Рішення № 101212336, 11.11.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/5011/17

Провадження № 2/0182/23/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.11.2021 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про стягнення боргу за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимоги посилається на те, що 14 вересня 2016 року між Кредитною спілкою "Союз-Дніпро" як Кредитором та ОСОБА_1 як Позичальником був укладений Кредитний договір № 2257/16. Згідно умов Кредитного договору, позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 25 560 грн. 00 коп., строком на 18 місяців, починаючи з 14 вересня 2016 року по 13 березня 2018 року, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Кредит був отриманий 14 вересня 2016 року, що підтверджується видатковим касовим ордером № 2378 від 14 вересня 2016 року на суму 25 560 грн. 00 коп. В якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед позивачем по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування кредитом і сум штрафних санкцій, між Кредитною спілкою "Союз-Дніпро" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 2257/16 від 14 вересня 2016 року. Відповідно до умов договору поруки, ОСОБА_2 добровільно прийняв на себе зобов`язання перед позивачем відповідати у повному обсязі по зобов`язанням ОСОБА_1 . Відповідачами умови договору не виконані та станом на 16 серпня 2017 року сума кредиту не повернена за плановим розрахунком і залишок за кредитом складає 23 811 грн. 52 коп. (сума кредиту) – 1 748 грн. 48 коп. (фактично сплачена сума) = 23 811 грн. 52 коп. Згідно розрахунку до кредитного договору, ОСОБА_1 повинен повернути:

- залишок по кредиту – 23 811 грн. 52 коп.;

- проценти, нараховані за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів - 27 985 грн. 94 коп. (1 763 грн. 64 коп. + 28 573 грн. 82 коп. – 2 351 грн. 52 коп. = 27 985 грн. 94 коп.).

Тобто, загальна сума заборгованості становить - 51 797 грн. 46 коп. Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, оскільки заборгованість за кредитним договором відповідачами в добровільному порядку не сплачується, змушені звернутися до суду та стягнути суму боргу в розмірі 51 797 грн. 46 коп. в примусовому порядку, а також стягнути з відповідачів судові витрати в розмірі 1 600 грн. 00 коп., які були сплачені ними при подачі позову до суду.

В судове засідання представник позивача не прибув, надав суду заяву, в якій просить суд розгляд справи проводити за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає та проти винесення заочного рішення суду не заперечує (а.с.112, 114).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, від нього на адресу суду надійшла заява, в якій він просить суд розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги не визнає та проти задоволення позову заперечує в повному обсязі (а.с.116).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, від нього на адресу суду надійшла заява, в якій він просить суд розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги не визнає та проти задоволення позову заперечує в повному обсязі (а.с.117).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Як встановлено судом, 14 вересня 2016 року між Кредитною спілкою "Союз-Дніпро" як Кредитором та ОСОБА_1 як Позичальником був укладений Кредитний договір № 2257/16. Згідно умов Кредитного договору, позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 25 560 грн. 00 коп., строком на 18 місяців, починаючи з 14 вересня 2016 року по 13 березня 2018 року, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Кредит був отриманий 14 вересня 2016 року, що підтверджується видатковим касовим ордером № 2378 від 14 вересня 2016 року на суму 25 560 грн. 00 коп. (а.с.4-5). Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, цільовим призначенням кредиту є ремонт. Згідно з п.4.1, п.4.2, п.4.4 Кредитного договору, нарахування процентів за Договором здійснюється на строк користування кредитом та нараховуються: по перше - на залишок заборгованості за кредитом в день отримання грошових коштів (вказаної у п.1.1 даного договору); по-друге - щомісяця з розрахунку 2,3 % на залишок заборгованості за кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з наступного дня після дня надання кредиту позичальнику до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Погашення заборгованості за Договором здійснюється щомісяця у період з 10 по 16 число кожного місяця, згідно графіку. Сторони дійшли до згоди, що при порушенні позичальником строків сплати, вказаних в п.4.2. цього Договору, більш, ніж на 15 календарних днів з 16 дня, Кредитодавець нараховує процент (плату) за користування кредитом з рахунку 0,5 % на день від суми залишку за кредитом за кожен день прострочення заборгованості за кредитом до повного її погашення (а.с.4 зворот). В якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед позивачем по поверненню кредиту, сплати процентів за користування кредитом і сум штрафних санкцій, між Кредитною спілкою "Союз-Дніпро" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 2257/16 від 14 вересня 2016 року. Відповідно до умов договору поруки, ОСОБА_2 добровільно прийняв на себе зобов`язання перед позивачем відповідати у повному обсязі по зобов`язанням ОСОБА_1 (а.с.6). Відповідно до вищевказаного договору поруки, порука розповсюджується на суму основного боргу та інші зобов`язання позичальника (штрафи, пеня та інше). Відповідно до п.2.6. Договору поруки, у випадку невиконання зобов`язань, поручитель та позичальник відповідають перед Кредитодавцем як солідарні боржники, при цьому, Кредитодавець має право вимагати виконання зобов`язання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, як в цілому, так і в частині боргу. Відповідальність поручителя настає у випадку, коли позичальник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання за кредитним договором з будь-якої причини, у тому числі, смерті (п.2.1 Договору). Відповідно до п.2.3 Договору поруки, у разі невиконання або неналежного виконання з боку позичальника своїх зобов`язань за кредитним договором, Кредитодавець зобов`язується повідомити про це Поручителя та вказати суму заборгованості (а.с.6). Відповідно до матеріалів справи, позивач на підтвердження обставин щодо належного виконання зобов`язання долучив до позовної заяви видатковий касовий ордер № 2378 від 14 вересня 2016 року, згідно якого ОСОБА_1 було видано в касі фінансовий кредит в сумі 25 560 грн. 00 коп., що підтверджується підписом одержувача (а.с.7). Таким чином, на думку представника позивача, КС «Союз-Дніпро» виконала перед позичальником свої зобов`язання за Кредитним договором № 2257/16 від 14 вересня 2016 року та надала грошові кошти у сумі, визначеній у договорі.

