Рішення № 101221629, 08.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2021 року Справа № 160/12570/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

26.07.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці Держмитслужби, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару №UA500500/2021/000038/2 від 28.01.2021 року та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2021/00053 від 28.01.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що разом із митною декларацією були подані всі необхідні супровідні документи, а також документи, які підтверджують митну вартість товару, що підтверджується відповідними відомостями у графі 44 наведеної вище митної декларації, натомість, відповідач безпідставно відмовив позивачеві у митному оформлені вказаних товарів за наведеною митною декларацією, прийнявши рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2021/000038/2 від 28.01.2021 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2021/00053 від 28.01.2021 р. 2

Позивач не погоджується із вказаними рішеннями відповідача та вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на обставини справи та положення діючого законодавства.

Позивач посилається на те, що згідно п. 2.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12.04.2018 № 3128-SK/CN витрати на упаковку та маркування включені у вартість товару. Тобто, витрати на упаковку та маркування включені у вартість товару, а отже, ці витрати не додаються повторно до ціни, що фактично сплачена або підтягає сплаті, при визначені митної вартості, а отже не має необхідності виділяти їх вартість у ціні товару.

Крім того, позивач також наголошує, що витрати на страхування за умовами поставки СIF Інкотермс-2010 покладені на продавця, а отже включені у вартість товару.

Поряд із цим, позивач акцентує увагу, відносно витребування додаткових документів, повідомляємо, що у відповідності до чинного законодавства право митного органу витребувати додаткові документи, передбачені ч.3 ст. 53 МК України, не є абсолютним і виникає тільки якщо надані декларантом або уповноваженою ним особою документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, не відповідають встановленим МК України критеріям. При цьому, митний орган зобов`язаний вказати, який саме документ не відповідає таким критеріям та обґрунтувати таку невідповідність, а також обґрунтувати необхідність надання кожного конкретного документа, який ним витребовується (які розбіжності такий документ має усунути). Позивач вважає, що під час витребування додаткових документів відповідач не навів жодного обґрунтування необхідності надання додаткових документів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачеві 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

Копію ухвали від 02.08.2021 сторонам, відповідачеві – разом з копією адміністративного позову направлено/отримано, засобами телекомунікаційного зв`язку на адреси електронної пошти 10.08.2021, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву на позов відповідачем до 25.08.2021.

Разом із цим, суд зазначає, що розгляд даної адміністративної справи мав відбутись до 30.09.2021 за правилами ст. 262 КАС України.

Відповідно до частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Головуючий по справі суддя Юхно І.В. перебувала у відпустці у період з 23.09.2021 по 07.10.2021 включно, у зв`язку з чим питання щодо розгляду справи по суті вирішується судом в перший робочий день – 08.10.2021.

Суд зазначає, що станом на 08.10.2021 відповідач правом на подання до суду відзиву на позов не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, суд враховує, що пунктом 3 Розділу VI КАС встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постанова КМУ від 17.02.2021 №104, від 21 квітня 2021 р. № 405, від 16.06.2021 р. № 611, від 11.08.2021 р. № 855, від 22.09.2021 р. № 981).

Проте, суд звертає увагу, що від відповідача станом на 08.10.2021 жодних повідомлень про неможливість подання відзиву на позов до суду, в тому числі з огляду на обмеження, впровадженими у зв`язку з карантином, надано не було. Будь-яких заяв клопотань до матеріалів справи від відповідача також не надходило, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для продовження відповідачеві процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву на позов.

З огляду на вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 30487219) зареєстровано як юридична особа 19.07.1999 (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.10.2004 №12031200000000156).

Видами діяльності позивача є: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 46.34 Оптова торгівля напоями; 46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

12.04.2018 між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (Покупець) та іноземною компанією SHENZHEN KEYLINK CO, LTD, Китай (Продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт № 3128-SK/CN на постачання продукції (далі – Контракт).

Пунктом 1.1 та 1.2 Контракту визначено, що Продавець зобов`язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених в даному контракті. Товар, що постачається, має бути виготовлений та поставлений партіями у повній відповідності з вимогами, на умовах та за цінами, зазначеним в Додатках та Специфікаціях до даного контракту, які є його невід`ємною частиною.

