Ухвала суду № 101212313, 19.11.2021, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер № 181/1175/20

Провадження №1-кп/181/8/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Літвінової Л.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Яківець А.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Межівського районного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження №42019040000000403 від 26 червня 2019 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч.1 ст. 366 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

зі сторони обвинувачення – прокурора Зейналова І.А.

за сторони захисту – обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Білоконя Е.М.,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч.1 ст. 366 КК України.

Прокурор просив призначити справу до судового розгляду, вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Обвинувачений та його захисник проти призначення справи до судового розгляду не заперечували.

З`ясувавши думку учасників справи із зазначеного питання, перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. З огляду на положення п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим КПК України, не обмежуючись виключно положеннями ст. 291 КПК України.

Зокрема зміст обвинувального акту має відповідати у тому числі положенням ст. 9, 17, 314, 337 КПК України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до вимог п.п. 2, 3, 3-1, 4 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити відомості виключно щодо таких осіб як обвинувачений, потерпілий, викривач, слідчий та прокурор у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Також суд звертає увагу, що правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частини, а й точне формулювання , зокрема об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.

Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий текст диспозиції кримінально - правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчинення злочину, а юридичне формулювання – це правова модель злочину, вказівка на кримінально – правові норми, порушення яких інкриміновано обвинуваченому

На відповідному системному підході до тлумачення норм права з врахуванням обставин конкретного кримінального провадження для дотримання засад законності у своїй практиці наполягає Верховний Суд.

Зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к прямо зазначено, що «наслідком ігнорування певних способів тлумачення норм, зокрема, функціонального, системного, порівняльного, може стати також превалювання формального підходу (форми) до розуміння над змістом (суттю) обставин кримінального провадження, які мають бути досліджені всебічно, повно та неупереджено для дотримання засади законності, передбаченої статтею 9 КПК України».

Наведена позиція свідчить, що до оцінки дотримання принципу законності необхідно підходити системно, а не формально.

Європейський суд з прав людини у п. 34 рішення у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того, суд вказав, що положення підпункту «а» п. 3ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду( рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» № 25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 року у справі «Маттічіа проти Італії», № 23909/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780 /98 , п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту гарантованих п.п. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції п.54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Наведене кореспондується з положеннями п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року N8, за змістом яких суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Отже, безумовною є вимога про те, щоб обвинувачення та його формулювання повинні бути викладені настільки конкретно, в тому числі з відображенням часу, місця, способу, інших обставин, мотивів вчинення діяння, щоб це забезпечило право на захист.

Вивченням змісту обвинувального акту щодо ОСОБА_1 встановлено, що ці вимоги при його складанні виконані не були.

Що стосується змісту обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Так, як зазначено в обвинувальному акті ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України – одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у великому розмірі для себе за не вчинення або вчинення такою службовою особою, в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди. Тобто стороною обвинувачення дії ОСОБА_2 кваліфіковано за вчинення дій «в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду».

Однак як у викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, так і у формулюванні обвинувачення зазначено, що ОСОБА_1 нібито вимагав та отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_3 за не перешкоджання діяльності СФГ «Кондратюк», при цьому, також зазначено, що ОСОБА_3 не є посадовою особою вказаного СФГ, а лише її родина заснувала СФГ «Кондратюк» (а.с. 3 т.1). хоча далі по тексту обвинувального акту (а.с. 8 т. 1) ОСОБА_1 «став вимагати від останньої надати йому неправомірну вигоду для себе в розмірі 550000 гривень за не вчинення в її інтересах з використанням наданої йому влади дій цивільно-правового характеру зі стягнення коштів від реалізації збору врожаю…», але даний обвинувальний акт навіть не містить у собі посилання на посадові обов`язки ОСОБА_1 , як заступника голови Новопавлівської сільської ради.

Таким чином, в тексті обвинувального акту існують суттєві розбіжності щодо викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, а також у зв`язку з цим кваліфікації дій ОСОБА_1 , а саме є не зрозумілим чи вчинялись дії в інтересах ОСОБА_3 , яка надала неправомірну вигоду (як зазначено в кваліфікації злочину) чи для третьої особи – СФГ «Кондратюк» (де ОСОБА_3 не займає адміністративних-організаційних посад і навіть не є засновником даного підприємства). В обвинувальному акті відсутнє обґрунтування , яким же чином ОСОБА_1 отримавши від ОСОБА_3 грошові кошти міг використати їх у власних цілях. І взагалі у обвинуваченні не зрозуміло ОСОБА_3 перерахувала грошові кошти на рахунок громадської організації « Калина «, як фізична чи юридична особа. І яким чином ОСОБА_3 чи інша посадова особа СФГ « Кондратюк « та за чиєю вказівкою перерахували кошти на рахунок ГО « Калина «, оскільки ОСОБА_3 на момент перерахування коштів вищезазначеному громадському об`єднанню не мала права на розпорядження грошовими коштами СФГ «Кондратюк», так як станом на 11.07.2019 року вона не могла згідно закону прийняти спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 засновника СФГ ОСОБА_4 ..

