Рішення № 101223493, 18.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2021 року справа №320/5464/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Прокуратури Київській області, в якому позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог від 01.07.2021, просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача - Прокуратури Київської області (01014, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996), які виразились у вилученні із виданої позивачу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) довідки про розмір заробітної плати від 06.11.2020 за №21ф-398/2, що враховується для перерахунку пенсії таких складових її розміру як надбавка за класний чин і за роботу із таємними документами та безпідставному заниженні стажу за вислугу років із більш 32, який підтверджений документально, до менше 30 років, що призвело до заниження відповідної надбавки за вислугу років;

- зобов`язати відповідача - Прокуратуру Київської області видати позивачу нову довідку про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, включивши в неї крім інших складових доплату за класний чин ст. радника юстиції;

- встановити, що дійсний, належно підтверджений документами стаж роботи, який враховується у вислугу років позивача становить 32 роки і 7 днів та зобов`язати відповідача при вирішенні питань, які пов`язані з вислугою років позивача, виходити із вказаною у рішенні його вислугою років.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем неправильно обраховано його стаж за вислугу років, що призвело до зменшення належної до виплати суми надбавки за вислугу років. Крім того, відповідач протиправно не вказав у довідці про складові заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії №21ф-398/2 від 06.11.2020, усі складові отриманої позивачем заробітної плати, зокрема надбавку за класний чин та надбавку за роботу з таємними документами.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що відповідачем правомірно обраховано стаж за вислугу років позивача. Відповідач зауважив, що до пред`явлення позивачем даного позову відповідачем видано нову довідку про заробітну плату позивача від 21.01.2021 №21ф-19, у якій, з урахуванням вимог Закону України «Про прокуратуру», постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090 «Про затвердження порядку виплати надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури» визначено надбавку за вислугу років позивача у розмірі 45 відсотків від посадового окладу. А відтак, на момент звернення позивача до суду спору в частині виплати надбавки за вислугу років не існувало.

Крім того, відповідач стверджує, що із набранням 25.09.2019 чинності Закону №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури», частина 1 статті 49 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII та Постанова Верховної Ради України від 06.11.1991 №1795-XII «Про затвердження положення про класні чини працівників органів прокуратури» втратили чинність, а відтак з 25.09.2019 скасовано одну із складових заробітної плати прокурорів - надбавку за класний чин. Відтак, відповідач вважає, що вимога позивача включити до довідки про заробітну плату надбавку за класний чин суперечить чинному законодавству.

В частині надбавки за роботу з таємними документами відповідач зауважує, що Київською обласною прокуратурою позивачу видано нову довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії за нормами, чинними станом на 11.09.2020, від 11.06.2021 №21ф-211/2, відповідно до якої до складових заробітної плати включено надбавку за роботу з таємними документами у розмірі 10 %, а тому, на думку відповідача, наявні підстави для закриття провадження у справі в даній частині позовних вимог відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач скористався правом надати заперечення на відзив відповідача, у якому наполягав на обґрунтованості позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №320/5464/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, витребувано докази від сторін та призначено підготовче засідання на 24.06.2021.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку із необхідністю витребування доказів від відповідача на 20.07.2021.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 витребувано докази у справі від Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та відкладено підготовче судове засідання на 07.09.2021.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку із необхідністю витребування доказів від відповідача на 16.09.2021.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог від 01.07.2021; допитано у якості свідка ОСОБА_1 за згодою; закрито підготовче провадження у справі № 320/5464/21 та розпочато розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Присутні у судовому засіданні позивач та представник відповідача заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи заявлені позивачем та представником відповідача клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 закрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Прокуратури Київської області стосовно вилучення із довідки про розмір заробітної плати від 06.11.2020 №21ф-398/2, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 надбавки за роботу із таємними документами.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом у формі ID картки № НОМЕР_1 , виданим 22.09.2017, орган, що видав 3214 (том 1 а.с.9 зворотній бік).

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 році 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 19.02.1993, і має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач з 17.10.2001 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Київською обласною прокуратурою видано довідку від 06.11.2020 №21ф-398/2 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_1 , встановленого за відповідною посадою (на день звільнення зі служби) начальника відділу, станом на 11.09.2020, який складається з наступних складових заробітної плати (грошового забезпечення): посадовий оклад - 46 160,00 грн.; надбавка за вислугу років у розмірі 40% - 18 494,00 грн.; матеріальні допомоги на оздоровлення (1/12) - 5385,33 грн.; матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань (1/12) - 5385,33 грн.; всього - 75 394,66 грн. (том 1 а.с.20).