Сума контракту складає суму всіх Специфікацій, які будуть підписані сторонами протягом терміну дії цього контракту. Вартість одиниці товару зазначена у Специфікаціях до цього контракту (п.2.1 Контракту).

Відповідно до п. 2.2 Контракту ціна на товар розуміється згідно з умовами FOB – Шеньджень, КНР (у відповідності до Інкотермс-2010), та включає в себе вартість завантаження товару у Продавця, вартість усіх митних формальностей в країні Продавця, вартість сертифікації товару, вартість пакування, маркування, не включаючи податки та мита на території України, якщо інше не обумовлено у специфікаціях.

Пунктом 2.3 передбачено, що найменування, ціна, кількість і якість товару, що поставляється, узгоджується сторонами в Специфікаціях, які підписуються на кожну окрему поставку та є невід`ємною частиною цього контракту. Зміна ціни товару під час виконання договору узгоджується сторонами.

За положеннями пунктів 3.1 та 3.2 Контракту, якщо інше не зазначено у специфікації, оплата Товару здійснюється у валюті в доларах США. код валюти 840, у формі банківського переказу з цього приводу Продавця. 100% від суми зазначеної в Специфікації. Покупець оплачує протягом 20 днів після отримання копій документів, визначених у п.4.2, якщо інше не узгоджено в Специфікаціях. Протягом 1 робочого дня після відвантаження товару Продавець зобов`язаний передати Покупцеві за допомогою факсимільного зв`язку або іншим способом за згодою Сторін копії наступних документів: рахунок-фактуру (інвойс); коносамент; сертифікат походження товару; пакувальний лист; сертифікат якості.

Пунктом 6.1 Контракту визначено, що приймання Товару здійснюється Покупцем на складі Вантажоодержувача (відповідно до п.4.3 Контракту Вантажоодержувачем є ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт.Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд.76, України).

04.12.2020 Сторонами Контракту підписано Специфікацію №19 на товари загальною вартістю 48 403,88 USD (загальна кількість – 68 400 од.):

1) чашка 320 мл – артикул KLSP10-R237 – кількість: 16 812 од. – ціна за од.: 0,7900 USD – загальна сума – 13281,48 USD;

2) чашка 380 мл – артикул KL8-U8 – кількість: 27 000 од. – ціна за од.: 0,5492 USD – загальна сума – 14828,40 USD;

3) чашка 480 мл – артикул KLM8-A1 – кількість: 24 588 од. – ціна за од.: 0,5000 USD – загальна сума – 12294,00 USD.

Відповідно до Специфікації від 04.12.2020 №19 умови поставки: CIF-Одеса; умови оплати: оплата за товар протягом 30 банківських днів від дати коносамента.

На виконання умов Контракту Продавцем виставлено рахунок-фактура (інвойс) від 04.12.2020 №KLINV200943-1 на визначений у зазначений Специфікації товар на загальну суму 40 403,88 USD.

19.01.2021 Позивачем здійснено оплату товару Покупцеві у сумі 40 403,88 USD, про що свідчить наявний у матеріалах справи swift №б/н від 19.01.2021 та виписка із бухгалтерської документації на 08.04.2021 (картка рахунку 63.2).

27.01.2021 Позивачем до митного контролю та митного оформлення подано електронну митну декларацію (далі – ЕМД) №UA500500/2021/003333 на товар: «1. Посуд та прибори столові або кухонні з фарфору: - арт. KLM8-A1 – Чашка 380 мл – 24588 шт; Торгівельна марка: немає даних; Виробник: Shenzhen Keylink Co.,Ltd.; Країна походження: CN.» на загальну суму 12294,00 USD на умовах поставки CIF-Одеса (графа 20), до якої на підтвердження митної вартості товару позивачем надано (графа 44):

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № 3128-SK/CN від 12.04.2018;

- специфікацію від 04.12.2020 №19 до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3128-SK/CN від 12.04.2018;

- рахунок-фактура (інвойс) від 04.12.2020 №KLINV200943-1;

- пакувальний лист (Packing list) б/н від 04.12.2020;

- сертифікат якості б/н від 04.12.2020;

- коносамент (Bill of lading) №HLCUSZX2010CUBG5 від 18.12.2020;

- автотранспортна накладна №053743 від 26.01.2021;

- декларація про походження товару KLINV200943-1 від 04.12.2020;

- інші некласифіковані документи.

