Вирок № 101212952, 19.11.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10707/19

Провадження № 1-кп/344/580/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Зеленко О.В.,

з участю секретарів Караїм Ю.В., Горайської Ю.В.,

Мельницької Л.Т.,

прокурорів Калинчук Л.В., Храбатина О.А.,

Сенечака Р.В., Торованина С.В.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

захисника Матвіїва Б.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальними актами про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківськ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, РНОКПП НОМЕР_1 , раніше судимого:

- 26.05.2008 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ч.1 ст.307, ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

- 24.01.2013 Галицьким районним судом Івано-Франківської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, покарання відбуто повністю;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, поєднане з проникненням у житло; таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно.

ОСОБА_2 , маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, повторно вчинив нові умисні кримінальні правопорушення за наступних обставин.

Так, 29.07.2018 близько 03 год 30 хв ОСОБА_2 перебував неподалік одноповерхового житлового будинку АДРЕСА_2 , де побачив, що в квартирі АДРЕСА_2 вказаного будинку відчинені вікна. Після чого у ОСОБА_2 виник неправомірний умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_2 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до відчиненого вікна квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 , та скориставшись тим, що вікно відчинене, незаконно проник в житло.

Перебуваючи в приміщенні квартири, ОСОБА_2 , діючи умисно та повторно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний і суспільно небезпечний характер своїх дій, таємно викрав наступне майно, що належить ОСОБА_3 : ноутбук марки «Lenovo», модель «В5 90А (59387175)», вартістю 3127, 66 грн, ноутбук марки «Toshiba», модель «С55-В5299», вартістю 4750 грн, мобільний телефон марки «Hyawei», модель «Р10 lite», вартістю 2234, 66 грн, мобільний телефон марки «Alcatel», модель «One Touch D920», вартістю 338, 33 грн, золотий браслет 585 проби вагою 1 грама, золотий браслет 585 проби вагою 1,5 грама, золотий браслет 585 проби вагою 2,5 грама, вартістю в брухті 3017, 34 грн, що підтверджується висновком експерта № СЕ-19/109/28-121ТВ/19 від 28.02.2019 року. Після цього ОСОБА_2 з викраденим майном покинув місце вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 13 467, 99 грн.

Окрім цього, в період часу з 18 год 15 хв 26.12.2018 до 08 год 00 хв 27.12.2018 ОСОБА_2 , перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_5, побачив автомобіль марки «ВАЗ-2108», реєстраційний номер НОМЕР_2 , білого кольору, який перебував у правомірному користуванні ОСОБА_1 . У цей час у ОСОБА_2 виник неправомірний умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 , діючи умисно та повторно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до вказаного автомобіля, після чого відчинив дверцята автомобіля, які не були зачинені на замок, чим забезпечив собі доступ до салонного відділення автомобіля, звідки в подальшому таємно викрав наступне майно: перфоратор марки «BOSCH», модель «GBH 2-26 DFR», вартістю 1683,33 грн, кутову шліфувальну машинку марки «DEWALT», модель «D 28136», вартістю 1966,33 грн, відбійний молоток марки «MAKITA», модель «HM 0860С», вартістю 5325 грн, акумуляторний шуруповерт марки «GRAND», модель «ДА-12М», вартістю 775,19 грн, що підтверджується висновком експерта № СЕ-19/109/28-82ТВ/19 від 19.02.2019 року.

В подальшому, ОСОБА_2 з викраденим майном покинув місце вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 9749,85 грн.

