Ухвала суду № 101220387, 18.11.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/2068/18

Пр.1-кп/310/590/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року м. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Соколової О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бердянську клопотання прокурора Бердянської окружної прокуратури Кривцун Ольги Андріївни про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 17.11.2021, подане у об`єднаному кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080130000055 від 05.01.2018, №12021082130000420 від 30.03.2021, що надійшло до суду на підставі обвинувальних актів, складених відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бердянськ, Запорізької області, громадянина України, який отримав професійно-технічну освіту, до затримання не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей та інших утриманців не має, зареєстрований та проживає (до затримання) за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

09 серпня 1994 року Івано-Франківським міським судом засуджено за ч.1 ст.229-6 КК України до 1 року позбавлення волі;

11 жовтня 1995 року Бердянським районним судом Запорізької області засуджено за ч.2 ст.229-6, ст.45 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

18 жовтня 1996 року Бердянським міським судом Запорізької області засуджено за ч.2 ст.17, ч.2 ст.140, ч.2 ст.229-6, ст.42 КК України засуджено до 3 років позбавлення волі. Призначено додаткові заходи відповідно до вимог ст.14 КК України - лікування від наркоманії;

27 травня 1998 року Бердянським міським судом Запорізької області засуджено за ч.2 ст.140, ч.2 229-6, ст.42 КК України засуджено до 3 років позбавлення волі. Призначено додаткові заходи відповідно до вимог ст.14 КК України - лікування від наркоманії. 28 лютого 2001 року звільнений за відбуттям покарання;

17 травня 2002 року Бердянським міським судом Запорізької області засуджено за ч.2 ст.309, ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі. 29 січня 2005 року звільнений за відбуттям покарання;

03 листопада 2005 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області засуджено за ч.2 ст.309 КК України, до 3 років позбавлення волі, 11 вересня 2007 року умовно-достроково звільнений з невідбутим строком 9 місяців 12 днів;

17 липня 2008 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області засуджено за ч.2 ст.309, ст.69 КК України до штрафу в сумі 1020 гривень;

09 грудня 2008 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області засуджено за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі. 16 жовтня 2009 року звільнений за відбуттям покарання;

29 квітня 2010 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області засуджено за ч.2 ст.185, ст.ст.75,76 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

12 вересня 2011 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області засуджено за ч.2 ст.309, ч.2 ст.190 , ч.1 ст.70, ст.71 КК України до 3 років позбавлення волі;

21 грудня 2011 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області засуджено за ч.2 ст.185, ч.2 ст.309, ст.70, ч.4 ст.70, ч.2 ст.185, ч.1 ст.263, ст.70, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 20 червня 2014 року з невідбутним строком 1 рік 9 місяців 14 днів на підставі ст.2 Закону України «Про амністію» від 08.04.2014;

21 квітня 2015 року Енергодарським міським судом Запорізької області за засуджено за ч.3 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі. 15 листопада 2016 року звільнений за відбуттям покарання;

21 серпня 2017 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області засуджено за ч.2 ст.185, ст.75 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.307 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора Кривцун О.А., з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого адвоката Хіжнякова І.В.,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.307 КК України.

Розгляд клопотання відкладений у судовому засіданні 17.11.2021 у зв`язку із неможливістю явки захисника обвинуваченого адвоката Хіжнякова І.В. на 18.11.2021 на 10-30 годину та повторно на 18.11.2021 на 13-00 годину (оголошено відповідні перерви).

У зв`язку із неявкою захисника 17.11.2021 продовження судового розгляду кримінального провадження відповідно до постановленого судом порядку з`ясування обставин та дослідження доказів не виявилось за можливе.

Прокурор Кривцун О.А. в судовому засіданні 18.11.2021 підтримала письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого, у виді тримання під вартою, подане перед початком судового засідання 17.11.2021, оскільки строк дії запобіжного заходу спливає 22.11.2021. Наполягає, що ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, зберігають свою актуальність та не зменшились. Сторона обвинувачення просить взяти до уваги, що до закінчення строку дії запобіжного заходу розгляд кримінального провадження не можливий, просить врахувати зміст ст.178 КПК України. Крім того, стверджує, що зміни у соціальних зв`язках не відбулися, інші обставини, що могли б довести зменшення ризиків, не встановлені. Жодних інший запобіжний захід не взмозі забезпечити, на переконання сторони обвинувачення, належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 ..

У судовому засіданні 18.11.2021 захисник обвинуваченого адвокат Хіжняков І.В. наполягав на необґрунтованості підозри, про яку повідомлено ОСОБА_1 й за ч.2 ст.307, й за ч.2 ст.121 КК України, наголошував на недопустимості значної кількості доказів, наданих з боку обвинувачення й на застосованості з цього приводу правових висновків, наведених у Постанові ВС від 07.08.2019 у справі №607/14707/17, пр.51-2604 км 19. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, у визначений час доби, без застосування цілодобового домашнього арешту для забезпечення можливого працевлаштування його підзахисного.

