Рішення № 101221649, 04.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року Справа № 160/12939/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення позачергової тринадцятої сесії восьмого скликання Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області №398-13/VІІІ від 30.06.2021 року "Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 " кадастровий номер 1223581300:07:002:0290;

- зобов`язати Богданівську сільську раду Павлоградського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338865) надати дозвіл ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223581300:07:002:0290.

В обґрунтування позивних вимог позивач вказує, що рішення Богданівської сільської ради №398-134/VІІ про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з підстав віднесення земельної ділянки до «пасовищ» і надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби іншій особі є незаконним і протиправним. Вказані підстави не відносяться до підстав визначених у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 року відкрито провадження у справі №160/12939/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Богданівська сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області, яка повідомлена про розгляд справи належним чином, відзив на позов не надала.

Частиною 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 24.06.2021 звернувся до Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області для ведення особистого селянського господарства.

30.06.2021 відповідачем за №398--134/VІІ прийнято рішення «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ».Пунктом 1 рішення відмовлено в наданні дозволу гр ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства (01.03) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності кадастровий номер 1223581300:07.

Не погодившись із вищевказаним рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

Згідно ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За приписами ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною 1 ст. 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. «б»).

За приписами ч.6. ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, у вищенаведеній нормі визначено вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Щодо підстав відмови відповідача, то з оскаржуваного рішення вбачається, що однією з підстав для відмови було те, що дана земельна ділянка ділянка значиться як «пасовище».

З цього приводу суд вважає необхідним зазначити:

З положень статті 79-1 Земельного кодексу України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.

Такий висновок також узгоджується з положеннями статті 50 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Згідно частини 1 статті 19 Земельний кодексу України, Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим (ч. 2, ч. 3 ст. 19 Земельного кодексу України).

Землі запасу, не є окремою категорією земель і можуть бути будь-якого цільового призначення.

Землями запасу визнаються всі землі, не переведені у власність або не надані у постійне користування, а також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до статей 140 i 141 Земельного кодексу України.

Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення. На землі запасу розповсюджуються вимоги щодо цільового призначення земель конкретної категорії, в межах якої вони перебувають.

Так, з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1223581300:07:002:0290 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Таким чином, відповідно до вимог Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути переданні громадянам виключно на умовах користування (в оренду).

Отже, орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадського пасовища. Проте, реалізація цього права має відбуватись у повній відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою.

У цій справі відповідачем не надано суду належних доказів, що у достатній мірі свідчили б про створення на обраній позивачем земельній ділянці громадського пасовища.

Так, матеріали справи не містять доказів розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення громадського пасовища, формування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та її реєстрації у Державному земельному кадастрі, реєстрації прав у державному реєстрі тощо.

Таким чином, відповідач не довів суду правомірності своєї відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з чим спірне рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідач також вказав підставою для відмови надання дозволу на розробку проекту відведення даної земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби іншому громадянину.

Вказану відмову суд вважає безпідставною і необґрунтованою, оскільки за змістом ст. 123 Земельного кодексу України передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання.карти графічного матеріалу, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Водночас, згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 Земельного кодексу України.

В той же час матеріали справи не містять доказів щодо передачі спірної земельної ділянки у користування іншій особі.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 1,2 рішення Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 10.12.2020 №84-3/VІІІ «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби» вирішено: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 14,0000 га для сінокосіння і випасання худоби (код КВЦПЗ 01.08) із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення; сформувати вказану земельну ділянку шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності площею 201.8887 га кадастровий номер 1223581300:07:002:0290.

Виділення 14,0 га земельної ділянки з 201,8877 га у користування іншій особі ніяким чином не перешкоджає реалізації права позивача в даній справі на отримання земельної ділянки 2,0 га.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження обставин того, що земельна ділянка, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яку бажає отримати у власність позивач, перебуває у користуванні іншої особи.

При цьому, суд зазначає, що задоволення вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження відповідача.

В даному випадку втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути не зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, а самостійне прийняття судом рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для відведення особистого селянського господарства, або ні. Правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.07.2020 у справі № 825/2228/18. від 16.09.2021 у справі №260/18/19.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 ст. 77 КАС України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності рішення Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області №398-13/VІІІ від 30.06.2021 року "Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 " , тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Згідно ст. 139 КАС України у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в сумі 908,00 грн., що підтверджується дублікатом квитанції №0.0.2208494020.1 від 23.07.2021 підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення позачергової тринадцятої сесії восьмого скликання Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області №398-13/VІІІ від 30.06.2021 року "Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 " кадастровий номер 1223581300:07:002:0290.

Зобов`язати Богданівську сільську раду Павлоградського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338865) надати дозвіл ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223581300:07:002:0290.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (51464, Дніпропетровська область, Павлоградський район, село Богданівка, вул. Українська, буд. 35 А.,код ЄДРПОУ 04338865).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона