Рішення № 101225649, 10.11.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 р. № 520/10965/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Ліпчанській Я.В.,

за участю:

представника позивача - Бочарової О.М.,

представника відповідача - Павлович Ю.О.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0113388-2411-2023 від 22.03.2021 року, яким ГУ ДПС у Харківській області визначено зобов`язання Позивачу за платежем: «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості за кодом 18010300» в сумі 72 712,55 грн. за податковий період 2020 рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки розрахунок податкового зобов`язання податковим органом не надавався. Зазначив, що він є власником як житлових так і не житлових будівель, які за вимогами ДК 018-2000 належать до класу (код 1251) "Будівлі промисловості та склади", однак відповідно до оскаржуваного рішення відповідача неможливо з`ясувати за який об`єкт нерухомості нарахований податок.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі.

Представником відповідача надано відзив на позов, в якому сторона відповідача проти вимог поданого позову заперечує. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ОСОБА_1 для звірки даних щодо об`єктів житлової або нежитлової нерухомості до контролюючого органу не звертався, документів, що б підтверджували б право на пільги та функціональне призначення об`єктів нежитлової нерухомості також не надано, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, виходячи із загальної площі об`єктів нежитлової та житлової нерухомості за ставками, визначеними вказаним рішенням відповідно до даних Реєстру.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи заявленого позову, просив суд його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача в судових засіданнях проти вимог заявленого позову заперечував.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 у 2020 році мав у власності:

- нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 10,9 кв. м.;

- нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 383,3 кв. м.;

- нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 402,9 кв. м.;

- нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 882,4 кв. м., що підтверджується договорами купівлі-продажу від 22.18.2011, від 17.04.2012 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 35-36, 46, 50).

ГУ ДПС у Харківській області на підставі п.п. 54.3.3п. 54.3ст. 54 ПК України та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України відносно позивача складено податкове повідомлення рішення № 0113388-2411-2023 від 22.03.2021 року, яким визначено позивачу суму зобов`язання за платежем: «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості за кодом 18010300» в сумі 72 712,55 грн. за податковий період 2020 рік

Підставою для винесення оскаржуваного рішення слугувала наявна у суб`єкта владних повноважень інформація про знаходження у власності платника об`єктів нерухомого майна.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України питання щодо встановлення податку на майно, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки вирішують місцеві ради в межах повноважень.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, установлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПКУ).

Згідно із приписами статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Згідно із положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до п.п. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 ПК України у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Приписами п.п.266.7.3 п.266.7 ст.266 ПК України передбачено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Відповідно до п.п.266.3.1 та 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у 2020 році мав у власності нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 10,9 кв. м. та загальною площею 383,3 кв. м., а також нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 402,9 кв. м. та загальною площею 882,4 кв. м., що підтверджується договорами купівлі-продажу від 22.18.2011, від 17.04.2012 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 35-36, 46, 50).

Матеріали справи не містять, а позивачем до суду не надано доказів, які свідчили б про те, що належні позивачу нежитлові приміщення загальною площею 1679,5 кв.м. не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно із п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

В свою чергу, відповідно до п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Рішенням ХІ сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 «Про місцеві податки та збори у місті Харкові» на 2020 рік встановлено ставку податку на нежитлову нерухомість у розмірі 1 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року - 4 723,00 грн. (а.с. 32-34).

Положеннями п.266.4 ст.266 ПК України встановлено пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, водночас матеріали справи не містять, а позивачем до суду не надано доказів, які свідчили б про те, що на належні позивачу нежитлові приміщення загальною площею 1679,5 кв.м. розповсюджуються пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлені п.266.4 ст.266 ПК України.

Приписами п.266.7 ст.266 ПК України визначено порядок обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в тому числі передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до наданого відповідачем під час розгляду справи розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що визначений у податковому повідомленні - рішенні Загальна площа всіх об`єктів нежитлової нерухомості, що знаходяться у власності Позивача становить: 10,9 + 383,3 + 402,9 + 882,4 = 1 679,5 м2.

1 679,5 х 47,23 = 72 712,55 грн. (звільнення за березень 2020 у зв`язку з пандемією COVID19 відповідно до 525 підрозділу 10 Інші перехідні положення ПКУ), де 1 679,5 - загальна площа нежитлових приміщень, 47,23 - ставка податку у 2020 році (1% x 4 723,00 гривень).

Щодо доводів позивача, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить розрахунку такого податку, з огляду на що є протиправним, суд зазначає наступне.

Згідно п. 266.7.2. ст.266 ПК України податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Отже, наведеними нормами не встановлено обов`язку податкового органу надати платнику податків розрахунок податкових зобов`язань до податкового повідомлення-рішення,

Також суд зазначає, що форма та порядок надіслання податкового повідомлення - рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень - рішень платникам податків затверджено Наказом Міністерства Фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (далі - Порядок № 1204).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1204 до податкового повідомлення - рішення зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), штрафних фінансових санкцій та пені (розрахунок пені додається у разі складення податкових повідомлень - рішень за формами «Р»).

Оскаржуване податкове повідомлення - рішення складене за формою «Ф» - для платників податків фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних із порушенням податкового або іншого законодавства.

Відповідно до Додатку І до Порядку № 1204 корінець податкового - повідомлення рішення, складеного за формою «Ф», не передбачає наявності даних щодо адреси об`єктів житлової та нежитлової нерухомості позивача та їх типів, а також не має містити обов`язково детальний розрахунок податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, не надання податковим органом платнику податків розрахунку до податкових повідомлень-рішень складеного за формою "Ф", не свідчить про його неправомірність, а отже доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

Щодо доводів позовної заяви, що належні позивачу на праві власності об`єкти нерухомості за своїм функціональним призначенням належить до будівель промисловості та складів ,а отже не є об`єктом оподаткування, суд зазначає наступне.

Наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу будівлі промисловості, не може бути у достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Так, застосування пільги регулюється підпунктом «є», підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ, де зазначено, що будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-Р КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Суд зазначає, що застосування даного положення можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17.

Надані позивачем докази (розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою, трудові договори між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, а також накази про прийняття) не свідчать про використання об`єктів за адресою АДРЕСА_2 для промислового виробництва.

Отже, під час судового розгляду позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме він як власник нежитлових приміщень, використовує будівлі за цільовим призначенням для виробництва промислової продукції будь-якого типу.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0113388-2411-2023 від 22.03.2021 року, яким ГУ ДПС у Харківській області визначено зобов`язання позивачу за платежем: «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості за кодом 18010300» в сумі 72 712,55 грн. за податковий період 2020 рік прийнято на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством.

За таких підстав в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про скасування податкового повідомлення-рішення слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення підписано 19 листопада 2021 року.

Суддя Бідонько А.В.