Ухвала суду № 101212181, 19.11.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4277/21

Провадження № 1-в/204/707/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

15 листопада 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Юшкова М.М.

за участю: секретаря Бурхайло А.Ю.

прокурора Медведовського О.Ю.

представника закладу ОСОБА_1

адвоката Шавкуна М.Г.

особа, відносно якої розглядається заява ОСОБА_2

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі заяву представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України» про продовження застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України» про продовження застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_2 .

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 24.05.2018 відносно ОСОБА_2 , який вчинив діяння, що мало ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

У судовому засіданні представник заявника Бородіна К.В. підтримала подану заяву та просила суд продовжити застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_2 .

У судовому засіданні лікуючий лікар-психіатр ОСОБА_3 пояснила суду, що вона є лікуючим лікарем ОСОБА_2 з березня 2021 та брала участь у складанні останнього висновку комісії. Підтвердила внесені відомості, зазначені у медичній карті хворого, зокрема, від 03.03.2021 – скарг не виказує, неохоче спілкується, паралогічне непослідовне мислення; 10.03.2021 – доступний контакту, вірно орієнтований, обережний в розмові, ретельно обдумує відповіді, маячні ідеї активно не висловлює, формально погоджується з необхідністю лікування; 17.03.2021 психічний стан без помітної динаміки, протестних реакцій не висловлює, формально погоджується з доводами лікаря; 24.03.2021 – психічний стан без негативної динаміки; 21.04.2021 – скарг не висловлює; непослідовне паралогічне мислення; 26.04.2021 – стан без негативних змін; 19.05.2021 – доступний контакту, вірно орієнтований, продуктивної симптоматики не проявляє; паралогічне непослідовне мислення.

На запитання суду лікуючий лікар пояснила, що висновок комісії лікарів-психіатрів підтримує. Критерій суспільної небезпеки, на переконання лікаря, обумовлений емоційною нестійкістю хворого, не повним розумінням хворобливого стану та мети лікування. Його небезпека полягає в збереженні дисимулятивних тенденцій. У відділенні режим не порушував, агресивних дій не вчинював. Погіршень стану здоров`я за міжкомісійний період не зафіксовано. Іноді дискутує з іншими пацієнтами, без ознак конфлікту. Від лікування не відмовлявся. Має високий рівень інтелекту. У відділенні багато читає, цікавиться науковою літературою. Активно спілкується з бабусею, яка мешкає в м.Полтаві. На переконання лікаря, посилений режим утримання характеризується проведенням підтримуючої терапії, тому не може бути застосований до ОСОБА_2

ОСОБА_2 в судовому засіданні просив змінити застосування примусових заходів медичного характеру з суворим наглядом на застосування примусових заходів медичного характеру з посиленим наглядом. Пояснив суду, що він почувається добре, лікування йому допомагає, від ліків він не відмовлявся, розуміє наявність невиліковного захворювання. Трагічні події пов`язує з загостренням хвороби. Повідомив, що кожного дня пригадує матір та переживає за ситуацію, що склалася. Має рідних в м.Полтаві, спілкується з бабусею.

Адвокат Шавкун М.Г. просив відмовити в задоволенні заяви та змінити заходи на посилений нагляд. Відмовився від заявленого раніше клопотання про призначення експертизи. Звернув увагу, що міжкомісійний період проходив без негативної динаміки, відсутні скарги медичного персоналу, має єдиного близького родича у м. Полтаві – бабусю, яка не має можливості у зв`язку з віком провідувати ОСОБА_2 . Зазначив, що за висновком СМЕ №23 від 15.02.2018, яким встановлено неосудність ОСОБА_2 , йому було рекомендовано проходження лікування саме у закладі з посиленим наглядом.

Прокурор Медведовський О.Ю. підтримав подану заяву.

Заслухавши думку учасників процесу, обговоривши подану заяву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.95 КК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

Відповідно до ч.2 ст.95 КК України особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник закладу з надання психіатричної допомоги (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру.

Згідно з ч. 2 ст.514 КПК України зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров`я відпала потреба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру.

З аналізу ст.94 КК України вбачається, що вид примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості психічного захворювання особи, тяжкості вчиненого нею діяння з урахуванням її ступеня суспільної небезпечності.

Таким чином, ступінь суспільної небезпечності особи, яка фактично є відповідно до ст.94 КК України визначальним критерієм для визначення виду нагляду, може визначатись судом на підставі досліджених медичних документів та пояснень лікарів, які безпосередньо здійснюють лікування особи. При цьому, думка лікуючого лікаря (яку безпосередньо враховує комісія при формуванні висновку) має бути об`єктивною та підтверджуватися відповідними документами.