У судових засіданнях обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого кримінального правопорушення відповідно до викладеного в обвинувальному акті. Так, ОСОБА_2 суду показав, що подія мала місце в ніч з 26.12.2018 на 27.12.2018. Ввечері проводив дівчину та в дворі будинку, що на вул. Тисменицька в м.Івано-Франківську, побачив автомобіль марки «ВАЗ-2108» білого кольору. Вказаний автомобіль був з прозорими вікнами, побачив через вікно автомобіля електроінструменти в салоні. Кнопка передніх пасажирських дверей була піднята, а тому відчинив дверку та викрав з автомобіля електроінструменти, які зазначені в обвинувальному акті. Один великий перфоратор та відбійний молоток здав в ломбард, а інші речі продав на ринку. Повернув особисто акумуляторний шуруповерт та шліфувальну машинку потерпілому, шліфувальна машинка була в неробочому стані. Вживав заходів, щоб викупити решту речей, але не зміг. У вчиненому щиро кається, не відшкодував повністю потерпілому ОСОБА_1 , оскільки останній зазначив велику суму - 25 000 грн. Зазначив, що вчинив крадіжку, оскільки не працював і не мав за що придбати їсти. Цивільний позов ОСОБА_1 визнав частково - у частині матеріальної шкоди повністю на суму 8974 грн, у частині моральної шкоди - на суму 2000 грн. Розкаявся у вчиненому, просив суворо його не карати. Вину в інкримінованому за ч.3 ст.185 КК України злочині та цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 не визнав. Суду пояснив, що у ніч на 29.07.2018 перебував або вдома, або десь за гральними автоматами. Крадіжку майна ОСОБА_3 не вчиняв, з ОСОБА_4 не знайомий, ніколи у нього вдома не був, звідки його відбитки у квартирі ОСОБА_3 , а також чому номер його телефону перебував на час вчинення злочину у радіусі дії базової станції оператора мобільного зв`язку, що покриває місце вчинення злочину - пояснити не може. Мобільний телефон білого кольору не викрадав у ОСОБА_3 , а придбав у невідомої особи у залі гральних автоматів у магазині «Галичанка» у м.Івано-Франківську за 600-800 грн, а за кілька днів здав його у ломбард «Комод» у центрі Івано-Франківська за 1100-1200 грн на документи свідка ОСОБА_5 , так як не мав при собі своїх документів, а гроші були терміново потрібні для гральних автоматів.

Потерпілий ОСОБА_1 згідно поданої заяви просив проводити подальший судовий розгляд справи за його відсутності, цивільний позов задовольнити у повному обсязі та призначити обвинуваченому покарання відповідно до суворості закону (т.2 а.с.42).

Потерпіла ОСОБА_3 у судове засідання жодного разу не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду кримінального провадження. Згідно повідомлення прокурора - перебуває за межами України у зв`язку з працевлаштуванням (без надання адреси проживання потерпілої за межами України). Враховуючи, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за ч.3 ст.185 КК України надійшло до суду ще 20.06.2019, суд неодноразово за клопотанням сторін відкладав розгляд даного кримінального провадження для забезпечення її участі у судових засіданнях, а також те, що з матеріалів кримінального провадження вбачається відсутність потерпілої ОСОБА_3 за місцем проживання в Україні на час вчинення злочину, а у судовому засіданні допитаний її син ОСОБА_6 (син потерпілої, що фактично тривалий час одноосібно проживав за місцем вчинення крадіжки у АДРЕСА_2 ), враховуючи приписи ст.28 КПК України щодо здійснення процесуальних дій у розумні строки, суд вважав за можливе здійснити судовий розгляд за відсутності потерпілої ОСОБА_3 .

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються - епізоду крадіжки у ніч з 26.12.2018 на 27.12.2018 електроінструментів з автомобіля ОСОБА_1 у дворі будинку АДРЕСА_5 . При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити визнані добровільно обставини в апеляційному порядку.

Незважаючи на невизнання визнання вини обвинуваченим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, його вина у його вчиненні підтверджується показами свідків, висновками експертиз, письмовими та речовими доказами, які суд вважає належними та допустими доказами у даному кримінальному провадженні.

