Ухвала суду № 101203524, 17.11.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

17.11.2021

Справа № 331/5671/21

Провадження № 1-кп/331/622/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«17» листопада 2021 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

Головуючого – судді Клименко Л.В.

при секретарі судового засідання Владиченко І.В.

за участю: прокурора Яцентюк З.В.

потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника – адвоката Комлєва А.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021080000000197 від 05.07.2021 року відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

При проведенні підготовчого судового засідання прокурор просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, зазначивши, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України і підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачається.

Потерпіла ОСОБА_1 підтримала думку прокурора, не мала заперечень проти призначення судового розгляду.

Захисник обвинуваченого – адвокат Комлєв А.І. заперечував проти призначення судового розгляду, звернувся до суду з письмовим клопотанням про повернення обвинувального акта прокурору, як такого, що не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. В обґрунтування клопотання зазначив, що аналіз тексту обвинувального акту свідчить про те, що в ньому не викладено формулювання обвинувачення, а саме короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі із зазначенням, встановленого в ході досудового розслідування, конкретного місця вчинення злочину. Так, з тексту обвинувального акту слідує, що ОСОБА_2 з часу виникнення умислу на отримання неправомірної вигоди вчинено сім дій, спрямованих на вимагання та отримання неправомірної вигоди із залученням трьох осіб ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ). Внаслідок цих дій потерпілою ОСОБА_1 на території Олександрівського району м. Запоріжжя 15 та 16 липня 2021 року вчинені дії щодо зарахування коштів на вимогу ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок по кредитній картці ОСОБА_5 у банківській установі та терміналах обслуговування на суму 134000 грн. Всі дії, згідно обвинувального акту, вчинені ОСОБА_2 у службовому кабінеті № 205 або біля будівлі Вознесенівського ВДВС у м. Запоріжжі за адресою проспект Металургів, 6, яка розташована у Дніпровському районі м. Запоріжжя. Банківська картка на ім`я ОСОБА_5 (мешканця м. Одеси), на яку потерпілою нібито перераховано неправомірну вигоду, закріплена за рахунком, відкритим у відділенні «Приморське» АТ АКБ «ОТП БАНК» м. Одеси, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 59/61 Приморського району м. Одеси.

Вважає, що відсутність в обвинувальному акті зазначення конкретного місця вчинення злочину не дозволяє суду визначити межі судового розгляду відносно обвинуваченого, і насамперед, щодо підсудності вказаного обвинувального акту Жовтневому районному суду м. Запоріжжя, що на думку захисника, позбавляє можливості стороні захисту надати оцінку конкретності висунутого обвинувачення для підготовки та здійснення належного захисту.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання захисника про повернення обвинувального акта прокурору, наполягав на його задоволенні.

Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання захисника, посилаючись на те, що обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст. 291 КПК України, в ньому викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та сформульоване обвинувачення, яке є конкретним та зрозумілим. Вважає, що підсудність вказаного кримінального провадження Жовтневому районному суду м. Запоріжжя визначена вірно, оскільки злочин було закінчено з моменту перерахування грошових коштів на території Олександрівського району м. Запоріжжя.

Потерпіла ОСОБА_1 підтримала думку прокурора, у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого просили відмовити.

Вислухавши думку учасників судового процесу, перевіривши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору необхідно відмовити з огляду на наступне.

Підготовче судове засідання в судовому провадженні у першій інстанції є обов`язковою і самостійною стадією кримінального процесу, в якій суд визначає можливість на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Однією з умов до можливості призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, є відповідність його вимогам КПК.

Так, пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України передбачено право суду у підготовчому засіданні повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Тобто, повернення обвинувального акта прокурору відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Згідно із зазначеною нормою закону обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); 3) формулювання обвинувачення. При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Суд звертає увагу на те, що у міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Практика Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девєєр проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Аналіз змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України свідчить про те, що він відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації дотримано. Обставини, які, відповідно до частини першої статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, викладено чітко і конкретно.

При цьому суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Що стосується обвинувального акта відносно ОСОБА_2 , то наведені в ньому фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. З огляду на це, конкретність викладення фактичних обставин у даному провадженні, а отже, і обвинувачення не викликає сумнівів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зазначені в клопотанні сторони захисту підстави для повернення обвинувального акту прокурору не є переконливими для вирішення питання щодо невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України та неможливості призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акта.

Разом з тим, доводи сторони захисту щодо відсутності в обвинувальному акті зазначення конкретного місця вчинення злочину, що в свою чергу, не дозволяє визначити підсудність даного кримінального провадження Жовтневому районному суду м. Запоріжжя, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.

Згідно зі змістом обвинувального акта у кримінальному провадженні, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, за не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій, з використанням службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Оскільки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України, пов`язане з фактом одержання неправомірної вигоди, останнє належить до злочинів із формальним складом і визнається закінченим з моменту передачі службовій особі хоча б частини неправомірної вигоди.

З огляду на виклад в обвинувальному акті об`єктивної сторони кримінального правопорушення, ОСОБА_1 , на вимогу ОСОБА_2 через термінали самообслуговування та через банківську установу, які розташовані за адресами: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 144, проспект Соборний, 83/85 та АДРЕСА_1 здійснила перерахування неправомірної вигоди (грошових коштів) на реквізити банківських карток, наданих ОСОБА_2 , тобто зазначене кримінальне правопорушення було вчинено в межах територіальної юрисдикції Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Виходячи з норм, викладених у пункті 1 частини 1 статті 34 КПК України, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

З огляду на викладене, кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 надійшло до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з дотриманням правил територіальної підсудності.

Керуючись ст. ст. 314, 315, 371, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника – адвоката Комлєва Андрія Івановича про повернення обвинувального акту прокурору – відмовити.

Для вирішення інших питань, передбачених ч. 2-3 ст. 315 КПК України, які підлягають з`ясуванню під час підготовчого судового засідання оголосити перерву до 14-00 години 24 листопада 2021 року.

У підготовче судове засідання викликати прокурора Яцентюк З.В., потерпілу ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника Комлєва А.І.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В. Клименко