Законом про кримінальну відповідальність розмежовані в кваліфікації статті вказані дії, як це вбачається з ч. 1 ст. 368 КК України, проте у даному випадку стороною обвинувачення визначено в кваліфікації злочину, що дії вчинялись в інтересах особи, яка надала неправомірну вигоду ОСОБА_3 , а з викладу фактичних обставин правопорушення, вбачається, що дії вчинялись в інтересах третьої особи – СФГ «Кондратюк».

Також стороною обвинувачення дії ОСОБА_1 кваліфіковано як «…отримання неправомірної вигоди у великих розмірах для себе…». Проте закон про кримінальну відповідальність також розмежовує в ч. 1 ст. 368 КК України дії особи, яка отримує неправомірну вигоду для себе чи третьої особи. З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_1 нібито неправомірна вигода вимагалась з ОСОБА_3 для перерахування грошових коштів на рахунок СГО «Калина», проте органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 визначені, як вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе. Отже, є незрозумілим та відсутні на це посилання у тексті обвинувального акту, яким же чином чи способом отримання коштів на рахунок СГО «Калина» кореспондуються із отриманням неправомірної вигоди для ОСОБА_1 особисто, а не для третьої особи і хто є засновником даного громадського об*єднання і чи мав би доступ ОСОБА_1 до перерахованих ОСОБА_3 грошових коштів, якщо так то, яким чином це відбулося.

Суд вважає таке обвинувачення неконкретним, що позбавляє суд правильно застосувати закон України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій обвинуваченого щодо викладених обставин.

Це свідчить про те, що пред`явлене обвинувачення ґрунтується на припущеннях, є неконкретним щодо того, для кого надавалась неправомірна вигода та в чиїх інтересах, а тому сторона захисту позбавлена можливості здійснити належний захист від такого обвинувачення. Це фактично є порушенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, адже не можуть бути викладені фактичні обставини, які прокурор вважає доведеними, які ґрунтуються на припущеннях.

Крім того обвинувальний акт містить ряд неконкретизованих формулювань – а саме, що ОСОБА_1 «буде вчиняти активні дії» (а.с. 4 т. 1 ) без конкретизації цих дій та способів їх виконання; СФГ «Кондратюк» «… ще 26.06.2019 в повному обсязі сплатило кошти за користування земельною ділянкою …» (а.с. 6 т. 1) без вказання номеру рахунку, призначення платежу та його суми; «відповідно до посадових обов`язків ОСОБА_1 здійснює розгляд усіх питань, пов`язаних із діяльністю виконавчого комітету…», (а.с. 7 т.1), без конкретизації цих обов`язків, які дають підстави діяти таким чином службовій особі.

Більше того, з тексту обвинувального акту встановлено, що ОСОБА_1 займав посаду заступника голови з питань діяльності виконавчих органів апарату виконавчого комітету Новопавлівської сільської ради (а.с. 7 т.1). Далі по тексту зазначається, що ОСОБА_1 виконував обов`язки голови Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, проте не міститься будь-яких посилань, на підстави та документи, з яких саме ОСОБА_1 виконував обов`язки голови ради а не інша особа, на період відсутності голови ради, та відсутній період, коли ОСОБА_1 виконував ці обов`язки, а лише зазначено, що з 26 червня 2019 року та не зазначена дата припинення виконання цих обов`язків. Через це виникає прогалина у викладенні фактичних обставин дій ОСОБА_1 та у формулюванні обвинувачення, адже є незрозумілим в який період він діяв, займаючи посаду заступника голови, а в який період виконував обов`язки голови, та через ці неточності та прогалини в обвинувальному акті суд позбавлений можливості правильно кваліфікувати дії, які інкримінують обвинуваченому, а саме - які діяння ним вчинені як заступником голови, а які - як виконуючим обов`язки голови сільської ради.

Ці обставини, які в обвинувальному акті носять загальний описовий характер без конкретизації дій та визначення чітких обставин, які наступили від них. Вказані протиріччя суттєво дезорієнтують сторону захисту та суд щодо їх розуміння, суті і обсягу обвинувачення, істотно обмежують процесуальні права учасників судового розгляду (зокрема реалізації прав обвинуваченого на захист та знати сутність обвинувачення), унеможливлюють правильне застосування судом Закону України про кримінальну відповідальність та виконання завдань кримінального провадження, та для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення під час наступного судового розгляду даного кримінального провадження.

Аналогічний виклад обставин зазначено і у обвинуваченні за ч.1 ст. 366 КК України (а.с. 12 т.1 ). ОСОБА_1 інкриміновано те, що він вчинив складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

При цьому вище по тексту описано (а. с. 11 т.1), що ОСОБА_1 «вніс до офіційного документа, а саме до «Акта відшкодування витрат…» датованого 09.07.2019 недостовірні відомості…». Також не встановлено точний час, місце та його конкретні дії, зокрема, спосіб виготовлення та конкретизовані дані, які були недостовірними у цьому акті.

Далі по тексту обвинувального акту слідує, що ОСОБА_1 виготовив та видав Акт, без зазначення способу його виготовлення та видачі, без зазначення місця вчинення цих дій Далі ОСОБА_1 виготовив листа про необхідність відшкодування збитків (також не зазначений спосіб його виготовлення) та скріпив його своїм підписом та печаткою ради у невстановленому місці та «скерував його на адресу СФГ Кондратюк» (не вказані дії, які органом досудового розслідування описані словом «скерував» - чи то він особисто відвіз цей лист до підприємства, чи направив його поштовим зв`язком або електронною поштою). Крім того, залишилось не встановленим місце зберігання печатки та відповідальна особа за її зберігання та яким чином ОСОБА_1 мав доступ до цієї печатки ( і чи взагалі він за своїми функціональними обов`язками мав доступ до печатки Новопавлівської сільської ради). Злочин, передбачений ст. 366, вважається закінченим з моменту підроблення або складання завідомо неправдивого документа незалежно від подальшого його використання, а при видачі документа - з моменту його передачі зацікавленій особі. Так, в обвинувальному акті відсутні встановлені час, місце видачі ОСОБА_1 такого документу, а лише обмежено зазначенням вчинення такої дії.

Таким чином в обвинувальному акті відсутні вказівки на місце вчинення злочину, спосіб його вчинення, характер вини та мотиви його вчинення. Суд вважає, що в обвинувальному акті відсутній опис суб`єктивної сторони злочину (не зазначений характер вини) та об`єктивної сторони злочину (складання та видача завідомо неправдивого офіційного документу, без встановлення часу, місця та конкретних дій щодо видачі документу , як вже вказано вище), чим порушені положення ч. 1.ст. 91, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

До матеріалів кримінального провадження (т.1 а. с. 251) додано Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №42019040000000403, яке розглядається на даний час судом, де датою реєстрації провадження вказано 26.06.2019 року , події на які посилається сторона обвинувачення відносно ОСОБА_1 в обвинувальному акті є 04.07.2019 року, тобто орган досудового розслідування, ще до вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень вніс відомості до ЄРДР про їх вчинення.

Також суд звертає увагу на грубі порушення процедури встановленої кримінально – процесуальним кодексом України при заміні прокурора, вичерпний перелік, яких передбачено ст.. 37 КПК України,однак обвинувальний акт (т.1 а.с.12-13) містить у собі одну постанову про призначення групи прокурорів при здійсненні процесуального керівництва у даному кримінальному провадженні, а вже (т.2 а. с. 93 ) суду надана інша постанова від 15.03.2021 року про призначення іншої групи прокурорів. Дана постанова винесена, без будь-якого обґрунтування необхідності заміни прокурорів у даному кримінальному провадженні, що протирічить положенням ст. 37 КПК України.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що дані обставини носять розмитий неконкретний описовий характер обвинувачення, які позбавляють сторону захисту здійснити належний захист від обвинувачення та позбавляють суд правильно застосувати закон про кримінальну відповідальність під час розгляду даного провадження.

Наведене, на думку суду, порушує право обвинуваченого на захист від висунутого обвинувачення, якому за положеннями КПК України відповідає обов`язок слідчого, прокурора забезпечити йому можливість реалізації цього права, в тому числі, шляхом чіткого та зрозумілого формулювання висунутого обвинувачення. Формулювання у обвинувальному акті не містять повного викладу, відповідно до зазначеної кваліфікації інкримінованих діянь відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, у наслідок чого до відома обвинуваченого не доведена повна і детальна інформація щодо пред`явленого обвинувачення.

Обов`язок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд у підготовчому судовому засіданні та у випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, суд, згідно п. 3 ч. 3ст. 314 КПК України, має право повернути прокурору обвинувальний акт.

Суд оцінює наведені вище порушення ст. 9, 17, 314, 337 КПК України як суттєві і такі, що не підлягають самостійному усуненню судом на стадії підготовчого засідання і унеможливлює призначення до судового розгляду. При цьому сторона обвинувачення наполягала саме на направленій до суду формі обвинувального акту, і на залишенні змісту обвинувального акту в даній частині без змін.

Суд вважає, що наведені обставини унеможливлюють призначення судового розгляду даного провадження, у зв`язку з чим відповідно до п. 3 ч. 3ст. 314 КПК України обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, як такий що не відповідає вимогам КПК України.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

При поверненні обвинувального акту прокурору, суд враховує відсутність правового механізму для примусу прокурора змінити обвинувачення в суді під час судового розгляду, а тому вважає, що вказаний обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використання прокурором у наступному під час судового розгляду можливостей, які надає йому ст. 338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді не для виправлення описок, граматичних помилок, неузгодженостей окремих частин тексту обвинувального акту, а виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

Керуючись статтями 284, 291, 314, 315, 369, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №42019040000000403 від 26 червня 2019 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч.1 ст. 366 КК України, повернути прокурору як такий, що не відповідає положенням КПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: Л. Ф. Літвінова