Рішення № 101214401, 11.11.2021, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/897/20

Провадження № 2/697/67/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді – Льон О.М.

за участю секретаря судового засідання – Дрянової Н.В.

представника позивача – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Канів, Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_4 адвокат Хорошун О.В. звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – СК "Глобус", правонаступником якої є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_4 є власником транспортного засобу «Рено» та напівпричіпа-рефрижератора «Samro» SR 334, сірого кольору 1998 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 . 08.07.2016 водій ОСОБА_5 , приїхавши з рейсу, поставив транспортний засіб «Рено» в гараж, а напівпричіп-рефрижератор «Samro» SR 334, сірого кольору 1998 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 , як завжди, на стоянці на території колишнього підприємства «Закордоненергокомплектбуд». 09.07.2016 ОСОБА_4 зателефонував водій ОСОБА_5 і повідомив, що вночі внаслідок короткого замикання електропроводки сусіднього автомобіля IVECO д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричіпом-рефрижератором-Е д.н.з. НОМЕР_3 , що був поставлений відповідачем ОСОБА_2 , який є його власником, згорів автомобіль останнього, а внаслідок того, що поряд стояв ще напівпричіп, то останній теж зазнав пошкодження. Напівпричіп ОСОБА_4 стояв найближче, тому він найбільше був пошкоджений. За фактом пожежі був складений Акт про пожежу від 09.07.2016 комісією РВ УДСНС України в Черкаській області. Крім цього, 17.08.2016 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016250160000542 в ході розслідування якого було призначено пожежно-технічну експертизу. Згідно протоколу огляду місця події від 31.08.2016 слідчим Дурицьким О.А. зафіксовано наступне: «На відстані 1 м. 660 см. по лівій боковій стороні пошкодженого вогнем автомобіля знаходиться напівпричіп-рефрежиратор д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, по довжині з правої сторони на відстані 5 м. 80 см. має обвуглення утеплювача та має чотири наскрізні прогари всередину напівпричепу. По лівій частині та тильній стороні ушкоджень немає». Згідно висновку експерта № 5/27 від 12.09.2016 зроблено висновки про наступне: осередок пожежі знаходився в задній нижній частині кабіни автомобіля на рівні рами автомобіля IVECO д.н.з. НОМЕР_2 , у просторі між переднім бортом напівпричепа-рефрижератора-Е д.н.з. НОМЕР_3 та кабіною; причина пожежі – занесення джерела запалювання із зовні; джерело запалювання в даному випадку – відкритий вогонь (полум`я сірника, запальнички і т.ін.). Згідно попередньої калькуляції від 06.07.2017 на проведення ремонтних робіт напівпричепа «Samro» SR 334, сірого кольору 1998 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 необхідно витратити 1237009,20 грн.

Також вказує, що 18.07.2016 ОСОБА_4 вже було пред`явлено позов до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача Страхова компанія «Глобус» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії джерела підвищеної небезпеки (пожежі) в Канівський міськрайонний суд (справа № 697/1540/16), який ухвалою Канівського міськрайонного суду від 08.09.2019 залишено без розгляду. Вважає, що позовна давність була перервана та її перебіг почався заново.

Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, що складає 245910,00 грн.

Позивач ОСОБА_4 в останнє судове засідання не з`явився, в попередніх судових засіданнях позов підтримав, наполягав на його задоволенні, пояснив, що строк позовної давності було перервано позовною заявою 2016 року, яку було залишено без розгляду.

Представник позивача адвокат Хорошун О.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив, що 09.07.2016 пожежа в його транспортному засобі сталася не з його вини, тому позов є безпідставним.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Дяченко В.М. в судовому засіданні проти позову заперечувала та пояснила, що вимоги ОСОБА_4 є безпідставними та необгрунтованими. В провадженні слідчого СВ Канівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Дурицького О.А. знаходяться матеріали кримінального провадження за № 12016250160000542 від 17.08.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, по якому ОСОБА_2 визнано потерпілим. Відповідно до висновку пожежо-технічної експертизи № 5/27 від 12.09.2016 причиною пожежі є занесення джерела запалювання із зовні. Тобто транспортний засіб IVECO Eurotech MPL синього кольору, НОМЕР_2 та причіп – рефрижератор-Е, НОМЕР_3 , білого кольору, що належить ОСОБА_2 , а також рефрижератор «Samro» SR 334 д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 , постраждали внаслідок вчинення кримінального правопорушення – підпалу невідомою особою. Кримінальне провадження ще не завершено. Спроби спалити автомобіль були неодноразові. ОСОБА_2 не є винною особою, і тому стягнення з нього коштів є безпідставним. Також позивачем було порушено строки звернення до суду, оскільки позовна давність по даній справі завершена 09.07.2019. Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки було залишено без розгляду з підстав неявки в суд позивача та його представника, тому просить застосувати позовну давність.

Представник відповідача ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», що є правонаступником ТОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» в судове засідання не з`явився, надали до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника. Також до суду направили пояснення, в якому пояснили, що ПАТ «СК «УСГ» не має жодних підстав для виплати страхового відшкодування у зв`язку з тим, що заявлена подія, яка сталася 09.07.2016 із напівпричепом «SAMRO», державний реєстраційний № НОМЕР_1 не є страховим випадком, оскільки пошкодження транспортного засобу сталося не внаслідок ДТП.

