Рішення № 101221605, 10.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/4697/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Матящук Л.Р.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Самойленка С.А.,

представника відповідача Кирилюк-Гуж Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шацької селищної ради про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Шацької селищної ради (далі - відповідач, Шацька селищна рада) про стягнення середньої заробітної плати на період працевлаштування, але не більше шести місяців, в сумі 290408,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 10.12.2015 по 01.12.2020 позивач займала посаду секретаря Шацької селищної ради. 01.12.2020 повноваження позивача на посаді секретаря Шацької селищної ради були припинені згідно розпорядження сесії селищної ради №110-ос «Про припинення повноважень секретаря селищної ради ОСОБА_1 ».

Також позивач вказує на те, що відповідачем порушено вимоги частини другої статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", оскільки при звільненні із посади секретаря селищної ради позивачу не було запропоновано іншу роботу, а на звернення позивача управлінням соціального захисту населення Шацької РДА повідомлено про неможливість надання попередньої посади, та відсутністю інших рівноцінних вакантних посад, а також відмовлено у виплаті середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування за шість місяців.

Відтак позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню середня заробітна плата на період працевлаштування, але не більше шести місяців, в сумі 290408,46 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. 09.07.2021 судом постановлено ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого засідання та призначено у справі підготовче засідання на 14:00 год. 27.07.2021. 27.07.2021 розгляд справи відкладено на 11:00 год. 24.09.2021. 24.09.2021 ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 10:00 год. 07.10.2021.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив та зазначив, що дійсно було відмовлено позивачу у виплаті вказаних коштів, оскільки нею не було підтверджено відповідними доказами факту неможливості надання попередньої роботи, яку вона займала до обрання на виборну посаду. Крім того, звертає увагу на ту обставину, що передумовою для виплати коштів, визначених статтею 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» є дотримання певних умов, які у випадку позивачки є відсутніми. З цих підстав в задоволенні позову просить відмовити.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали із підстав, викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, та просила в позові відмовити.

Заслухавши вступні слова учасників справи, дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.06.2013 по 09.12.2015 до обрання на виборчу посаду працювала в Управлінні соціального захисту населення Шацької РДА (а.с. 143-144).

09.12.2015 була звільнена з посади у зв`язку з переходом на виборчу посаду секретаря Шацької селищної ради відповідно до пункту 5 статті 35 КЗпП України (запис в трудовій книжці №12 (а.с.144).

Згідно з рішенням Шацької селищної ради від 26.11.2015 №1/6 ОСОБА_1 обрано секретарем даної ради та відповідно до рішення від 09.12.2015 № 1/7 «Про здійснення повноважень секретаря ради, прийняття Присяги, встановлення рангу, здійснення повноважень, секретаря виконавчого комітету селищної ради» секретар ради приступає до виконання повноважень з 10.12.2015 (а.с.13-14).

15.04.2016 рішенням № 1/11 «Про обрання секретаря Шацької селищної ради» переобрана на дану посаду повторно (а.с. 15).

Розпорядження сесії селищної ради від 01.12.2020 №110-ос «Про припинення повноважень секретаря селищної ради ОСОБА_1 » повноваження позивача на посаді секретаря Шацької селищної ради були припинені (а.с.16).

На звернення позивача Управління соціального захисту населення Шацької РДА від 27.11.2020 за №1622/03/03-23 від 27.11.2020 та за вих.Ц-2 від 08.02.2021 повідомило ОСОБА_1 про неможливість забезпечення роботою у зв`язку з відсутністю вакантних посад (а.с.24-26).

Листом від 26.02.2021 №36/1.16/2.21 Управління соціального захисту населення Ковельської РДА повідомило позивача про відсутність у штатному розписі посади головного спеціаліста з опрацювання заяв відділу соціальної допомоги (а.с.27).

Відповідачем на звернення позивача щодо збереження заробітної плати листами від 17.12.2020 № 18-298 та від 04.02.2021 №Ц-13 надано відповідь, в якій зазначено вимоги, передбачені частиною другою статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" та необхідності повторного звернення до Шацької РДА для виконання приписів вказаного закону щодо працевлаштування позивача (а.с. 20, 22).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада) як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради визначає Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11 липня 2002 року № 93-IV (далі - Закон № 93-IV), який також встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

Абзацом 1 частини першої статті 33 Закону № 93-IV встановлено, що у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.