27.01.2021 митницею направлено елекронне повідомлення декларанту (ідентифікатор: 03975d7e-a-68c-4b93-ba7c-4bbefd143e7c), у якому вказано, що: «подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) відповідно до пп. В) п. 2 ч.10 ст. 58 Митного кодексу України (далі – МКУ) при визначення митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюванні товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. У зовнішньоекономічному договорі (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення від 12.04.2018 №3128-SK/CN в розділі 2 зазначено що упаковка є складової частиною вартості товару, але не зазначено скільки саме становить дана складова у вартості товару; 2) у інвойсі KLINV200943-1 від 04.12.2020 зазначено умови поставки CIF, однак страховка не була надана. Додатково інформуємо, що відповідно до статті 254 МКУ (Закон України від 13.03.2012 № 4495-VI «ПРО МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ»), органи доходів і зборів мають право вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. З огляду на вищевикладене, а також враховуючи спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митниця відповідно до п.3 ст.53 МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - каталоги, специфікації фірми – виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

Листом від 28.01.2021 вих.№2801/21 ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» повідомив митному органу про те, що надані Декларантом документи для підтвердження митної вартості оцінюваного товару відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України. На думку Декларанта, зазначені митницею розбіжності відсутні. На письмову вимогу посадової особи митного органу разом із цим листом додатково надано: прайс-лист виробника товару б/н від 01.12.2020; комерційна пропозиція б/н від 01.12.2020; Swift №б/н від 19.01.2021, а також вказано, що інші додаткові документи в 10-денний термін надати немає можливості.

28.01.2021 відповідач рішенням №UА500500/2021/000038/2 скоригував митну вартість товарів товару №1 за резервним методом за ціною 3,14 USD/од.

Оскаржуване рішення мотивовано тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів (розбіжності зазначені аналогічні тим, що зазначені у електронному повідомленні декларанту від 27.01.2021 03975d7e-a-68c-4b93-ba7c-4bbefd143e7c). 28.01.2021 декларантом ТОВ «АТБ-маркет» було надіслане електронне повідомлення, в якому вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Таким чином, вказані вище розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи, зокрема: каталоги, специфікації фірми - виробника товару; виписку з бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товарів. Отже, декларант не скористався правом відповідно п.3 ст. 53 МКУ надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Митний орган звернув увагу на те, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, максимально наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення. На підставі вище викладеного у сукупності, та за результатом проведення консультацій між декларантом та митним органом, митниця прийняла рішення про необхідність скоригувати митну вартість товарів. Оскільки, відповідно до п.2 статті 58 МКУ, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 МКУ застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості – резервний. Оскільки, відповідно до п.2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу. В митному органі Держмитслужби відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59,60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі Держмитслужби відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 59 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, оскільки, відповідно до п.2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ), а саме: резервним методом. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ПІК «Інспектор-2006» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що: по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 3,14 дол. США за кг ваги нетто (МД від 22.12.2020 №UА10020/2020/56662).

Крім того, Одеською митницею Держмитслужби прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2021/00053 від 28.01.2021.

Не погодившись із прийнятими рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України; далі – МК України; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 7 МК України визначено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль – це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).

Відповідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене ч.5 ст.54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3ст.53 МК України.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

При цьому, суд звертає увагу, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Викладена правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 25.06.2020 у справі № 805/2380/16-а, від 20.10.2020 у справі №809/1056/16, від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, суд звертає увагу, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а, від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752, від 25.06.2020 у справі № 805/2380/16-а.

В ході судового розгляду справи з`ясовано, що підставою для витребування додаткових документів слугувало спрацювання форми контролю системи управління ризиками, а також наявність в інформаційній базі митного органу рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству за вищою митною вартістю.

Так, при проведенні перевірки документів, які надані декларантом у підтвердження заявленої митної вартості товарів, посадовою особою митниці відносно спірної ЕМД встановлені наступні розбіжності:

1) у зовнішньоекономічному договорі (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення від 12.04.2018 №3128-SK/CN в розділі 2 зазначено що упаковка є складової частиною вартості товару, але не зазначено скільки саме становить дана складова у вартості товару;

2) у інвойсі KLINV200943-1 від 04.12.2020 зазначено умови поставки CIF, однак страховка не була надана.