Свідок ОСОБА_6 суду повідомив, що потерпіла ОСОБА_3 - його матір, проживали разом за адресою: АДРЕСА_2 . 26.07.2018 опинився у УВП №12, на час крадіжки з їх дому був там. Будинок, у якому проживав з матір`ю - це одноповерховий будинок, що складається з двох житлових кімнат. Безпосередньо з його кімнати викрали 2 ноутбука - марки «Lenovo» і марки «Toshiba», (одним користується він, інший належить його старшому брату, що з ними разом не проживає). Крім того, викрали 2 мобільні телефон марки «Hyawei» і «Alcatel», у подальшому проводилося впізнання телефонів, мав записані їх imei. З маминої кімнати викрали золоті прикраси, власником яких вона є. Також викрали телевізор «Техніка», вартість якого йому невідома. 26.07.2018 був обшук у вказаному будинку, на той час проживав там сам, всі вказані речі були, відображено на відеозаписі протоколу обшуку, що знаходиться у справі, що розглядається щодо нього в Івано-Франківському міському суді за ч.2 ст.307 КК України. Після обшуку його затримали, працівники поліції переконалися, що усі вікна і двері будинку зачинені. 29.07.2018 приїхала мама ОСОБА_3 і виявила крадіжку. У будинок можна проникнути і через вікна, і через двері. Сигналізації і решіток нема, є вуличне освітлення. Будь-яких грошей нікому не винен, відповідно жодних претензій про повернення коштів йому ніхто не пред`являв.

Свідок ОСОБА_7 суду повідомив, що з ОСОБА_2 знайомий. Влітку ввечері 2 роки тому у невідомої особи чоловічої статі віком 30-35 років на вул. Галицькій у м.Івано-Франківську біля «Галичанки» купив вживаний світлий сенсорний телефон «Укртелеком» за 200 грн. Приблизно за 2 тижні приїхали працівники поліції, запитали про телефон, поїхали у відділ поліції на вул.Бельведерській, там і видав їм телефон. Був здивований, бо за базою МВС, що знаходиться у вільному доступі, перевіряв по imei цей телефон і він не значився таким, що розшукується. Приблизно рік по тому працівники поліції проводили впізнання за фото. На фото бачив ОСОБА_2 , сказав поліції, що знає його, а телефон купив не у нього. Розказував у кого саме купив, описував цю особу. У ОСОБА_2 взагалі нічого не купляв, той не пропонував, свідок теж не ініціював. Чоловіка, у якого купив телефон, бачив вперше.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що у один з днів (ймовірно, 19) липня 2018 року зранку перебував на парковці біля магазину «Барбарис» у м.Івано-Франківську. До нього підійшов незнайомий чоловік, сказав, що ніяк не може викликати таксі та попросив відвезти його у ломбард «Комод», що біля ресторану «Пегас» у центрі м.Івано-Франківська. Через деякий час цей чоловік вийшов з ломбарду, сказав, що забув свої документи і попросив здати мобільний сенсорний телефон білого кольору у ломбард на його документи, на що погодився. Будь-якої винагороди за це від чоловіка не отримував, тільки за перевезення до 200 грн. У судовому засіданні вказав на обвинуваченого як особу, на прохання якого здав у ломбард мобільний телефон. Крім того повідомив, що під час досудового розслідування проводилося впізнання обвинуваченого за фото.

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 29.07.2018, потерпіла ОСОБА_3 (що є сезонним робітником у Республіці Чехія) повідомила, що в період з 27.07.2018 до 29.07.2018 невідома особа через відчинене вікно проникла в приміщення будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 , звідки викрала телевізор, ноутбук, золоті вироби (т.1 а.с.122).

З протоколу огляду місця події від 29.07.2018 з план-схемами та фототаблицями, що проводився у квартирі АДРЕСА_2 , вбачається, що при вході в спальню виявлено слід підошви взуття розмірами 104х94 мм, утворений нашаруванням пилу; при вході у вітальню - виявлено слід взуття розміром 106х75 мм, утворений нашаруванням пилу; при обробці слідосприймаючих поверхонь на віконній рамі у кухні з внутрішньої сторони виявлено слід фактури матеріалу розміром 43х27 мм, у вітальні на комп`ютерному столі на поверхні полімерної шкатулки - слід пальця руки розмірами 22х12 мм. Вказані сліди перекопійовано та вилучено з місця події, а у подальшому визнано речовими доказами згідно постанови від 30.07.2018 (т.1 а.с.123-137).

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.03.2019, свідок ОСОБА_5 серед фото 4 осіб впізнав на фото №1 ОСОБА_2 як особу, що просив його закласти мобільний телефон у ломбард (т.2 а.с.138-140).