Обвинувачений ОСОБА_1 думку захисника підтримав, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Згідно з положеннями ч.2, 3 ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

На виконання вимог ст. 331 КПК України, розглянувши клопотання прокурора, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення й відсутності підстав для зміни запобіжного заходу у зв`язку із таким.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Дубровської Н.М. від 02.04.2021 р. обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 28.05.2021 (під час досудового розслідування). Востаннє обвинуваченому продовжено строк дії обраного запобіжного заходу включно до 22.11.2021 ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24.09.2021.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання певним ризикам.

Суд наголошує, що під час судового розгляду і вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу або його зміни оцінка обґрунтованості підозри не може бути надана через те, що обвинуваченому висунуте обвинувачення і суд лише за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом. Тому твердження сторони захисту з цього приводу не є обґрунтованими.

Так, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною. Таким чином, на стадії судового розгляду підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу. Питання обґрунтованості висунутого обвинувачення може бути вирішено виключно при ухваленні судом першої інстанції відповідного процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Зокрема, згідно зі ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності ряд обставин, наведених у переліку даної норми.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

За результатами розгляду клопотання суд дійшов висновку про збереження на даний час суттєвих ризиків та достатніх підстав, які свідчать про необхідність продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, що відповідає ч.1 ст.197 КПК України, з дати розгляду питання про продовження строку його дії.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, з урахуванням анкетних відомостей, зокрема, тієї обставини, що він раніше неодноразово засуджений, судимості не зняті та непогашені у встановленому законом порядку. Судом враховується характер й тяжкість діянь, які йому інкримінуються (ч.2 ст.121, ч.2 ст.307 КК України), зокрема, у сфері проти життя та здоров`я особи, що мають підвищену соціальну небезпеку.

Саме захід у вигляді тримання під вартою, на переконання суду, перешкоджає ухиленню обвинуваченого від суду, вчиненню іншого кримінального правопорушення.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, Заява №33977/96, від 26 липня 2001 року).

Тримання під вартою є виправданим, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy, Заява №26772/95, від 06 квітня 2000 року).

У п.51 справи «Летелье проти Франції» (Letellier v. France, Заява №12369/86, від 26 червня 1991 року) Європейський суд з прав людини зазначив:и суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину.

Суд враховує, що обвинувачений неодноразово виявляв агресію в словесній формі відносно потерпілої під час провадження справи в суді. Також, будучи обізнаним про місце проживання свідків, як наголошує сторона обвинувачення, обвинувачений матиме реальну можливість шляхом застосування насильства або погрози його застосування вчинити вплив на них з метою уникнення покарання та спонукання їх до надання свідчень на його користь.

Ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, є реальними та зберігають свою актуальність.

Суд враховує й суперечливі пояснення сторони захисту під час розгляду клопотання. Так, захисник наголошував на необхідності допомоги з боку ОСОБА_1 його матері, яка за станом здоров`я не може самостійно задовольняти всі свої потреби, тому адвокат Хіжняков І.В. надає їй посильну допомогу (купує продукти харчування) на її прохання. При цьому, обвинувачений ОСОБА_1 пояснив у судовому засіданні, що має добрі стосунки із матір`ю, не має наміру спричиняти їй шкоду, крім того, вона опікується обвинуваченим, часто приносить йому їжу та одяг під час утримання в ізоляторі. Доказів перебування матері на утриманні у обвинуваченого суду не надано, крім того, як пояснював ОСОБА_1 , він тривалий час не був працевлаштований, відповідно, власного доходу не мав.

Судом встановлено, що за станом здоров`я обвинувачений може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі. Доказів на спростування стороною захисту суду не надано.

Суд дійшов висновку, що продовження строку дії запобіжного заходу забезпечить можливість особистої участі обвинуваченого під час судового провадження. Застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді домашнього арешту, не забезпечить належної процесуальної поведінки, тому доводи захисту є необґрунтованими.

Оскільки обставини по справі з часу останнього продовження строку дії запобіжного заходу не змінились, допит свідків та потерпілої не розпочато, докази під час розгляду кримінального провадження в силу вимог ст.23 КПК України мають бути досліджені безпосередньо, а ризики, передбачені статтею 177 КПК України не тільки не зменшились, а, з урахуванням поведінки обвинуваченого, яка мала місце під час судового розгляду, - збільшилися, зазначене унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, на підставі чого суд доходить висновку про необхідність продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 днів.

Керуючись ст. 23, 177, 183, 197, 199, 201, 205, 331, 350, 369-372, 392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_1 , строком на 60 (шістдесят) днів - з 18 листопада 2021 року до 16 січня 2022 року включно.

Визначити строк дії ухвали до 16 січня 2022 року включно.

Копію ухвали суду надіслати Державній установі «Вільнянська установа виконання покарань (№11)», вручити обвинуваченому, захиснику обвинуваченого та прокурору.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, прокурором до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Роз`яснити, що відповідно до ч.4 ст.331 КПК України подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Повний текст ухвали суду складений та оголошений 19.11.2021 о 15-00 годині.

Суддя Л. А. Вайнраух