Судом встановлено, що транспортний засіб IVECO Eurotech MPL синього кольору д.н.з. НОМЕР_2 та причіп-рефрижератор-Е д.н.з. НОМЕР_3 білого кольору належить ОСОБА_2 на праві власності.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , н/причіп-рефрижератор-е «Samro», сірого кольору 1998 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_4 (а.с.21).

Позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні показали, що свої транспортні засоби ставили на стоянці на території колишнього підприємства «Закордоненергокомплектбуд», проте жодних договорів зберігання (схову) сторони не укладали.

09.07.2016 провідним інспектором Канівського РВ У ДСНС України у Черкаській області капітаном цивільного захисту Хорошуном О.М. був складений акт про пожежу, відповідно до якого пожежа виникла 09.07.2016 о 02 год. 55 хв., місце виникнення – відсік двигуна, пожежу виявлено о 3 год. 12 хв. ОСОБА_6 , повідомлення про пожежу надійшло о 3 год. 13 хв. до підрозділу ДСНС від ОСОБА_7 , причина пожежі ймовірна – коротке замикання електропроводки (а.с.19).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкоди, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналіз норм чинного цивільного законодавства України свідчить про те, що закріпленні ст. 1166 Цивільного кодексу України норми, стосовно відшкодування майнової шкоди відносяться до правил генерального делікту, адже умовами застосування цих норм є завдання майнової шкоди неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діям (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача цієї шкоди. За правилами генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього її заподіювача.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Схожої правової позиції дотримується і Верховний Суд, який у абз. 1 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ з позовами про відшкодування шкоди» зазначив, що розглядаючи позови про відшкодування шкода суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно частини другої, п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Тлумачення статті 1187 ЦК України свідчить, що зобов`язання про відшкодування майнової шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч).

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у і тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1: частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що і відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 6 зазначеної постанови пленуму, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п.7 цієї ж постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №6-1648ск16 від 20.04.2016 прийшов до наступного правового висновку «Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Тобто відповідно до презумпції вини заподіювача шкоди не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини».

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-183цс14 від 03.12.2014 «…Законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт завдання такої шкоди відповідачем та її розмір» та у справі №753/7281/15-ц від 23.01.2018 «Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст.1166 ЦК України покладається на відповідача».

Відповідно до висновку експерта № 5/27 від 12.09.2016 Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, який міститься в матеріалах кримінального провадження № 12016250160000542, які були оглянуті в судовому засіданні, вбачається, що осередок пожежі знаходився в задній частині кабіни автомобіля IVECO д.н. НОМЕР_2 , у просторі між переднім бортом напівпричепа-рефрижератора-Е д.н. НОМЕР_3 та кабіною, причина пожежі – занесення джерела запалювання із зовні, джерело запалювання в даному випадку – відкритий вогонь (полум`я сірника, запальнички і т.ін.).

Також в матеріалах даного кримінального провадження міститься відповідь заступника начальника ВП заступника начальника слідчого відділення Канівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області Канівця В.В. про те, що на даний час в кримінальному провадженні № 12016250160000542 від 17.08.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України повідомлення про підозру нікому не вручене та рішення по кримінальному провадженні ще не прийняте, досудове розслідування триває.

З кримінального провадження № 12016250160000542 від 17.08.2016 вбачається, що ОСОБА_2 є потерпілим по даному кримінальному провадженню.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд виходить з того, що винуватість відповідача у спричиненні передбаченої позовом шкоди позивачеві залишилась недоведеною, а пожежа, є непереборною силою, яка виникла внаслідок занесення джерела вогню ззовні невідомою особою.

Відсутній також безпосередній причинний зв`язок між завданою шкодою позивачеві та діями відповідача, та жоден з наданих доказів на обґрунтування позову не містить в собі висновків про те, що саме відповідач будь-яким чином причетний до виникнення пожежі, що його поведінка є чи була неправомірною, що і в кінцевому випадку привела до спричинення шкоди позивачу. Інших належних письмових доказів про дійсні причини виникнення пожежі, з визначенням винних осіб, суду не надано, а дослідженими письмовими доказами спростовано презумпцію вини відповідача.

Отже, посилання позивача на ч.2 ст. 1187 ЦК України не знайшло свого підтвердження та спростовується матеріалами кримінального провадження № 12016250160000542 від 17.08.2016.

Згідно ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що на спростування даних обставин достатніх, належних та допустимих доказів суду не надано, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії з джерелом підвищеної небезпеки, з відповідача ОСОБА_2 ..

Щодо клопотання представника відповідача щодо застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Оскільки в судовому засіданні не доведено винуватість відповідача у спричиненні завданої шкоди позивачеві, тому суд не вбачає підстав для застосування позовної давності.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати, в порядку ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають компенсації за рахунок держави.

Керуючись 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки – відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.11.2021.

Головуючий О . М . Льон