Відповідно до протоколу пред`явлення речей для впізнання від 17.05.2019, свідок ОСОБА_5 серед 4 представлених йому для впізнання мобільних телефонів впізнав мобільний телефон, який знаходиться під номером 4 - мобільний телефон марки «Hyawei», модель «Р10 lite» білого кольору, на передній частині якого наявні пошкодження у виді тріщин - як такий, який він на прохання невідомої особи заклав у ломбард під свої документи (т.2 а.с.141-143).

З повідомлення ПТ «Ломбард «Регіональний» від 23.01.2019, мобільний телефон «Huawei P10» imei: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , здавався в якості предмету закладу майна для отримання фінансових кредитів під заклад майна до ломбардного відділення №57, що знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Вагилевича, 9/2, видано готівкою 1200 грн (т.2 а.с.144-145).

Як вбачається з протоколу пред`явлення речей для впізнання від 27.05.2019, свідок ОСОБА_6 серед 4 представлених телефонів впізнав мобільний телефон під номером 1 -мобільний телефон марки «Alcatel», модель «One Touch D920» білого кольору з пошкодженнями біля динаміка на передній частині - як такий, яким він користувався протягом тривалого часу та який знаходився за місцем його проживання (т.2 а.с.146-148).

Аналогічно, свідок ОСОБА_6 серед 4 представлених йому для впізнання мобільних телефонів впізнав мобільний телефон, який знаходиться під номером 4 - мобільний телефон марки «Hyawei», модель «Р10 lite» білого кольору, на передній частині якого наявні пошкодження у виді тріщин - як такий, яким він користувався протягом тривалого часу та який знаходився за місцем його проживання (протокол пред`явлення речей для впізнання від 27.05.2019, т.2 а.с.149-151).

26.12.2018 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4, добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон «Huawei» білого кольору, imei: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який він придбав 11.10.2018 у ломбарді по вул.Вагилевича у м.Івано-Франківську, та який має пошкодження у вигляді тріщин на сенсорному дисплеї та пошкодження у верхньому лівому куті задньої кришки телефону (т.2 а.с.152). Вказаний телефон згідно постанови від 15.02.2019 (т.2 а.с.153) визнано речовим доказом.

10.08.2018 ОСОБА_7 добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон марки «Alcatel», модель «One Touch D920», imei: НОМЕР_5 , який прибав у незнайомого чоловіка 29.07.2018 у центральній частині міста (т.2 а.с.154). Вказаний телефон згідно постанови від 15.02.2019 (т.2 а.с.155) визнано речовим доказом.

Вилучені під час огляду місця події 2 сліди підошв взуття визнано речовими доказами згідно постанови від 13.03.2018 (т.2 а.с.158).

Згідно висновку експерта №СЕ-19/109/28-121ТВ/19 від 28.02.2019, станом на 29.07.2018 ринкова вартість ноутбука марки «Lenovo», модель «В5 90А (59387175)» становила 3127,66 грн, ноутбука марки «Toshiba», модель «С55-В5299», становила 4750 грн, мобільного телефона марки «Hyawei», модель «Р10 lite» - 2234,66 грн, мобільного телефона марки «Alcatel», модель «One Touch D920» - 338,33 грн; золотого браслета 585 проби вагою 1 грам, золотого браслета 585 проби вагою 1,5 грама, золотого браслета 585 проби вагою 2,5 грама в брухті за закупівельними цінами Національного банку України на дорогоцінні метали становила 3017, 34 грн (т.2 а.с.161-173).

З висновку експерта №СЕ-19/109/14-101Д/19 від 04.03.2019 вбачається, що слід пальця руки максимальними розмірами 22х12 мм, виявлений та вилучений під час огляду місця події, придатний для ідентифікації особи та залишений вказівним пальцем лівої руки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с.175-190).

Спецпакет з вмістом сліду пальця руки та дактилокарти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнано речовими доказами згідно постанови від 13.03.2019.

На підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 15.02.2019 згідно протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 14.03.2019 - отримано доступ за номерами абонентів мобільного зв`язку, CD-R диск з отриманою інформацією постановою від 09.04.2019 визнано речовим доказом (т.2 а.с.184-187).

