Рішення № 101221217, 16.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 листопада 2021 р. Справа № 120/5203/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що звернувся до відповідача із клопотанням про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва на території Агрономічної сільської ради орієнтовним розміром 0,12 га.

Однак, на день подання цього позову відповідач жодної дії щодо розгляду відповідного клопотання не вчинив, тим самим допустивши протиправну бездіяльність. За таких обставин позивач вважає, що відповідачем не дотримані вимоги Земельного кодексу України (далі - ЗК України) щодо розгляду клопотання у місячний строк та прийняттям за наслідками такого розгляду відповідного рішення. Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 31.05.2021 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

05.07.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було розглянуто клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва на території Агрономічної сільської ради орієнтовним розміром 0,12 га, за результатами якого винесено наказ від 29.06.2021 за № 2-1798/15-21-СГ про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва на території Агрономічної сільської ради орієнтовним розміром 0,12 га. Тому, на переконання відповідача, позовна вимога стосовно бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо неприйняття рішення у формі розпорядчого документу за результатами розгляду клопотання позивача про затвердження документації із землеустрою не підлягає задоволенню.

Правом на подачу відповіді на відзив та заперечення сторони не скористались.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.03.2021 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 0,12 га, для ведення садівництва, державної форми власності на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Проте, як вказує позивач, у передбачений законом строк відповідне клопотання розглянуто не було. Наведені обставини зумовили його звернутися до суду.

Однак, як встановлено судом, уже після відкриття провадження у цій справі, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято наказ № 2-1798/15-21-СГ від 29.06.2021 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 0,12 га, для ведення садівництва, державної форми власності на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області. Підставою для відмови зазначено те, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності Агрономічної сільської ради Агрономічної сільської територіальної громади Вінницького району Вінницької області.

В даному випадку, предметом цього спору є протиправна бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно із статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 Земельного кодексу України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам.

Згідно з частиною восьмою цієї статті, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом частини четвертої статті 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

А відповідно до частини п`ятої згаданої статті, органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, в даному випадку в межах цієї спірної ситуації відповідач мав обов`язок здійснити розгляд клопотання позивача в двотижневий строк та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення.

При розгляді цієї справи суд враховує, що відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як уже наголошувалося судом вище, у цій справі позивач оспорює протиправну, як на його думку, бездіяльність територіального органу Держгеокадастру щодо незатвердження проекту землеустрою.

Суд зауважує, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Саме такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 342/158/17.

З аналізу обставин цієї справи випливає, що Головним управлінням прийнято наказ від 29.06.2021 за № 2-1798/15-21-СГ про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва на території Агрономічної сільської ради орієнтовним розміром 0,12 га.

Вищевикладені обставини указують на те, що у межах спірних правовідносинах дійсно мали місце дії відповідача щодо несвоєчасного розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою.

Разом із тим, слід зазначити, що строк розгляду клопотання є строком виконання компетентним органом своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов`язку не означає припинення повноважень компетентного органу і втрату ним правомочності на ухвалення будь-яких рішень.

Так, за обставин цієї справи судом встановлено, що оскаржувана позивачем бездіяльність щодо неналежного розгляду його клопотання усунута відповідачем самостійно шляхом видання наказу від 29.06.2021 за № 2-1798/15-21-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки».

Отже, визнання такої бездіяльності протиправною не призведе до відновлення порушеного права позивача на отримання земельної ділянки у власність, адже реалізацію такого права наразі унеможливлює наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.06.2021 за № 2-1798/15-21-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», правомірність якого не є предметом цього спору.

Суд враховує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент його звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 жовтня 2019 року у справі № 813/38/16, від 27 лютого 2020 року у справі № 440/569/19.

При цьому, надане адміністративному суду частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України право вийти за межі позовних вимог не є абсолютним та застосовується з урахуванням фактичних обставин та пов`язаності предметів спору і доказування.

З урахуванням обставин цієї справи суд не знаходить підстав для виходу за межі позовних вимог, адже надання правової оцінки наказу відповідача від 29.06.2021 за № 2-1798/15-21-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» не входить до предмета доказування у цій справі.

Вимога про зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність наразі є передчасною та задоволеною бути не може з огляду на чинність вищевказаного наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.06.2021 за № 2-1798/15-21-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки».

Також судом враховано, що 27.05.2021 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким розділ Х "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 24, яким передбачено:

З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті "е" цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.

Отже, з 27.05.2021 року інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Відтак, з 27.05.2021 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області втратило повноваження з приводу розпорядження спірною земельною ділянкою.

За наведених вище обставин суд доходить висновку, що підстави для задоволення позовних вимог в обраний позивачем спосіб відсутні. Як наслідок, у задоволенні позову необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати згідно статті 139 КАС України присудженню на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39767547)

Суддя Мультян Марина Бондівна