Рішення № 101214087, 16.11.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/9599/20

Провадження № 2/643/844/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2021 Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Мельникова І.Д.,

за участю секретаря Любченко О.С.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економікита комунального майна Харківської міської ради, Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання приватизації недійсною та відновлення права на приватизацію майна,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати приватизацію квартири загальною площею 68.2 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 - недійсною.Виключити ОСОБА_2 з числа власників квартири загальною площею 68.2 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати ОСОБА_2 таким, що не скористався правом на приватизацію житла, в порядку Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та поновити право на приватизацію житла.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що розпорядженням органу приватизації № 10223 від 18.12.2000 року було задоволено заяву відповідального квартиронаймача ОСОБА_6 про приватизацію квартири розташованої за адресою; АДРЕСА_1 .На підставі вказаного розпорядження Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради було видано свідоцтво про право власності від 18.12.2000 року. Відповідно до вказаного свідоцтва відповідальний квартиронаймач ОСОБА_6 та члени його сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , які на той час проживали разом з ним, отримали на праві спільної сумісної власності квартиру загальною площею 68,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .Разом з тим, на момент здійснення приватизації ОСОБА_2 виповнилося 12 (дванадцять) років, тому жодної згоди на здійснення приватизації останній не надавав. На даний момент ОСОБА_2 проходить військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 та через те, вважається таким, що використав право на безоплатну приватизацію у 2000 році, не може реалізувати своє право на отримання житлового приміщення для власної сім`ї за рахунок житлового фонду - Міністерства оборони України.Тому, вважає, що здійснення приватизації вказаної житлової квартири від імені позивача є незаконним, адже фактично вказана квартира була приватизована без згоди позивача, тому право позивача на приватизацію житла повинно бути відновлено.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР у судове засідання не з`явився, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Департамент економіки та комунального майна ХМР повідомлений належним чином.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 надали суду заяви про визнання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, розпорядженням органу приватизації № 10223 від 18.12.2000 року було задоволено заяву відповідального квартиронаймача ОСОБА_6 про приватизацію квартири розташованої за адресою; АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного розпорядження Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради було видано свідоцтво про право власності від 18.12.2000 року. Відповідно до вказаного свідоцтва відповідальний квартиронаймач ОСОБА_6 та члени його сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , отримали на праві спільної сумісної власності квартиру загальною площею 68,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Згідно з ч. 3 ст. 9 ЖК УРСР, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 5 вказаного закону, право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Відповідно до ст.17 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає. Місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п`ятнадцяти років, або громадян, що перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.

Згідно з вимогами ст.14 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, за неповнолітніх, які не досягли п`ятнадцяти років, угоди укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун. Вони вправі учиняти лише дрібні побутові угоди.

На час подачі заяви про приватизацію квартири позивачу ОСОБА_2 було 12 років та він був, в розумінні діючого на той час законодавства, неповнолітньою особою, тому від його імені діяли батьки.

Місцем проживання позивача відповідно до вимог законодавства було місце проживання його батьків, а саме: квартира АДРЕСА_2 .

Таким чином приватизація вищевказаної квартири здійснена відповідно до вимог чинного на момент її проведення законодавства України.

З аналізу положень законодавства можна зробити висновок, що у разі приватизації житла, у якому постійно проживають на законних підставах також неповнолітні діти, потрібна письмова заява їх законного представника щодо згоди на приватизацію з урахуванням інтересів неповнолітніх.

Водночас, оскільки відповідно до положень чинного законодавства не передбачена необхідність письмової згоди неповнолітньої особи, а достатньо тільки згоди батьків, то є сумніви стосовно можливості визнання недійсним вказаного правочину, у зв`язку із тим, що немає порушення законодавства в момент вчинення правочину, а згоди на приватизацію від органу опіки та піклування при приватизації також не передбачено.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141,263, 265 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 18.11.2021.

Суддя І.Д. Мельникова