Ухвала суду № 101225449, 11.11.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у закритті провадження в адміністративній справі

11 листопада 2021 року Справа № 480/435/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представника позивача – Кучменко С.В.,

представника відповідача – Панасенко Б.А.,

представника третьої особи – Парфененко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Сумська міська рада, про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, в якій просила визнати протиправним та скасувати наказ від 03.07.2020р. №2297/5 «Про задоволення скарги».

Ухвалою суду від 02.02.2021р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 03 червня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

11.11.2021р. в судовому засіданні від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі (а.с.179-182), мотивоване тим, що спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження наказів Мін`юсту про скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та, відповідно, скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що внесені на підставі даних наказів, безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо об`єкта будівництва. Такий спір має приватноправовий характер, оскільки ОСОБА_2 фактично оскаржується неправомірне скасування свого зареєстрованого права власності на нежитлове приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 , щодо якого проведена реконструкція. Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, на думку представника відповідача, вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Представник позивача у судовому засіданні проти закриття провадження у справі заперечував, оскільки право власності на нерухоме майно у даному випадку не оспорюється, а спір стосується саме порушення процедури розгляду скарги під час винесення наказу 03.07.2020 № 2297/5 «Про задоволення скарги», що й стало підставою для його оскарження в судовому порядку.

Представник третьої особи - Сумської міської ради проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі не заперечував.

Вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених представником Міністерства юстиції України в основу клопотання про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зокрема, обґрунтовуючи клопотання про закриття провадження у справі, представник відповідача вказує, що спір у справі, що розглядається, не є публічно-правовим, оскільки стосується захисту цивільного права позивача на нерухоме майно, проте такі твердження суд вважає помилковими, з огляду на наступне.

Зі змісту позовних вимог слідує, що предметом спору в даній справі є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 03.07.2020 № 2297/5 «Про задоволення скарги», прийнятого на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 18.06.2020.

Як слідує з обґрунтування позову, позивач не погоджується зі спірним наказом з тих підстав, що Мінюстом при винесенні наказу вбачаються наступні порушення: 1) розгляд скарги особи, яка не підтвердила факт порушення її прав у результаті прийняття рішення державного реєстратора; 2) порушення строків звернення зі скаргою до Мінюсту; 3) порушення строків розгляду скарги; 4) неналежного повідомлення позивача про розгляд скарги та ненадання її копії для можливості подання пояснень, зауважень та аргументів відносно цієї скарги.

Позивач зазначає про невідповідність оскаржуваного наказу Мінюсту від 03.07.2020 № 2297/5 вимогам ч. 3 (абз. 1, 3), ч. 5 (абз. 9) ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 4,10,11,12 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, статті 20 Закону України «Про звернення громадян», ч. 9 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ч. 10 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

З наведеного вище вбачається, що Мінюст, як суб`єкт владних повноважень (орган державної влади) при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства (вищевказаних нормативно- правових актів) прийняв індивідуальний акт, оскаржуваний наказ від 03.07.2020 № 2297/5 «Про задоволення скарги», і позивачем оскаржується такий індивідуальний акт, за наслідками розгляду Мінюстом скарги на рішення державного реєстратора.

Отже, даний спір стосується виключно порушення адміністративної процедури розгляду Мінюстом скарги на рішення державного реєстратора.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відсутній спір про право власності на нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1 , між позивачем та будь-якими особами, в тому числі Сумською міською радою.

Тобто, спірні правовідносини, що є предметом судового розгляду у даній справі, виникли у зв`язку з дотриманням або не дотриманням відповідачем процедури розгляду скарги у сфері державної реєстрації, наслідком якого стало прийняття спірного наказу, а не у зв`язку з наявністю спору про право, зокрема щодо правомірності набуття відповідного права на нерухоме майно іншими особами.

Щодо посилань представника відповідача на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року, якою було задоволено клопотання представника Міністерства юстиції України та Сумської міської ради про закриття провадження у справі № 480/6917/20 за позовом TOB «К 22» до Мін`юсту про скасування наказу, суд зазначає, що в тій справі фактично позовні вимоги були заявлені з метою захисту порушеного майнового права позивача суб`єкта господарювання ТОВ «К 22» на об`єкт по вул. Ковпака 22-2 м. Суми, які призводили до вирішення питання про відновлення право власності на об`єкт та були похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття позивачем, а також іншими особами права власності на спірне майно і могли впливати на майнові права та інтереси учасників справи. Зокрема, вони стосувалися реєстрації прав на незавершене будівництво готовністю 7% та скасування реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомості за первісним власником могло бути підставою для скасування права власності на цей об`єкт за усіма іншими власниками (ТОВ «ГК 19», TOB «К 22»).

Тобто у вказаній справі йшлося про те, що об`єкт нерухомого майна знаходився на земельній ділянці, яка перебувала і перебуває у комунальній власності Сумської міської ради і на момент первинної (з відкриттям розділу) реєстрації права власності 24.10.2017 у ОСОБА_3 , як і при подальшій перереєстрації 25.10.2017 у ТОВ «ГК 19» і 11.12.2017 у TOB «К 22» не було жодних документів і прав на земельну ділянку, а також відсутні документи, що відповідно до законодавства надають право на виконання будівельних робіт.

Натомість, у справі №480/435/21, що розглядається, відсутній спір про право на нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1 , між позивачем та будь-якими особами, в тому числі Сумською міською радою, та у ОСОБА_2 мається зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації, на підставі якої за нею було зареєстровано право власності на нерухоме майно.

Отже, обставини цих справ є різними, як і їх суб`єктний склад, що впливає на визначення належної судової юрисдикції.

З приводу посилань представника Мінюсту України на постанови Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 826/2470/17, від 13.02.20219 у справі №821/1460/17, від 20 лютого 2020 року у справі №826/6372/18 та від 04 серпня 2020 року у справі № 826/13706/17 суд вважає необхідним відмітити наступне.

Так, у справі № 826/2470/17 реєстраційні дії, скасовані наказом Мінюсту, стосувалися реєстрації прав на квартири у будинку на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав, при цьому, приватним нотаріусом під час вчинення спірних реєстраційних дій не встановлено та не враховано те, що ухвалою суду у межах кримінального провадження накладено арешт на незавершене та завершене самовільне будівництво ЖК «Нова Хвиля», окрім житлових приміщень, які належать фізичним особам на праві приватної власності, яке здійснюється на земельній ділянці, яка обліковується за Київською міською радою, із забороною розпорядження, користування та проведення будівельних робіт направлених на створення завершеного об`єкта будівництва.

У справі №821/1460/17 суди першої та апеляційної інстанцій, коли розв`язували позовні вимоги ТОВ «Будівельна компанія «Херсонбуд» про протиправність дій і рішення Мін`юсту в сфері реєстраційних дій, як можна простежити з предмету спору, аргументації і характеру вимог, дій та актів об`єктивної дійсності, насправді з`ясовували питання, що більше стосуються правомірності дій окремих суб`єктів спірних правовідносин, що лягли в основу правовстановлюючих документів, на підставі яких потім здійснювалися реєстраційні дії. Рішення про відчуження зі статутного капіталу одного господарського товариства частки учасника цього товариства, яке так само є господарським товариством, внесення змін в статутні документі, набуття право власності на об`єкти нерухомості та інші подібні вимоги стосуються майнових та/або корпоративних прав учасників цих правовідносин, у часі такі правочини реалізовуються раніше і передують реєстраційним діям. Понад це, суди у цій справі вдались до детального аналізу переліку наданих для проведення реєстраційних дій документів, наявності корпоративних прав у зацікавлених сторін та з огляду на це необхідної визначеної Законом поведінки суб`єкта реєстрації. Тому Верховний Суд дійшов висновку, що такі правовідносини мають ознаки спору цивільно-правового характеру, що не є предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У справі 826/6372/18 у прохальній частині позивач, окрім оскарження наказу Міністерства юстиції України, просить суд визнати протиправними 26 рішень Державного реєстратора щодо реєстрації права оренди за новим орендарем земельних ділянок ТОВ «Еліта - 2010», а тому, як зазначив суд касаційної інстанції, з метою повного та належного захисту своїх прав позивач буде змушений звертатися до суду іншої юрисдикції з метою визнання договорів оренди недійсними та поновлення своїх прав, отже спір має приватно-правовий характер.

Справа №826/13706/17 стосувалася скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлові приміщення, розташовані у торгівельному комплексі, що перебував в іпотеці, при цьому, скаржники зазначили, що вони є власниками об`єкта нерухомого майна та приватним нотаріусом при розгляді заяви та прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень всупереч законодавству у сфері державної реєстрації прав, не встановлено належним чином відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, зокрема, не перевірено документи на наявність підстав для відмови в державній реєстрації прав та не відмовлено у державній реєстрації прав, оскільки Договір про задоволення вимог не давав змоги встановити факт належності права власності на об`єкт іпотекодавцю в розумінні статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", враховуючи те, що підстава набуття власності, а саме рішення районного суду скасоване в апеляційному порядку, тобто, договір про задоволення вимог не відповідав вимогам, встановленим Законом для реєстрації права власності на об`єкт.

Таким чином, у перелічених вище справах правовідносини, що склалися між сторонами, на відміну від справи №480/435/21, були цивільно-правовими та не могли бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки у тих випадках існував спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із житлових, земельних (орендних), корпоративних та іпотечних відносин.

Тому посилання на такі рішення не можуть бути підставою для закриття провадження у цій справі.

Керуючись статтями 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складений 15 листопада 2021 року

Суддя О.О. Осіпова