03.07.2020 позивач звернувся до Прокуратури Київської області із заявою, у якій просив включити до довідки про заробітну плату, що враховується для перерахунку пенсії позивача надбавку за класний чин та надбавку за роботу із таємними документам, які позивач отримував на момент звільнення з прокуратури, та встановити надбавку за вислугу років у розмірі 45% посадового окладу (том 1 а.с.10-11).

Не отримавши відповіді на вказане звернення, позивач 27.10.2020 звернувся до начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку Прокуратури Київської області з листом, у якому повідомив, що його стаж за вислугу років складає 32 роки 00 місяців 07 днів (том 1 а.с.12).

11.12.2020 позивач повторно звернувся до Прокуратури Київської області із заявою, у якій просив правильно обрахувати його стаж за вислугу років та включити до довідки про заробітну плату, що враховується для перерахунку пенсії позивача надбавку за класний чин та надбавку за роботу із таємними документам (том 1 а.с.13-14).

Відповіді на вказане звернення позивач не отримав.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо вилучення з довідки про розмір заробітної плати від 06.11.2020 за №21ф-398/2, що враховується для перерахунку пенсії позивача таких складових її розміру як надбавка за класний чин та надбавка за роботу із таємними документами та щодо безпідставного заниження стажу позивача за вислугу років, що призвело до заниження відповідної надбавки за вислугу років, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 81 Закону України 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру»: заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Частиною 7 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1090 затверджено Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури (далі - Порядок).

Цей Порядок визначає механізм встановлення прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури розміру щомісячної надбавки за вислугу років та обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), що дає право на одержання такої надбавки (пункт 1 Порядку).

Дія цього Порядку поширюється на прокурорів, військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, слідчих органів прокуратури та інших працівників органів прокуратури (пункт 2 Порядку).

Надбавка за вислугу років прокурорам виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби в розмірах, зазначених у частині сьомій статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (пункт 3 Порядку).

Пунктом 6 Порядку закріплено, що до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, слідчим органів прокуратури, зараховується:

1) час роботи (служби) в органах прокуратури;

2) час проходження строкової військової служби та служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби та інших правоохоронних органах, а також стаж військової служби в Збройних Силах, Службі безпеки, інших утворених відповідно до законодавства військових формуваннях;

3) час роботи на посадах судді, державного арбітра, арбітра відомчих арбітражів України, арбітра в судах і державному та відомчому арбітражі колишнього СРСР і республік, що входили до його складу, а також працівників органів юстиції, що забезпечують діяльність судів;

4) час роботи на виборних посадах в органах місцевого самоврядування і профспілкових організаціях, якщо працівник до і після цього працював в органах прокуратури;

5) час роботи в державних установах, інших організаціях, якщо вони були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури для продовження роботи;

6) період здобуття освіти (за денною формою навчання) у вищих навчальних закладах на юридичних факультетах;

7) час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі, коли за медичними показаннями дитині потрібен домашній догляд, - період відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку, а коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - не більше ніж до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку;

8) час роботи за кордоном, якщо працівник направлявся туди органами прокуратури та перед відрядженням працював на прокурорсько-слідчих посадах і протягом двох місяців після повернення з-за кордону був прийнятий на роботу в органи прокуратури на зазначені посади;

9) час роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;

10) період роботи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності Законом України від 14 жовтня 2014 р. № 1697-VII «Про прокуратуру» було присвоєно класні чини (у тому числі працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), а також час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;

11) період роботи на адміністративних посадах, посадах науково-педагогічних та наукових працівників у Національній академії прокуратури України.

Відповідно до пункту 7 Порядку період проходження служби, що дає право на отримання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, слідчим органів прокуратури, не переривається, але час перерви у роботі до цього періоду не зараховується у разі:

1) зарахування на роботу в органи прокуратури на прокурорсько-слідчі посади після закінчення трьох місяців з дня звільнення з військової служби незалежно від того, працювала особа перед призовом на військову службу в органах прокуратури чи ні;

2) зарахування на роботу в органи прокуратури на прокурорсько-слідчі посади після закінчення одного місяця з дня звільнення з посад, зазначених у підпунктах 2 і 3 пункту 6 цього Порядку, за винятком осіб, які перебували на строковій військовій службі;

3) зарахування на роботу в органи прокуратури на прокурорсько-слідчі посади після закінчення одного місяця з дня зняття інвалідності або одужання після хвороби, яка тривала понад чотири місяці підряд і наслідком якої є звільнення з органів прокуратури, якщо працівник повернувся на роботу в органи прокуратури на таку посаду незалежно від місця роботи під час інвалідності, а також у разі повернення на роботу в органи прокуратури на зазначені посади незалежно від місця роботи під час інвалідності та у разі повернення в органи прокуратури на зазначені посади після переведення за висновком лікарсько-трудової експертної комісії або лікарсько-консультаційної комісії на підприємство, в установу чи організацію на роботу, яка не давала права на одержання щомісячної надбавки за вислугу років.

