Ухвала суду № 101213846, 19.11.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/4407/21

Провадження № 1-кс/639/2095/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року м. Харків

Суддя Жовтневого районного суду м. Харкова Кісь Д.П., за участю секретаря Крбеян К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву про самовідвід слідчого судді Чижиченка Д.В. при розгляді справи № 639/4407/21 за заявою АТ «Мегабанк» про відвід слідчого судді Мілова Д.В.,

встановив:

У провадженні слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова Чижиченка Д.В. перебуває заява АТ «МЕГАБАНК» про відвід слідчого судді Мілова Д.В. при розгляді клопотання по кримінальному провадженню № 12021220500000258 від 22.06.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, про тимчасовим доступ до речей та документів, які знаходяться у володінні АТ «МЕГАБАНК».

Слідчим суддею Чижиченком Д.В. заявлений самовідвід по вказаній справі, в обґрунтування якого суддя посилається на те, що 30.08.2021 року до суду надійшла заява адвоката Дребот Ірини Анатоліївни в інтересах Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» в якій зазначено, що рідний брат судді ОСОБА_1 - Чижиченко Р.В. може бути зацікавленим у результатах провадження, враховуючи те, що у провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Мегабанк», Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про відшкодування збитків, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області, Державна казначейська службу України. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.07.2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

При цьому адвокат Дребот І.А., фактично не ставлячи питання про відвід судді Чижиченка Д.В., просить врахувати викладену в заяві інформацію при вирішенні питання про можливість розгляду суддею (слідчим суддею) Чижиченком Д.В. заяви про відвід слідчого судді Мілова Д.В.

У зв`язку з чим слідчий суддя Чижиченко Д.В. заявив самовідвід відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.75, ст.ст.80,81 КПК України.

В судове засідання при розгляді питання про самовідвід учасники судового провадження не прибули, їх неявка не перешкоджає розгляду зазначеного питання.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Враховуючи вищезазначене, існує об`єктивний критерій щодо сумніву у безсторонності судді Чижиченка Д.В. під час розгляду вказаної заяви про відвід.

При вирішенні заяви про відвід, суд, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Важливою процесуальною гарантією реалізації права кожної людини на справедливий розгляд незалежним і безстороннім судом у кримінальному провадженні України є інститут відводів (самовідводів) професійних суддів.

Відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 р., передбачає, що суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності (неупередженості) має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» від 10 грудня 2009 року, зазначено, що наявність безсторонності має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Веттштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10 червня 1996 року). Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

У контексті об`єктивного критерію, окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» (заява №16695/04) рішення від 15 липня 2010 року (набуло статусу остаточного від 15 жовтня 2010 року), п.п. 28-32).

Враховуючи практику ЄСПЛ, положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ч.1 ст.21 КПК України, беручи до уваги реальність обставин, наведених в заяві про самовідвід, враховуючи значний суспільний резонанс даного кримінального провадження, приходжу до висновку, що з метою забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити сумніви за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача у безсторонності і неупередженості судді, приймаючи до уваги положення ст.3 Європейського статуту судді, яка передбачає, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений, наведені суддею Чижиченком Д.В. обставини у заяві про самовідвід виключають можливість участі вказаного судді у розгляді даної кримінальної справи, у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 80, 81 КПК України,

постановив:

Заяву про самовідвід судді Чижиченка Д.В. при розгляді справи № 639/4407/21 за заявою АТ «Мегабанк» про відвід слідчого судді Мілова Д.В. - задовольнити.

Справу № 639/4407/21 (провадження № 1-кс/639/2085/21) за заявою АТ «Мегабанк» про відвід слідчого судді Мілова Д.В., в порядку ст.35 КПК України, передати до канцелярії Жовтневого районного суду м. Харкова для автоматизованого розподілу з урахуванням спеціалізації суддів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.П. Кісь