Згідно зі ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.ст.553, 559 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

В силу ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, фінансовою установою є юридична особа, яка, відповідно до закону, надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Кредитна установа це фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик.

Згідно з п.23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011, в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII (з наступними змінами) у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Отже, враховуючи, що позивач є фінансовою установою та надав кредит позичальнику на ремонт, Кредитний договір № 2257/16 від 14 вересня 2016 року, укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , є договором про надання споживчого кредиту, відповідно, на правовідносини, що виникають під час виконання договору, розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 3.1.1 Кредитного договору передбачено право Кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, у разі, зокрема, затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше за один календарний місяць.

Відповідно до п.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Із вищенаведених норм випливає, що обов`язок дострокового повернення кредиту виникає у боржника з дня отримання ним вимоги позивача про дострокове повернення кредиту, та строк повернення кредиту в повному обсязі складає тридцять календарних днів з дня отримання такої вимоги.

Проте, позивачем належних та допустимих доказів про направлення на адресу відповідачів та отримання ними вимоги про дострокове повернення кредиту надано не було, відповідно, у відповідачів відсутнє зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Крім того, п.4.6. кредитного договору від 14 вересня 2016 року передбачено, що у разі виникнення заборгованості за договором, позивач повинен був вчинити дії, направлені на її погашення, в порядку черговості (а.с.4 зворот). Такі відомості позивачем до суду надано не було. При цьому, суд не приймає до уваги вимогу № 2185/17, 2186/17 від 16 серпня 2017 року, нібито, направлену на адресу відповідачів, оскільки, поштові повідомлення про направлення та отримання вимоги в матеріалах справи відсутні. Крім цього, як вбачається із змісту вищевказаних вимог, позивач не вимагав дострокового повернення кредиту, та взагалі не зазначав розмір зобов`язань відповідача, а сам по собі факт долучення до позовної заяви вищевказаних вимог не може свідчити та бути доказом направлення на адресу відповідачів такої вимоги та її отримання (а.с.8-9).

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст.4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим, відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням вимог ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не може вважатись належним та допустимим доказом її розміру, оскільки доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені, відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, в матеріалах справи міститься лише нічим не обґрунтований розрахунок заборгованості, а отже, в силу принципу змагальності сторін, визначеного ст.12 ЦПК України, позивач мав надати належні та допустимі докази надання відповідачу грошових коштів за кредитним договором та розміру заборгованості у випадку її наявності, чого ним зроблено не було.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в зв`язку з їх недоведеністю.

Керуючись ст. ст.12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал