Рішення № 101209076, 08.11.2021, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1429/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Грубому Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Овідіопольської районної державної адміністрації,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-2010»,

Овідіопольської селищної ради

про

визнання права власності на земельну частку (пай),-

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2021 року позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом, в обґрунтування якого зазначив, що у 1956 році позивач, ОСОБА_1 , був прийнятий на роботу до колгоспу ім. Дзержинського, де пропрацював 33 роки до 1989 року, працював би і далі але певні зміни в керівництві вимусили його звільнитися за власним бажанням.

За свій час роботи був:

- 1956-1958 р. тракторист колгоспу;

- 1958-1961 р. служба в збройних силах;

- 1961-1970 р. водій автомобіля;

- 1970-1971 р. навчання в школі майстрів сільгосп. фахівців;

- 1971-1989 р. фуражир, майстер доїльних апаратів МТФ №1, всі ці посади в одному колгоспі ім. Дзержинського (нині ТОВ «України 2010»);

- 1989 р. - звільнений за власним бажанням.

На початку 1993 року проводилось розпаювання колгоспних земель та власності серед працівників колгоспу.

У 1997 році на зборах уповноважених КСП «Україна» був затверджений протокол № 2 про клопотання перед Овідіопольською селищною радою щодо передачі в колективну власність земель в кількості 5270 га з затвердженням списків на 974 члени КСП (списки прізвищ не надавались), з метою подальшого її паювання, тобто визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Відповідно розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 12.02.2003 року розмір земельної частки (паю) по колишньому КСП «Україна», становить 4.5517 умовних кадастрових гектарів, а її вартість - 67407 грн.

Але позивача при розпаюванні земель КСП «Україна» не було внесено до вказаного списку та в подальшому не видано сертифікат про право на земельну частку (пай) і не виділено її в натурі.

Позивач вважає, що його законні права були порушені КСП «Україна» з наступних підстав:

Позивач, як член господарства, мав право на земельну частку (пай), адже заяви про вихід із членів колективного господарства не подавав і рахувався членом КСП (звільнення з колгоспу не вважаю виходом з членів колгоспу), відповідно до Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992р. № 2114-12 та статутних документів господарства. Однак КСП «Україна» не внесло позивача до списку пайовиків, чим порушило його гарантоване право. Ніхто не може позбавити цього права інакше як за рішенням суду.

Маючи чіткий запис в трудовій книжці, що позивач був прийнятий в члени КСП 1956 році, він, мав право на земельну ділянку з резервного земельного фонду в розмірі, встановленому відповідними рішеннями місцевої ради. Але позивача на той час ніхто не повідомив, що він пропущений в списках пайовиків та йосу потрібно виділити земельну ділянку з резервного фонду.

Про своє порушене право позивач дізнався в 2019 році.

Позивач неодноразово звертався до Овідіопольської селищної ради. Директора ТОВ «Україна», архівного відділу Овідіопольської районної державної адміністрації, по питанню надання йому земельної ділянки (паю), але його переконували, що він таке право вже втратив.

З наведених підстав позивач просить суд поновити пропущений строк позовної давності на звернення до суду за захистом порушеного земельного права, та визнати за ним право власності на земельну частку (пай) в розмірі 4,5517 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка розташована на землях запасу Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Позивач в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву, в якій просить про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача Овідіопольської селищної ради в судове засідання не з`явився, надав суду 04.06.2021 року відзив на позов, та клопотання про розгляд справи без участі представника, в якому просив суд розглянути справу без участі представника відповідача, з урахуванням наданих у відзиві заперечень та наявними у справі доказами.

У своєму відзиві, представник Овідіопольської селищної ради зазначив, що позивач не отримав сертифікату на право на земельну частку (пай) та не приймав участі в паюванні колгоспних земель, яке відбувалося в 1997 році. Згідно з записами в трудовій книжці ОСОБА_1 , 14.02.1989 року він був звільнений та виведений з членів КСП «Україна».

Докази позивача про те, що він був членом КСП на момент видачі державного акта на право колективної власності на землю в матеріалах, які надійшли до селищної ради, відсутні. Поряд з цим відповідач звертає увагу на те, що в трудовій книжці гр. ОСОБА_1 є запис про вихід із членів КСП.

Згідно з історичною довідкою про діяльність КСП «Україна» від 26.03.2001 року, (копія якої є в матеріалах справи) відповідно до розпорядження представника Президента України по Овідіопольському району №304 від 23.04.1993 року колгосп ім. Дзержинського був перереєстрований в Орден Дружби народів колективного сільськогосподарське підприємство «Україна».

