Рішення № 101207484, 17.11.2021, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1543/21

провадження № 2/136/332/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2021 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Шпортун С.В.,

за участю секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з вищевказаним позовом до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області (далі по тексту – відповідач), в якому просить суд визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, за АДРЕСА_1 , загальною площею 56,8 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підставність позову обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 . Позивач, будучи сином спадкодавця, спадщину прийняв шляхом своєчасного звернення до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Інші спадкоємці від свого права на спадкування відмовились, подавши заяви відповідного змісту, отож позивач є єдиним спадкоємцем, який спадщину прийняв. До складу спадщини увійшов житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 0522280600:01:001:0790 з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , яку спадкодавець успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі заповіту вчиненого спадкодавцем від 11.05.2004. ОСОБА_2 спадщину прийняв своєчасно, однак не оформив своїх спадкових прав та не отримав відповідних правовстановлюючих документів.

Позивач, будучи єдиним спадкоємцем після смерті батька, позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку, оскільки постановою державного нотаріуса йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказаний житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , мотивуючи відсутністю у заявника правовстановлюючих документів на майно, що послугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.

У визначений судом строк відповідач відзиву до суду не направив, однак селищний голова надав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав, не заперечував щодо задоволення позову, а розгляд справи просив проводити за відсутності їх представника.

Ухвалою суду від 22.09.2021 було витребувано за клопотанням позивача матеріали спадкової справи до майна померлих спадкодавців ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

У підготовче судове засідання позивач та його представник не з`явились, однак позивач у своїй заяві просив суд про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

З огляду на те, що у підготовче судове засідання сторони не з`явились, скориставшись своїми правами на розгляд справи у їх відсутність, відповідач позов визнав, тому суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи проводить в даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і безпосередньо оцінивши зібрані у справі докази, встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , на що вказує свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.11).

Із матеріалів спадкової справи до майна померлого №779/2015 встановлено, що своїм правом на спадкування скористався позивач ОСОБА_1 , подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяву відповідного змісту. Інші спадкоємці – діти спадкодавця ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від права на спадкування відмовились, надавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяви відповідного змісту. На ім`я позивача державним нотаріусом було видано нотаріальні акти на майно, що увійшло до складу спадкової маси після смерті ОСОБА_2 , утім постановою державного нотаріуса Першої Вінницької державної нотаріальної контори Шарко О.В. 09.08.2021 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що у спадкоємця відсутні правовстановлюючі документи на зазначений будинок.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як визначено в ст.ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Як визначено в ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У силу вимог ст. 1217 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до виписки з погосподарської книги №3 Вахнівської сільської ради 2011-2015 рр. №546 від 27.04.2021, головою домогосподарства була ОСОБА_6 (а.с. 20).

Згідно технічного паспорту виготовленого Липовецьким районним структурним підрозділом КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 18.05.2017, вказаний житловий будинок збудований в 1965 році.

Відповідно до Витягу з рішення Вахнівської сільської ради від 29.12.2015 за (а.с.18) було перейменовано вулицю «Островського» на «Молодіжна» в с. Вахнівка Липовецького району, Вінницької області.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, на що вказує свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 (а.с.8). Після її смерті відкрилась спадщина.

Із матеріалів спадкової справи №36/2012 до майна померлої ОСОБА_3 слідує, що своїм правом на спадкування скористався син спадкодавця ОСОБА_2 , подавши заяву про прийняття спадщини за заповітом вчиненим спадкодавцем 11.05.2004, відповідно до якого остання заповіла йому усе належне їй майно. Заповіт 11.05.2004 бува посвідчений Приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Кобзар С.В. та зареєстрований за №1410. За життя спадкодавця такий заповіт не змінювався та не скасовувався. Інші спадкоємці, які б мали право на спадкування відсутні, отож ОСОБА_2 був єдиним спадкоємцем.

Наведене свідчить, що позивач ОСОБА_1 успадкував майно, що увійшло до складу спадкової маси у вигляді житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , який він успадкував після смерті ОСОБА_3 , отож спадщина належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини.

Як було встановлено вище, позивач позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на таке майно.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на новостворене нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками N 32 та N 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року N 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року N 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності (Лист, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

З огляду на викладене суд дійшов до переконання, що обставини, які викладені у позовній заяві знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, отож порушені права позивача підлягають захисту судом.

Крім цього, відповідач надав суду заяву про визнання позову.

У разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом (п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі").

Враховуючи обґрунтованість позовних вимог, а також те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та виносить рішення про його задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст. 200, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області (місце знаходження: вул. Миру, 42, смт. Турбів, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 04326230) про визнання права власності в порядку спадкування, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , загальною площею 56,8 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя С.В. Шпортун