Відповідно до абзаців 1-2 частини другої статті 33 Закону № 93-IV депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Гарантії для працівників, обраних на виборні посади, також встановлені статтею 118 КЗпП України, за приписами якої Працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, приведеними вище нормами права встановлено право працівника, звільненого з роботи внаслідок обрання на виборну посаду у раді, на одержання після закінчення його повноважень за виборною посадою попередньої роботи (посади) на тому ж підприємстві, в установі, організації або надання йому рівноцінної роботи (посади).

Тобто, у разі коли колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду діяльності, однак надання попередньої або рівноцінної роботи йому на цьому підприємстві (установі, організації) або, за його згодою, на іншому неможливе, закон гарантує збереження за цим депутатом середньої заробітної плати на період його працевлаштування, але не більше шести місяців.

Норми чинного законодавства гарантують колишньому депутату місцевої ради чи, як в даному випадку, секретарю селищної ради, збереження середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому обов`язок запропонувати звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади роботу (посаду) за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації в разі відсутності можливості працевлаштувати на попередній або рівнозначній посаді покладається саме на роботодавця. За змістом Закону збереження протягом шести місяців середнього заробітку не звільняє адміністрацію установи, де працював депутат місцевої ради, вжити заходи до його працевлаштування.

Закон № 93-IV покладає на роботодавця обов`язок забезпечити депутату, строк повноважень якого завершився, надання попередньої роботи (посади) і лише в разі її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Як встановлено судом, до обрання на виборну посаду - секретаря Шацької селищної ради позивач працювала на посаді головного спеціаліста з опрацювання заяв відділу соціальної допомоги управління соціального захисту населення Шацької РДА.

Позивач, як депутат двічі обиралась на виборну посаду у місцевій раді до 01.12.2020, коли її повноваження було припинено на підставі Розпорядження №110-ос від 01.12.2020.

Отже, після закінчення повноважень ОСОБА_1 на виборній посаді, роботодавець у відповідності до наведених норм чинного законодавства був зобов`язаний працевлаштувати її на попередній посаді - головного спеціаліста з опрацювання заяв відділу соціальної допомоги управління соціального захисту населення Шацької РДА або ж на іншій рівноцінній роботі (посаді), як особу, що перебувала в трудових відносинах з управлінням.

Із досліджених в судовому засіданні документів вбачається, що позивач зверталася із відповідними заявами про працевлаштування на посаді, яку вона займала до обрання її депутатом селищної ради, але їй в цьому було відмовлено, у зв`язку з відсутністю вакансій та відсутністю аналогічної посади у штатному розписі.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що законодавцем покладено обов`язок щодо працевлаштування працівника на посаді яку він займав на роботодавця, а не на особу. В даному випадку позивачем вчинялись дії щодо свого працевлаштування, після закінчення повноважень секретаря селищної ради, однак на момент звернення позивача до суду вона є непрацевлаштованою.

Суд звертає увагу, що на момент звільнення позивача, та у подальшому у зв`язку із проведенням адміністративної реформи припинялись структурні підрозділи Шацької РДА, шляхом її приєднання до Шацької РДА, яка в свою чергу також припинялася шляхом приєднання до Ковельської РДА, що ускладнювало для позивача пошук роботи.

Саме та обставина, що позивач не могла працевлаштуватися на попередній посаді, яку вона займала до обрання на виборчу посаду так і на інші посади, стало підставою для звернення до центру зайнятості та надання їй статусу безробітного з 05.04.2021, про що свідчить відповідна інформація Шацької районної філії Волинського обласного центру зайнятості від 08.11.2021№717/33/2.

Позивач в силу віку не має права на пенсійне забезпечення та згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 26.07.2021 №0300-0306-7/30473 як отримувач пенсії на обліку не перебуває (а.с. 64-65).

Виходячи із вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що у позивача наявні, визначені статтею 33 Закону № 93-IV підстави щодо збереження середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді, але не більше шести місяців.

На звернення позивача щодо збереження заробітної плати відповідачем надано відповіді, що у неї відсутні підстави для виплати середнього заробітку на період працевлаштування.

Шацькою селищною радою не надано суду доказів виконання обов`язку, передбаченого частиною другою статті 33 Закону № 93-IV щодо збереження за позивачем на період працевлаштування середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді, але не більше шести місяців.