Однак позивач не надав доказів членства в КСП «Україна», копія його трудової книжки свідчить лише про перебування в складі колгоспу Ордену Дружби народів ім. Дзержинського, з якого він був виведений 14.02.1989 року.

Тобто без свого волевиявлення позивач не міг стати членом КСП «Україна», оскільки це порушує право добровільності визначене ст. 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство».

Із заявою про прийняття ОСОБА_1 не звертався та на момент отримання КСП «Україна» державного акта не був його членом.

Стосовно вимоги про поновлення строку для звернення до суду за захистом порушеного права, позивачем не наведено жодного обґрунтованого пояснення. Посилання в позовній заяві на те, що гр. ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права в 2019 році, не підтверджено жодними доказами.

За інформацією ГУ Держгеокадастру в Одеській області, наведеною у листі від 23.10.2020 року №В-2519/0-0.13-4423/6-19 (копія якого є в матеріалах справи) державний акт на право колективної власності на землю (серія ОД-01) видано КСП «Україна» і зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 23.06.1997 за №1.

Тобто з моменту видачі державного акту минуло більше 20 років, протягом яких позивач мав можливість, скористатися правом на судовий захист щодо відновлення порушеного, на його думку, права, однак не зробив цього.

Позивач в позовній заяві, поважною причиною пропуску строку позовної давності вказує те, що він дізнався про порушення свого права лише у 2019 році, що не є ні причиною пропуску строку, ні тим більше, поважною причиною, оскільки причиною можуть бути обставини, які заважали позивачу своєчасно дізнатися про включення чи не включення його до зазначених списків, які б давали йому право на земельну частку (пай). Таких причин позивачем не наведено.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Овідіопольської селищної ради Одеської області про визнання права власності на земельну частку (пай) відмовити в повному обсязі.

Позивачем було надано до суду заперечення на відзив від 09.07.2021 року, який надійшов до суду 09.07.2021 року, в якому позивач виклав свої заперечення щодо обставин, наведених у відзиві від 04.06.2021 року на позовну заяву, та просив суд врахувати його при прийнятті рішення.

Представник відповідача ТОВ «Україна - 2010» в судове засідання не з`явився, також надав відзив на позовну заяву 19.07.2021 року та заяву, в якій просив суд слухати справу без участі представника, з урахуванням наданих у відзиві заперечень та наявними у справі доказами.

У своєму відзиві представник відповідача зазначає наступне, з матеріалів справи, та згідно трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 не отримував сертифікат на право на земельну частку (пай), та не приймав участі в паюванні колгоспних земель, яке відбувалося в 1997 році. Так як був звільнений за власним бажанням та виведений з членів колгоспу і м. Дзержинського 14.02.1989 року.

Також згідно з розпорядженням представника Президента України по Овідіопольському району № 394 від 23.04.1993 року колгосп ім. Дзержинського був перереєстрований в колективне сільськогосподарське підприємство «УКРАЇНА» та згідно протоколу №2 загальних зборів від 28.01.1993 року, колгосп ім. Дзержинського реорганізовано в КСП «УКРАЇНА».

ОСОБА_1 не надав доказів членства в КСП «УКРАЇНА», копія трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 свідчить лише про перебування в складі колгоспу ім. Дзержинського.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна - 2010» про визнання права власності на земельну частку (пай) відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача Овідіопольської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши письмові докази по справі суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.2 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у 1956 році позивач, ОСОБА_1 , був прийнятий на роботу до колгоспу ім. Дзержинського, де пропрацював 33 роки до 1989 року, працював би і далі але певні зміни в керівництві вимусили його звільнитися за власним бажанням.

За свій час роботи був:

- 1956-1958 р. тракторист колгоспу;

- 1958-1961 р. служба в збройних силах;

- 1961-1970 р. водій автомобіля;

- 1970-1971 р. навчання в школі майстрів сільгосп. фахівців;

- 1971-1989 р. фуражир, майстер доїльних апаратів МТФ №1, всі ці посади в одному колгоспі ім. Дзержинського (нині ТОВ «України 2010»);

- 1989 р. - звільнений за власним бажанням.

На початку 1993 року проводилось розпаювання колгоспних земель та власності серед працівників колгоспу.

У 1997 році на зборах уповноважених КСП «Україна» був затверджений протокол № 2 про клопотання перед Овідіопольською селищною радою щодо передачі в колективну власність земель в кількості 5270 га з затвердженням списків на 974 члени КСП (списки прізвищ не надавались), з метою подальшого її паювання, тобто визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Відповідно розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 12.02.2003 року розмір земельної частки (паю) по колишньому КСП «Україна», становить 4.5517 умовних кадастрових гектарів, а її вартість - 67407 грн.

Але позивача при розпаюванні земель КСП «Україна» не було внесено до вказаного списку та в подальшому не видано сертифікат про право на земельну частку (пай) і не виділено її в натурі.

Згідно статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Як встановлено з матеріалів справи та зазначено позивачем, останній не отримав сертифікату на право на земельну частку (пай) та не приймав участі в паюванні колгоспних земель, яке відбувалося в 1997 році. Згідно з записами в трудовій книжці ОСОБА_1 , 14.02.1989 року він був звільнений та виведений з членів КСП «Україна».

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» встановлено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державної що акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (пай). Однак ОСОБА_1 не був членом КСП «Україна» ані на час паювання, ані до того.

Згідно статей 22,23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) та Указу Президента України від 08.09.1995 року «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ Президента) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов:

- перебування в членах КСП на час паювання ( на час розпаювання ОСОБА_1 не був членом КСП «Україна» про що зроблено запис до трудової книжки);

- включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю;

- одержання КСП цього акта на землю .

Таким чином, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якою вони є. Для набуття права на земельну частку (пай) колективного сількогосподарського підприємства особа повинна бути членом такого підприємства на день видачі колективному сількогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю.

У відповідності до ст.ст. 76-81 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Докази позивача про те, що він був членом КСП на момент видачі державного акта на право колективної власності на землю в матеріалах, які надійшли до селищної ради, відсутні. Поряд з цим, в трудовій книжці гр. ОСОБА_1 є запис про вихід із членів КСП, копія якої наявна в матеріалах справи.

Згідно з історичною довідкою про діяльність КСП «Україна» від 26.03.2001 року, відповідно до розпорядження представника Президента України по Овідіопольському району №304 від 23.04.1993 року колгосп ім. Дзержинського був перереєстрований в Орден Дружби народів колективного сільськогосподарське підприємство «Україна».

Однак позивач не надав доказів членства в КСП «Україна», копія його трудової книжки свідчить лише про перебування в складі колгоспу Ордену Дружби народів ім. Дзержинського, з якого він був виведений 14.02.1989 року.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Тобто без свого волевиявлення позивач не міг стати членом КСП «Україна», оскільки це порушує право добровільності визначене ст. 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство».

Із заявою про прийняття ОСОБА_1 не звертався та на момент отримання КСП «Україна» державного акта не був його членом.

Стосовно вимоги про поновлення строку для звернення до суду за захистом порушеного права, позивачем не наведено жодного обґрунтованого пояснення. Посилання в позовній заяві на те, що гр. ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права в 2019 році, не підтверджено жодними доказами.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України , перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права і такий строк триває три роки, виходячи з норми ст. 257 ЦК України 2004 року.

За інформацією ГУ Держгеокадастру в Одеській області, наведеною у листі від 23.10.2020 року №В-2519/0-0.13-4423/6-19 (копія якого є в матеріалах справи) державний акт на право колективної власності на землю (серія ОД-01) видано КСП «Україна» і зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 23.06.1997 за №1.

Тобто з моменту видачі державного акту минуло більше 20 років, протягом яких позивач мав можливість, скористатися правом на судовий захист щодо відновлення порушеного, на його думку, права, однак не зробив цього.

Позивач в позовній заяві, поважною причиною пропуску строку позовної давності вказує те, що він дізнався про порушення свого права лише у 2019 році, що не є ні причиною пропуску строку, ні тим більше, поважною причиною, оскільки причиною можуть бути обставини, які заважали позивачу своєчасно дізнатися про включення чи не включення його до зазначених списків, які б давали йому право на земельну частку (пай). Таких причин позивачем не наведено.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зважаючи на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що він перебував у складі членів КСП на період одержання ним державного акта, а також той факт, що цим підприємством не вирішувалося питання надання позивачу земельної частки (паю) суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2,3,4,43,258,259,263,265 ЦПК України, ст.ст. 256,257,261 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Овідіопольської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-2010», Овідіопольської селищної ради про визнання права власності на земельну частку (пай) - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Суддя: А.І.Бочаров