З довідки аналізу технічної інформації щодо трафіку телефонних з`єднань вбачається, що 14 год 12 хв 28.07.2018 до 16 год 30 хв 29.07.2018 абонент НОМЕР_6 знаходився у базових станціях, які покривають місце вчинення злочину, а також базових станціях, які розташовані неподалік нього; абонент НОМЕР_7 згідно інформації оператора активний з 11.08.2018. Вказаними номерами телефону користувався ОСОБА_2 (т.2 а.с.188 -190).

Покази обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що крадіжку майна ОСОБА_3 не вчиняв, суд оцінює критично як такі, що спрямовані на уникнення від відповідальності за вчинення даного злочину і повністю спростовані дослідженими у судовому засіданні доказами, що підтверджують, зокрема, виявленням на місці події у квартирі ОСОБА_3 відбитків ОСОБА_2 , перебуванням на час крадіжки його номеру телефону у базових станціях, що покривають місце вчинення злочину, подальшої здачі ОСОБА_2 у ломбард на чужі документи мобільного телефону, викраденого у помешканні ОСОБА_3 , а також іншими доказами.

Згідно постанови Верховного Суду від 19.03.2020 по справі №314/1905/17, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»). Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обгрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Застосовуючи цей стандарт доведення, необхідно враховувати, що розумний сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має грунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами (постанова Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №195/1563/16-к).

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує його дії за ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), повторно, поєднане з проникненням у житло; за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), повторно.

При цьому щодо інкримінованого ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України кримінального правопорушення суд зауважує, що відповідно до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином (ч.3 ст.185 КК України) та нетяжким злочином (ч.2 ст.185 КК України), дані про особу винного, зокрема те, що обвинувачений за місцем проживання характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий, востаннє 24.01.2013 Галицьким районним судом Івано-Франківської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, покарання відбуто; офіційно не працює, неодружений, дітей не має; з 25.05.2009 до 05.06.2009 перебував на лікуванні в ОПНЛ №3 з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів (субітекс), переніс стан відміни з делірієм, неускладнений», та на обліку в ОПНЛ №3 не перебуває; з 07.08.2008 перебуває на диспансерному обліку ОНД з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності», згідно висновку судово-психіатричного експерта №115/2019 від 28.05.2019 психічними розладами не страждає та не страждав на період часу, що відноситься до інкримінованих йому протиправних дій, виявляє ознаки розладів психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності, активне вживання, що згідно МКХ -10 F11.25 на період інкримінованого кримінального правопорушення перебував у стані та перебуває на даний час, при якому здатний у повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; щире каяття та часткове добровільне відшкодування завданих збитків по епізоду крадіжки майна потерпілого ОСОБА_1 як обставини, що пом`якшують покарання за ч.2 ст.185 КК України, та відсутність обставин, які пом`якшують покарання за ч.3 ст.185 КК України, а також обставин, які обтяжують покарання за ч.2 та ч.3 ст.185 КК України.

Як вбачається з досудових доповідей про обвинуваченого (т.1 а.с.36-39, т.2 а.с.31-34), обвинувачений ОСОБА_2 не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше судимий, в установах виконання покарань перебував понад 5 років, участі у складанні досудових доповідей не приймав. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя, а також середній рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_2 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб).

З огляду на викладене, враховуючи особу обвинуваченого, що раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, відбував покарання в місцях позбавлення волі, але це не призвело до позитивних змін у його особистості та не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві, він не зробив належних висновків для себе, на шлях виправлення не став і знову вчинив умисні злочини, враховуючи позицію прокурора, що просив призначити обвинуваченому покарання за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за сукупністю злочинів - позбавлення волі на строк 3 роки, позицію обвинуваченого, що просив суворо його не карати та призначити умовне покарання, позицію захисника, що просив призначити покарання обвинуваченому за ч.2 ст.185 КК України із застосуванням ст.75 КК України, а за ч.3 ст.185 КК України врахувати, що винуватість обвинуваченого не доведена поза розумним сумнівом, суд вважає неможливим виправлення ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства та вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 покарання в межах санкцій ч.3 та ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню злочинів як ним, так і іншими особами.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 (т.1 а.с.7-9) слід задоволити частково, виходячи з наступного. Так, судом установлено, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 заподіяно матеріальну шкоду на суму 8974 грн (вартість викраденого майна 9749,85 грн, вартість повернутого майна - 775,19 грн) За таких обставин та зважаючи на повне визнання позову у частині відшкодування матеріальної шкоди обвинуваченим, суд вважає, що розмір матеріальної шкоди підлягає стягненню з обвинуваченого та становить 8974 грн.

Що стосується морального відшкодування відповідно до позовних вимог ОСОБА_1 , то суд виходить з наступного. Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, у тому числі, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Виходячи з наведеного, суд вважає, що в результаті злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 завдано моральних страждань, що полягали у викраденні належного йому майна, внаслідок чого останній не зміг виконувати замовлення на електромонтажні роботи та отримувати дохід, що спричинило душевні страждання та порушення стосунків з оточуючими людьми. Проте, на переконання суду, заявлений ОСОБА_1 розмір морального відшкодування у розмірі 15000 грн. є занадто великим. Суд вважає, що з врахуванням глибини моральних страждань, яких зазнав потерпілий, та матеріального становища обвинуваченого, буде необхідним та достатнім в цій частині стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 кошти в сумі 3000 грн. на відшкодування заподіяної ним моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 в її користь матеріальної шкоди в розмірі 20000 грн (т.2 а.с.10-11) слід задоволити частково, виходячи з наступного. Так, судом установлено, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 заподіяно матеріальну шкоду на суму 13467,99 грн. Під час досудового розслідування останній частково відшкодовано заподіяну шкоду на суму 2572,99 грн (шляхом повернення викрадених телефонів). Таким чином, на час розгляду кримінального провадження розмір невідшкодованої ОСОБА_3 матеріальної шкоди становить 10895 грн, про що безпосередньо вказано потерпілою у позовній заяві та відповідає викладеному в обвинувальному акті. За таких обставин суд вважає, що розмір матеріальної шкоди підлягає стягненню з обвинуваченого в користь ОСОБА_3 та становить 10895 грн.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз відповідно до ч.2 ст.124 КПК України покласти на обвинуваченого.

Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Підстав для зміни запобіжного заходу - особистого зобов`язання ОСОБА_2 суд

не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 370, 373, 374 КПК України, суд-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання:

за ч.3 ст.185 КК України - позбавлення волі на строк три роки;

за ч.2 ст.185 КК України - позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України визначити ОСОБА_2 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - позбавлення волі на строк три роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з часу фактичного затримання останнього для відбуття покарання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід - особисте зобов`язання ОСОБА_2 залишити без змін.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_5 , 8974 грн (вісім тисяч дев`ятсот сімдесят чотири гривні) на відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди та 3000 грн (три тисячі гривень) на відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. В решті вимог позову - відмовити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_2 , 10 895 грн (десять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять гривень) на відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди. В решті вимог позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави із зарахуванням на рахунок UA368999980313040115000009612, отримувач: ГУК в Івано-Франківській обл. /ТГ м.Івано-Франківськ/24060300, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код отримувача: 37951998, код класифікації доходів: 24060300 "Інші надходження" - 7436 грн процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз: №СЕ-19/109/14-79Д/19 від 21.02.2019; № СЕ-19/109/28-82ТВ/19 від 19.02.2019; № СЕ-19/109/12-78ТР/19 від 21.02.2019; № СЕ-19/109/28-121ТВ/19 від 28.02.2019; № СЕ-19/109/14-1001Д/19 від 08.02.2019; № СЕ-19/109/12-185ТР/19 від 08.04.2019.

Речові докази: сліди пальця руки, сліди підошви взуття, слід фактури матеріалу згідно постанов від 30.07.2018, 13.03.2019, 13.03.2019 - знищити; мобільні телефони марки «Hyawei», модель «Р10 lite», «Alcatel», модель «OneTouchD920» згідно постанов від 15.02.2019 - вважати повернутими потерпілій ОСОБА_3 ; дактилокарти на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (постанова від 13.03.2019), СD-R диск згідно постанови від 09.04.2019 - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.09.2021 у частині накладення грошового стягнення на свідка ОСОБА_5 в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень - скасувати.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя Олеся ЗЕЛЕНКО