Рішення № 101221776, 01.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року Справа № 160/14950/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в призначені пенсії за віком з урахуванням стажу при обчислені пенсії за періоди роботи з 03.11.1987 по 15.09.1988 на Дніпропетровському головному обласному заводі «Ремпобуттехніка» (рос. - «Рембиттехніка»);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком з урахуванням стажу при обчислені пенсії за періоди роботи з 03.11.1987 по 15.09.1988 на Дніпропетровському головному обласному заводі «Ремпобуттехніка» (рос. - «Рембиттехніка»);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням періоду роботи з 03.11.1987 по 15.09.1988 на Дніпропетровському головному обласному заводі «Ремпобуттехніка» (рос. - «Рембиттехніка»).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є особою, якому призначена пенсія за віком. 25.03.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про врахування стажу при обчислені пенсії за періоди роботи з 03.11.1987 по 15.09.1988 на Дніпропетровському головному обласному заводі «Ремпобуттехніка» (рос. - «Рембиттехніка»), проте листом від 21.04.2021 року № 13243-9503/К-01/8-0400/21 відмовлено у врахуванні вказаного стажу з підстав того, що запис про звільнення завірено печаткою, за якою неможливо визначити назву підприємства, що не відповідає вимогам Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» № 162. Позивач вважає такі дії протиправними, з огляду на те, що вказана інструкція, згідно з наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року не застосовується. Вказує, що трудова книжка позивача заповнена у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58. Також зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем 28.09.2021 року подано відзив на позовну заяву (вх.. № 87161/21), в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що при призначенні пенсії до страхового стажу не зараховано період роботи позивача: з 03.11.1987 по 15.09.1988 - оскільки запис про звільнення завірено печаткою, за якою неможливо визначити назву підприємства, що не відповідає вимогам Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників" № 162 від 20.06.1997. Для зарахування до страхового стажу зазначеного періоду Позивачу необхідно надати довідку про підтвердження факту роботи. Зарахування вищезазначеного періоду роботи до страхового стажу можливо при умові надання позивачем відповідних документів (довідок, виписок із наказів про прийом та звільнення з роботи та ін.), або звернутися до будь якого відділу обслуговування громадян (сервісний центр) разом із свідками для можливості підтвердження на підставі показань свідків період роботи з 03.11.1987 по 15.09.1988 рік.

07.10.2021 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що 22.06.2021 року представником позивача адвокатом АО «СМАРТ ЮРИСТ» Циганком Р.О. було подано адвокатський запит до Державного архіву Дніпропетровської області про надання інформації про кадрові призначення на підприємстві Дніпропетровський головний обласний завод «Рембиттехніка» у період з 01.01.1987 р. по 31.12.1988 р. 23.06.2021 року Державний архів Дніпропетровської області надав відповідь вих. № Ц-2454/0/217-21, якою повідомив, що Державний архів Дніпропетровської області не може надати архівну довідку про стаж ОСОБА_1 за період роботи на Дніпропетровському головному обласному заводі «Ремпобуттехніка» (рос. - «Рембиттехніка») через відсутність на зберіганні документів про кадрові питання. 21.07.2021 року ОСОБА_2 було подано адвокатський запит до Архівного управління Дніпровської міської ради про надання інформації про кадрові призначення на підприємстві Дніпропетровський головний обласний завод «Ремпобуттехніка» (рос. - «Рембиттехніка») у період з 01.01.1987 р. по 31.12.1988 р. 12.08.2021 року Архівне управління Дніпровської міської ради надало відповідь вих. № 8/1-2226, яким повідомило, що документи з кадрових питань Дніпропетровського головного обласного заводу «Ремпобуттехніка» на державне до архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради не надходили. Також зазначає, що у позивача відсутня можливість долучити до даної справи свідків, які можуть підтвердити період роботи позивача на підприємстві Дніпропетровський головний обласний завод «Ремпобуттехніка» (рос. - «Рембиттехніка») у період з 01.01.1987 р. по 31.12.1988 р. або звернутися до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісний центр) разом з такими свідками.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, якому на підставі заяви від 24.02.2021 року призначена пенсія за віком.

Згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 , останній 03.11.1987 року прийнятий учнем годинникаря з ремонту годинників на завод «Ремпобуттехніка» (рос. - «Рембиттехніка») (наказ № 68/к.о. від 02.11.1987 року - запис 12),

- 15.09.1988 року звільнений за власним бажанням (наказ № 52к від 15.09.1988 року - запис 14).

ОСОБА_1 23.03.2021 року було подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про перерахунок пенсії, до якої також було надано довідку № 103.21-17/273 від 21.02.2020 р. філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Державний ощадний банк України", в якій визначена сума заробітку для обчислення пенсії, зокрема за 1994 рік у розмірі 288,27983 грн.

Листом від 21.04.2021 року № 13243-9503/К-01/8-0400/21 «Про розгляд звернення» повідомлено позивача, що при призначенні пенсії до страхового стажу не зараховано період роботи з 03.11.1987 по 15.09.1988, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, за якою неможливо визначити назву підприємства, що не відповідає вимогам Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників" № 162 від 20.06.1997. Для зарахування до страхового стажу зазначеного періоду Розглянути питання щодо можливості зарахування вищезазначеного періоду роботи до страхового стажу можливо лише при наданні відповідних документів (довідок, виписок із наказів про прийом та звільнення з роботи та інше), або звернутися до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісний центр) разом зі свідками та оригіналами документів свідків для можливості підтвердити на підставі показань свідків період роботи з 03.11.1987 по 15.09.1988.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті першої Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону № 1058-IV).

Приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 , останній 03.11.1987 року прийнятий учнем годинникаря з ремонту годинників на завод «Ремпобуттехніка» (рос. - «Рембиттехніка») (наказ № 68/к.о. від 02.11.1987 року - запис 12),

- 15.09.1988 року звільнений за власним бажанням (наказ № 52к від 15.09.1988 року - запис 14).

Щодо відсутності належного завіряння записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 суд вказує, що ведення трудових книжок у вказаний період здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Державного комітету праці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (надалі - Інструкція № 162).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції № 162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений за згодою сторін", п.1 ст.29 КЗпП РСФСР".

Також пунктом 8.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, вказано, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок проводиться в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР ВЦСПС від 06.09.1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників і службовців".

Згідно пункту 18 вказаної Постанови відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганні і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Суд вказує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17.

Також Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

На підставі викладеного дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03.11.1987 по 15.09.1988 на Дніпропетровському головному обласному заводі «Ремпобуттехніка» (рос. - «Рембиттехніка») є протиправними.

Надавши правову оцінку обставинам справи, а також висновків суду у даній справі щодо підтвердження права позивача на зарахування до стажу роботи період роботи з 03.11.1987 по 15.09.1988 на Дніпропетровському головному обласному заводі «Ремпобуттехніка» (рос. - «Рембиттехніка»), суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 03.11.1987 по 15.09.1988 на Дніпропетровському головному обласному заводі «Ремпобуттехніка» (рос. - «Рембиттехніка») та здійснити перерахунок пенсії з моменту призначення.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.2238916813.1 від 20.08.2021 року.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 454,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Щодо клопотання позивача від 21.09.2021 року про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. суд вказує таке.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу.

За змістом частин 4-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи заяву, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених 09 червня 2017 року Звітно-виборним з`їздом адвокатів України, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 28 квітня 2021 року у справі № 640/13685/19.

Судом встановлено, що професійну правничу допомогу позивачу було здійснено за договором про надання правничої допомоги №179 від 16.06.2021 року, укладеним між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Смарт Юрист».

Предметом договору є: клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно додатку № 1 від 19.08.2021 року до договору про надання правничої допомоги №179 від 16.06.2021 року, Адвокатське об`єднання зобов`язується надати наступні посоуги з надання правової допомоги клієнту: підготовка та подача адміністративного позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії. Пунктом 3 додатку № 1 від 19.08.2021 року визначено, що клієнт оплачує надані послуги з правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн. на підставі виставленого рахунку.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги №179 від 16.06.2021 року, додаток № 1 від 19.08.2021 року, акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 16.06.2021 року, яким визначено, що послуги, що передбачені додатком № 1 від 19.08.2021 р. до договору про надання правничої допомоги № 179 від 16.06.2021 року, виконані в повному обсязі на загальну суму 5000,00 грн., звіт про надану правничу допомогу від 16.09.2021 року, рахунок на оплату № 237 від 14.09.2021 року та квитанцію № 0.0.2268083140.1 від 16.09.2021 року на суму 5000,00 грн.

Враховуючи те, що наданими до суду документами витрати на правничу допомогу у даній адміністративній справі підтверджено, суд дійшов висновку про наявність підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн. підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 132, 134, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ПН НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03.11.1987 по 15.09.1988 на Дніпропетровському головному обласному заводі «Ремпобуттехніка» (рос. - «Рембиттехніка»).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 03.11.1987 по 15.09.1988 на Дніпропетровському головному обласному заводі «Ремпобуттехніка» (рос. - «Рембиттехніка») та здійснити перерахунок пенсії з моменту призначення, з врахуванням вказаного стажу.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, б.26, м.Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ПН НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати на оплату судового збору у розмірі 454,00 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 01 листопада 2021 року.

Суддя Е.О. Юрков