рішення судом про поновлення на посаді), що складає 115 робочих днів.

Загальна сума заробітної плати за останні два місяці проходження служби позивача становить 22 2910,02 грн., у тому числі: за березень 2021 року - 11 455,01 грн., за квітень 2021 - 11 455,01., середній денний заробіток позивача становить 375,57 грн., що підтверджується довідкою Головного управління Національної поліції в Харківській області № 678 від 29.06.2021 № 18-46 (а.с. 184 т. 1).

Враховуючи вищевикладене, оскільки період вимушеного прогулу позивача складає 115 робочих днів, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає до сплати у розмірі 43190,55 грн. (115х375,57 грн.).

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 26.05.2021 по 08.11.2021 у сумі 43190,55 грн. (сорок три тисячі сто дев`яносто грн. 55 коп.).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Щодо позовної вимоги визнати протиправним та скасувати результати службового розслідування, проведеного на підставі наказу ГУНП в Харківській області від 03.05.2021 та затвердженого 18.05.2021 начальником ГУНП в Харківській області в частині порушення ОСОБА_1 абзацу 3 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», положення абзацу 8 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», в частині керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, Присяги поліцейського, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», положень пункту 3 розділу 4 наказу МВС України від 09.11.2016 № 1179, положень підпункту 6 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України суд зазначає наступне.

Як зазначалось судом вище, приписами ст. 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Оскільки рішенням суду у даній справі, суд визнає протиправними та скасовує наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 377 від 18.05.2021 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області №261 о/с від 25.05.2021 в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що це вже є достатнім та належним способом захисту прав позивача, а також, враховуючи те, що результати службового розслідування не порушують прав позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є такими, що задоволенню не підлягають.

Положеннями ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями частин1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6-12, 14, 77-78, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297, 371 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного грошового забезпечення (заробітку) за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 18.05.2021 року № 377 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області №261 о/с від 25.05.2021 року в частині звільнення зі служби ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області з 26.05.2021 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середньомісячне грошове забезпечення (заробіток) за час вимушеного прогулу у сумі 43190,55 грн. (сорок три тисячі сто дев`яносто грн. 55 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 18 листопада 2021 року.

Суддя Бідонько А.В.