Рішення № 101208674, 09.11.2021, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/603/21

Провадження № 2/323/387/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2021 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Тахтаул А.Л.,

за участю

представник позивача - адвоката Трачук Н.І.,

представника відповідача - Фокіної А.,

представника третьої особи - Свинаренко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, – Запорізька обласна прокуратура та Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Оріхівського районного суду Запорізької області з позовом до Державної казначейської служби України, Запорізької обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції у Запорізькій області, яким просив стягнути з держави Україна матеріальну шкоду у розмірі 51000,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 138000,00 грн., завдану йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

Зміст позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилався на те, що в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 12.11.2018 року за № 42018081350000279, він притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 369 КК України. Зокрема, 11.12.2018 року він був затриманий слідчим СВ Вільнянського ВП Пологівського ВП ГУНВ в Запорізькій області Козубським Р.К. в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Того ж дня прокурором Вільнянського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області Турченком А.В. йому було вручене повідомлення про підозру. В подальшому, ухвалою слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 12.12.2018 року щодо ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 12.02.2019. Після цього, 05.03.2019 прокурором Вільнянського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області Турченком А.В. був затверджений обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, який був переданий на розгляд Орхівському районному суду Запорізької області. Вироком вказаного суду від 20.12.2019 ОСОБА_1 був виправданий за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, у зв`язку з недоведеністю вчинення ним такого кримінального правопорушення. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 04.06.2020 вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 20.12.2019 був залишений без змін. Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.12.2020 року судові рішення попередніх інстанцій були залишені в силі. Таким чином, за ствердженням ОСОБА_1 , він перебував під незаконним кримінальним переслідуванням з 11.12.2018 по 09.12.2020, що становить 23 місяці 28 днів. Посилаючись на ст. ст. 55, 56 Конституції України, ст. ст. 23, 1167, 1176 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ОСОБА_1 просив відшкодувати моральну шкоду у розмірі 138000,00 грн., виходячи з періоду перебування під незаконним кримінальним переслідуванням та мінімального розміру такого відшкодування, встановленого законом, - одного розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом. При цьому сама моральна шкода, за ствердженням позивача, полягала у тому, що перебування під домашнім арештом протягом двох місяців, і взагалі тривале перебування під слідством і судом призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, негативно вплинуло на стосунки з оточуючими, вимагало від нього додаткових і тривалих зусиль для організації свого життя. Крім того, позивач поніс витрати на оплату правової допомоги захисника Багаурі О.В. у розмірі 51000,00 грн., які також підлягають відшкодуванню за рахунок держави.

Також позивач просив стягнути на свою користь судові витрати на оплату правової допомоги, пов`язані безпосередньо з розглядом цивільної справи за його позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

Рух справи та позиції учасників по суті позовних вимог.

Автоматизованою системою документообігу суду ця справа була розподілена та передана для розгляду судді Гуцал О.П.

Ухвалою суду від 24.03.2021 було відкрите провадження у справі, а її розгляд визначений в порядку загального позовного провадження.

14.04.2021 до суду надійшов письмовий відзив Державної казначейської служби України на позов, яким позовні вимоги були не визнані. В обґрунтування своїх заперечень відповідач послався на те, що позивачем не наданий судовий документ, яким було б встановлено протиправність дій, якими позивачу завдано моральної шкоди у зв`язку із здійсненням щодо нього досудового розслідування, як і не надано жодного доказу на підтвердження наявності самої моральної шкоди. Крім того, вимоги про відшкодування витрат на оплату правової допомоги адвоката Багаурі О.В. також не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не був дотриманий порядок визначення розміру такого відшкодування, адже він не звертався безпосередньо до тих органів, діями службових осіб йому було завдано шкоди. Також відповідач послався на те, що позивачем помилково визначений період перебування під кримінальним переслідуванням, який підлягав би врахуванню навіть при доведеності позовних вимог, оскільки такий період має обмежуватись датою ухвалення виправдувального вироку судом першої інстанції, а не датою перегляду справи судом касаційної інстанції. Проти стягнення судових витрат у зв`язку з розглядом цивільної справи відповідач також заперечував, діями безпосередньо відповідача шкоду позивачу завдано не було, а надані позивачем документи на підтвердження таких витрат не відповідають вимогам чинного законодавства.

15.04.2021 до суду надійшов відзив на позов від Запорізької обласної прокуратури, яка також позов не визнала. В обґрунтування своїх заперечень Запорізька обласна прокуратура послалась на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження завдання йому моральної шкоди, а навіть у випадку доведення факту її завдання період перебування під слідством та судом слід обчислювати з 11.12.2018 року (дати затримання позивача) по 04.06.2020 року (дати залишення Запорізьким апеляційним судом без змін вироку Оріхівського районного суду Запорізької області), що становило 106800,00 грн. Не погодилась прокуратура й з вимогами про відшкодування витрат на оплату правової допомоги адвоката Багаурі О.В., оскільки угодами між позивачем та вказаним адвокатом взагалі не був визначений гонорар адвоката, а визначити частину оплат, яка підлягає відшкодуванню відповідно до Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 року, - з наданих позивачем документів неможливо.

15.04.2021 року до суду також надійшов письмовий відзив ГУНП в Запорізький області, в якому також була висловлена незгода з позовними вимогами. Суть заперечень проти позову також зводилась до того, що, на думку цього відповідача, позивач не навів жодної обставини і не надав жодного доказу на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди, її розміру, причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та діями службових осіб, причетних до безпідставного притягнення позивача до кримінальної відповідальності. Водночас, у разі доведення такої шкоди її розмір мав би становити 106450,00 грн. Також відповідач послався на неналежність та недопустимість доказів, наданих позивачем в обґрунтування вимог про відшкодування оплати правової допомоги адвоката Багаурі О.В., оскільки ці документи не оформлені у встановленому законом порядку.

Письмових відповідей на відзиви від позивача не надходило.

Ухвалою від 26.04.2021 підготовче провадження у справі було закрите, а справу призначено до судового розгляду.

01.08.2021 року у судді Гуцал О.П. припинились повноваження на здійснення правосуддя у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку призначення на посаду.

На підставі Розпорядження заступника керівника апарату Оріхівського районного суду Запорізької області від 02.08.2021 року №78 був проведений повторний автоматичний розподіл даної справи, на підставі якого справа була передана на розгляд судді Мінаєву М.М.

Ухвалою від 05.08.2021 суддя Мінаєв М.М. прийняв справу до свого провадження, та призначив справу до судового розгляду спочатку, не повертаючись до стадії підготовчого провадження.

03.09.2021 від ГУНП в Запорізькій області повторно надійшов письмовий відзив на позов, який змістом є тотожнім відзиву який надійшов 15.04.2021.

28.09.2021 від позивача надійшла уточнена позовна заява, суть якої полягала в тому, що позивач визначив відповідачем за своїми вимогами лише Державну казначейську службу України, а Запорізьку обласну прокуратуру та ГУНП в Запорізькій області визначив третіми особами, а також уточнив формулювання прохальної частини позовної заяви, в тому числі зазначивши, що стягненню з відповідача підлягають також витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у зв`язку з розглядом цієї цивільної справи, у розмірі 10000,00 грн.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача, адвокат Трачук Н.І., позовні вимоги підтримала, пославшись на факти та норми права, викладені в позовній заяві. Наполягала на тому, наявність моральної шкоди при розгляді цієї категорії справ не підлягає окремому доказуванню, оскільки, за змістом Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», самий факт перебування особи під слідством та судом у зв`язку з незаконним кримінальним переслідуванням свідчить про наявність такої шкоди і надає право на її відшкодування. Водночас представник позивача погодилась з тим, що при обчисленні моральної шкоди слід виходити з періоду часу з моменту затримання позивача до моменту постановлення Запорізьким апеляційним судом ухвали про залишення Оріхівського районного суду Запорізької області, тобто до 04.06.2020 року. Також представник позивача наполягала на тому, що додані до позовної заяви документи на підтвердження витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги адвоката Багаурі О.В., є належними доказами, оскільки законодавство не визначає, якими саме конкретними доказами можуть підтверджуватись такі витрати. Щодо визначення судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї цивільної справи, представник позивача заявила клопотання про визначення їх розміру в порядку ухвалення додаткового рішення на підставі документів, які вона надасть після розгляду справи по суті.

Представник Державної казначейської служби України проти позову заперечувала, пославшись на факти та норми права, викладені у письмовому відзиві на позов.

Представник Запорізької обласної прокуратури також проти позову заперечував, також пославшись на факти та норми права, викладені у письмовому відзиві на позов.

Представник ГУНП в Запорізькій області в судове засідання не з`явився без повідомлення причин, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

З урахуванням того, що позивач в уточненій позовній заяві вважав ГУНП в Запорізькій області, неявка його представник не була перешкодою для розгляду справи по суті.

Встановлені судом обставини.

12.11.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне провадження за № 42018081350000279, розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, за фактом того, що 12.11.2018 року до виконуючого обовязки начальника слідчого відділу Оріхівського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Рогозіна А.В. звернувся ОСОБА_1 та запропонував останньому неправомірну вигоду у розмірі 3000,00 гривень за вирішення питання щодо повернення автомобіля «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1 , з причепом, який було вилучено до Оріхівського ВП щодо незаконної порубки дерев.

11.12.2018 року ОСОБА_1 був затриманий слідчим СВ Вільнянського ВП Пологівського ВП ГУНВ в Запорізькій області Козубським Р.К. в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Того ж дня, 11.12.2018 року прокурором Вільнянського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області Турченком А.В. йому було вручене повідомлення про підозру.

В подальшому, ухвалою слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 12.12.2018 року щодо ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 12.02.2019, який він повністю відбув.

05.03.2019 прокурором Вільнянського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області Турченком А.В. був затверджений обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, який був переданий на розгляд Орхівському районному суду Запорізької області.

Вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення позивач не визнавав на всіх стадіях кримінального провадження.

Вироком Орхівського районного суду Запорізької області від 20.12.2019 у справі № 323/669/19 ОСОБА_1 був виправданий за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, у зв`язку з недоведеністю вчинення ним такого кримінального правопорушення.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 04.06.2020 вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 20.12.2019 був залишений без змін та набрав законної сили.

Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.12.2020 року судові рішення попередніх інстанцій були залишені в силі.

Вказані обставини неспростовно доведені матеріалами справи і учасниками справи не оспорювались.

Мотиви і висновки суду по суті вимог про відшкодування моральної шкоди.

Правова позиція у цій категорії справ неодноразово висловлювалась Великою палатою Верховного Суду у постановах від 31.10.2018 року у справі № 383/596/15, від 22.04.2019 року у справі № 236/893/17, від 25.03.2020 у справі № 641/8857/17, а також у низці постанов Касаційного цивільного суду у цій категорії справ.

Зокрема, у постанові від 25.03.2020 у справі № 641/8857/17, Велика палата Верховного суду зазначила, що щодо відшкодування моральної шкоди виходить з таких міркувань.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами першою, другою та сьомою статті 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (частина друга статті першої Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Статтею другою Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктом 5 статті 3 цього ж Закону у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Положеннями статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, установлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме статті 1176 ЦК України та Закону.

Оскільки Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не містить чітких вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. п. 33-42 вказаної Постанови).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України) (п. п. 54-56 вказаної Постанови).

При цьому, як випливає з п. п. 58 та 59 постанови Великої палати Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 641/8857/17, саме на позивача покладається тягар доведення того, яким чином внаслідок проведення слідчих дій у кримінальному провадженні йому були заподіяні моральні страждання, так само як доведення того, яких саме вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках він зазнав та яким чином це пов`язано із проведенням слідчих чи інших дій органів досудового розслідування.

Таким чином, положення ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» щодо мінімального розміру відшкодування моральної шкоди, як і відповідні правові висновки Великої палати Верховного Суду щодо її застосування, жодним чином не вказують на те, позивач звільнений від обов`язку доводити самий факт виникнення моральної шкоди, її характер та ступінь.

Вказані положення лише встановлюють, що у разі доведення самого факту виникнення моральної шкоди розмір її компенсації не може бути меншим за той, що зазначений у ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Запропоноване ж представником позивача у цій справі тлумачення вказаної норми у тому сенсі, що самий факт незаконного перебування особи під слідством та судом свідчить про завдання такій особі моральної шкоди та надає право на її відшкодування, не може бути взяте судом до уваги, оскільки таке тлумачення означало б право позивача на своєрідний заробіток, та нівелювало б всі загальні положення щодо порядку та умов відшкодування моральної шкоди, передбачені ст. ст. 23 та 1167 ЦК України, необхідності доведення факту вчинення протиправного діяння, його наслідків та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

В контексті цієї цивільної справи наведені вище мотиви означають, що висловлене позивачем у своїй позовній заяві ствердження про те, що перебування під домашнім арештом протягом двох місяців, і взагалі тривале перебування під слідством і судом призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, негативно вплинуло на стосунки з оточуючими, вимагало від нього додаткових і тривалих зусиль для організації свого життя, чим позивачу й було завдано моральної шкоди, - позивач має довести шляхом надання відповідних доказів.

Позивач жодного доказу на підтвердження такого ствердження не надав.

Водночас суд виходить того, що відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

У зв`язку з цим суд зауважує, що безпідставне затримання особи в порядку кримінального переслідування, так само як і безпідставне поміщення особи під цілодобовий домашній арешт, за своєю правовою природою є втручанням у природнє право людини на вільне пересування, вільний вибір роду занять та коло спілкування, яке (втручання) полягає у обмеженні людини у фактичній можливості користування такими правами.

Також суд зауважує, що загальновідомими й такими, що не потребують доказування, є ті обставини, що будь-які людині властиво переживати душевні страждання, пов`язані з порушенням її особистих прав та свобод, тим більше, якщо таке порушення було безпідставним та врешті-решт незаконним.

Позивач в цьому сенсі не є виключенням.

Відтак, очевидним, й таким, що не підлягає окремому доказуванню, є те, що під час затримання та перебування під цілодобовим домашнім арештом позивач переживав душевні страждання, пов`язані з безпідставним обмеженням його права на вільне пересування та вільний вибір роду занять, чим йому була заподіяна моральна шкода, яка має бути відшкодована відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», тобто з розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої станом на час розгляду справи судом.

Таким чином, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково – на суму 12200,00 грн. (6000,00 грн. х 2 місяці та один день).

В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню як не доведені.

Мотиви і висновки суду по суті вимог про відшкодування витрат на оплату правової допомоги адвоката під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктом 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв`язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

Чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги.

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України).

У статті 42 КПК України міститься широке коло прав, одним із яких є право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не виправдалися. У чинному КПК України це право закріплене вперше.

Також однією з новел чинного КПК України є глава під назвою «Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов», згідно зі статтею 130 якої шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

На день розгляду справи єдиним таким законом є Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», прийнятий ще у 1994 році, сфера дії якого поширюється на широке коло суб`єктів, у тому числі й на осіб, стосовно яких закрито кримінальне провадження за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Зважаючи на вказане, помилковими є наведені відзиві Державної казначейської служби України доводи, що визначення розміру суми, сплаченої громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги у кримінальному провадженні, не віднесено до компетенції суду.

Разом з цим суд виходить з того, що такі вимоги також мають бути доведені належними та допустимими доказами.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на оплату правової допомоги адвоката Багаурі О.В. позивач надав копії Угоди № 27 про надання правової допомоги від 12.12.2018 року (щодо представництва інтересів позивача на досудовому розслідуванні) та Угоди № 17 про надання правової допомоги від 15.04.2019 (на представництво інтересів позивача в Оріхівському районному суді Запорізької області). Цими угодами, умови яких між собою не відрізнялись, було визначено, що за надання юридичної допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар, розмір якого безпосередньо в угодах не був передбачений, як не було передбачено й порядку його узгодження в майбутньому.

Угод на представництво інтересів позивача в апеляційній та касаційній інстанції позивач взагалі не надав.

Також позивач надав Акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт до вказаних угод від 02.02.2021, яким сторони узгодили загальну вартість виконаних адвокатом робіт у розмірі 51000,00 грн., що включало й участь адвоката в судових засіданнях на стадіях апеляційного та касаційного перегляду.

На підтвердження фактичної сплати вказаної суми позивач надав копії корінця серії НОМЕР_2 від 11.03.2019 на суму 16000,00 грн, корінця серії НОМЕР_3 від 27.06.2019 на суму 12000,00 грн., корінця серії НОМЕР_4 від 04.06.2020 на суму 2000,00 грн., корінця серії НОМЕР_5 від 20.12.2019 на суму 16000,00 грн., корінця серії НОМЕР_6 від 09.12.2020 року на суму 5000,00 грн.

Оцінюючи належність та допустимість вказаних корінців, суд виходить з того, що вони не відповідають ознакам офіційного документу, тим більше – ознакам документів, що належать до первинної фінансової звітності, оскільки з їх змісту неможливо встановити, частиною яких саме документів є ці корінці, яка особа була платником і яка особа була одержувачем вказаних у них сум, підпис якої особи міститься на них, про що цей підпис свідчить, і про які саме договори в них зазначено.

Самий факт володіння позивачем вказаними корінцями, як і факт наявності в них записів «згідно з договором № 27 від 12.12.2018» та «згідно з договором № 17 від 15.04.2019», не є достатніми підставами вважати ці матеріали належними та допустимими доказами сплати вказаних у них сум саме позивачем саме адвокату Багаурі О.В., а є лише підставою для припущення цього.

Однак відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування у цивільній справі не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги є недоведеними і тому не підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї цивільної справи.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 ЦПК України.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Під час судового засідання представник позивача, адвокат Трачук Н.І., заявила усне клопотання про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті спору, оскільки через технічну помилку не надала до уточненої позовної заяви докази на підтвердження судових витрат на суму 10000,00 грн., які вона зможе надати відразу після розгляду справи.

За таких обставин суд вважав за доцільне питання судові витрати в цілому вирішити в порядку ухвалення додаткового рішення, для чого в порядку ст. 246 ЦПК України призначити відповідне судове засідання.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст. 23, 1176 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 13, 81, 82, 84, 89, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, – Запорізька обласна прокуратура та Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, – задовольнити частково.

Стягнути з держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) грошові кошти в розмірі 12200,00 грн. (дванадцять тисяч двісті грн. 00 коп.) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Судове засідання для вирішення питання про судові витрати позивача на оплату професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи призначити на 13 год. 30 хв. 29.11.2021 року, надавши позивачу строк для подання відповідних доказів – до 19.11.2021 року.

Повний текст рішення складений 19.11.2021.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення, а разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, - протягом 30 днів з вручення копії рішення.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області М.М. Мінаєв