Крім того, під час витребування додаткових документів відповідачем додатково поінформовано декларанта, що «відповідно до статті 254 МКУ (Закон України від 13.03.2012 № 4495-VI «ПРО МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ»), органи доходів і зборів мають право вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації».

Так, суд вважає безпідставними аргументи митниці про те, що у зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 12.04.2018 №3128-SK/CN в розділі 2 зазначено, що упаковка є складової частиною вартості товару, але не зазначено скільки саме становить дана складова у вартості товару, як на підставі неприйняття заявленої Декларантом митної вартості товару, з огляду на таке.

Судом встановлено, що умовами Контракту ціна на товар включає в себе вартість завантаження товару у Продавця, вартість усіх митних формальностей в країні Продавця, вартість сертифікації товару, вартість пакування, маркування (п.2.2 Контракту).

Отже, витрати на пакування не є складовими митної вартості, вони є виключно частиною ціни, яку Позивач не повинен доводити. В даному випадку неважливо, які витрати на пакування ніс Продавець, за якими тарифами вони оплачені, яку частину цих витрат складає вартість пакувальних матеріалів, а яку – вартість робіт з пакування, оскільки, враховуючи умови зовнішньоекономічного Контракту, ці витрати не можуть вплинути на правильність визначення Позивачем митної вартості.

Таким чином, вищенаведені доводи Відповідача не відповідають дійсності та спростовуються умовами контракту. У даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Вказаний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі № 815/4132/17 (К/9901/11263/18).

Разом із тим, щодо аргументів митного органу як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару на те, що у інвойсі KLINV200943-1 від 04.12.2020 зазначено умови поставки CIF, однак страховка не була надана, суд звертає увагу на таке.

Суд зазначає, що умови поставки CIF («Cost, Insurance and Freight» named port of destination – «Вартість, страхування та фрахт») згідно Інкотермс 2010 передбачають, що продавець вважається таким, що виконав поставку, коли товар завантажений на транспортний засіб в порту відвантаження, а продажна ціна включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страховки при перевезенні.

Тобто, відповідно до умов поставки CIF Інкотермс 2010, за якими постачався товар позивачу, оплата видатків на транспортування товару до місця призначення та страхування товару є обов`язком продавця, а відтак позивач не несе зазначених витрат. Витрати щодо транспортування та страхування товару здійснено продавцем і додатково декларантом не сплачувалися. Крім того, правила Інкотермс 2010 не передбачають обов`язкового надання покупцю (декларанту) документів щодо страхування товару, а лише на його вимогу (такої вимоги не було). Надання вказаних документів митним органам України не передбачено також і міжнародними документами з митної справи.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.08.2021 по справі № 821/1050/17.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Поряд із цим, суд звертає увагу, що митним органом в електронному повідомленні про витребування додаткових документів було додатково поінформовано декларанта, що «відповідно до статті 254 МКУ (Закон України від 13.03.2012 № 4495-VI «ПРО МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ»), органи доходів і зборів мають право вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації».

Разом із тим, відповідно до частини 1 статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

При цьому, суд звертає увагу, що як в електронному повідомленні декларанту, такі і в оскаржуваному рішенні про коригування митним органом жодним чином не було обґрунтовано необхідність надання перекладу документів, а саме: не вказано, які саме документи потребують перекладу та не зазначено, які саме відомості зазначені в цих документах потребують перевірки або підтвердження відомостей. При цьому, суд зазначає, що Контракт наданий Декларантом до митного оформлення, укладений на 2 мовах: англійською та російською. Водночас, надано до митного оформлення Позивачем документи також складені англійською та російською мовами.

Таким чином, суд вважає наведені посилання відповідача необґрунтованими, у зв`язку з чим приходить до висновку, що в даному випадку відсутність перекладів українською мовою документів, поданих митного оформлення, не може бути підставою для сумнівів визначення складових митної вартості товару.

Водночас, про необґрунтованість оскаржуваного рішення про коригування, на думку суду, свідчить ненадання відповідачем оцінки додатково наданим декларантом документам разом з листом від 28.01.2021 вих.№2801/21 (прайс-листу виробника товару б/н від 01.12.2020; комерційній пропозиції б/н від 01.12.2020; Swift №б/н від 19.01.2021), які витребувовуались посадовою особою митного органу.