З досліджених судом висновку комісії від 25.05.2021 та пояснень представників лікарні вбачається, що критеріями суспільної небезпеки ОСОБА_2 , на їх думку, є емоційна нестійкість хворого, неповне розуміння хворобливого стану та мети лікування. Досліджені судом записи з журналу свідчать про наявність у ОСОБА_2 непослідовного паралогічного мислення, дисимілятивних тенденцій. Разом з тим, суд ще раз звертає увагу на ту обставину, що вид примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості психічного захворювання особи, тяжкості вчиненого нею діяння з урахуванням її ступеня суспільної небезпечності. Висновок комісії, записи в журналі хворого та пояснення лікуючого лікаря свідчать про те, що погіршень стану здоров`я за міжкомісійний період у ОСОБА_2 не зафіксовано. Так само не зафіксовано його відмови від прийому ліків. Відсутні факти щодо його заперечення наявності хвороби. Матеріали не містять даних щодо його агресивної поведінки. З огляду на наведене суд робить висновок про те, що докази особливої суспільної небезпечності ОСОБА_2 досліджені матеріали справи не містять, особа має психічне захворювання, але при цьому ОСОБА_2 усвідомлює наявність такої хвороби, не відмовляється від ліків, його стан залишається стабільним. В даному випадку єдиним безспірним критерієм для встановлення виду примусового заходу медичного характеру, передбаченого ст.94 КК України, є тяжкість вчиненого діяння. Саме за цим критерієм, не зважаючи на наявність висновку судово-психіатричного експерту №23 від 15.02.2018, яким встановлена наявність у ОСОБА_2 психічного захворювання та рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру у лікарні з посиленим наглядом, Київський районний суд м.Полтави в ухвалі від 24.05.2018, обґрунтовуючи необхідність призначення закладу з суворим наглядом, виходив саме з характеру вчиненого діяння, про що зазначено в мотивувальній частині ухвали суду. Проте при вирішенні питання про можливість продовження примусових заходів, враховуючи, що особа тривалий час перебувала у закладі, отримувала лікування, спостерігалась лікарями, наявність лише такого критерію як тяжкість вчиненого діяння не може бути підставою для продовження примусових заходів у лікарні з суворим наглядом. Крім того, переконання лікуючого лікаря, що посилений режим утримання характеризується проведенням підтримуючої терапії, тому не може бути застосований до ОСОБА_2 , є хибним, оскільки Наказ МОЗ України від 31.08.2017 № 992 «Про затвердження Правил застосування примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги» містить зовсім інші критерії різниці між режимами утримання, а саме примусові заходи з посиленим наглядом характеризуються можливістю особи без супроводу медичного працівника залишати палату та відділення; виходити за межі СЗНПД самостійно, без супроводу медичного працівника, пацієнтам заборонено, а примусові заходи з суворим наглядом характеризуються можливістю самостійно залишати палату та відсутністю можливості самостійно, без супроводу медичного працівника залишати відділення; при цьому, виходити за межі СЗНПД пацієнтам заборонено, крім випадків участі в судовому засіданні. Обґрунтування застосування суворого нагляду, виходячи саме з наведеної у Наказі різниці між суворим та посиленим наглядом, матеріали справи та пояснення лікарів не містять.

У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи міцність соціальних зв`язків ОСОБА_2 , необхідність продовження примусових заходів медичного характеру у лікарні з суворим наглядом не є обґрунтованою, призведе до порушення принципів гуманності, додержання прав людини та принципу необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями, закріплених у ст.4 ЗУ «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000, не буде вважатися такою, що, в розумінні ст.8 цього Закону, надається в найменш обмежених умовах та такою, що додержує прав і законних інтересів особи, якій надається психіатрична допомога, тому у задоволенні заяви представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України» про продовження застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_2 у лікарні з суворим наглядом необхідно відмовити.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд звертає окрему увагу на ту обставину, що з припиненням примусових заходів у лікарні з суворим наглядом примусове лікування особи не закінчується.

Оцінюючи позицію сторони захисту про можливість рішенням суду змінити примусові заходи медичного характеру відносно ОСОБА_2 , суд приходить до наступних висновків. Відповідно до п.14 Наказу МОЗ України №992 від 31.08.2017, продовження, зміна виду або припинення примусових заходів медичного характеру здійснюються судом за заявою представника СЗНПД в порядку, передбаченому Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України. До заяви представника СЗНПД додається форма первинної облікової документації № 104/о «Висновок комісії лікарів-психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру № ____», затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 липня 2014 року № 527, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 серпня 2014 року за № 959/25736. Зміна виду або припинення застосування ПЗМХ здійснюється судом також за заявою особи, до якої застосовуються ПЗМХ, або її захисника чи іншого законного представника у разі, якщо така особа за своїм станом здоров`я не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається форма первинної облікової документації № 104/о «Висновок комісії лікарів-психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру № ____», затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 липня 2014 року № 527, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 серпня 2014 року за № 959/25736, або у разі наявності, висновок обраного особою лікаря-психіатра (лікаря-психіатра дитячого). Участь пацієнта у судовому засіданні при вирішенні питань про продовження, зміну виду або припинення примусових заходів медичного характеру є обов`язковою. Відповідно до п.19 Наказу МОЗ України №992 від 31.08.2017, оцінка ризику скоєння пацієнтом СНД оцінюється за допомогою шкали оцінки ризику (HCR-20 Version 3 та інші).

Відповідно до ст.19 ЗУ «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися судом також за заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, або її захисника чи іншого законного представника, у разі якщо така особа за своїм станом здоров`я не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного особою незалежного лікаря-психіатра.

Аналізуючи дану норму, суд зазначає, що зміна примусових заходів може здійснюватися за заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, або її захисника чи іншого законного представника, у разі якщо така особа за своїм станом здоров`я не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву, проте до доданої заяви необхідно додати висновок комісії лікарів-психіатрів.

З огляду на такі вимоги закону щодо необхідності наявності висновку лікаря-психіатра, суд позбавлений можливості в даному випадку вирішити питання про зміну особі заходів медичного характеру на посилений нагляд.

Керуючись ст.ст.94, 95 КК України, ст.514 КПК України, ст.ст.4,8,19, 22 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України» про продовження застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська.

Суддя: М.М. Юшков