Також при вирішенні вказаного спору суд враховує ту обставину, що невиконання попереднім роботодавцем обов`язку щодо працевлаштування працівника, який працював у нього до обрання на виборну посаду, визначеного статтею 118 КЗпП України, що в свою чергу тягне за собою неможливість працевлаштування особи після припинення повноважень на виборчій посаді, за наявності підстав, визначених статтею 33 Закону не позбавляє таку особу на відповідні виплати визначені даною статтею.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до переконання, що позивач має право на отримання середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді у раді, на період працевлаштування, але не більше шести місяців, а тому з відповідача слід стягнути в користь позивача середньомісячний заробіток за шість наступних місяців після звільнення її з посади секретаря Шацької селищної ради, виходячи із розміру середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді у вказаній раді.

При цьому, суд не погоджується із сумами стягнення заявленими позивачем, оскільки судом зазначені нижче суми визначені на підставі довідок Шацької селищної ради, які є допустим доказом у справі, та у відповідності до Порядку №100.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Абзацом 3 даного пункту встановлено, що у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і

допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Для обрахунку середнього заробітку позивача враховуються довідки про заробітну плату (а.с. 29, 48).

При здійсненні розрахунків середнього заробітку враховується вимоги пункту 4 даної Постанови щодо того, які виплати не враховуються для обчислення середнього заробітку. Враховуючи те, що позивач у вересні та жовтні перебувала у відпустці та отримувала різні допомоги, судом для розрахунків використано місяці, в яких позивачем відпрацьовано всі робочі дні без виплати додаткових виплат - серпень, листопад 2020 року.

Позивач була звільнена 01.12.2020, середній заробіток на період працевлаштування обраховується з 02.12.2020 (наступний день після звільнення) по 01.06.2021 (шість місяців). Розмір заробітної плати за два місяці становить 65788,24 грн. (1604,59 грн. (середньоденна заробітна плата) х 123 робочі дні (6 місяців).

Тому враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення в сумі 197364,57 грн. (1604,59 грн. х 123).

Крім того, позивачем не обґрунтовано розрахунки сум, які підлягають стягненню з відповідача внаслідок порушеного права.

Враховуючи зазначене в задоволенні позовних вимог щодо стягнення середньої заробітної плати в решті суми 93043,89 грн слід відмовити.

При цьому, суд зауважує, що у пункті 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, що в даному випадку позивачем пропущено строки звернення до адміністративного суду, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Частина друга статті 233 КЗпП України передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У даному випадку позивач звернулася до суду із позовом про стягнення середньої заробітної плати на період працевлаштування, що гарантована їй законом та відповідно і таке звернення не обмежується будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Також суд вказує на ту обставину, що позивач мала право на виплату середнього заробітку за період з 02.12.2020 по 01.06.2021, та могла звернутися за їх виплатою в межах термінів їх виплати, що нею і було зроблено. До суду з даним позовом звернулася 06.05.2021, тобто в межах строків визначених законом.

Щодо доводів представника відповідача про те, що відповіді позивачу про неможливість працевлаштування за підписом начальника управління підписано не уповноваженою особою, то суд їх до уваги не приймає, оскільки така довідка видана на офіційному бланку, та підписана начальником управління. Протилежного в судовому засіданні не встановлено.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що позивач не зверталась до колишнього роботодавця із заявою про працевлаштування, а лише в порядку звернення громадян, оскільки в даному випадку визначальним є не форма звернення особи, а її зміст. Із поданих позивачем заяв до колишнього роботодавця вбачається, що мова йде саме про дотримання її гарантій працевлаштування, визначених чинним законодавством при закінченні повноважень на виборчій посаді.

Крім цього суд зазначає, що реєстрація позивача у центрі зайнятості, у гарантований статтею 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" шестимісячний період виплат середньомісячної заробітної плати не є перешкодою для виплати середнього заробітку, а матиме наслідком лише відкладення належних виплат, пов`язаних із безробіттям, до закінчення вищезгаданого періоду.

Закріплений у частини першої статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то адміністративний позов слід задовольнити частково.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Всі інші аргументи наведені відповідачем не спростовують висновків суду, зроблених в даному судовому засіданні та не потребують дачі відповіді судом на кожне з них.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 243 ч.3, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Шацької селищної ради на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату на період працевлаштування, але не більше шести місяців в сумі 197 364,57 грн (сто дев`яносто сім тисяч триста шістдесят чотири гривні 57 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Шацька селищна рада (44000, Волинська обл., смт. Шацьк, вул. 50 років Перемоги, 1-б, код ЄДРПОУ 04334235).

Суддя Р.С. Денисюк

Повний текст рішення складено 19.11.2021