Щодо аргументів відповідно до цінової бази даних митних органів наявні митні оформлення подібних товарів за ціною за одиницю вище ніж заявлена, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості

Наведений висновок узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, яка викладена зокрема у постановах від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 та від 02.03.2021 у справі № 380/842/20.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Необхідність дотримання наведеного правила неодноразово наголошувалось Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.10.2020 у справі № 826/13139/15, від 22.07.2021 у справі № 540/1918/20.

Проте, суд наголошує, що в графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів міститься лише посилання на цінову інформацію за певною митною декларацією без посилання на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не було обґрунтовано взаємозв`язок між встановленими митним органом під час митного оформлення спірної ЕМД розбіжностями із складовими митної вартості заявленого до митного оформлення ТОВ «АТБ-МАРКЕТ».

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, проте не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Водночас, суд наголошує, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Проте, відповідачем під час судового розгляду не надано жодних доказів недостовірності заявленої ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Наведений висновок корелюється з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 по справі №810/1175/16.

Отже, з огляду на фактичні обставини справи та, враховуючи правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що в заявленому розгляду спорі розбіжності, на які посилається відповідача, не могли свідчили про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Відповідно до п.4 ст.57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

Судом також враховано, що в спірному рішення митним органом не було підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом; не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем.

Також, суд звертає увагу, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Наведена позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 09.04.2020 по справі №826/4827/16.

Таким чином, суд приходить до висновку, що митний орган в ході судового розгляду не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Суд також звертає увагу, що Європейським Судом з прав людини неодноразово підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», зокрема, у справі «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011 заява №29979/04). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

В рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010 (заяви №23759/03 та №37943/06) ЄСПЛ вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.03.2006 №3477-ІV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Більш того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у справі №815/1670/17 зазначив, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства. Крім того, якщо у спірних рішеннях не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для їх скасування.

Вказана правова позиція застосвана також у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752

З огляду на викладене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку про неправомірність спірного рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару вартості від 28.01.2021 №UA500500/2021/000038/2 та наявність підстав для його скасування.

Водночас, згідно з частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні – це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З тлумачення даних норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.

Оскільки прийняття оскаржуваної картки відмови обгрунутвано митним органом як наслідок прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, то суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними та скасування прийнятої Дніпропетровською митницею Держмитслужби картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.01.2021 №UA50050/2021/00053.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 4540,00 грн, сплачений ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» при поданні до суду адміністративного позову відповідно до платіжного доручення від 05.07.2021 №1131362, підлягає стягненню з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань.

Крім того, суд звертає увагу, що в прохальній частині позову позивач також просив присудити ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на профсійну правничу допомогу у розмірі, який буде встановлений судом на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, поданих позивачем.

При цьому, до матеріалів справи. Окрім свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та довіреності на адвоката Помазкіна А.Є., було надано копію Договору №08/02-19/1 від 08.02.2019, укладеного між Адвокатський об`єднанням «АЛЬЯНС» та ТОВ «АТБ-МАРКЕТ».

Відповідно до п.3.1 Договору за надання Об`єднанням правової (правничої) допомоги за цим договором Клієнт щомісячно сплачує Об`єднанню гонорар, розмір якого визначається за згодою Сторін залежно від обсягу правової (правничої) допомоги, наданої Об`єднанням Клієнту у звітному місяці, та зазначається в акті здавання-приймання наданих послуг за звітний місяць, підписаному обома Сторонами.

Проте, станом на день розгляду справи по суті до матеріалів справи не було надо ані акту здавання-приймання наданих послуг, ані будь-якого іншого документу на підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Суд звертає увагу, що в даному випадку позивач не позбавлений права звернутися до суду подати такі докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду на підставі положень ч.7 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (місцезнаходження: 49031, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 40; код ЄДРПОУ 30487219) до Одеської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а; код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 28.01.2021 №UA500500/2021/000038/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.01.2021 №UA500500/2021/00053, прийняті Одеською митницею Держмитслужби.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці Держмитслужби судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень нуль копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно