Ухвала суду № 101211817, 19.11.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №201/8516/21

Провадження № 2-з/932/248/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Лукінової К.С.,

за участю секретаря Киричок Л.А.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро про стягнення матеріальної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -

В С Т А Н О В И В:

До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро про стягнення матеріальної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

17.11.2021 року до канцелярії суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача-1, в межах ціни позову – 193072,79 грн.; вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача-2 в межах ціни позову – 121500,00 грн.; вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в національній валюті та/або іноземній валюті відповідача-2 в межах ціни позову – 121500,00 грн., які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача-2. В обґрунтування заяви зазначається, що предметом спору у даній справі є майнові права та інтереси позивача щодо заподіяних збитків внаслідок ДТП, а також немайнові права, а саме заподіяна шкода внаслідок винних дій відповідача-1 у справі. Відповідача-1 визнано винним внаслідок порушення п.12.3 ПДР України та ст. 124 КУпАП. Матеріальні вимоги позивача складають загальну суму 322263,52 грн. Відповідач-1 та відповідач-2 на численні прохання позивача сплатити борг добровільно категорично відмовляються, тому існує необхідність вжиття заходів забезпечення позову для попередження умисного створення відсутності майна у відповідача-1 та відповідача-2 шляхом накладення арешту на майно останніх. Попри тривалий період часу, що сплинув з моменту ДТП та значний розмір заподіяної майнової шкоди відповідач-1 категорично та систематично відмовляється відшкодовувати завдану їй майнову шкоду. Це свідчить про небажання відповідача-1 компенсувати завдані їй збитки, а також можливість відчуження відповідачем-1 майна, яке належить йому на праві власності, з метою ухилення від виконання рішення суду про відшкодування матеріальної шкоди. Позивач наголошує, що невжиття заходів забезпечення позову, про які у своїй заяві просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. А тому позивач просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача-1 та відповідача-2. Згідно з інформацією, яка наведена в Єдиному реєстрі боржників, відповідач-2 виступає боржником по 43 виконавчих провадженнях. Наявність справ виконавчого провадження, де відповідач-2 ТДВ «МСК» є боржником, дає підстави вважати, що при задоволені позовних вимог можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять або унеможливлять виконання судового рішення у даній справі. Відповідач-2 систематично порушував власні зобов`язання щодо сплати страхових внесків не лише на користь позивача, але й на користь інших застрахованих осіб, що підтверджується значною кількістю виконавчих проваджень, в яких відповідач-2 виступає боржником. При цьому відповідач-2 продовжує користуватися офісними нежитловими приміщеннями, що передбачає участь у правовідносинах оренди, інтернет-доменом другого рівня, що передбачає сплату внесків за його користування. В результаті аналізу зазначених вище дій відповідач-2 та виявлених обставин цього позову достатньо аргументованим представляється висновок прог системність недобросовісної комерційної поведінки з боку ТДВ «МСК» та породжує обґрунтовані сумніви у наявності волі останнього на виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог позивача. Згідно із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ТДВ «МСК» не перебуває жодних об`єктів нерухомого майна, що могли б стати предметом примусового стягнення, у разі відсутності на рахунках відповідача-2 суми грошових коштів, достатніх для виконання можливого рішення суду. Тому позивач вважає, що фактичне виконання судвого рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист порушених прав позивача забезпечить накладення арешту на грошові кошти ТДВ «МСК» в межах ціни позову. При цьому вважає, що в такому випадку буде досягнута збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до вимог, викладених у ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Отже, з урахуванням вимог вищевказаної статті, суд дійшов висновку про здійснення розгляду заяви без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї документи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Питання забезпечення позову врегульовано у Главі 10 Розділу І ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається:1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів наданих позивачем щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів спричинить виникнення складнощів у поновлені прав позивача та що буде ускладнено або унеможливлено виконати судове рішення у даній справі.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

При цьому, суд виходить з наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, зміст позовних вимог, за якими не може бути вирішено долю майна, на яке просить накласти арешт позивачка, їх вжиття щодо рухомого та нерухомого майна, а також грошових коштів відповідачів не вимагає обмеження в користуванні ними, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача може бути обрано спосіб забезпечення позову, що не пов`язаний з позбавленням відповідачів та інших осіб права користування цим майном та коштами.

Суд звертає увагу, що арешт майна є самостійним видом (способом) забезпечення позову, вказаний спосіб за правовою сутністю обмежує право відповідачів розпоряджатися спірним майном, а також обмежує право користування ним.

Відповідно до частин першої, другої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Згідно з частиною третьою статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові;

або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Вжиття заходів зустрічного забезпечення за ініціативою суду за відсутності заяви, є правом суду, а не обов`язком.

Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими і в разі вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у справі № 643/12369/19.

Враховуючи з вищезазначеного, у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро про стягнення матеріальної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою - відмовити.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя К.С. Лукінова