Місячний період у такому разі обчислюється з дня відновлення працездатності або зміни інваліду трудової рекомендації лікарсько-трудової експертної комісії, яка не дає змоги прийняти (перевести) його на роботу, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років. Датою відновлення працездатності вважається день прийняття лікарсько-консультаційною комісією рішення про це або день, який настає за тим, за яким було встановлено інвалідність;

4) зарахування на роботу в органи прокуратури на прокурорсько-слідчі посади після звільнення із зазначених посад за власним бажанням у зв`язку з переведенням чоловіка (дружини) на роботу в іншу місцевість незалежно від тривалості перерви у роботі;

5) повернення на роботу в органи прокуратури на прокурорсько-слідчі посади працівників, які у зв`язку з виїздом іншого члена сім`ї (чоловіка, дружини, які є працюючими або військовослужбовцями) за кордон перебували разом з ним, якщо перерва між днем повернення з-за кордону і днем зарахування на роботу не перевищує двох місяців (без урахування часу переїзду до місця проживання);

6) повернення особи на роботу в органи прокуратури на прокурорсько-слідчі посади не пізніше місячного строку після досягнення дитиною три- або шестирічного віку чи досягнення дитиною, хворою на цукровий діабет I типу (інсулінозалежного), шістнадцятирічного віку незалежно від того, чи перебувала вона у відпустці по догляду за дитиною, працювала у цей час на інших роботах або звільнялася з роботи з цієї причини;

7) зарахування на роботу в органи прокуратури пенсіонерів за віком, які до виходу на пенсію працювали в цих органах;

8) повернення працівників в органи прокуратури на прокурорсько-слідчі посади після звільнення у зв`язку із закінченням строкової угоди про роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, протягом двох місяців (без урахування часу на переїзд до місця проживання).

Згідно з пунктом 15 Порядку передбачено, що документом для обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, є трудова книжка (особова справа). За її відсутності, а також у разі, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні, неточні записи про час роботи (служби), підтвердженням періоду проходження служби (стажу роботи) є довідки, витяги з наказів та особових справ, особистих рахунків і відомостей про оплату праці та інші документи, які містять дані про періоди проходження служби (стаж роботи).

Період проходження служби (стаж роботи), що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, підтверджується свідками в порядку, встановленому законодавством.

Як убачається з листа Київської обласної прокуратури від 21.01.2021 № 07-53вих-21, до трудового позивача зараховано наступні періоди:

- з 01.08.1971 по 27.10.1971 - районний відділ внутрішніх справ Ворошиловградського УВС;

- з 28.11.1971 по 13.11.1972 - служба в Радянській Армії;

- з 01.12.1972 по 20.09.2000 - прокуратура Київської області;

- з 27.09.2000 по 15.10.2001 - прокуратура Київської області.

Відповідно до вказаного листа трудовий стаж позивача станом на 15.10.2001 складає 30 років 00 місяців 23 дні (том 2 а.с.109).

З огляду на наявний стаж за вислугу років ОСОБА_1 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 45% до посадового окладу, що підтверджується довідками Київської обласної прокуратури від 21.01.2021 №21ф-19 та від 11.06.2021 №21ф-211/2.

Перевіряючи доводи позивача щодо неправильного обрахунку його стажу за вислугу років Київською обласною прокуратурою, судом установлено наступне.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 від 27.07.1965 (том 1 а.с. 6-7), позивач:

- з 01.08.1971 по 27.10.1971 обіймав посаду слідчого районного відділу внутрішніх справ Ворошиловградського УВС;

- з 28.11.1972 по 18.02.1973 обіймав посаду стажиста прокуратури Броварського району Київської області;

- з 19.02.1973 по 27.04.1975 обіймав посаду слідчого прокуратури Іванківського району Київської області;

- з 28.04.1975 по 27.10.1976 обіймав посаду слідчого прокуратури Переяслав-Хмельницького району Київської області;

- з 22.10.1976 по 28.11.1985 обіймав посаду прокурора Рокитнянського району Київської області;

- з 29.11.1985 по 16.01.1989 обіймав посаду прокурора Васильківського району Київської області;

- з 17.01.1989 по 25.08.1992 обіймав посаду прокурора міста Василькова Київської області;

- з 25.08.1992 по 30.09.1992 обіймав посаду виконувача обов`язків Васильківського міжрайонного прокурора Київської області;

- з 01.10.1992 по 07.08.1996 обіймав посаду Васильківського міжрайонного прокурора Київської області;

- з 08.08.1996 по 05.05.1999 обіймав посаду Фастівського міжрайонного прокурора Київської області;

- з 06.05.1999 по 30.03.2000 обіймав посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів при проведенні слідства органами прокуратури Київської області;

- з 31.03.2000 по 20.09.2000 обіймав посаду начальника відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури прокуратури Київської області;

- з 27.09.2000 по 15.10.2001 обіймав посаду начальника відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури прокуратури Київської області.

При цьому, як було зазначено судом вище, відповідачем зараховано період роботи позивача у Прокуратурі Київської області починаючи саме з 01.12.1972.

Однак, позивач вважає, що відповідачем неправильно здійснено зарахування такого стажу, оскільки згідно записів у трудовій книжці період роботи позивача у Прокуратурі Київської області почав відлік з 28.11.1972 (дати призначення на посаду стажиста прокуратури Броварського району Київської області).

З матеріалів справи установлено, що запис про прийняття ОСОБА_1 на посаду стажиста прокуратури Броварського району Київської області у трудову книжку позивача був внесений на підставі наказу №300 від 28.11.1972.

В той же час, відповідно до наказу № 300 від 28.11.1972, позивача призначено на посаду стажиста прокуратури Броварського району Київської області з 01.12.1972.

У зв`язку з цим, суд погоджується з доводами відповідача про те, що період проходження служби в Прокуратурі Київської області слід обраховувати саме з 01.12.1972.

Інші періоди роботи позивача в Прокуратурі Київської області відповідачем не заперечуються та підлягають врахуванню до стажу за вислугу років ОСОБА_1 .

Крім того, згідно з записами військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , судом з`ясовано, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах СРСР з листопада 1971 року по листопад 1972 року (том. 1 а.с.8).

На виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 Київським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки листом від 23.08.2021 повідомлено суд, що точний період проходження служби позивачем у Збройних Силах СРСР, а саме служби в армії, з листопада 1971 року по листопад 1972 року не вбачається за можливе встановити, у зв`язку з відсутністю запитуваної інформації.

Зважаючи на неможливість встановлення точного періоду проходження позивачем служби в армії, в судовому засіданні 16.09.2021 судом допитано в якості свідка позивача ОСОБА_1 , за його згодою, який пояснив, що в 1971 році він закінчив навчання в Харківському юридичному інституті і був направлений в Перевальський РВ УВС Ворошиловградського виконкому міста Перевальськ Ворошиловградської області для проходження служби. Після початку роботи слідчим він отримав повістку про призив на строкову військову службу. Так, 01.11.1971 о 08:00 год. ранку позивач з`явився на збірний пункт в м. Ворошиловград на базі військкомату. Медичну комісію пройшов раніше та був визнаний придатним до проходження військової служби. В той же день був укомплектований та направлений до військової частини у м. Євпаторія, де позивач і проходив військову службу. У квітні 1972 року був направлений до військової частини у м. Васильків Київської області, де продовжив проходження військової служби до дня демобілізації - 01.11.1972, саме цього дня він покинув військову частину.

Наведене доводить факт того, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах СРСР з 01.11.1971 по 01.11.1972.

Таким чином, ураховуючи встановлені обставини, суд вважає, що до вислуги років позивача підлягає зарахуванню час його військової служби саме з 01.11.1971 по 01.11.1972, а не з 28.11.1971 по 13.11.1972 як було враховано відповідачем.

Крім того, відповідно до записів трудової книжки позивача судом установлено, що ОСОБА_1 у період з 01.09.1967 по 30.06.1971 навчався на денній формі в Харківському юридичному інституті.

Однак, слід звернути увагу на той факт, що до стажу за вислугу років позивача не зараховано період з 01.09.1967 по 30.06.1971 навчання в Харківському юридичному інституті у зв`язку із відсутністю документа про освіту в матеріалах особової справи позивача.

Дійсно, обставинами справи підтверджується, що в матеріалах особової справи позивача копія диплому про навчання в Харківському юридичному інституті відсутня, що своєю чергою не означає, що такий диплом відсутній.

Так, під час судового розгляду справи, позивачем було надано для огляду оригінал диплому серії НОМЕР_4 від 30.06.1971, відповідно до якого позивач в 1967 році вступив до Харківського юридичного інституту та в 1971 році закінчив повний курс названого інституту за спеціальністю "Правознавство", з присвоєнням кваліфікації юриста. Копія диплому долучена до матеріалів справи (т.2, а.с 123).

Отже, названим дипломом підтверджується період навчання позивача за денною формою навчання з 01.09.1967 по 30.06.1971 та здобуття позивачем спеціальності "Правознавство", з присвоєнням кваліфікації юриста.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем неправомірно не зараховано період навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі до розрахунку стажу за вислугу років позивача.

Отже, до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років позивачу слід зарахувати період здобуття освіти за денною формою навчання у вищому навчальному закладі на юридичному факультеті, який за розрахунками суду складає 3 роки 10 місяців.

З урахуванням викладеного, судом установлено, що сукупний стаж за вислугу років ОСОБА_1 складає 33 роки 11 місяців 7 днів.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про протиправність дій Київської обласної прокуратури щодо обрахунку стажу за вислугу років ОСОБА_1 .

При цьому, суд звертає увагу на те, що не врахування відповідачем вказаних судом вище обставин справи в цілому не вплинуло на правильність обрахунку надбавки позивача за вислугу років, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, надбавку ОСОБА_1 за вислугу років встановлено відповідачем у розмірі 45%, що узгоджується з вимогами статті 81 Закону України 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» при наявності стажу роботи на посадах прокурорів понад 30 років та менше 35 років.

У той же час, суд не знаходить правових підстав для задоволення вимог щодо зобов`язання відповідача при вирішенні питань, які пов`язані з вислугою років позивача, виходити із вказаною у рішенні його вислугою років.

Суд зазначає, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства свідчить про те, що задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені права, однак, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій суб`єкта владних повноважень у подальшому, оскільки, на час розгляду справи таких не існує.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача при вирішенні питань, які пов`язані з вислугою років позивача, виходити із вказаною у рішенні його вислугою років, позивачем заявлено передчасно, адже спір в цій частині фактично не існує.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача стосовно вилучення із довідки про розмір заробітної плати від 06.11.2020 №21ф-398/2, що враховується для перерахунку пенсії надбавки за класний чин та зобов`язання відповідача видати нову довідку про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, включивши доплату за класний чин старшого радника юстиції, суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою та другою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1697), заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами та складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції 1991 року) заробітна плата прокурорів складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов`язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX (далі - Закон №113), визнано такими, що втратили чинність норми Закону України «Про прокуратуру» у редакції 1991 року, у тому числі частина перша статті 49, якою однією зі складових заробітної плати прокурорів визначалась надбавка за класні чини.

Нарахування заробітної плати прокурорів після набрання чинності з 25.09.2019 Закону №113 проводиться без врахування зазначеної надбавки.

У контексті положень частини 2 статті 81 Закону №1697-VII у редакції з 25.09.2019 заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.

Схему посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5 затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 (далі - Постанова №505).

Додатком №8 до Постанови № 505 встановлено розмір надбавок до посадових окладів працівників прокуратури за класні чини. Вказаний додаток встановлює виключно розмір таких надбавок.

Натомість, Законом № 1697-VII у редакції з 25.09.2019 не визначено надбавки за класні чини, як складову заробітної плати. Суд наголошує, що вказаний закон є спеціальним та встановлює застереження, що заробітна плата прокурора не може визначатись іншими нормативно-правовими актами.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що з набранням чинності Законом № 113-ІХ у прокурорів відсутнє право на отримання надбавки за класний чин як складової заробітної плати.

При цьому, збереження виплати за класний чин у підзаконному нормативно-правовому акті не може бути застосовним, за відсутності передбаченого законом права на таку виплату, оскільки заробітна плата прокурора регулюється виключно Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (стаття 81 Закону № 1697-VII).

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 560/4178/20 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковими для врахування судом при вирішенні цієї справи.

Беручи до уваги наведене в сукупності суд вважає, що з 25.09.2019 у позивача відсутнє право на отримання надбавок за класний чин, з огляду на відсутність такої складової в заробітній платі прокурора у відповідності до Закону №1697-VII у редакції з 25.09.2019, з урахуванням положень Закону №113-IX.

Доводи позивача про наявність у нього вказаного права на отримання надбавки, а також про те, що наданими ним доказами підтверджується, що йому виплачувалася надбавка за класний чин до призупинення її виплати суд відхиляє як безпідставні.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача стосовно вилучення із довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 06.11.2020 №21ф-398/2 надбавки за класний чин та зобов`язання відповідача видати нову довідку про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, включивши доплату за класний чин старшого радника юстиції.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Прокуратури Київської області щодо обрахунку стажу за вислугу років ОСОБА_1 .

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 18.11.2021 р.

Суддя Кушнова А.О.